Рішення № 2203802, 20.10.2008, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.10.08р.

Справа № 9/252-08

За позовом Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Облводоканал",

смт. Криниички Дніпропетровська область

до Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради

"Дніпродзержинськводоканал", м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 21 590 024 грн. 33 коп.

Суддя Подобєд І.М.

При секретарі судового засідання –спеціаліст Бобир Ю.В.

Представники:

Від позивача - Казак Д.А. - представник, довіреність від 25.10.07р.Від відповідача - Стотика О.В.- ю/к, довіреність № 371 від 17.03.08р.

СУТЬ СПОРУ:

КП Дніпропетровської обласної ради „Облводоканал” звернулось у червні 2008 року із позовом до КВП Дніпродзержинської міської ради „Дніпродзержинськводоканал”, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 21590024,33 грн. за поставлену питну воду у період з 01.09.2004р. по 10.05.2007р. Обґрунтовує позовні вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов’язань за договором №2 від 22.01.2001р. Вказує, що у відповідності до умов п.3.3 договору №2 від 22.01.2001р. розрахунок здійснюється Відповідачем на підставі щомісячно пред’явлених рахунків. Отримання Відповідачем рахунків підтверджується частковою оплатою по ним та підписанням акту звіряння взаємних розрахунків від 03.09.2007р. між сторонами в період з 01.09.2004р. по 10.05.2007р. Вказує, що Позивач додатково направив на адресу Відповідача письмову платіжну вимогу №3 від 03.07.2007р. про сплату заборгованості, яка на момент подання позовної заяви не погашена. Звертає увагу на те, що пунктом 3.4 договору №2 від 22.01.2001р. сторонами надано пріоритетність розміру заборгованості зазначеного у акті звіряння, узгодженому та підписаному двома сторонами, по відношенню до будь-якого іншого розрахунку заборгованості по цьому ж договору.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги та надав акти звірки взаємних розрахунків сторін станом на 18.07.2008р. та станом на 11.08.2008р., згідно з якими в бухгалтерському обліку обох сторін на цей час рахується заборгованість за договором №2 від 22.01.2001р. на загальну суму 21590024,33 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає. Представник Відповідача за довіреністю Єрохіна Н.О. вважає, що акти звірки взаємних зобов’язань від 03.09.2001р. та від 18.07.2008р. суперечать нормам діючого законодавства та укладені із перевищенням повноважень керівниками підприємств за межами цивільної дієздатності юридичних осіб. Вказує, що пункт 3.1 договору передбачає, що тариф складає 26,4 грн. за 1 куб. м, але цей тариф прийнятий виключно за домовленістю сторін. Вважає, з огляду на умови пункту 3.4 договору №2 від 22.01.2001р. та положення ст. 202 ЦК України, зазначені акти звірки взаємних розрахунків двостороннім правочином, що породжує цивільні права та обов’язки для сторін цього правочину щодо оплати грошових коштів, зазначених в цих актах. Вказує, що у відповідності до Закону України „Про природні монополії”, ст. ст. 3, 8, 9, 10 Закону України „Про ціни і ціноутворення”, п. 7 ст. 18 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” та Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого Наказом Держкомітетом будівництва, архітектури та житлової політики №139 від 27.06.2001р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.08.2001р. за №748/5939, затвердження цін та тарифів на послуги водопостачання, а також їх зміну, має право здійснювати виключно Дніпропетровська обласна державна адміністрація, а не керівники та посадові особи підприємств. Вважає, що Позивач та Відповідач, а саме їх посадові особи, при укладені актів звірки взаємних розрахунків та визначенні тарифу фактично діяли за межами цивільної дієздатності (в порушення Закону України „Про місцеві державні адміністрації”) кожної з осіб та перевищили свої повноваження, а тому ці акти не є належними доказами по справі. Вважає, частину пункту 3.1.: „Тариф складає 26,4 коп. за 1 куб. м” недійсною. Звертає увагу на те, що згідно зі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Крім того, посилається на сплив позовної давності по вимогам за період з вересня 2004 року по травень 2005 року та на те, що не отримання рахунків свідчить про відсутність зобов’язання Відповідача по сплаті поставленої води.

