Постанова № 2204111, 19.08.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2008 № 32/216

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Попікової О.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Гребенюк В.В. дов. від 15.01.2008р.

від відповідача - Ахтімірова М.Г. дов. від 18.04.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Залучанський спиртовий завод"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.06.2008

у справі № 32/216 (Хрипун О.О.)

за позовом Державне підприємство "Залучанський спиртовий завод"

до Антимонопольний комітет України

третя особа відповідача

третя особа позивача

про визнання недійсним рішення № 745-р від 20.12.2007 у справі № 23-26.13/5-07

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Залучанський спиртовий завод» заявлений позов до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 20.12.2007р. № 745-р в частині вчинення ДП «Залучанський спиртовий завод» порушень, передбачених п. 1 статті 50, ч. 1, 3 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання, які призвели до обмеження конкуренції на ринку спирту. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень, за які до нього були застосовані штрафні санкції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 4.06.2008 у даній справі у задоволенні позовних вимог ДП «Залучанський спиртовий завод» відмовлено в повному обсязі. Рішення суду мотивоване приписами статей 6, 50 та 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» з огляду на те, що встановлення ДП «Залучанський спиртовий завод» разом з іншими 40 спиртовими заводами одночасно однакових цін на спирт «Екстра» та спирт «Люкс» могло призвести до усунення та обмеження конкуренції на загальнодержавному ринку спирту етилового, і відповідно вказані дії позивача є анти конкурентними узгодженими діями. При цьому, судом встановлено, що спірне рішення було прийняте відповідачем в межах наданої йому компетенції та відповідно до норм чинного законодавства України, а позивачем пропущено строк на оскарження рішення Антимонопольного комітету України, визначений вимогами статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Позивач – Державне підприємство «Залучанський спиртовий завод» звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду м. Києва від 4.06.2008р., в якій просить його скасувати та прийняте нове рішення, яким визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 20.12.2007р. № 745 в частині вчинення ДП «Залучанський спиртовий завод» поряд з іншими спиртовими заводами порушення, передбаченого п. 1 статті 50 та ч 1, 3 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді анти конкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання, які призвели до обмеження конкуренції на ринку спирту.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- посилання відповідача стосовно того, що в період з 15 по 22 вересня 2006 року не відбувалося будь - якого зростання цін на всі види сировини є безпідставним, оскільки дирекція ДП «Залучанський спиртовий завод» постійно здійснює моніторинг ціни на зерно протягом місяця для прогнозування цін на спирт: на початку вересня минулого року завод закуповував зерно по середній ціні - 470 грн. за 1 тону, а в II половині місяця - вже по 570 грн; на початку жовтня вже по - 629, 17 грн. за 1 тону. Крім того, в Рішенні помилково наведені дані про обсяг виробництва спирту в 2005 році - 2, 2 тис. дал., в 2006 році - 3, 22 тис. дал., які фактично складали відповідно 654 тис. дал., 982, 0 тис. дал.

- планово - розрахункові ціни, повідомлені ДП «Задунайський спиртовий завод», співпадають з цінами, запропонованими іншими суб'єктами господарювання, аж ніяк не може бути доказом антиконкурентних узгоджених цін суб'єктів спиртового ринку, оскільки усі виробники спирту в Україні є підприємствами державної форми власності з приблизно однаковим технологічним рівнем виробництва, що, відповідно, зумовлює приблизно однакову собівартість виготовленої продукції з огляду на єдиний рівень цін на енергоносії та сировину, розмір заробітної плати, адміністративних витрат, податків, зборів та обов'язкових платежів, які входять до складу вартості готової продукції та впливають на формування її кінцевої ціни.

- доводи стосовно причетності ДП «Залучанський спиртовий завод» до встановлення узгоджених відпускних цін на спирт етиловий ректифікований слід визнати сумнівними і такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях Жодного доказу узгодженого з іншими суб'єктами господарювання, встановлення ДП «Залучанський спиртовий завод» відпускної ціни на спирт (крім того, що це взагалі не відноситься до сфери його компетенції). Стосовно наслідків у формі призведення до обмеження конкуренції на ринку, відповідач у своєму Рішенні не тільки не наводить таких фактів, але взагалі залишив це питання без дослідження і належної перевірки.

Присутній у судовому засіданні представник Антимонопольного комітету України усно заявив, що апеляційну скаргу не підтримує, рішення просить залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Предмет позову в даній справі складає вимога ДП «Залучанський спиртовий завод» про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 20.12.2007р. № 745 в частині вчинення ДП «Залучанський спиртовий завод» поряд з іншими спиртовими заводами порушення, передбаченого п. 1 статті 50 та ч. 1, 3 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання, які призвели до обмеження конкуренції на ринку спирту.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України від 26.111993 N 3659-XII "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України - це державний орган із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель, що у розумінні положень статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України відповідає ознакам суб'єкта владних повноважень. Таким чином спори з участю органів АМКУ щодо виконання ними своїх владних повноважень є публічно-правовими.

Згідно зі статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України правосуддя у адміністративних справах здійснюється адміністративними судами, юрисдикція яких поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судоустрій України" встановлено правило згідно якого ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів АМКУ, Рахункової палати з питань віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Статтею 60 Закону України від 11 січня 2001 року N 2210-III "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Тобто Закон України N 2210-III містить спеціальні норми щодо захисту економічної конкуренції та загальні у визначенні суб'єктом господарювання порядку захисту прав порушених органами АМКУ. Проте він не є процесуальним законом і після набрання чинності КАС України ним не може визначатися підсудність справ з публічно-правових спорів за участю органів АМКУ.

З огляду на викладене, саме адміністративним судами підвідомчі всі публічно-правові спори щодо рішень, дій або бездіяльності органів АМКУ, як суб'єкта владних повноважень, які нормами Господарського процесуального кодексу України не віднесено до розгляду за правилами господарського судочинства господарським судам.

Така позиція, зокрема, викладена в постанові Верховного суду України від 20.11.2007р. № 07\149 за позовом Зарічного споживчого товариства до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання нечинним рішення.

Оскільки даний спір виник не за позовом органів Антимонопольного комітету України, підстав для здійснення правосуддя у цій справі у порядку господарського процесуального законодавства немає.

Зважаючи на викладене, вирішення спору у даній справі про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України віднесено до компетенції адміністративних судів, господарський суд м. Києва помилково розглянув згаданий спір, який не віднесено до розгляду за правилами господарського судочинства господарським судам.

З огляду на викладене, рішення господарського суду м. Києва від 4.06.2008р. у даній справі підлягає скасуванню, а провадження припиненню з огляду на вимоги п. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки згаданий спір про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Державне мито, сплачене за подання позовної заяви підлягає поверненню на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав скасування рішення господарського суду м. Києва від 4.06.2008р., передбачених вимогами п. 4 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України та припинення провадження у даній справі.

Керуючись статтею 47, п. 1 статті 80 статтями 99, 101, 103-105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ДП «Залучанський спиртовий завод» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 4.06.2008р. скасувати, провадження у справі № 32\216 припинити.

3. Повернути Державному підприємству «Залучанський спиртовий завод» (78363, Івано-Франківська обл., Снятинський р-н., с.Долішнє Залуччя, код ЄДРПОУ 00375390) 85 грн. державного мита, сплаченого за подання позовної заяви згідно платіжного доручення від 31.01.2008р. № 2089.

4. Видачу відповідного наказу про повернення державного мита доручити господарському суду м. Києва

5. Справу № 32\216 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Попікова О.В.

Смірнова Л.Г.