Рішення № 22038688, 20.03.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2012 р. Справа № 5027/1388/2011. За позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород до закритого акціонерного товариства “Чернівецька птахофабрика”, с. Валя Кузьміна Глибоцького району Чернівецької області

про стягнення заборгованості в сумі 38636,03 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивач не зявився

Відповідача ОСОБА_2, дов. від 18.10.2011 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по оплаті за надані на підставі договору по організації перевезення вантажу № 01/10-10 від 01.10.2010 р. послуги з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом на суму 38636,03 грн., у тому числі 34050,00 грн. основного боргу, 2631,65 грн. пені, 864,78 грн. 3% річних та 1089,60 грн. інфляційного збільшення суми основного боргу.

Провадження у справі порушено ухвалою від 21.12.2011 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 04.01.2012 р. за участю представників сторін, відповідача зобовязано надати відзив на позов (суддя Гончарук О.В.).

У звязку з неявкою представників сторін ухвалою від 04.01.2012 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 23.01.2011 р., позивача, крім іншого, зобовязано надати зазначені в позовній заяві накладні на перевезення продукції.

У звязку з хворобою судді Гончарука О.В. у порядку повторного автоматичного розподілу справу передано до провадження судді Ковальчук Т.І., розгляд справи розпочато спочатку.

Ухвалою від 23.01.2012 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 09.02.2012 р. у звязку з неявкою позивача та неподанням витребуваних судом документів.

Відповідач надав відзив, у якому позов не визнав з тих підстав, що позивачем не враховано проведену відповідачем оплату 10000 грн. по єдиному рахунку-фактурі № 78 від 13.12.2010 р., інших рахунків-фактур позивач не надавав, акти виконаних робіт відсутні; в звязку з тим, що позивач не виставив рахунки на оплату, його право на оплату за надання послуг не порушено, тому щодо основного боргу у справі відсутній предмет спору, а в задоволенні вимог щодо пені, інфляційних та 3% річних відповідач вважає, що в позові належить відмовити.

Ухвалою від 09.02.2012 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 28.02.2012 р. за клопотанням позивача.

У судовому засіданні 28.02.2012 р. позивач подав письмове додаткове обгрунтування до позовної заяви (а.с. 41-42), в якому зазначив, що викладені у відзиві заперечення відповідача проти позову не відповідають дійсності, оскільки сторонами підписані акти здачі-приймання виконаних робіт на загальну суму 208800 грн., з яких відповідач оплатив 176100,00 грн., залишок боргу становить 32700 грн., позивач всупереч твердженням відповідача виставляв йому рахунки для оплати наданих послуг, проте відповідач оплачував такі послуги лише з посиланням на два рахунки: № 61 від 19.10.2010 р. та № 78 від 13.12.2010 р., окрім того, позивач надіслав йому претензію від 08.12.2011 р., відповіді на яку не отримав.

За згодою сторін в судовому засіданні 28.02.2012 р. оголошувалася перерва до 20.03.2012 р.

У судове засідання 20.03.2012 р. позивач не зявився, причини неявки не повідомив, додаткових доказів чи клопотання про відкладення розгляду справи не надсилав.

Разом з тим, у справі закінчується встановлений ГПК України двомісячний строк для вирішення спору, відтак, з урахуванням того, що позивач належним чином повідомлений про місце, дату і час вирішення спору після оголошеної в судовому засіданні 28.02.2012 р. перерви, що підтверджується підписом його представника в протоколі судового засідання 28.02.2012 р., представник відповідача проти продовження строку вирішення спору і відкладення розгляду справи заперечує, у суду відсутні можливість й підстави для відкладення розгляду справи, в звязку з чим справу вирішено по суті в судовому засіданні 20.03.2012 р. за наявними в ній доказами.

У судовому засіданні 28.02.2012 р. позивач і його представник позов підтримали, пояснили, що на підставі укладеного з відповідачем договору позивач організовував і здійснював перевезення курей, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними і актами здачі-приймання виконаних робіт, до кожного акту відповідачеві виставлялися рахунки, однак останній оплачував послуги не по кожному рахунку окремо, а на підставі лише двох рахунків за 19.10.2010 р. та 13.12.2010 р.

