Рішення № 22037873, 05.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2012 р. Справа № 5023/743/12

вх. № 743/12

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М.

при секретарі судовогозасідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 10.02.2011 року

першого відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 31.01.2012 року

другого відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 01.01.2012 року

третього відповідача - Мельникова ЮВ., директор

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.В", м. Донецьк

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандбудінвест 2007", м. Харків ,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вел Траст", м. Харків ,

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінкап", м. Харків

про визнання правочину нікчемним та стягнення збитків у сумі 10000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів:1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандбудінвест 2007", м. Харків, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вел Траст", м. Харків, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінкап", м. Харків про визнання правочину нікчемним та стягнення збитків 10000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що Договір купівлі-продажу № 4Г-11 від 17.05.2011 року, не міг спричинити реального настання правових наслідків та, з огляду на положення ст.ст.203, 215 ЦК України, є недійсним. Також, мотивуючи позовні вимоги про визнання нікчемним вказаного договору, позивач посилається на Акт ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 13.01.2012 року, яким встановлено, що господарська діяльність Відповідача 1 з Відповідачем 2 та Відповідачем 3 має ознаки нереальності та угоди укладені у процесі такої господарської діяльності є нікчемними, і як наслідок нікчемними є угоди укладені та такі що виконувалися між Позивачем та Відповідачем 1, а саме Договір купівлі-продажу № 4Г-11 від 17.05.2011 року, та такими що порушують положення ст. 203, 215, 228 ЦК України. З урахуванням викладеного позивач просить суд визнати укладений 17.05.2011 року між позивачем та першим відповідачем (ТОВ "Грандбудінвест 2007") договір купівлі-продажу № 4Г-11 нікчемним та стягнути солідарно з відповідачів частину суми збитків у розмірі 10000,00 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 лютого 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/743/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 28 лютого 2012 року о 12:30. Розгляд справи відкладався з 28 лютого 2012 року на 05 березня 2012 року о 14:20.

Позивач, до матеріалів справи, через канцелярію суду, надав додаткові документи (вх. № 4251, вх. № 2285 ), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи. В судовому засіданні підтримує первісні позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Перший відповідач, до матеріалів справи, через канцелярію суду надав заперечення на позовну заяву (вх. № 4250) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи. В судовому засіданні проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні повністю.

Другий відповідач, до матеріалів справи, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (вх. № 4244) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи. В судовому засіданні проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні повністю.

Третій відповідач, до матеріалів справи, через канцелярію суду надав заперечення до позовної заяви (вх. №4246) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи. В судовому засіданні проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні повністю.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

17 травня 2011 року між позивачем та першим відповідачем був укладений Договір купівлі-продажу №4Г-11, відповідно до умов якого перший відповідач зобовязався передати, а позивач прийняти та оплатити газ скраплений вуглеводневий, ДСТУ 4047-2001 у кількості, за номенклатурою, цінам та у строки відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 4.1. спірного договору від 17.05.2011 року, поставка товару здійснювалась у порядку та у строки встановлені договором та заявками. Поставка товару може здійснюватись на умовах доставки до місця вказаного Покупцем.

Відповідно до розділу 5 вищезазначеного Договору, приймання товару за якістю проводилася на підставі паспортів якості, що надавалися заводом-виробником, а приймання за кількістю здійснювалося на підставі видаткових та/або товарно-транспортних накладних.

Оплата за договором здійснювалася на умовах 100% попередньої оплати, або у продовж трьох календарних днів з моменту отримання товару (п.6.5 спірного договору).

Як зазначено позивачем в позовній заяві та відповідно до наданих у судовому засіданні поясненнях по суті спору, сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобовязання, у зв'язку з чим станом на 31 грудня 2011 року взаєморозрахунки між позивачем та першим відповідачем, закінчені, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків підписаним між позивачем та першим відповідачем за договором купівлі-продажу №4Г-11 від 17.05.2011 року (за період з 01.05.2011 року по 31.12.2011 року). Також позивачем зазначено, що ним було отримано товар у повному обсязі, який доставлено першим відповідачем автомобільним транспортом, про що свідчать належним чином оформлені видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Загалом за весь період дії договору купівлі-продажу №4Г-11 від 17.05.2011 року було поставлено та оплачено товар на загальну суму 4258346,53 грн.

Перший відповідач в наданих до матеріалів справи запереченнях на позов вказав, що Договір купівлі-продажу №4Г-11 від 17 травня 2011 року був виконаний позивачем та першим відповідачем у повному обсязі, вищезазначений договір носив реальний характер, поставка/приймання товару та його оплата сторонами була здійснена в повному обсязі, дії сторін були направлені на реальне настання правових наслідків.

