Ухвала суду № 22038557, 15.03.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА 15 березня 2012 рокуСправа №14-18-01/1838

вх. № 3048/2012 від 17.02.2012

вх. № 3061/2012 від 20.02.2012

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Яцен Ю.Ф., за участю: особисто арбітражного керуючого Білика О.А. (ліквідатор банкрута), представників за довіреностями

ОСОБА_1 (від боржника в особі ліквідатора), ОСОБА_2 (від товариства з обмеженою відповідальністю "АгроНіка"), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяву

заявникаліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Білика О.А.

прозміну способу виконання ухвал суду від 26.02.2007, від 26.01.2012

(із змінами від 31.01.2012)

та заяву

заявникатовариства з обмеженою відповідальністю "АгроНіка"

провиправлення помилки в наказі суду від 30.01.2012 та визнання його

таким, що не підлягає виконанню

у справі за заявою

ініціюючого кредитораУкраїнської аграрної біржі

до боржника виробничого сільськогосподарського кооперативу ім.

Шевченка

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Виробничим сільськогосподарським кооперативом ім. Шевченка в особі ліквідатора Білика О.А. подано суду заяву від 17.02.2012, у якій останній просив змінити спосіб виконання винесених у цій справі ухвал господарського суду Черкаської області від 26.02.2007 та від 26.01.2012 (з виправленою ухвалою суду від 31.01.2012 опискою), стягнувши з товариства з обмеженою відповідальністю "АгроНіка" на користь виробничого сільськогосподарського кооперативу ім.Шевченка вартість майна на загальну суму 391354,00 грн., а саме: вартість посівного ячменю на суму 17000,00 грн., вартість незавершеного виробництва по рослинництву на суму 343389,00 грн., вартість ВРХ 10 голів на суму 30965,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "АгроНіка" подано суду заяву, у якій товариство просило: внести виправлення до наказу господарського суду Черкаської області від 30.01.2012 у цій справі, а саме: у графі "Строк предявлення наказу до виконання по:" замість дати "31.01.2013" вказати дату "26.02.2008"; визнати таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Черкаської області від 30.01.2012 у цій справі.

Учасники провадження у справі про банкрутство боржника були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак представники від відділу державної виконавчої служби Камянського районного управління юстиції, Баландинської сільської ради, державної податкової інспекції у Камянському районі, Української аграрної біржіу судове засідання не зявились і про причини неявки не повідомили.

У судовому засіданні ліквідатор банкрута подану ним заяву про зміну способу виконання ухвал суду від 26.02.2007 та від 26.01.2012 (із виправленими описками ухвалою суду від 31.01.2012), а також доводи, наведені ним у письмових поясненнях, підтримав. Проти задоволення клопотання ТОВ "АгроНіка" заперечив і пояснив, що порушені питання розглянуті в судовому засіданні і вирішені ухвалою суду від 26.01.2012.

Представник ТОВ "АгроНіка" проти задоволення клопотання ліквідатора банкрута заперечив з тих мотивів, що банкрут просить змінити не спосіб виконання рішення суду а спосіб захисту порушеного права, що має здійснюватись у окремому позовному провадженні. Заявлене ним клопотання про виправлення помилки в наказі суду від 30.01.2012 та визнання його таким, що не підлягає виконанню, підтримав з підстав викладених у заяві та поясненнях.

У засіданні оголошувалась перерва з 06.03.2012, про що учасники засідання були повідомлені під розписку.

Відповідно до статей 75, 85 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши прокурора представників учасників провадження у справі про банкрутство боржника та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

У межах цієї справи про банкрутство боржника було прийнято ухвалу суду від 26.02.2007 згідно з якою визнано недійсним договір оренди майна від 01.06.2006 №1/2006, укладений між відповідачем і спілкою співвласників КСП ім.Шевченка, вилучено у відповідача і передано боржнику майно на загальну суму 1148525 грн. (в тому числі: посівний ячмінь, незавершене будівництво по рослинництву та 10 голів великої рогатої худоби всього майна на суму 391354 грн., далі спірне майно). Відповідно до цієї ухвали відповідачем і боржником підписано акт приймання-передачі майна від 31.07.2007, згідно з яким відповідачем було передано боржнику (у особі колишнього ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Кривошеї О.І.) майно на суму 757171 грн., тобто усе майно, крім спірного. Ухвалою суду від 26.07.2011 арбітражного керуючого Кривошею О.І. було усунено від виконання обовязків ліквідатора банкрута за неналежне їх виконання та призначено арбітражного керуючого Білика О.А.

За заявою останнього ухвалою суду від 26.01.2012 (із виправленими описками ухвалою суду від 31.01.2012) видано наказ від 30.01.2012 на виконання ухвали суду від 26.02.2007 у цій справі і установлено, що наказ підлягає виконанню лише в частині спірного майна.

