Рішення № 2204554, 16.09.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

16.09.08 Справа№ 13/211

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Малюшевському А.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою ТзОВ „Санрайз” ЛТД, м.Луцьк

до відповідача: ТзОВ НВП „ЕРГО”, с.Малехів Жовківського району Львівської області

про стягнення 6068,38грн.

Представники:

від позивача –Шестернін В.Д. –представник

від відповідача –не з”явився

Порушено провадження у справі за позовом ТзОВ „Санрайз” ЛТД, м.Луцьк до відповідача: ТзОВ НВП „ЕРГО”, с.Малехів Жовківського району Львівської області про стягнення 6068,38грн.

Позивачем в судовому засіданні позов підтримано.

Відповідачем явки представника в судовому засіданні не забезпечено, заперечень по суті позову не направлено.

Суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності пояснень відповідача щодо заявлених позовних вимог та його представника в судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких, на думку суду, достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

З’ясовано:

29 грудня 2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз»ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю НВП «ЕРГО»укладено договір №221 на послуги по наданню бортів транспортних засобів під розміщення зовнішньої реклами. За умовами даного договору, ТзОВ ВТП «Санрайз»ЛТД (виконавець за договором), зобов'язалось надати ТзОВ НВП «ЕРГО»(замовнику за договором), борти транспортних засобів під розміщення зовнішньої реклами, а замовник - здійснювати виконавцю оплату наданих ним послуг.

Додатком до договору №1 від 29 грудня 2006р. сторонами було визначено, що відповідачу надаються транспортні засоби для розміщення та прокату реклами, а саме: автобуси Богдан О16-28ВО і Богдан О16-35ВО на термін з 01.01.2007р. по 30.06.2007р., тобто 6 місяців, а також додатково до пункту 3.1 договору підтверджена щомісячна вартість прокату реклами на одному автобусі з врахуванням податків в розмірі 400,00грн. (розмір оплати за право на використання зовнішньої поверхні одного автобуса). Загальна вартість прокату реклами на 2 (двох) автобусах за шість місяців відповідно була визначена в розмірі 4 800,00грн.

На виконання своїх договірних зобов'язань, ТзОВ ВТП «Санрайз»ЛТД передало, а ТзОВ НВП «ЕРГО»прийняло борти зазначених транспортних засобів для розміщення та прокату реклами, що підтверджується актом прийому-передачі рекламних засобів від 01 січня 2007р. Протягом періоду з 01 січня 2007р. по 30 червня 2007р., відповідачу були надані обумовлені договором послуги, ніяких претензій щодо їх повноти і якості заявлено не було.

Крім того, 04 липня 2007р. сторонами було підписано додаток до договору №2, за яким виконавець зобов'язався додатково надати замовнику послуги по демонтажу рекламного матеріалу із бортів зазначених транспортних засобів за плату в розмірі 300,00 грн..

У відповідності до пункту 3.1 договору, замовник зобов'язувався проводити 100% попередню оплату за послуги до 5 числа поточного місяця. Враховуючи те, що згідно додатку до договору №1 від 29.12.2006р., термін прокату реклами становить 6 місяців - з 01.01.2007р. по 30.06.2007р., то замовник був зобов'язаний здійснювати відповідні платежі в розмірі 800,00 грн. щомісячно, до 5-го числа з січня по червень місяці 2007р.

Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором, оскільки не здійснив оплати за надані послуги в повному обсязі. Так, відповідачем перераховано лише 600,00 грн., що підтверджується виписками з банку №150 від 22.02.2007р. та №205 від 15.03.2007р. Станом на 25 липня 2008р. відповідач заборгував ТзОВ ВТП «Санрайз»ЛТД 3500,00грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України, позивачем нараховано 1048,71грн. інфляційних втрат та 119,67грн. 3% річних.

Позивачем також вимагається стягнення пені в розмірі 1400,00грн., яка нарахована згідно вимог пункту 4.4 договору, яким передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати, замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 1000,00грн. за адвокатські послуги, які надано ТзОВ НВП «Санрайз»ЛТД адвокатом Ульчаком Богданом Івановичем, згідно договору від 10.07.08р. №10-07/08-1, оплату яких підтверджено платіжним дорученням від 23 липня 2008р.

При винесенні рішення у даній справі суд виходив з наступного:

відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Оскільки невиконанням договірних зобов”язань відповідачем допущено порушення ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України за що, згідно ст.625 ЦК України, наступає відповідальність у виді стягнення боргу, річних та інфляційних втрат, то суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 3200,00грн. боргу за надані послуги, 1048,71грн. інфляційних втрат та 119,67грн. 3% річних. В задоволенні позову в частині стягнення 300,00грн. послуг по демонтажу рекламного матеріалу із бортів транспортних засобів, передбачених додатком №2 до договору від 04 липня 2007р., слід відмовити, оскільки надання таких послуг позивачем не доведено належними і допустимими доказами, зокрема, відсутній двохсторонній акт приймання-передачі наданих послуг.

Що стосується вимог про стягнення 1000,00грн. адвокатських послуг, то ст. 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача та кваліфікуються як господарські витрати.

Відповідно до п.10 Роз”янення ВАСУ від 04.03.1998року № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Арбітражного процесуального кодексу України” із наступними змінами та доповненнями, витрати позивачів та відповідачів, пов”язані із оплатою ними послуг юридичних фірм, правових організацій, адвокатів з наданням останніми правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, відносяться до збитків сторін і відшкодовуються в загальному порядку.

Проте, такі витрати повинні бути співрозмірними до ціни і складності позову, а тому суд вважає їх неадекватними і приходить до висновку про їх зменшення і, в зв”язку з цим, про задоволення позову в цій частині частково, в сумі 500,00грн.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційних послуг покладаються на відповідача пропоційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.49, 75, 82,83, 84, 85, 115,116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з ТзОВ НВП „ЕРГО” (с.Малехів Жовківського району, вул.Коновальця,31-б, код ЄДРПОУ 22356269) на користь ТзОВ ВТП „Санрайз” ЛТД (м.Луцьк, вул.Зв”язківців,1, код ЄДРПОУ 21738684) 3200,00грн. основного боргу, 1048,71грн. інфляційних втрат, 119,67грн. 3% річних, 1400грн. пені, 500,00грн. адвокатських послуг, 90,00грн. держмита і 100,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.В задоволенні позову в частині стягнення 300,00грн. боргу, 500,00грн. адвокатських послуг, 12,00грн. держмита та 18,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –відмовити.

Суддя Станько Л.Л.