Представник відповідача в судових засіданнях 28.02.2012 р. та 20.03.2012 р. проти позову заперечував, пояснив, що дійсно між сторонами було укладено договір на організацію перевезення курей, однак позивач не надавав відповідачеві рахунки для оплати наданих послуг з перевезення, надані позивачем товарно-транспортні накладні не підтверджують організацію та здійснення перевезення саме позивачем, частина актів здачі-приймання виконаних робіт відповідачем не визнаються, оскільки ним не підписані, решта актів хоча й підписані відповідачем, однак не відповідають умовам договору і не підтверджуються товарно-транспортними накладними, відтак, вважає, що позивачем не доведено підстав для сплати йому коштів у сумі 34050,00 грн. боргу та нарахованих пені, інфляційних і 3% річних.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви.

Зазначивши у додатковому обґрунтуванні до позовної заяви, що різниця між сумами, які підлягали сплаті у відповідності до актів виконаних робіт і тією сумою, яка надійшла на розрахунковий рахунок позивача з рахунку відповідача, становить 32700 грн., позивач тим не менше не зазначив про зменшення позовних вимог і стягнення основного боргу в сумі 32700,00 грн., відтак, при вирішенні справи суд виходить з обсягу позовних вимог згідно з позовною заявою.

Заслухавши пояснення позивача, його представника і представника відповідача в судових засіданнях 28.02.2012 р. та 20.03.2012 р., розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

В обґрунтування доводів про існування між ним і відповідачем договірних відносин з перевезення вантажів позивач посилається на договір № 01/10-10 по організації перевезення вантажу від 01.10.2010 р.

Копія такого договору додана позивачем до позовної заяви, однак дослідженням його змісту суд встановив, що в преамбулі і в тексті договору, а також у тій частині, де зазначаються найменування і реквізити сторін, не вказано особу, яка виступила замовником послуг позивача з перевезення внутрішніх вантажів автомобільним транспортом, вказаний договір не містить ані поштових та банківських реквізитів, ані коду ЄДРПОУ замовника (а.с. 6-7).

Разом з тим, в кінці договору під рядком “ЗАМОВНИК” зазначено особу, яка підписала договір в.о. директора ОСОБА_3, та є відтиск печатки ЗАТ “Чернівецька птахофабрика” (код ЄДРПОУ 31462059).

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував, що сторони уклали і підписали даний договір, відтак, незважаючи на наведені недоліки, суд вважає згаданий договір укладеним, оскільки за його змістом можна ідентифікувати сторони, які уклали даний договір, та їх волевиявлення з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З урахуванням наведених положень закону та юридичної оцінки договору № 01/10-10 по організації перевезення вантажу від 01.10.2010 р. на відповідність зазначеним вимогам, суд при вирішенні даної справи виходить з того, що вказаний договір є укладеним.

Предметом даного договору є забезпечення виконавцем (позивач) від імені і за рахунок замовника (відповідач) здійснення перевезення внутрішніх вантажів автомобільним транспортом з наданням інших послуг, узгоджених в заявках/доповненнях до даного договору, які є його невідємною частиною (п. 1.1 договору № 01/10-10 від 01.10.2010 р.). Згідно з п.п. 2.2, 2.3 виконання кожного перевезення в рамках даного договору оформлюється окремим замовленням на конкретне перевезення, доповнення та замовлення є невідємною частиною договору. Факт виконання кожного міжнародного та внутрішнього автомобільного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами підтверджується відповідним актом виконаних робіт.

За умовами розділу 3 зазначеного договору позивач як виконавець, зокрема, зобовязався представляти інтереси замовника у взаємовідносинах з перевізниками і ТЕО замовника, організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом на території України відповідно до замовлень замовника, забезпечити своєчасну подачу автомобільного транспорту на місце завантаження в строки, вказані в замовленнях, підписувати договори та виконувати розрахунки з транспортними та іншими організаціями для виконання своїх обовязків по даному договору, виконувати внутрішні автомобільні перевезення справним автотранспортом, своєчасно передати уповноваженому представнику замовника необхідні супроводжувальні документи, що стосуються виконаного перевезення, в обумовлений із замовником термін доставити вантаж згідно його заявок.

