Рішення № 22038070, 13.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р. Справа № 5023/1110/12

вх. № 1110/12

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Лобов Р.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., дов. від 29.04.2011 р., начальник юр. відділу;

розглянувши справу за позовом Прокурора Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Комунальної установи культури "Центральна бібліотека ім. І. С. Тургенєва ЦБС Комінтернівського району", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача Комунальної установи культури "Центральна бібліотека ім. І. С. Тургенєва ЦБС Комінтернівського району", м. Харків заборгованості з орендної плати в сумі 22721,25 грн., та 1994,15 грн. пені, а також віднести на відповідача витрати по оплаті судового збору. Вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором оренди № 76-Н від 01.03.2000 року щодо своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 березня 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13 березня 2012 року о 10:40 год.

Прокурор у судовому засіданні позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов прокурора та наполягав на його задоволенні, надав через канцелярію суду письмові додаткові документи (вх. № 5293), які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

У призначене судове засідання 13 березня 2012 року представник відповідача не зявився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про порушення провадження у справі від 03.03.2012 року, яка направлялась на адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та в якій повідомлялось про час та місце розгляду даного судового засідання, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами). Як свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення зазначена ухвала суду отримана представником відповідача 07.03.2012 року.

Присутні в судовому засіданні 13 березня 2012 року прокурор та позивач вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 березня 2012 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача , всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

01 березня 2000 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області (далі позивач, орендодавець) та Центральною бібліотекою ім. І. С. Тургенєва ЦБС Комінтернівського району" (далі- відповідач, орендар), був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 76-Н, відповідно до пунктів 1.1., 1.3. якого, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державні нежитлові приміщення загальною площею 180,0 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Смольна, 26, для розміщення бібліотеки. Майно знаходиться на балансі АТ «Харківський завод електромонтажних виробів».

Пунктами 3.1 договору оренди передбачено, що річна орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами і складає 1,20 грн. з ПДВ

Відповідно до п. 3.2 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Факт передачі приміщень в оренду підтверджується актом приймання передачі орендованого майна (додаток №4 до договору), підписаним сторонами 01 березня 2000 року.

29 лютого 2008 року, між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди, відповідно до умов якої зменшено площу орендованого майна з 180,0 кв. до 157,6 кв.м. Також внесено зміни щодо розміру орендної плати та встановлено, що відповідно до п. 3.1. Договору ( з урахуванням Додаткової угоди від 12.11.2007 року № 2), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами, та становила без ПДВ за базовий місяць перерахунку січень 2008 року 1088,51 грн.. Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком лютий 2008 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за лютий 2008 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету у розмірі 100% щомісячно до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики на рахунки, визначені фінансовими органами .

Згідно п. 10.1. Договору оренди, сторони встановили, що він діє з 01.03.2005 р. по 01.03.2005 р.

Додатковою угодою № 3 від 03.03.2010 року до договору оренди встановлено строк дії договору до 01.02.2013 року.

Відповідно до п. 5.2. Договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендодавцем належним чином виконано свої зобовязання по договору щодо надання орендних послуг, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за оренду приміщення, внаслідок чого, у відповідача за період з січня 2011 року по січень 2012 року виникла заборгованість в сумі 22721,25 грн. що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"

Проте, Орендар систематично порушував умови Договору щодо своєчасного внесення орендної плати до державного бюджету, внаслідок чого, за період з січня 2011 року по січень 2012 року (включно), виникла заборгованість відповідача з орендної плати перед державним бюджетом України у сумі 22721,25 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди № 76-Н від 01.03.2000 року .

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 22721,25 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.. ст.. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3.7 Договору, з урахуванням додаткової угоди № 1, сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За прострочення внесення орендної плати, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період з 17.04.2010 року по 08.02.2012 року склала 1994,15 грн.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобовязання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 1994,15 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 525, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 651,762,764,782 Цивільного кодексу України, статтями 179, 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 291, 343, Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ст.. 1,2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунальної установи культури "Центральна бібліотека ім. І. С. Тургенєва Централізованої бібліотечної системи Комінтернівського району", (61036, м. Харків, вул. Чорноморська, 3, ідентифікаційний код 05463688) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, МФО 851011, на р/р № 31118094700005 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999680)-22721,25 грн. заборгованості з орендної плати, 1994,51 грн. пені.

Стягнути з Комунальної установи культури "Центральна бібліотека ім. І. С. Тургенєва Централізованої бібліотечної системи Комінтернівського району", (61036, м. Харків, вул. Чорноморська, 3, ідентифікаційний код 05463688) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код одержувача 24134490, рахунок 31215206783003 в Управління державного казначейства у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1073,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 16 березня 2012 року

справа № 5023/1110/12