Рішення № 2203839, 11.09.2008, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.08 Справа № 20/376/08

Суддя

м.Запоріжжя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Протеїн, технології, інгредієнти Україна”, Київська область, м. Вишневе

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод напівфабрикатів”, м. Запоріжжя

про стягнення суми 55 904,39 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Від позивача - Смертін О.С. (довіреність №297 від 08.09.2008р.);

Лимарь О.М. (довіреність №297 від 08.09.2008р.)

Від відповідача –Константинова І.В. (довіреність б/н від 06.06.2008р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення суми 46339,34грн. основного боргу, 5197,40грн. інфляційних збитків, 819,92грн.-3% річних, 3547,73грн. пені, всього суми 55904,39грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.07.2008р. порушено провадження у справі №20/376/08, судове засідання призначено на 22.07.2008р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.09.2008р. Ухвалою в.о. голови господарського суду від 22.07.2008р. строк вирішення спору продовжено на один місяць –до 02.10.2008р.

11.09.2008р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, просить на підставі ст.ст.526,625,655,692 ЦК України, ст.265 ГК України стягнути з відповідача суму 46339,34грн. основного боргу за видатковими накладними №ДП-000223 від 06.09.2007р., №ДП-000233 від 19.09.2007р., №ДП-000255 від 12.10.2007р., №ДП-000329 від 13.12.2007р., суму 3547,73грн. пені, суму 819,92грн. –3% річних, суму 5197,40грн. інфляційних збитків. Позовні вимоги мотивовані наступним. 06.09.2007р.,19.09.2007р.,12.10.2007р. за домовленістю сторін позивач здійснив на адресу відповідачу поставку товару на загальну суму 47221,18грн. Факт поставки підтверджується переліченими накладними та довіреностями представників відповідача на отримання товару. У зв’язку з тим, що між позивачем і відповідачем були здійснені інші договірні поставки, станом на 01.09.2007р. з фактичних даних бухгалтерії відповідач мав передплату по минулим поставкам у розмірі 882грн. Внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань щодо повної оплати товару, але з урахуванням передплати за попередні поставки, виникла заборгованість у сумі 46339,34грн., що відображена у акті звірки станом на 31.01.2008р. Претензія вих.№74 від 20.03.2008р. залишилась без реагування. Просить стягнути згідно з розрахунком також 3% річних у сумі 819,92грн. за період з 06.09.2007р. по 05.05.2007р., суму 5197грн. інфляційних збитків за період з 06.09.2007р. по березень 2008р., суму 3547,73грн. пені за період з 06.09.2007р. по 05.05.2007р.

Відповідач визнав позов у сумі основної заборгованості у розмірі 46339,34грн., однак із стягненням пені, 3% річних та індекса інфляції не погодився у зв’язку з наступним. Первинними документами бухгалтерського обліку видатковими накладними, які підтверджується здійснення поставки позивачем товару, не встановлено строку оплати відповідачем поставленого товару. Акт звірки взаєморозрахунків від 31.01.2008р. не може виступати початком відліку строку для оплати, оскільки є певною формою фіксації юридично значимих для сторін дій, і ним, зокрема, оформлюється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості. Тому період для нарахування індексу інфляції та 3% річних визначено безпідставно. Вимоги про стягнення пені також заявлено неправомірно. В ч.4 ст.231 ГК України зазначено, що в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Враховуючи те, що поставки здійснювалися не на підставі договору, а чинним законодавством розмір штрафних санкцій не встановлений, визначення позивачем штрафу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ суперечить нормативним актам.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2007р. за видатковою накладною №ДП-000223 від 06.09.2007р., довіреністю серії НБЕ №638555 від 06.09.2007р. ТОВ “Запорізький завод напівфабрикатів” (відповідач) отримано від ТОВ “Протеїн, технології, інгредієнти Україна” (позивач) товар (соєвий текстурат) на суму 4 297,68грн.

19.09.2007р. відповідачем отримано від позивача товар (мистермит ТС2) на суму 18586,80грн., що підтверджується видатковою накладною №ДП-000233 від 19.09.2007р., довіреністю серії НБЕ №638580 від 18.09.2007р.

12.10.2007р. позивачем отримано від відповідача за видатковою накладною №ДП-000255 від 12.10.2007р., довіреністю серії НБЕ №638668 товар на суму 20206,80 грн.

Крім того, 13.12.2007р. ТОВ “Запорізький завод напівфабрикатів” отримало від ТОВ “Протеїн, технології, інгредієнти Україна” товар на суму 4130,40грн. за видатковою накладною №ДП-000329 від 13.12.2007р.

