Рішення № 22038105, 14.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2012 р. Справа № 5023/223/12

вх. №

Суддя господарського суду Задорожна І.М.

при секретарі судовогозасідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

прокурора - Демченко Д.А. (посвідчення НОМЕР_1 від 24.11.2011р.).

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 01-44/9899 від 27.12.2011р.).

3-й особи - ОСОБА_2 (дов. б/н від 12.03.2012р.).

першого відповідача - не з'явився.

другого відповідача - ОСОБА_3 (дов. № 01-18/770 від 13.03.2012р.).

розглянувши справу за позовом Прокурора Богодухівського району Харківської області, м. Богодухів, в інтересах держави, в особі Харківської обласної державної адміністрації м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Гутянське лісове господарство", смт. Гути Богодухівського району Харківської області

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий пісок", м. Київ

2) Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, м. Богодухів, Харківської області

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Богодухівського району Харківської області, м. Богодухів в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою до першого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий пісок" та другого відповідача Богодухівської райдержадміністрації Харківської області м. Богодухів, в якій просить суд визнати недійсним договір про оренду земельної ділянки від 21.02.2008 року укладений між Богодухівською РДА та ТОВ "Золотий пісок", обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що земельна ділянка, яка є предметом договору відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення та знаходиться за межами населеного пункту, та наголошував на тому, що у відповідності до вимог Лісового кодексу України рішення про виділення для довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками, які перебувають у державній власності на відповідній території, приймаються виключно обласною адміністрацією, в зв*язку з чим, спірний договір підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою господарського суду від 19.01.2012 року порушено провадження у справі, залучено до у часті у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Гутянське лісове господарство". Розгляд справи призначено на 01.02.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 01.02.2012 року розгляд справи відкладено до 13.02.2012 року, у зв'язку із неявкою представників першого, другого відповідачів та 3-ї особи.

Ухвалою господарського суду від 13.02.2012 року відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи та другого відповідача щодо розгляду справи без участі вказаних представників, визнано обов*язковою участь представників сторін та учасників процесу в судове засідання. Розгляд справи відкладено до 27.02.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 27.02.2012 року задоволено клопотання позивача про витребування у Державного підприємства "Гутянське лісове господарство" оригіналів та належним чином засвідчених копій планово - картографічних матеріалів лісовпорядкування 2001 року Богодухівського лісництва квартал 71 виділ 3 площа 5,5 га та квартал 73 виділ 4 площа 4,0га, які підтверджують право постійного користування цими землями. Розгляд справи відкладено до 14.03.2012 року.

Представник прокуратури в судовому засіданні 14.03.2012 року підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, через канцелярію господарського суду за вх.№1986 27.02.2012р. надав пояснення по справі, в яких посилаючись на норми діючого цивільного та земельного законодавства просить суд визнати недійсним спірний договір.

Представник позивача в судовому засіданні 14.03.2012 року підтримує заявлені прокуратурою позовні вимоги в повному обсязі, через канцелярію суду надав письмові пояснення (вх. 2980 від 13.02.12 р.) та додаткові пояснення (вх. 5530 від 14.03.12 р.), в яких вказує на те, що при передачі земельної ділянки в оренду за межами населеного пункту, зокрема, лісів та інших лісовкритих площ у розмірі 12, 1381 га, Богодухівською райдержадміністрацією було перевищено повноваження у сфері лісових відносин, що є підставою для визнання договору оренди від 20.02.2008 року недійсним.

Представник 3-ї особи Державне підприємство "Гутянське лісове господарство" в судовому засіданні 14.03.2012 року підтримує заявлені прокуратурою позовні вимоги в повному обсязі, через канцелярію суду надав письмові пояснення (вх. 564 від 13.02.12 р.), в яких зазначає, що земельна ділянка, яка являється предметом спірного договору оренди, знаходиться за межами населеного пункту, віднесена до земель державного лісового фонду України та перебуває в постійному користуванні ДП "Гутянське лісове господарство" (квартал 71). На виконання вимог ухвали господарського суду від 27.02.2012 року, через канцелярію господарського суду за вх. № 5078 від 12.03.2012р. надав належним чином засвідчені копії планово - картографічних матеріалів лісовпорядкування 2001 року Богодухівського лісництва квартал 71 виділ 3 площа 5,5 га та квартал 73 виділ 4 площа 4,0 га.

Представник другого відповідача в процесі розгляду справи через канцелярію господарського суду надав відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на вимоги ст.ст. 57, 125, 126 Земельного кодексу України, зазначає про те, що Державне підприємство "Гутянське лісове господарство" не є належним користувачем земельної ділянки та вказує про відсутність у останнього відповідного державного акту щодо постійного користування земельною ділянкою. Як зазначає другий відповідач, наявність планово - картографічних матеріалів лісовпорядкування та витягу з таксаційного опису не надають права постійного користування зазначеною ділянкою.

