Постанова № 22039132, 13.03.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р.Справа № 5024/2274/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 13.03.2012 року:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Херсонської області від 18.01.2012 року

по справі № 5024/2274/2011

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2

до відповідача: Споживчого товариства „ГЕНІЧЕСЬКЕ СПОЖИВЧЕ ТОВАРИСТВО „НОВА КООПЕРАЦІЯ„

про визнання недійсним договору

В судовому засіданні 13 березня 2012 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року фізична особа підприємець ОСОБА_2 (далі позивач, ФОП ОСОБА_2.) звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до Споживчого товариства Генічеське споживче товариство „НОВА КООПЕРАЦІЯ” (далі відповідач, СТ ГСТ „НОВА КООПЕРАЦІЯ”) про визнання недійсним договору № 8 про тимчасове розміщення торгового обєкту за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 01.01.2011 року між ФОП ОСОБА_2 та СТ ГСТ „НОВА КООПЕРАЦІЯ”.

Позивач вказав, що у відповідача, під час укладення договору № 8 про тимчасове розміщення торгового обєкту від 01.01.2011 року, не було відповідного обсягу цивільної дієздатності для укладання вказаної угоди, оскільки СТ ГСТ „НОВА КООПЕРАЦІЯ” не є законним землекористувачем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, договір № 8 від 01.01.2011 року укладений в порушення вимог підпункту 8.1 Положення про збір та видачу дозволу на розміщення обєктів торгівлі та сфери послуг, затвердженого рішенням Генічеської міської ради від 10.02.2009 року № 832, відповідно до якого дозвіл на розміщення обєктів торгівлі та сфери послуг на території м. Генічеськ видає виконком Генічеської міської ради.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.01.2012 року по справі № 5024/2274/2011 (суддя Александрова Л.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано положеннями ст. ст. 184, 760, 761 Цивільного кодексу України, ст. 22 Земельного кодексу України, пунктом 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року № 57/188/84/105 та мотивовано тим, що оспорюваний договір № 8 від 01.01.2011 року за своєю правовою природою є договором оренди торговельної площі, розташованої на земельній ділянці, яка використовується СТ ГСТ „НОВА КООПЕРАЦІЯ” як правонаступником Генічеської районної споживчої спілки на підставі державного акта на право постійного користування землею від 22.03.1996 року, що свідчить про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Не погодившись з рішенням суду, ФОП ОСОБА_2 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник вказав, що судом безпідставно взято до уваги державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий 22.03.1996 року Генічеській районній споживчій спілці, оскільки чинним законодавством не передбачено правонаступництво щодо землекористування.

В засідання суду апеляційної інстанції від 13.03.2012 року уповноважений представник СТ ГСТ „НОВА КООПЕРАЦІЯ”, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, не зявився, тим самим не скористався своїм процесуальним правом брати участь у засіданнях суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено, що 01.01.2011 року між СТ ГСТ „НОВА КООПЕРАЦІЯ” (Орендодавець, Ринок) та ФОП ОСОБА_2 (Орендар, Підприємець) підписано договір № 8 про тимчасове розміщення торгового обєкту за адресою: АДРЕСА_1 ряд № 12 місце № 2.

Плата за тимчасове розміщення торгового обєкту у Підприємця складає 475,00 грн. щомісяця (п. ІІІ.1 договору).

Договір діє з 01.01.2011 року до 31.12.2011 року; в разі відсутності заяви однієї із сторін про розірвання договору він вважається пролонгованим на той же строк та таких же умовах.

Згідно частин 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до пункту 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 р. N 57/188/84/105, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 р. за N 288/6576, торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Аналізуючи умови договору № 8 від 01.01.2011 року про тимчасове розміщення торгового обєкту, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний правочин є договором оренди торговельного місця, який відповідно до п. 20 Правил торгівлі на ринках укладається письмово з зазначенням терміну дії угоди, асортименту (виду) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, тощо.

Відтак, вказаний правочин повинен обовязково укладатися в письмовій формі.

З преамбули вказаного договору від 01.01.2011 року вбачається, що він укладений між ФОП ОСОБА_2 та Споживчим товариством Генічеське споживче товариство „НОВА КООПЕРАЦІЯ” в особі виконавчого директора ОСОБА_3, який діяв на підставі Статуту.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно розділу ІІІ Статуту споживчого товариства Генічеське споживче товариство „НОВА КООПЕРАЦІЯ” (Статут) органами управління товариства є загальні збори, які обирають голову правління, та правління споживчого товариства. Відповідно до пункту 33 Статуту голова правління споживчого товариства та його заступник можуть одноособово приймати рішення (розпорядження) з поточних питань діяльності споживчого товариства. Коло цих питань визначається рішенням правління. Голова правління як перша посадова особа має право: представляти споживче товариство без довіреності у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами, в органах влади і управління, судах; відкривати поточні та інші рахунки, розпоряджатися грошовими коштами, укладати договори (угоди), зобовязання; видавати від імені і у справах споживчого товариства доручення, у т.ч. з правом передоручення.

Колегія суддів відмічає, що матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_3 при підписанні договору № 8 від 01.01.2011 року повноважень представника споживчого товариства, яке б виникало на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Наявний в матеріалах справи наказ № 2 від 28.07.2010 року про призначення ОСОБА_3 на посаду виконавчого директора Споживчого товариства Генічеське споживче товариство „НОВА КООПЕРАЦІЯ” не можна вважати допустимим доказом наявності у ОСОБА_3 повноважень на укладення оспорюваного договору, оскільки вказаний наказ підписаний директором ОСОБА_3., посада котрого не передбачена Статутом; посада виконавчого директора також не передбачена Статутом в редакції, діючій на дату укладення оспорюваного договору. Відтак, наказ не відповідає Статуту товариства щодо визначення органів управління, а тому не може вважатись належним актом органу юридичної особи.

В пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” вказано, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини щодо відсутності у ОСОБА_3 будь яких повноважень на вчинення від імені Споживчого товариства Генічеське споживче товариство „НОВА КООПЕРАЦІЯ” договору № 8 від 01.01.2011 року, правочин є таким, що не вчинений відповідно до положень ст. 207 Цивільного кодексу України, а відтак, не може бути визнано недійсним правочин, який не вчинено, і з цієї підстави в позові ФОП ОСОБА_2 слід відмовити.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів зазначає, що підстави для скасування рішення господарського суду від 18.01.2012 року про відмову в позову відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.01.2012 року по справі № 5024/2274/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя:О.Т. Лавренюк