Вказані обставини виконання сторонами Договору купівлі-продажу №4Г-11 від 17 травня 2011 року, та його дійсність, підтверджуються наявними в матеріалах справи: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, що були видані першим відповідачем, довіреностями на отримання ТМЦ, Договором про надання автотранспортних послуг №ПР 06/ТУ-11 від 30.05.2011 року укладеним між першим відповідачем та ТОВ “ПРОПАН ТРЕЙД” на підставі якого здійснювалася доставка товару, Актом звірки взаємних розрахунків від 31 грудня 2011 року, та не заперечуються позивачем.

Перший відповідач, в наданих суду запереченнях на позов вказав, що товар який був в подальшому в тому числі поставлений позивачу отримано від другого відповідача та третього відповідача.

Першим відповідачем в своїх запереченнях на позов також зазначено, що 15 червня 2011 року між першим та другим відповідачем було укладено Договір поставки №29-11, відповідно до умов якого другий відповідач зобовязався передати у власність першого відповідача, а перший відповідач зобовязався прийняти та оплатити газ скраплений вуглеводневий паливний марок БТ та СПБТ, на умовах встановлених у договорі та додаткових угодах до нього.

Відповідно до п. 1.2. Договору поставка товару здійснюється окремими партіями. Обєм, асортимент, строки поставки та умови транспортування визначаються відповідними додатковими угодами до договору.

Відповідно до п. 5.2. Договору, конкретна умова поставки визначається в додатковій угоді до договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору, покупець (перший відповідач) здійснює 100% попередню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (другий відповідач), якщо інше не встановлено додатковою угодою.

Відповідно до укладених додаткових угод №1 від 22.06.2011р., №2 від 05.07.2011р., №3 від 08.07.2011р., №4 від 23.08.2011р., №5 від 25.08.2011р., №6 від 26.08.2011р., №7 від 01.09.2011р., №8 від 08.09.2011р., №9 від 26.09.2011р., до договору оплата за товар проводилася на умовах 100% попередньої оплати, умови поставки залізничним транспортом на умовах CPT (станція призначення), станція відвантаження Новозолотарівка Донецької залізниці. Станція призначення, відповідно до додаткових угод встановлена ст. Новозолотарівка Донецької залізниці.

Відповідно до п. 6 додатків, покупець зобовязаний надати копії залізничних накладних.

Відповідно до умов договору передача товару оформлювалася актами приймання-передачі товару.

Першим відповідачем також зазначено, що товар передавалася їм на зберігання ТОВ “ПРОПАН ТРЕЙД” (код ЄДРПОУ 34951714), який, на підставі укладеного Договору №06/ХР-11 від 29.04.2011р. надавав послуги першому відповідачу по зберіганню та експедируванню скрапленого газу. З місця зберігання скраплений газ постачався першим відповідачем автотранспортом ТОВ “ПРОПАН ТРЕЙД” позивачу.

Першим відповідачем у запереченнях на позов зазначено, що Договір поставки №29-11 від 15.06.2011 р. було виконано першим та другим відповідачем у повному обсязі, вищезазначений договір поставки носив реальний характер, поставка/приймання товару та його оплата сторонами була здійснена в повному обсязі, дії сторін були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджував в судовому засіданні другий відповідач. Загалом за весь період дії договору поставки №29-11 від 15.06.2011 р. було поставлено та оплачено товару на загальну суму 11230303,90 грн.

Вказані обставини виконання сторонами Договору поставки №29-11 від 15.06.2011 року, та його дійсність, підтверджуються наявними в матеріалах справи: актами приймання передачі, залізничними накладними та паспортами якості на скраплений газ, платіжними дорученнями, податковими накладними, що були видані другим відповідачем, Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31 жовтня 2011 року.

Першим відповідачем у запереченнях на позов також зазначено, що 04.07.2011 р. між першим та третім відповідачами було укладено Договір поставки №9-11/В, відповідно до умов якого третій відповідач зобовязався передати у власність першого відповідача, а перший відповідач зобовязався прийняти та оплатити газ скраплений вуглеводневий паливний марок БТ та СПБТ на умовах встановлених у договорі та додаткових угодах до нього.

Відповідно до п. 1.2. Договору поставка товару здійснюється окремими партіями. Обєм, асортимент, строки поставки та умови транспортування визначаються відповідними додатковими угодами до договору.

Відповідно до п. 5.2. Договору, конкретна умова поставки визначається в додатковій угоді до договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору, покупець (перший відповідач) здійснює 100% попередню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (третій відповідач), якщо інше не встановлено додатковою угодою.

Відповідно до укладених додаткових угод №1 від 08.07.2011р., №2 від 20.07.2011р., №3 від 15.08.2011р., до договору оплата за товар проводилася на умовах 100% попередньої оплати, умови поставки залізничним транспортом на умовах CPT (станція призначення), станція відвантаження Новозолотарівка Донецької залізниці. Станція призначення, відповідно до додаткових угод встановлена ст. Новозолотарівка Донецької залізниці.

Відповідно до п. 6 додатків, покупець зобовязаний надати копії залізничних накладних.

Відповідно до умов договору передача товару оформлювалася актами приймання-передачі товару.

