Постанова № 22039333, 13.03.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р. Справа № 15/156-Д

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

суддя Огороднік К.М. , суддя Коломис В.В. при секретарі судового засідання Саган І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ФОП ОСОБА_1 на рішення господарського суду Житомирської області від 02.02.11 р. у справі № 15/156-Д

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичів"

до Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про розірвання договору та стягнення коштів в сумі 11 025 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.02.2011 року у справі № 15/156-Д (суддя Кравець С.Г.) позов задоволено. Розірвано договір на розміщення торгового місця № 25-09 від 22 вересня 2009 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичів" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1. Присуджено до стягнення з СПД ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Бердичів" 10800,00 грн. плати за використання торгового місця, 225,00 грн. плати за нагляд за торговим павільйоном, 195, 25 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В обгрунтування скарги зазначає, що невиконання зобов'язань за договором на розміщення торгового місця № 25-09 від 22.09.2009 року зумовлене діями позивача, який перешкоджав здійсненню торгівельною діяльністю відповідача (розбирання належного підприємцю павільйону, заварювання дверей, відключення від електроенергії), а також відмовлявся від отримання орендної плати. Відтак зазначає, що на підставі ст.ст. 614, 616 ЦК України відповідач звільняється від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за договором. Також вказує, що суд першої інстанції у своєму рішенні неправомірно зазначив наступне: "посилання відповідача на те, що на торговому місці, яке є предметом договору № 25-09 від 22.09.2009 р. розташований торговий павільйон, придбаний ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 по договору купівлі-продажу торгівельного павільйону від 11.10.2008 р. у гр. ОСОБА_3, не приймається судом до уваги, оскільки торгівельний павільйон, про який йдеться у договорі купівлі-продажу від 11.10.2008 р. знаходиться на АДРЕСА_2. Торгове місце, яке є предметом договору № 25-09 від 22.09.2009 р. розташоване за адресою АДРЕСА_3". Апелянт вказує, що торгове місце було надано під придбаний нею павільйон, а тому висновок суду не грунтується на встановленні всіх обставин справи. Поряд з цим апелянт вказує, що суд першої інстанції не залучив до розгляду справи гр. ОСОБА_4, яка являється співвласником павільйону. А оскільки вимоги позивача передбачають усунення першкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення за рахунок відповідача торгового павільйону, 1/2 якого належить фізичній особі ОСОБА_4, вказана справа не підлягає розгляду у господарському суді та повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

В судове засідання апелянт не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апелянта безпідставними та необгрунтованими. Зазначає, що не чинив перешкод відповідачу у здійсненні торгівельної діяльності та відмовлявся від отримання орендної плати. Вказує, що навіть у такому випадку, відповідач не позбавлений був права внести кошти на депозит нотаріальної контори, як передбачено ст. 537 ЦК України, однак такого не вчинив. Також відзначає, що павільйон відповідача, придбаний спільно з гр. ОСОБА_4 знаходиться не на території ринку "Червона гора" і ОСОБА_4 з позивачем жодних угод не укладала. Поряд з цим, предметом позову є розірвання договору та стягнення заборгованості за ним, а тому доводи апелянта про порушення права власності є безпідставними. Відтак, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 року, внесено зміни до складу колегії суддів у справі № 15/156-Д, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М., судді Коломис В.В., Огороднік К.М.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Житомирської області від 02.02.2011 р. у справі № 15/156-Д залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичів" (позивач у справі) є власником земельної ділянки площею 3485кв.м., розташованої в АДРЕСА_3, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №861897 від 28.07.2006р. (а.с. 11).

З рішення Бердичівської міської ради №727 від 31.12.97 р. вбачається, що на вказаній земельній ділянці по вул.Котовського прийнято в експлуатацію ринок "Червона гора" (а.с.12).

22.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичів" (ринок/орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (торговець/орендар) було укладено договір на розміщення торгового місця № 25-09 (а.с.15), за яким ринок зобовязується надати торговцю за плату дозвіл, на використання торгового місяця, на якому може бути розташовано один з таких видів торгових місць: контейнер, кіоск торговий, лоток, магазин, торговий павільйон, пункт пересувної торгівлі, яке розташовано: ринок "Червона гора", АДРЕСА_3, з метою організації торгівельної діяльності торговця.