Представник другого відповідача в судовому засіданні 14.03.2012 року усно визнає заявлені позовні вимоги.

Представник першого відповідача в судове засідання не з'явився, документів не надав, ухвали суду від 19.01.2012р. та від 01.02.2012р. направлені за адресою першого відповідача, яка зазначена в позовній заяві, а саме: м. Харків, вул. Глинська, 40,повернулись до суду без вручення адресату з позначкою "в зв'язку з закінченням терміну зберігання".

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, який був здійснений за електронним запитом господарським судом Харківської області, станом на 16.02.2012 року, другий відповідач знаходиться за адресою: 03039, м. Київ, Голосіївський район, проспект Червонозоряний,119. Ухвала господарського суду від 27.02.2012 року, яка була направлена рекомендованою поштою на адресу вказану у Спеціальному Витягу, до господарського суду Харківської області не поверталася. Докази направлення прокуратурою копії матеріалів позовної заяви з додатками за вищевказаною адресою містяться в матеріалах справи (арк. спр. 55-56).

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судове засідання не з`являвся, витребувані судом докази не подавав, не повідомив суд про причини своєї неявки.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та учасників процесу, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Проведеною прокуратурою Богодухівського району Харківської області перевіркою встановлено, що розпорядженням Богодухівської районної державної адміністрації №875 від 05.10.2007 року "про надання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Золотий пісок" земельної ділянки під водоймою", було вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під водоймою на території Сіннянської сільської ради за межами населеного пункту Товариству з обмеженою відповідальністю «Золотий пісок» загальною площею 17,4356 га та визначено надати ТОВ "Золотий пісок" на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку під водоймою для рекреаційних та рибогосподарських потреб загальною площею 17,4356 га на території Сіннянської сільської ради за межами населеного пункту.

Як встановлено в ході перевірки, постійним користувачем земельної ділянки, яка являється предметом зазначеного договору, являється Гутянське державне лісогосподарське підприємство державного лісового господарства "Харківліс" (Богодухівське лісництво Гутянського лісгоспу) на підставі планово - картографічних матеріалів лісовпорядкування 2001 року, що підтверджується довідкою ДП "Гутянське лісове господарство" та витягом з таксаційного опису.

21.02.2008 року між Богодухівською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий пісок" (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6320888000:01:002:0001).

В п.п. 1.1., 1.2 договору сторонами передбачено, що орендодавець передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться на території Сіннянської сільської ради за межами населеного пункту. Земельна ділянка передається в оренду з метою здійснення рекреаційних та рибогосподарських потреб. Цільове призначення земельної ділянки - для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, а також для рибогосподарських цілей.

В п. 2.1. договору сторонами визначено, що в оренду передається земельна ділянка із водоймою з земель водного фонду та рекреаційного призначення. Земельна ділянка загальною площею - 17,4356 га, в тому числі: землі сільськогосподарського призначення - 1,5565 га, в т.ч.: пасовища - 1,5171 га, господарські шляхи та прогони - 0,0394 га, під водою - 3,7410 га, в т. ч.: ставки - 3,0000 га, болота - 0,5646 га, під глухою гідротехнічною спорудою - 0,1765 га, під пасовищами - 1,4124 га, ліси та інші лісовкриті площі - 12,1381 га, в тому числі : для відпочинку -12,1381 га. строком на 49 років.

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3, 2.4 договору сторонами передбачено, що земельна ділянка передається в оренду по акту прийому - передачі, який оформляється в строк не пізніше семи днів з дати набуття чинності даного договору. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору оренди становить 482 101,06 грн. На земельній ділянці знаходиться глуха земляна гребля, донний водоскид. Стаціонарні об'єкти нерухомості рекреаційного призначення відсутні.

В п.4.1. договору сторонами передбачено, що орендна плата за користування вказаною в договорі земельною ділянкою складає 1% від нормативної грошової оцінки за рік згідно з розрахунком, який є невід*ємною частиною договору. Загальна сума орендної плати становить 4821,01грн, яка перераховується, на рахунок №33210815700094 Сіннянської сільської ради, код 13050500, МФО 851011, код 04397193 в ГУДК Харківської області м. Харків.

Розділом 5 договору сторонами передбачено умови використання земельної ділянки, зокрема, відповідно п. 5.1. договору земельна ділянка передається в оренду для рекреаційних та рибогосподарських потреб.

Розділом 6 договору сторонами передбачено умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, зокрема п.п. 6.1, 6.2. договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі документації із земелеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у семиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі.

Спірний договір оренди земельної ділянки зареєстрований в Богодухівському відділі державної реєстрації прав на нерухоме майно Харківської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що в Державному реєстрі вчинено запис від 21.02.2008 року у книзі № 4 за № 040868600041.