Відповідач в свою чергу згідно з договором № 01/10-10 від 01.10.2010 р. зобовязався здійснити оплату вартості фрахту і наданих послуг протягом 1 банківського дня з моменту одержання рахунку-фактури на транспортно-експедиторські послуги (п. 5.2), надавати виконавцю оформлене у відповідності до умов договору замовлення на виконання перевезень не пізніше ніж за 3 доби до дати завантаження (п. 6.1.2), оплатити позанормативний простій автомобіля в сумі 1100,00 грн. за кожну наступну добу простою автомобіля під розвантаження/завантаження (п. 7.2.6), у випадку затримки оплати сплатити виконавцю пеню у розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен день затримки оплати, але не більше 10% вартості фрахту (п. 7.2.9).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 ЦК України).

Відповідно до ст. 916 ЦК за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу (Глава 65 Цивільного кодексу України, ст. 929). Договором транспортного експедирування може бути встановлено обовязок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобовязання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобовязання, повязані з перевезенням.

Положення глави 65 ЦК поширюються також на випадки, коли обовязки експедитора виконуються перевізником.

За змістом укладеного сторонами договору № 01/10-10 по організації перевезення вантажу від 01.10.2010 р. між ними існують правовідносини з договору транспортного експедирування.

У позовній заяві позивач на підтвердження факту надання відповідачеві послуг з перевезення продукції на підставі договору № 01/10-10 послався на накладні № 13120-001 від 13.12.2010 р., № 20120-001 від 20.12.2010 р., № 27-120-001 від 27.12.2010 р., № 30-120-001 від 30.12.2010 р., № 28011-002 від 28.01.2011 р., № 02021-001 від 02.02.2011 р.

Проте таких накладних позивач суду не надав, незважаючи на те, що ці докази витребувані ухвалою від 04.01.2012 р., тому суду не відомо, хто складав дані накладні і які саме господарські операції ними зафіксовані.

Прибуткові накладні з індексом ЧП і такими реквізитами, які вказані в позові, зазначені в акті звірки взаємних розрахунків за період 13.12.10-07.02.11, який підписаний головним бухгалтером відповідача (а.с. 8).

Проте, на думку суду, вказаний документ не має доказового значення по даній справі, оскільки, щонайменше, не підписаний іншою стороною акту ВОЗ № 279722, окрім того, за своєю правовою природою акт звірки розрахунків не є первинним документом, який фіксує проведення господарської операції (ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”).

На запитання суду ані позивач, ані представник відповідача не пояснили суду, що це за підприємство чи організація ВОЗ № 279722. Вказівка в кінці цього акту про заборгованість на користь 2933224517 (що співпадає з ідентифікаційним номером позивача) в сумі 34050,00 грн. з огляду на зазначене вище не може свідчити про обгрунтованість позовних вимог в частині основного боргу, тому має ніякого значення для правильного вирішення спору.

В додаткових обґрунтуваннях до позовної заяви і в усних поясненнях позивач також послався на те, що сторонами підписані акти здачі-приймання виконаних робіт, які підтверджують надання відповідачеві послуг на загальну суму 208800 грн., зокрема:

1) № 61 від 19.10.2010 р. на суму 4500,00 грн.,

2) б/н від 21.10.2010 р. на суму 1500,00 грн.,

3) № 62е10 від 26.10.2010 р. на суму 2650,00 грн.,

4) № 67 від 03.11.2010 р. на суму 63100,00 грн.,

5) № 69 від 05.11.2010 р. на суму 17300,00 грн.,

6) № 70е10 від 09.11.2010 р. на суму 4400 грн.,

7) № 71 від 10.11.2010 р. на суму 7300,00 грн.

8) № 72е10 від 12.11.2010 р. на суму 4400,00 грн.

9) № 78 від 13.12.2010 р. на суму 15800,00 грн.

10) № 79 від 20.12.2010 р. на суму 21300,00 грн.

11) № 80 від 27.11.2010 р. на суму 11800,00 грн.

12) № 81 від 30.12.2010 р. на суму 11200,00 грн.

13) № 01 від 28.01.2011 р. на суму 22500,00 грн.

14) № 02 від 02.02.2011 р. на суму 21050,00 грн. (а.с. 43-56).