Відповідачем подані клопотання про зупинення провадження у цій справі до завершення розгляду господарським судом Дніпропетровської області іншої справи №9/261-08 за позовом КВП Дніпродзержинської міської ради „Дніпродзержинськводоканал” до КП Дніпропетровської обласної ради „Облводоканал” про визнання зобов’язання недійсним. Вказує, що ці справи є пов’язаними між собою, оскільки предметом спору у справі №9/261-08 є визнання недійсним господарського зобов’язання щодо укладення акту звірки як підстави для остаточних розрахунків за п. 3.4 договору №2 від 22.01.2001р.

Представник Позивача заперечував на задоволенні клопотань Відповідача про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що 18.07.2008р. між сторонами підписаний ще один акт звірки взаємних розрахунків, який підтверджує наявність визнаної Відповідачем у спірному періоді заборгованості у тому ж розмірі.

Судом відмовлено у задоволенні клопотань Відповідача про зупинення провадження у справі з тих підстав, що визнання недійсним зобов’язань, які, на думку КВП Дніпродзержинської міської ради „Дніпродзержинськводоканал”, виникають безпосередньо із акту звірки від 03.09.2007р., не перешкоджає суду у дослідженні спірних обставин справи та з’ясуванню наявності та змісту зобов’язань, що виникають безпосередньо із умов договору №2 від 22.01.2001р., та з огляду на знаходження Позивача у стані банкрутства, яке обмежує останнього у часі для вирішення даного спору.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 24.07.08р. до 04.08.08р. і до 05.08.08р., з 02.09.08р. до 03.09.08р. та з 07.10.08р. до 09.10.08р.

В судовому засіданні 09.10.08р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -

встановив:

Між Виробничим управлінням Аульського районного водопровідного господарства (Водопровід) та Державним комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпродзержинська (Абонент) був укладений договір №2 від 22.01.2001р. “на відпуск води із комунального водопроводу”, згідно до умов якого Водопровід зобов’язався забезпечувати Абоненту подачу води (пункт 1.1 договору), а Абонент зобов’язався забезпечити приймання води в обсязі, передбаченим цим договором, і оплату Водопроводу за подану воду (пункт 1.2 договору).

За умовами п. 6.1 вищевказаного договору, цей договір було укладено строком з 01.01.2001р. по 31.12.2001р. та вважається продовженим на новий строк на таких же умовах, якщо за місяць до припинення його дії не надійде заяви від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Відповідно до додаткових угод від 31.05.2006р. та від 08.06.2006р. до договору №2 від 22.01.2001р. були внесені зміни, згідно з якими права та обов’язки сторін цього договору перейшли до їх правонаступників. Так на час розгляду справи судом Позивач - Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради „Облводоканал” є правонаступником Дніпропетровського обласного комунального підприємства „Облводоканал”, від імені якого вищевказаний договір був укладений відособленим підрозділом Виробничого управлінням Аульського районного водопровідного господарства, а Відповідач –Комунальне виробниче підприємство Дніпродзержинської міської ради „Дніпродзержинськводоканал” є правонаступником Державного комунального виробничого управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпродзержинська.

Відповідно до п. 3.1 укладеного між сторонами договору №2 від 22.01.2001р. договору розрахунок за відпущену воду, а також інші платежі за звітний період (місяць) здійснюються за діючим тарифом і існуючим індексом цін з урахуванням оплати ПДВ. Тариф складає 26,4 коп. за 1 м куб. води. У разі змін тарифів, діючих на момент складення договору, оплата Відповідачем наданих йому послуг здійснюється за новими цінами без зміни інших умов договору. Про зміну тарифу Позивач сповіщає Відповідача у рахунку на оплату води. Строк оплати за воду три банківських дні після отримання рахунку.

Відповідно до п. 3.3 вищевказаного договору на відпуск води з комунального водопроводу, оплата за отриману воду Відповідачем здійснюється першого числа розрахункового місяця. Авансовий платіж із розрахунку 50% від суми встановленого ліміту. Сума, яка залишилася сплачується по фактичному споживанню на підставі показів водомірних лічильників на протязі трьох банківських днів по пред’явленню рахунку. В платіжному дорученні Позивач вказує за який строк, обсяг, яка сума і по якій ціні здійснюється оплат. Підставою для остаточного розрахунку є двосторонній акт.