31.01.2008р. між сторонами підписано акт звірки, відповідно до якого відповідач визнав заборгованість перед позивачем станом на 31.01.2008р. у сумі 46339,34грн.

20.03.2008р. позивач направив відповідачу лист вих. №74, відповідно до якого вказував на факт заборгованості за договором поставки б/н від 26.12.2006р. у сумі 46339,34 грн., просив сплатити суму протягом 3 банківських днів з моменту отримання претензії.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах..

Приписами ст. ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доведення.

Згідно з ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Однією із підстав виникнення зобов’язання є договір та інші правочини. Статтею 509 ЦК України визначено поняття зобов’язання та підстави його виникнення.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи встановлені ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами шляхом передачі товару позивачем і прийняття товару відповідачем фактично 06.09.2007р., 19.09.2007р., 12.10.2007р.,13.12.2007р. укладено у спрощеній формі договори купівлі-продажу. Відповідачем не заперечується факт отримання товару за переліченими видатковими накладними, загальна сума основного боргу за цими накладними у розмірі 46339,34 грн. Доказів сплати цієї суми відповідач не надав.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми 46339,34грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача згідно з розрахунком також 3% річних у сумі 819,92грн. за період з 06.09.2007р. по 05.05.2007р., суму 5197грн. інфляційних збитків за період з 06.09.2007р. по березень 2008р., суму 3547,73грн. пені за період з 06.09.2007р. по 05.05.2007р.

Вирішуючи спір у цій частині, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України правовим наслідком порушення зобов’язання є, зокрема, сплата неустойки. Статтею 625 ЦК України визначена відповідальність за порушення грошового зобов’язання у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач наполягає, що зобов’язання відповідача виникли саме на підставі видаткових накладних №ДП-000223 від 06.09.2007р., №ДП-000233 від 19.09.2007р., №ДП-000255 від 12.10.2007р., №ДП-000329 від 13.12.2007р. Дані видаткові накладні не містять посилання на конкретний договір, підставою передачі товару визначено рахунки-фактури. У акті звірки визначена загальна сума заборгованості, при цьому не міститься посилання на конкретний договір. Між тим, як вбачається із позовної заяви і не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні, між сторонами були здійснені інші договірні поставки. У листі вих. № 74 від 20.03.2008р. позивач посилався на порушення зобов’язання відповідачем за договором поставки б/н від 26.12.2006р.

Оскільки позивач в даній справі способом захисту свого права обрав стягнення саме за видатковими накладними №ДП-000223 від 06.09.2007р., №ДП-000233 від 19.09.2007р., №ДП-000255 від 12.10.2007р., №ДП-000329 від 13.12.2007р. а не конкретно визначеним договором поставки, то суд не має права виходити за межі позовних вимог і розглядати інший предмет.

У зв’язку з цим не підлягають задоволенню вимоги про стягнення суми 3547,73грн. пені, яка договором не встановлена, суми 819,92грн. –3% річних, суми 5197,40грн.інфляційних збитків. При цьому суд також зазначає, що наведена позивачем як правова підстава ст. 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов’язання. Із змісту наведених вище норм слідує, що правові наслідки у вигляді сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат настають у разі порушення зобов’язання, тому підлягає доказуванню і період порушення зобов’язання, тобто період нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат (початок і кінець періоду). Позивач у розрахунку 3% річних у сумі 819,92грн. вказує період з 06.09.2007р. по 05.05.2007р., у розрахунку суми 5197грн. інфляційних збитків - період з 06.09.2007р. по березень 2008р.

Так як цей розрахунок не відповідає обставинам справи, тому суд вважає його недоведеним, відсутні підстави для відповідальності за порушення зобов’язання. При цьому суд бере до уваги, що предмет позову –це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Оскільки позивач в цій частині вимог обрав стягнення за конкретний період, то суд не має права виходити за межі позовних вимог і розглядати інший предмет.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних збитків задоволенню не підлягають за недоведеністю, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод напівфабрикатів” (69006, м.Запоріжжя, Північне шосе,27, код ЄДРПОУ 33570613, р/р 26004301160804 у філії Запорізького Центрального відділення ПІБ, МФО 313355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Протеїн, Технології, Інгредієнти Україна” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район,м.Вишневе, вул.Промислова,5, поштова адреса: 03194, м.Київ, вул.Кільцева,13 (3 поверх), код ЄДРПОУ 34902206, р/р №26006053103136 у філії КБ “ПриватБанк”, Київське РУ, МФО 321842) суму 46339грн. 34 коп. основного боргу, суму 463грн. 39 коп. витрат на державне мито, суму 97 грн.81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 14.10.2008 р.