Дослідженням копій зазначених актів суд встановив, що акти від 03.11.2010 р. на суму 63100,00 грн., від 05.11.2010 р. на суму 17300,00 грн., № 70е10 від 09.11.2010 р. на суму 4400 грн., від 10.11.2010 р. на суму 7300,00 грн., № 72е10 від 12.11.2010 р. на суму 4400,00 грн. (всього на загальну суму 96500 грн.) відповідачем не підписані (а.с. 46-50).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і серед інших обовязкових реквізитів повинні мати посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, первинні документи, які не відповідають зазначеним вимогам, не мають доказової сили, тому не підписані відповідачем акти не приймаються судом в якості доказів, що підтверджують надання позивачем відповідачеві послуг з організації перевезення на суму 96500 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Таким чином, належними доказами надання позивачем відповідачеві послуг з організації перевезення є лише ті акти здачі-приймання виконаних робіт, які відповідають законодавчим вимогам до первинних документів, що фіксують факт здійснення господарської операції, і підписані обома сторонами, а саме акти № 61 від 19.10.2010 р., № е10 від 21.10.2010 р., № 62е10 від 26.10.2010 р., б/н від 13.12.2010 р., б/н від 20.12.2010 р., б/н від 27.11.2010 р., б/н від 30.12.2010 р., б/н від 28.01.2011 р., б/н від 02.02.2011 р. на загальну суму 112300,00 грн. (а.с.43-45,51-56).

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як зазначалося вище, умовами договору № 01/10-10 передбачено, що вартість фрахту та інших послуг підтверджується в окремих заявках замовника, які є невідємною частиною даного договору.

Попри те, позивачем не представлено жодної такої заявки, відповідно, яку вартість послуг за договором визначали сторони, встановити неможливо.

Наявні у матеріалах справи надані позивачем копії товарно-транспортних накладних (а.с. 61-79), оригінали яких досліджено в судовому засіданні 28.02.2012 р., не містять жодних вказівок на позивача як експедитора за відміченими в цих ТТН перевезеннях, в них відсутні також розмір плати за перевезення та вартість послуг з експедирування.

З оборотної відомості за період з 01.10.2010 р. по 08.02.2012 р. по рахунку ОСОБА_1 видно, що в період з 28.10.2010 р. по 16.03.2011 р. відповідач сплатив позивачеві кошти на загальну суму 176100 грн. за перевезення вантажу (курей) на підставі рахунку № 61 від 19.10.2010 р. (92100 грн.) та рахунку № 78 від 13.12.2010 р. (84000 грн.).

Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач послався, зокрема, на те, що за умовами договору № 01/10-10 оплата за надані послуги мала здійснюватися протягом одного банківського дня на підставі рахунку-фактури, однак позивач таких рахунків не виставляв, через що відповідач фактично не міг здійснювати розрахунки з позивачем по договору.

Зазначені доводи відповідача заслуговують на увагу і не спростовані позивачем.

Так, дійсно за умовами п. 5.2 договору сплата вартості фрахту та інших послуг здійснюється замовником протягом 1 банківського дня з моменту одержання рахунку-фактури на транспортно-експедиційні послуги.

Підписані сторонами акти здачі-приймання виконаних робіт містять посилання на реквізити певних рахунків, але позивач не подав суду ані самих таких рахунків, ані доказів їх надіслання відповідачеві. Позивач також не надав суду претензії від 08.12.2011 р., хоча й послався на неї в додатковому обґрунтуванні до позовної заяви.

Разом з тим, самі по собі акти здачі-приймання виконаних робіт без відповідних рахунків не є підставою для проведення розрахунків за договором, адже відповідно до п. 2.3 договору № 01/10-10 актом виконаних робіт підтверджується як факт виконання міжнародного та внутрішнього автомобільного перевезення так і виконання розрахунків між сторонами. Більше того, в самих актах зазначено, що сторони претензій одна до другої не мають. На думку суду, за змістом такого застереження з урахуванням п. 2.3 договору треба розуміти, що по кожному конкретному акту відсутні претензії не лише щодо надання послуг однією стороною (позивачем), але й щодо проведення оплати цих послуг другою стороною (відповідачем).

Більше того, згідно підписаних актів, які визнані належними доказами по справі, загальна вартість зазначених у них послуг склала 112300,00 грн., а згідно оборотної відомості відповідач перерахував позивачеві кошти в сумі 176100 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наданими доказами позивач не довів порушення відповідачем його права на одержання плати за транспортно-експедиційні послуги як на суму 34050 грн. основного боргу, так і на будь-яку іншу суму.

Відтак, оскільки за результатами судового розгляду справи суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, відсутні й підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних, пені, 3% річних, витрат на оплату послуг адвоката та судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 20.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 21.03.2012 р.

Суддя Т.І.Ковальчук