Пунктами 1.2, 1.3 договору №25-09 передбачено, що торгове місце повинно знаходитися в місці вказаному на плані ринку; торгове місце буде використано для розміщення торгового павільйону площею 40 кв.м.

Торгове місце, яке орендує відповідач, на схемі генплану ринку має №4 та позначку "1а" (а.с. 84).

Розмір плати за використання торгового місця на якому розташований торговий павільйон складає 30 (тридцять) грн. за один квадратний метр на місяць, що становить 1200 (одна тисяча двісті) грн. у місяць, а також нагляд за торговим павільйоном складає 25 (двадцять пять)грн. Загальна сума становить 1225 (одна тисяча двісті двадцять пять)грн. в місяць, які орендар зобовязується сплачувати орендодавцю українською валютою. Ринковий збір оплачується в день торгівлі згідно рішення сесії міської ради (п. 2.1 договору №25-09 від 22.09.2009р.).

У відповідності з п. 2.2 договору №25-09 від 22.09.2009р. орендар зобовязується сплачувати орендодавцю орендну плату у розмірі орендної плати за місяць відповідно до п. 2.1 цього договору шляхом внесення орендної плати до 15 числа поточного місяця.

Згідно з п. 2.3 договору №25-09 орендар зобовязується сплачувати орендодавцю кошти, у сумі та терміни, вказані у п.п. 2.1., 2.2. цього договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця або готівкою в касу орендодавця.

Датою здійснення оплати згідно п.п. 2.1., 2.2. цього договору є дата зарахування коштів на поточний рахунок орендодавця або дата прибуткового касового ордера орендодавця (п. 2.4. договору №25-09).

Договір на розміщення торгового місця № 25-09 від 22.09.2009 р. у встановленому законом порядку недійсним не визнано.

Позивач вказує, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором на розміщення торгового місця № 25-09 від 22.09.2009р. належним чином не виконуває. У зв'язку з невнесенням відповідачем плати за використання торгового місця та плати за нагляд за торговим павільйоном за період з лютого 2010 року по жовтень 2010р., у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 11025,00грн., яку і просить стягнути.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі, який за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 4.2 договору №25-09 від 22.09.2009р. визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

Термін дії договору на розміщення торгового місця № 25-09, у відповідності з п.4.1 договору становить до 31.12.2009р., тобто зазначений договір укладався сторонами на 100 днів.

Відповідно до ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

При цьому, в п.4.3. договору №25-09 від 22.09.2009р. також передбачено, що в разі продовження користування майном, вказаним у п. 1.1. договору, після закінчення строку дії договору при відсутності заперечень з боку “ринку”, цей договір вважається поновленим на наступний рік і на тих самих умовах, які передбачені цим договором.

В зв'язку з тим, що після закінчення строку дії договору заперечень від наймодавця (позивача) не надходило, останній є чинним на час розгляду спору.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Як зазначалось вище, заборгованість відповідача перед позивачем за користування торговим місцем по договору №25-09 від 22.09.2009р., становить 11025,00 грн. за період з лютого 2010 р. по жовтень 2010 р., з яких 10800,00 грн. плата за використання торгового місця (1200,00грн. х 9 місяців) та 225,00 грн. плата за нагляд за торговим павільйоном (25,00грн. х 9 місяців).

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідач доказів сплати орендних платежів в сумі 11025,00 грн. по договору на розміщення торгового місця № 25-09 від 22.09.2009р. у період з лютого 2010р. по жовтень 2010 р., не надав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильног висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11025,00 грн., з яких 10800,00 грн. плата за використання торгового місця та 225,00 грн. плата за нагляд за торговим павільйоном, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Твердження апелянта про те, що позивач відмовлявся отримувати від нього орендні платежі не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Як вбачається з п.2.3 договору на розміщення торгового місця № 25-09, орендні платежі можуть сплачуватися готівкою в касу орендодавця або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця. Адреса та розрахунковий рахунок ТОВ “Бердичів” зазначені в п. 7 договору, а тому відповідач не був позбавлений права перераховувати плату за використання торгового місця та за нагляд за торговим павільйоном на розрахунковий рахунок орендодавця.