03.02.2012 банкрут звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження. Постановою відділу державної виконавчої служби Камянського районного управління юстиції (далі орган ДВС) від 09.02.2012 відкрито виконавче провадження та 16.02.2012 державним виконавцем складено акт про відсутність майна, яке підлягало передачі згідно з наказом суду від 30.01.2012. Постановою від 20.02.2012 орган ДВС повернув виконавчий документ (наказ суду від 30.01.2012) стягувачу у звязку відсутністю майна, яке він зобовязаний передати стягувачу.

Відповідно до ст.117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може змінити спосіб та порядок виконання рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до п.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 №02-5/333, затвердженого його постановою від 28.02.1997 №3 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" (далі Розяснення Вищого арбітражного суду України) за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Таким чином, судом установлено ті обставини, з наявністю яких закон повязує можливість зміни способу виконання судового рішення (установлено факт відсутність майна, цей факт засвідчено документами державного виконавця, вказані обставини роблять виконання рішення неможливим, вартість усього майна визначена у рішенні суду, а частка вартості спірного майна на суму 391354 грн. підтверджується тими ж документами, що сума, визначена у судовому рішенні договір оренди від 01.12.2006 № 1/2006, акт приймання-передачі майна від 31.07.2007) у звязку з чим клопотання банкрута у особі його ліквідатора, арбітражного керуючого Білика О.А., підлягає задоволенню.

Клопотання відповідача внести виправлення до наказу господарського суду Черкаської області від 30.01.2012, вказавши датою строку його предявлення до виконання 26.02.2008, та визнання у звязку з цим наказу таким, що не підлягає виконанню, задоволенню не підлягає, оскільки сама вимога встановити строк предявлення наказу до виконання датою, яка вже минула більш як три роки тому від дати видачі наказу, не грунтується на законі, оскільки питання строку видачі наказу і виконання наказу в частині було розглянуто та вирішено в ухвалі суду від 26.01.2012, оскільки обставини, які згідно із законом є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не приведені і не доведені.

Аналізуючи висновки Вищого господарського суду України у наданих відповідачем постановах (від 03.12.2009 у справі №2/228-06, від 04.03.2010 у справі №12/284-5/383, від 17.11.2011 у справі №12/284-5/383), та положення, приведені у п.4 розяснення Вищого арбітражного суду України суд відхиляє доводи представників відповідача з наступних мотивів і виходить з таких правових позицій:

за подібних до установлених у цій справі обставин Вищим господарським судом України прийнято постанови, у яких суд касаційної інстанції прийшов до протилежних висновків (постанови від 10.10.2007 у справі №45/170пн, від 22.09.2009 у справі №4/327, від 27.12.2011 у справі №6/308-34/267-6/15-17/77-41/110, від 26.12.2011 у справі №14/144-09);

вищеназвані постанови є судовими рішеннями у конкретних справах і прийняті виходячи з конкретно установлених по справі обставин. Зокрема: в усіх наданих відповідачем судових рішеннях предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння, а предметом спору у цій справі є повернення майна у звязку з визнанням недійсним договору оренди; у справі №12/284-5/383 установлено відсутність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення за віндикаційним позовом та не було належним чином повідомлено боржника про судове засідання; у справі №2/228-06 відсутній акт державного виконавця про відсутність майна; у справі № 12/284-5/383 заявлено вимогу про відшкодування збитків та неодержаних доходів (що не передбачено законом на стадії виконавчого провадження), вина боржника в знищенні майна не доведена;

розяснення ж Вищого арбітражного суду України здійснено на підставі узагальнення судової практики, і не містить вказівок на випадок установлення тих обставин, які зазначено у постановах Вищого господарського суду України у справах №2/228-06, №12/284-5/383 та №12/284-5/383;

розяснення Вищого арбітражного суду України є чинним і підлягає застосуванню відповідно до п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18;

установлені у цій справі обставини повністю відповідають обставинам, викладеним у розясненні Вищого арбітражного суду України, і підставам, з наявністю яких повязується можливість зміни такого способу виконання рішення, як стягнення в натурі, у такий спосіб, як звернення стягнення на гроші;

у судовому рішенні (ухвалі суду від 26.02.2007) установлено і доведено наявність порушення відповідачем права боржника-банкрута, а тому на даний час спору про порушення права боржника немає відповідач однозначно зобовязаний усунути допущене ним порушення права боржника-банкрута і протилежне рішення (наприклад, про відмову у задоволенні позову про стягнення збитків) прийняте бути не може. Так, предметом доказування у позові про збитки є: розмір збитків його уже встановлено рішенням суду, тому навіть доводи про те, що вартість втраченого майна може бути зменшена чи збільшена у ході розгляду спору порівняно з установленим рішенням є нікчемними, бо для цього треба скасувати ухвалу суду від 26.02.2007 в частині установленого розміру; вина і протиправність дій відповідача, причинний звязок очевидні, оскільки рішення суду відповідач не виконав умисно, не повернув належне боржнику майно і невиконання рішення стало причиною збитків. Крім того, у даному випадку заявник просить стягнути гроші. Тобто у разі відмови у зміні способу виконання рішення ліквідатор банкрута знову має подати заяву до цього ж відповідача і з тією ж самою вимогою стягнути гроші. Крім того ж, ліквідатор банкрута звертатиметься з цими вимогами знову таки у дану справу про банкрутство;

закон передбачає загальне правило порушене право підлягає захисту і поновленню.