Пунктом 3.4 умов вищевказаного договору сторони встановили, що у разі виникнення розбіжностей по сумам оплати остаточний розрахунок здійснюється на підставі узгодженого і підписаного сторонами акта звірки. Відмова від підписання акта або незгода із сумами оплат не звільняє Відповідача від зобов’язань по оплаті. Розбіжності, що виникають, усуваються в установленому законом порядку. Оплати по актах звірки здійснюються в трьохденний строк з моменту складення такого акту.

За умовами пункту 3.5 вищевказаного договору, при відсутності передплати або оплати згідно акту в указані в п. 3.3 і 3.4 строки Позивач пред’являє Відповідачу платіжне доручення 5 числа розрахункового місяця (з урахуванням витрат, пов’язаних з виставленням платіжного документа).

Як свідчать щомісячні двосторонні акти про обсяги поданої води та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які є в матеріалах справи, на виконання умов вищевказаного договору в період часу з 01.09.2004р. по 10.05.2007р. Позивачем було поставлено Відповідачу воду, загальна вартість якої як за даними Позивача, так і за даними Відповідача становить суму 40395397,88 грн.

При цьому, у період з 01.09.2004р. по 30.11.2006р. Позивачем застосовано тариф 0,264 грн. за 1 м куб. (з ПДВ), а з 01.12.2006р. по 10.05.2007р. застосовано тариф 0,549 грн. за 1 м куб. (з ПДВ).

Відповідач зі своєї сторони повну оплату за поставлену йому Позивачем у вищевказаному періоді воду не здійснив, провівши часткові розрахунки на загальну суму 18805373,55 грн., що підтверджується розрахунками Позивача в матеріалах справи.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем у спірному періоді складає суму 21590024,33 грн., що підтверджується також даними бухгалтерського обліку сторін, наведеними в двосторонніх актах звірки від 03.09.2007р., від 18.07.2008р. та від 11.08.2008р.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження певної дати вручення кожного рахунку, проте отримання Відповідачем рахунків на оплату підтверджується як частковою оплатою, що була здійснена Відповідачем у спірному періоді, так і відображенням відповідних нарахувань у своєму бухгалтерському обліку, про що свідчать вищевказані акти звірки взаємних розрахунків.

До того ж, відповідно до умов пункту 3.3 вищевказаного договору, підставою для остаточного розрахунку є двосторонній акт, своєчасне отримання яких кожного місяця не заперечується Відповідачем. За умовами пункту 3.4 вищевказаного договору, сторони також встановили, що у разі виникнення розбіжностей по сумам оплати остаточний розрахунок здійснюється на підставі узгодженого і підписаного сторонами акта звіряння. Проплати по актах звіряння здійснюються в трьохденний строк з моменту складення такого акта.

Отже, кожного місяця наступного за розрахунковим у Відповідача виникали зобов’язання здійснити оплату за поставлену Позивачем воду, обсяг та вартість якої зазначалась у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та повторювалась у відповідних рахунках на оплату.

За таких обставини слід вважати, що дії Відповідача свідчать про визнання певної заборгованості, що є підставою, згідно ч.ч. 1 і 2 ст. 264 Цивільного кодексу України, для переривання перебігу позовної давності.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, Позивач зі своєї сторони додатково направив на адресу Відповідача письмову платіжну вимогу №3 від 03.07.2007р. про сплату заборгованості за договором №2 від 22.01.2001р. за поставлену воду в період з 01.09.2004р. по 10.05.2007р. на загальну суму 2150024,33 грн., яка була направлена з листом від 03.07.2007р. №533/08-7 разом з актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.07.2007р.

Як вказано вище, між сторонами складались двосторонні акти звіряння від 03.09.2007р. та від 18.07.2008р., якими підтверджені здійснені Позивачем нарахування та обсяги платежів Відповідача у спірному періоді, згідно з якими підтверджена заборгованість Відповідача у сумі 21590024,33 грн.