Першим відповідачем також зазначено, що товар передавався їм на зберігання ТОВ “ПРОПАН ТРЕЙД” (код ЄДРПОУ 34951714), який, на підставі укладеного Договору №06/ХР-11 від 29.04.2011 року надавав послуги першому відповідачу по зберіганню та експедируванню скрапленого газу. Зі зберігання скраплений газ постачався першим відповідачем автотранспортом ТОВ “ПРОПАН ТРЕЙД” позивачу.

Першим відповідачем в наданих суду запереченнях на позов також зазначено, що Договір поставки №9-11/В від 04.07.2011 р. було виконано першим та третім відповідачами у повному обсязі, він носив реальний характер, поставка/приймання товару та його оплата сторонами була здійснена в повному обсязі, дії сторін були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджував в судовому засіданні третій відповідач. Загалом за весь період дії договору поставки №9-11/В від 04.07.2011 р. було поставлено та оплачено товару на загальну суму 3744324,25 грн.

Вказані обставини виконання сторонами Договору поставки №9-11/В від 04.07.2011 року, та його дійсність, підтверджуються наявними в матеріалах справи: актами приймання передачі, залізничними накладними та паспортами якості на скраплений газ, платіжними дорученнями, податковими накладними, що були видані третім відповідачем, Актом звірки взаємних розрахунків станом на 30 вересня 2011 року, та підтверджується третім відповідачем.

Перший відповідач у своїх запереченнях на позов, другий відповідач у своєму відзиві на позов, третій відповідач у своїх запереченнях на позов, проти позову заперечували у повному обсязі та просили суд відмовити позивачу в задоволенні його позивних вимог щодо визнання правочину нікчемним та стягнення збитків, мотивуючи тим, що угоди були направлені на реальне настання правових наслідків, та вони були виконані у повному обсязі, поставка та оплата товару відбулася, що підтверджується зокрема належним чином оформленою первинною документацією що міститься у матеріалах справи.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу). Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 Цивільного кодексу). Статтею 662 Цивільного кодексу встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Одночасно з товаром продавець повинен передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають передачі разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, установлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у разі, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно зі ст. 664 Цивільного кодексу є вручення товару покупцеві, якщо договором установлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути передано покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 2 п. 5 Постанови пленуму Верховного суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” №9 від 06.11.2009 року, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, підставами для визнання правочину недійсним можуть бути:

1. дефекти субєктного складу (відсутність правоздатності юридичної особи);

2. дефекти форми правочину;

3. дефекти змісту правочину;

4. дефекти волі.

Матеріали справи та пояснення представників сторін у судовому засіданні свідчать, що позивач, перший відповідач, другий відповідач, третій відповідач, третя особа як юридичні особи мають цивільну право - та дієздатність; сторонами не надано доказів підписання договорів інакше, ніж в силу вільного волевиявлення учасників договорів відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору; договір сторонами виконувався згідно з його умовами, зокрема, сторонами складені акти приймання-передачі, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та здійснені у повному обсязі розрахунки за отриманий товар, що встановлено судом.

Таким чином, позивач, всупереч вимог ст.4-3, 32, 33 ГПК України не довів обставин, які б свідчили про те, що Договір купівлі-продажу №4Г-11 від 17.05.2011р укладений між позивачем та першим відповідачем, Договір поставки №29-11 від 15.06.2011р. укладений між першим відповідачем та другим відповідачем, Договір поставки №9-11/В від 04.07.2011р. укладений між першим відповідачем та третім відповідачем, не спрямовані на настання реальних наслідків.

Стосовно тверджень позивача стосовно недійсності договорів з огляду на положення ст.228 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6 листопада 2009 року).

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, з якими закон повязує недійсність правочинів, зокрема: невідповідності змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутності право- дієздатності сторін правочину; відсутності свободи волевиявлення учасників правочину та невідповідності волевиявлення їх внутрішній волі; не спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також позивачем, всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33, 34 ГПК України, не доведено обставин, з якими закон повязує нікчемність правочину з огляду на ст.228 ЦК України.

З огляду на наведене вище, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ТОВ “В.І.В” про визнання договору купівлі-продажу № 4Г-11 від 17.05.2011 року нікчемним та стягнення збитків у звязку з тим, що Договір купівлі-продажу № 4Г-11 від 17 травня 2011 року укладений між позивачем та першим відповідачем, Договір поставки №29-11 від 15 липня 2011 року укладений між першим відповідачем та другим відповідачем, Договір поставки №9-11/В від 04 липня 2011 року, укладений між першим та третім відповідачем, є дійсними, не порушують публічний порядок, реально виконувалися, що підтверджується первинними документами які містяться у матеріалах справи, та дії сторін за цим договором спрямовані на реальне настання правових наслідків

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 202, 203, 215, 228, 655 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Жиляєв Є.М.

Повний текст судового рішення по справі № 5023/743/12 підписаний 07 березня 2012 року.