Захист порушеного права може здійснюватись у способи, передбачені ст.16 Цивільного кодексу України. Спосіб захисту порушеного права (його обрання потерпілою особою) залежить від обставин, які існують на момент порушення права. Якщо майно наявне способом захисту є примусове виконання обов'язку про повернення його в натурі. Якщо майно відсутнє способом захисту є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Якщо майно наявне на момент подання позову, але зникло на момент винесення рішення, то позивач має право змінити предмет позову і просити у суду стягнути його вартість.

У даному випадку перед судом постало питання чи є зміна способу виконання рішення способом захисту порушеного права. Суд приходить до висновку, що ці поняття є ідентичними, саме тому, у процесі виконання рішення (у разі установлення факту відсутності "присудженого до стягнення майна"), законом і установлено зміну способу захисту порушеного права через зміну способу виконання рішення суду, саме тому закон і допускає зміну способу виконання рішення суду (яке рівнозначне до способу захисту порушеного права) на стадії виконання рішення без предявлення нового позову до суду, оскільки суть прийнятого рішення не змінюється, оскільки це є передбачений процесуальним законом спосіб захисту прав стягувача та оскільки спору між сторонами вже нема його вирішено, факт порушення права установлено і право вже в установлений законом спосіб на момент винесення рішення захищено.

В іншому випадку потерпіла особа ніколи не отримає задоволення своїх вимог, оскільки у відповідача фактична швидкість можливості спочатку передати присуджене потерпілій особі майно іншій особі (як сталося у даному випадку), надалі ухилитися від сплати коштів, які можуть бути стягнені на користь потерпілої особи, а ще надалі ухилитися від передачі будь-якого іншого майна, за рахунок якого можуть бути відшкодовані потерпілій особі збитки, значно вища, ніж фактична швидкість можливості потерпілої особи на кожному з цих етапів отримати відповідне рішення суду та розпочати його реальне виконання. Отже, якщо погодитися з доводами відповідача, то зміна способу виконання рішення відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України взагалі неможлива

Суд вважає, що правових підстав і доцільності повторно доводити ті обставини, які вже встановлені судом, повторно нести додаткові судові витрати і у такий спосіб затягувати дійсний захист порушеного права немає. Не боржник-банкрут (як потерпіла особа) повинен вишукувати способи і засоби виконання законного рішення суду, а навпаки відповідач повинен доводити відсутність вини чи обставини неможливості (але не небажання) виконання рішення, якщо знайде для цього підстави.

Суд не вважає, що можлива відмінність тлумачення понять у законі має стати засобом не захистити порушене право боржника-банкрута, а навпаки надати можливість відповідачу ще певний час не нести негативні наслідки за невиконання ним рішення суду.

Керуючись ст.121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання боржника-банкрута у особі його ліквідатора, арбітражного керуючого Білика О.А., від 17.02.2012 (вх.суду №3048/2012 від 17.02.2012) задовольнити повністю.

Змінити спосіб виконання ухвал господарського суду Черкаської області від 26.02.2007 та від 26.01.2012 (з виправленою ухвалою суду від 31.01.2012 опискою) у справі №14-18-01/1838 із повернення майна (зокрема, посівного ячменю на суму 17000,00 грн., незавершеного виробництва по рослинництву на суму 343389,00 грн., десяти голів великої рогатої худоби на суму 30965,00 грн.) на стягнення його вартості грошима і

стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АгроНіка" (вул.Червоноармійська, буд.37, кв.2, м.Камянка, Черкаська область, 20800, ідентифікаційний код 336639922) на користь виробничого сільськогосподарського кооперативу ім.Шевченка (вул.Шевченка, буд.21, с.Баландине, Камянський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 03793231) суму 391354,00 грн. (триста девяносто одна тисяча триста пятдесят чотири гривні).

У задоволенні заяви відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "АгроНіка", від 16.02.2012 (вх.суду №3061/2012 від 20.02.2012) відмовити повністю.

Ухвала набрала законної сили. Строк предявлення цієї ухвали до виконання відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" один рік (до 15.03.2013).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду.

Ліквідатор банкрута, представник ТОВ "АгроНіка" повідомлені про порядок отримання повного тексту ухвали під розписку.

Направити дану ухвалу рекомендованим листом з повідомленням членам комітету кредиторів (3), відділу державної виконавчої служби Камянського районного управління юстиції.

С у д д я Хабазня Ю.А.

5

Повний текст складено 19.03.2012