Як зазначає прокурор в позовній заяві, у відповідності до ст.ст. 55, 57 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України зазначена земельна ділянка, яка являється предметом спірного договору оренди, відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення та в порушення норм Лісового кодексу України передана ТОВ "Золотий пісок" у довгострокове тимчасове користування за межами населеного пункту.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності є районні, обласні Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень визначених законом.

Згідно з абзацом 3 пункту 1 Прикінцевих положень Закону України «Про оренду землі» ( на час укладення спірного договору) до розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до пункту «а» статті 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених у абзаці третього цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюються в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об*єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Як вбачається зі спірного договору, Товариству з обмеженою відповідальністю "Золотий пісок" в оренду передано земельну ділянку, загальною площею 17,4356 га, основна частина якої представлена лісами та іншими лісовкритими площами.

Лісовий кодекс України визначає загальне поняття про ліс ( ст.1), відповідно до якого, ліс - це тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. 2. Лісового Кодексу України лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами ( стаття 3 Лісового Кодексу України). Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

Стаття 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України відносить лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

До лісового фонду України не належать: зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

До земель лісогосподарського призначення (ст.5 Лісового Кодексу України) належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Ліси як об'єкт права власності (Стаття 7 Лісового Кодексу України), які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст.8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до ст.57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Проаналізувавши матеріали справи, господарський суд зазначає, що земельна ділянка щодо якої укладено спірний договір, в основній своїй частині відноситься до земель лісового фонду України та перебуває в постійному користуванні державного підприємства "Гутянське лісове господарство”, що підтверджується планово - картографічними матеріалами лісовпорядкування, які відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України є документами, які до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, підтверджують це право на раніше надані землі (право на постійне користування землею).

Відповідно до затвердженої Управлінням Держкомзему у Богодухівському районі копії архівного примірника технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на яку укладено спірний договір (копія технічної документації знаходиться в матеріалах справи), земельна ділянка має таку ж конфігурацію та площу, що і земельна ділянка Богодухівського лісництва квартал 73 виділ 4 площа 4.,0 га., що також є свідченням належності зазначеної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Пунктом 5 ст. 31 Лісового кодексу України встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними.

Статтею 32 Лісового кодексу України визначені повноваження районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин, зокрема, згідно із ч. ч. 3, 4 цієї статті, Районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення.

Як свідчать матеріали справи та не спростовується другим відповідачем, земельну ділянку, що є предметом спірного договору оренди, основна частина якої представлена лісами та іншими лісовкритими площами, Богодухівською райдержадміністрацією, всупереч Лісового та Земельного кодексів України, було передано в користування першому відповідачу (ТОВ «Золотий пісок») за межами населеного пункту площею понад 1 га, в зв'язку з чим, при передачі земель державного лісового фонду (лісів та інші лісовкриті площі 12,3181 га) Богодухівською районною державною адміністрацією було перевищено повноваження у сфері лісових відносин.

Крім того, господарський суд звертає увагу на статтю 122 Земельного кодексу України, якою визначені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, відповідно до якої:

1. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

3. Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

4. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Здійснивши аналіз чинного лісового та земельного законодавства господарський суд зазначає, що надання земельної ділянки у користування для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, а також для рибогосподарських та рекреаційних потреб не належить до повноважень районних державних адміністрацій. Надання земельних ділянок із земель державної власності для таких потреб належить виключно до повноважень обласних державних адміністрацій.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України господарське зобов*язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Таким чином, враховуючи відсутність в Богодухівської районної державної адміністрації повноважень щодо розпорядження землями державного лісового фонду України площею 12,1381 га, розташованих на території Сіннянської сільської ради за межами населеного пункту та враховуючи відсутність повноважень у другого відповідача щодо надання земельної ділянки для визначених в договорі потреб, тобто необхідного обсягу цивільної дієздатності при укладанні оспорюваного договору, з огляду на наведене, враховуючи положення ст. 4 Закону України "Про оренду землі", ст.31, ст. 32 Лісового кодексу України, ст.122 Земельного кодексу України, господарський суд вважає позовні вимоги прокурора Богодухівського району Харківської області обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а спірний договір оренди земельної ділянки від 20.02.2008 року визнанню недійсним.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.34 вищевказаного Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, судовий збір у даній справі покладається на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 2, 57, 122 Земельно Кодексу України, ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України, ст. 4 Закону України "Про оренду землі", ст. 31, 32 Лісового кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.02.2008 року, укладений між Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області (62103, Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів, площа Червона, 2, код 04059616) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий пісок» (03039, м. Київ, Голосіївський район, проспект Червонозоряний, будинок 119, код 34014875).

Стягнути з Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області (62103, Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів, площа Червона, 2, код 04059616) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий пісок» (03039, м. Київ, Голосіївський район, проспект Червонозоряний, будинок 119, код 34014875) - на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу: *; 101; 04059616, 34014875; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 2) - 1073,0 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Задорожна І.М.

Повне рішення складено 19.03.2012 року.