Доводи апелянта про перешкоджання позивачем їй у здійсненні торговельної діяльності на орендованому торговому місці не підтверджені документально. З наданої копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.07.2010 р. вбачається, що СПД ОСОБА_5 зверталась до Бердичівського МВВС із заявою, в якій просила вжити заходів до представників ринку "Червона гора", які розібрали дах в її торговому кіоску; а також, що із заявою до МВВС зверталось ТОВ "Бердичів" та, в свою чергу, просило вжити заходів до СПД ОСОБА_5, яка перешкоджає реконструкції ринку "Червона гора". За вказаними заявами відмовлено у порушенні кримінальної справи (постанова від 29.07.2010 р.). Обставини, на які посилається відповідач, даною постановою не встановлено. Водночас вказано, що оскільки між сторонами у справі існують господарські правовідносини з оренди торгового місця, у разі чинення перешкод орендодавцем у користуванні орендованим торговим місцем, СПД ОСОБА_5 мала звернутись з позовом до господарського суду про усунення перешкод у користуванні предметом оренди. Проте, до суду з даного приводу СПД ОСОБА_5 не зверталась.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору на розміщення торгового місця № 25-09 від 22.09.2009р. щодо здійснення розрахунків за користування торговим місцем та нагляд за торговим павільйоном, позивач просить розірвати укладений між сторонами договір на розміщення торгового місця № 25-09 від 22.09.2009р.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобовязання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 3.3.2. договору №25-09 передбачено право “Ринку” (позивача) розірвати у будь-який час цей договір у разі якщо “Торговець” (відповідач) не вніс плати протягом пятнадцяти діб з дня закінчення строку платежу.

У випадку невиконання “Торговцем” вимог даного договору та використання торгового місця без письмового дозволу, “Ринок” має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку (п. 6.1 договору).

Згідно ст.627 ЦК України, ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У даному випадку, сторони у договорі № 25-09 від 22.09.2009р. вільно визначили, що позивач має право на розірвання договору у разі порушення відповідачем умов даного договору (п. 3.3.2, п.6.1. договору).

Як встановлено вище, відповідачем допущено істотне порушення умов договору, оскільки оплатність є істотною умовою договору оренди, що за змістом статті 651 Цивільного кодексу України, є підставою для розірвання договору за рішенням суду.

Позивачем в порядку ст.188 Господарського кодексу України направлено відповідачу повідомлення про розірвання договору від 12.11.2010 р. (а.с.7,8,30-31).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги ТОВ “Бердичів“ про розірвання договору № 25-09 від 22.09.2009р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з цим, з метою з'ясування тверджень апелянта про те, що на торговому місці, яке є предметом договору № 25-09 від 22.09.2009 р. розташований торговий павільйон, придбаний апелянтом спільно з ОСОБА_4 по договору купівлі-продажу від 11.10.2008 р., судом апеляційної інстанції призначалась судова будівельно-технічна експертиза.

Як зазначено у висновку експерта № 2967 від 23.02.2012 р., встановити чи являється металевий павільйон за адресою АДРЕСА_2 (придбаний ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_4 по договору купівлі-продажу торгівельного павільйону від 11.10.2008 р., реєстраційний № 5378 у гр. ОСОБА_3) та павільйон металевий за НОМЕР_2 з позначкою 1а на ринку "Червона гора" по АДРЕСА_3 одним і тим же об'єктом, не вбачається можливим. Зазначене обумовлене тим, що АДРЕСА_2 має початок від АДРЕСА_3 та проходить перпендикулярно їй, її нумерація починається із номера № 1 та закінчується номером 11, що свідчить про відсутність адреси за НОМЕР_3, зазначеної за місцем розташування металевого павільйону, придбаного ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_4 по договору купівлі-продажу торгівельного павільйону від 11.10.2008 р., реєстраційний № 5378 у гр. ОСОБА_3

Таким чином, посилання апелянта в даному випадку не підтверджені належними доказами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати позивача на проведення судової експертизи покладаються на відповідача.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 02.02.2011 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 17.02.2011 року залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 02.02.2011 року у справі № 15/156-Д залишити без змін.

3. Стягнути з ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідн. код НОМЕР_1) на користь ТОВ "Бердичів" (м. Бердичів, вул. Гранична, 3, код ЄДРПОУ 30103662) 2601,84 грн. витрат на проведення судової експертизи.

На виконання постанови господарському суду Житомирської області видати наказ.

4. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.