Рішення № 22038224, 13.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р. Справа № 5023/267/12

вх. № 267/12

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (свідоцтво № НОМЕР_1 від 03.06.2011 р.)

відповідача - ОСОБА_1 (дов. № юр-207 від 23.02.2012 р.)

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків

до Державного науково-дослідного і проектного інституту основної хімії (НІОХІМ), м. Харків

про стягнення 1 202 550,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державного науково-дослідного і проектного інституту основної хімії (НІОХІМ) (надалі - Відповідач) грошових коштів у сумі 1 202 550,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за виконанні роботи по договору № 15/09 від 15.09.2008 р. та покладення на Відповідача судовий збір.

Представник Позивача у судовому засіданні та у наданому поясненні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Також надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Представник Відповідача у судовому засіданні та у наданому запереченні проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити у їх задоволенні. Також підтримує надане 13.03.2012 р. клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи.

Представник Позивача проти клопотання Відповідача про призначення у справі будівельно-технічної експертизи заперечує.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

15.09.2008 між Відповідачем (Замовник) та Позивачем (Виконавець) було укладено Договір № 15/09 (далі - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1. Договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу: «Проектно-дослідні роботи з будівництва заводу кальцинованої соди та енергетичних споруд» в обсязі, складі та у відповідності до вимог, визначених Додатком № 1 (Завдання на проектування).

Між сторонами також було укладено та підписано ряд Додаткових угод, якими змінювалася загальна ціна Договору. Так, відповідно до п. 4 Додаткової угоди № 10 від 10.05.2011, загальна вартість усього обсягу робіт за договором складає 12 339 340,00 грн. (дванадцять мільйонів триста тридцять дев'ять тисяч триста сорок гривень, 00 копійок) без ПДВ.

Згідно п.1.2. Договору, порядок виконання робіт, етапи та їх вартість визначені Додатком № 2 (Календарний план робіт (т. 1 а.с. 19)). Відповідно до п.3.1.5 Договору, виконавець здійснює передачу документації поетапно відповідно до Додатку № 2 по мірі її розробки Замовником за актами прийому-передачі.

Згідно з Додатком № 2 до додаткової угоди № 10 від 10.05.2011 до Договору, сторони визначили виконання робіт у сім етапів. Згідно з підписаними між сторонами Актами виконаних робіт (т. 1 а.с. 20 - 26), на даний момент всі етапи робіт були виконані Виконавцем у повному обсязі та прийняті Замовником без будь-яких зауважень. Про відсутність зауважень зі сторони Замовника щодо належності виконання робіт Виконавцем свідчить також здійснення Замовником часткової оплати за всіма етапами робіт (т. 1 а.с. 29 - 53).

Виконання останнього (сьомого) етапу робіт, підтверджується актом № 7, який був підписаний Сторонами 30.09.2011 р. (т. 1 а.с. 26) на саму, яка потребує перерахуванню у розмірі 789 340,00 без ПДВ., що також підтверджується оплатою зі сторони Відповідача 22.12.2011 р. (т. 1 а.с. 53).

Виконавцем станом на 30.09.2011 був виконаний весь обсяг робіт за Договором на загальну суму 12 339 340,00 грн. (дванадцять мільйонів триста тридцять дев'ять тисяч триста сорок гривень, 00 копійок) без ПДВ.

Крім того, сторонами був підписаний акт звірки розрахунків на суму 1 202 560,00 грн. (т. 1 а.с. 115).

Пунктом 2.2.2. Договору передбачено, що оплата виконаних етапів робіт. передбачених Додатком № 2, здійснюється протягом 15 банківських днів після підписання Актів здачі-приймання окремих етапів робіт та надання Виконавцем рахунку-фактури, з утриманням 10% від вартості етапів Робіт в рахунок погашення авансового платежу.

З пояснень Позивача вбачається, що на момент подачі позову Замовником (Відповідачем) роботи за Договором були оплачені частково у зв'язку з чим розмір несплаченої заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 1 202 550,00 грн.

20.12.2011 Виконавцем був направлений на адресу Замовника лист № 484 в якому ставилась вимога про сплату існуючої заборгованості, а також додавались рахунки-фактури на оплату. Вказаний лист був отриманий Замовником 20.12.2011, про що свідчить вхідний штамп та підпис уповноваженої особи.

Враховуючи встановлений п.2.2.2 Договору п'ятнадцяти денний строк на оплату виконаних робіт, на момент подачі даного позову має місце прострочення Замовника по виконанню грошового зобов'язання за Договором.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГПК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

За договором підряду одна сторона (підрядник зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобовязаний одержати спеціальний дозвіл (ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст. 843 ЦК України). Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобовязаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобовязання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Крім того, відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, а якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Виконання та прийняття робіт підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-приймання виконаних робіт по договору № 15/09 від 15.09.2008 р. (т. 1 а.с. 20 - 26), які були підписані обома сторонами.

Відповідно до ст.889 ЦК України, Замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач, який є боржником у грошовому зобовязанні згідно з ч.3 ст.510 ЦКУкраїни, не виконав свого зобовязання за вказаними вище договорами, тому, відповідно до ч.1ст.612 ЦК України, вважається таким, що прострочило виконання зобовязання.

Відмовляючи у задоволенні клопотання Відповідача про призначення експертизи суд виходить з того, що спір який виник не стосується недоліків виконаної роботи або їх причин, а стосується стягнення грошових коштів за договором підряду № 15/09 від 15.09.2008 р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією з основних засад судочинства.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості у розмірі 1 202 550,00 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно стягнення витрат на оплату послуг адвоката, то суд зазначає, що зазначені грошові кошти були сплачені 08.02.2012 р. за видатковими касовими ордерами (т. 1 а.с. 135 - 136) адвокату ОСОБА_2, на підставі угоди про надання правової допомоги № 23/01/2012 від 23.01.2012 р. (т.1 а.с. 116 - 119).

На підставі ч.1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Тому суд приходить до висновку щодо задоволення позову у цій частині та стягнення з Відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 60 000,00 грн.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 93, 510, 525, 598, 599, 612, 625, 837, 838, 843, 846, 853, 887, 889 Цивільного кодексу України, статтями 179, 193, 198 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути Державного науково-дослідного і проектного інституту основної хімії (НІОХІМ) (61002, м. Харків, вул.Мироносицька, 25, п/р 26006060381016 Харківське ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Харків, МФО 351533, код 00209740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (61106, м. Харків, пр. Московський, 283, п/р 26001701540101 в ХРУ АТ "КБ "Експобанк", МФО 351964, 21191412) грошові кошти у сумі 1 202 550,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за виконані роботи по говору № 15/09 від 15.09.2008 р., витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 60 000,00 грн. на підставі угоди про надання правової допомоги № 23/01/2012 від 23.01.2012 р., судовий збір у розмірі 24 051,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 19 березня 2012 року

по справі № 5023/267/12.