Водночас, вищевказані двосторонні акти звіряння взаємних розрахунків, які в силу їх правової природи призначені для перевірки бухгалтерських розрахунків, не утворюють самостійних підстав для виникнення будь-яких грошових зобов’язань між сторонами, а тому оскарження цих актів не перешкоджає розгляду даної справи та з’ясуванню дійсних підстав для виникнення зобов’язань сторін.

Суд погоджується з доводами Позивача, що умови, встановлені у пунктах 3.3 і 3.4 вищевказаного договору щодо складення актів взаєморозрахунків по підсумках взаємних розрахунків у певних розрахункових періодах визначає пріоритетність розміру узгодженої між сторонами заборгованості по відношенню до будь-якого іншого розрахунку розміру заборгованості по цьому ж договору.

Щодо доводів Відповідача, про те, що посадові особи Позивача та Відповідача при укладені вищевказаних актів звірки взаєморозрахунків та визначені тарифу фактично діяли за межами цивільної дієздатності (в порушення Закону України „Про ціни і ціноутворення” та Закону України „Про місцеві державні адміністрації”) кожної з осіб та перевищили свої повноваження, а тому ці акти не є належними доказами у справі, слід виходити з наступного.

Як пояснили представники сторін у судовому засіданні, рішенням виконавчого комітету Аульської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області „Про затвердження тарифів на послуги водопостачання для інших споживачів по виробничому управлінню Аульського районного водопровідного господарства” від 23.04.1999р. №21, у відповідності до якого для Відповідача був затверджений тариф, який склав 0,27 грн. з ПДВ, який був введений в дію з 01.05.1999р. В подальшому рішенням виконавчого комітету Аульської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області „Про затвердження тарифів на послуги водопостачання для населення та інших споживачів по виробничому управлінню Аульського районного водопровідного господарства” від 28.03.2001р. №33, у відповідності до якого для Відповідача був затверджений тариф, який для м.Дніпродзержинськ склав 0,312 грн. з ПДВ за 1 м куб., який був введений в дію з 01.05.1999р.

Проте, як пояснили представники сторін у судовому засіданні, зазначені рішення виконавчого комітету Аульської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області були визнані у судовому порядку недійсними та скасовані, оскільки останній здійснив затвердження тарифів поза порядком і межами, встановленими законодавством України,

Отже, Відповідач, погоджуючи свої тарифи у виконавчому комітеті Аульської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, діяв добросовісно, але одночасно із цим органом місцевого самоврядування припустив помилки у застосуванні діючого законодавства.

На теперішній час можливість будь-якого погодження тарифу на минулий час у спірному періоді у Відповідача відсутня, що усвідомлюється Позивачем.

Таким чином, Позивач, відображаючи однаково із Відповідачем у своєму бухгалтерському обліку вартість поставленої води, але наполягаючи на визнанні недійсними оспорюваних актів звірки та господарських зобов’язань, що випливають із умов п. 3.4 договору №2 від 22.01.2001р., і не висуваючи вимог про визнання договору неукладеним через відсутність суттєвих умов, яким є ціна товару або послуги, фактично намагається уникнути як від виконання основного зобов’язання з оплати за поставлену йому воду за будь-яким узгодженим або не узгодженим тарифом, так і від повернення безпідставно набутого майна за його вартістю, яка склалась на теперішній час.

З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Сторони є суб’єктами господарської діяльності, тому згідно частини 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та частини 2 пункту 4 розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України до прав і обов’язків сторін, що виникли на підставі зазначених договорів і продовжують існувати, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України.

Статтею 530 ч.1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 59 ч.5 Господарського кодексу України, у разі перетворення одного суб’єкта господарювання в інший до новоутвореного суб’єкта господарювання переходять усі майнові права і обов’язки попереднього суб’єкта господарювання.

Згідно до приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобов’язання перед Позивачем з оплати поставленої на його замовлення води та проведених у зв’язку із виконанням цього зобов’язання робіт (послуг), чим порушив умови укладеного із Позивачем договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги Позивача про примусове стягнення з Відповідача суми 21590024,33 грн. основного боргу –є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у справі покладаються на Відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради „Дніпродзержинськводоканал” на користь Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради „Облводоканал” суму 21590024 грн. 33 коп. основного боргу, 25500 грн. витрат на держмито, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

І.М. Подобєд

Рішення підписано-20.10.08р.