Рішення № 22037601, 19.03.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.12 Справа № 5021/1596/2011нр. за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз», м. Охтирка, Сумська область,

до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», м. Суми,

про стягнення 1243186 грн. 96 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача Тарасов В.О.,

від відповідача Сіденко Л.В.

Суддя О.Ю. Резніченко

при секретарі с/з Т.Д. Бублик

В судовому засіданні 12.03.2012 року була оголошена перерва до 19.03.2012 року на 10 год. 45 хв.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 1091963 грн. 15 коп. заборгованості, за невиконання умов укладеного між сторонами 21.09.2009 року договору № 30/1047/305-Р про надання послуг по транспортуванню природного газу, 61 971 грн. 16 коп. інфляційних витрат, 3% річних у сумі 22150 грн. 81 коп. та 107 800 грн. 64 коп. пені.

Рішенням господарського суду Сумської області від 08.09.2011 року 2011 позовні вимоги були задоволені повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 року вищезазначене рішення було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2012 (надалі Постанова ВГСУ) вищезазначені рішення першої та апеляційної інстанції в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 107800 грн. 64 коп., 61971 грн. 16 коп. інфляційних витрат та розподілу судових витрат було скасовано, а в скасованій частині справу було передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

06.03.2012 року позивач надав обгрунтування позиції по справі, де зазначає, що наполягає на позовних вимогах та просить суд стягнути з відповідача 61971 грн. 16 коп. інфляційних витрат та 107800 грн. 64 коп. пені.

06.03.2012 року відповідач надав обгунтування позиції по справі, де зазначає, що визнає позовні вимоги в частині стягнення 82030 грн. 31 коп пені та 47775 грн. 64 коп. інфляційних витрат, а в іншій частині просить суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:

21.09.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 30/1047/305-Р про надання послуг по транспортуванню природного газу (надалі Договір).

Факт порушення відповідачем договору був встановлений рішенням господарського суду від 08.09.2011 року та було стягнуто з відповідача 1091963 грн. 15 коп. заборгованості, 61 971 грн. 16 коп. інфляційних витрат, 3% річних у сумі 22150 грн. 81 коп. та 107 800 грн. 64 коп. пені.

Постановою ВГСУ вищезазначене рішення в частині стягнення заборгованості та 3 % річних було залишено без змін, однак стосовно пені та інфляційних витрат рішення було скасовано та у Постанові ВГСУ було зазначено, що при новому розгляді справи господарському суду необхідно:

- чітко визначити період за який просить позивач стягнути інфляційні витрати та перевірити правильність розрахунку позивачем інфляційних витрат;

- врахувати приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та статті 258 Цивільного кодексу України відносно терміну нарахування пені.

Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Позивач, не погодившись з Постановою ВГСУ, просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 61971 грн. 16 коп. зазначаючи, що врахування при проведенні розрахунків інфляційних витрат дефляції за липень 2011 року порушує права позивача, як кредитора по сумі грошового зобов'язання.

Однак, суд не погоджується з позицією позивача стосовно нарахування суми інфляційних витрат з наступних підстав:

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Нарахування індексу інфляції у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервалу часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншими за одиницю, і може мати при цьому єкономічну назву «дифляція», то це не змінює її правову природу.

Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск одного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків.

Тобто, позивач при розрахунку інфляційних витрат мав врахувати індекс інфляції за кожен місяць прострочення, в тому числі і за липень 2011 року, незалежно від того, що в липні 2011 мала місце дефляція (індекс інфляції 98,7%), а отже сума боргу в цьому періоді мала зменшитися.

Вищезазначена позиція стосовно порядку нарахування інфляційних витрат викладена у Постанові ВГСУ по справі № 5021/1596/2011.

Враховуючи вищезазначене, суд частково задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних витрат за січень - липень 2011 року, а саме стягує з відповідача на корить позивача 47775 грн. 64 коп.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 107 800 грн. 64 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 11.01.2011 року по 08.09.2011 року.

Позивач посилається на п.7.2 Договору та на ст. 232 Господарського кодексу України та зазначає, що оскільки сторони у Договорі визначили період сплати пені, то відповідач має сплатити позивачу пеню за період з з 11.01.2011 року по 08.09.2011 року за весь час прострочення грошового зобов'язання.

Однак, суд не погоджується з позицією позивача стосовно періоду нарахування пені з наступних підстав:

Відповідно до п. 7.2 Договору відповідач сплачує на користь позивача пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до стягнення підлягає пеня, яка нарахована за кожен день прострочення платежу протягом терміну, що не перевищує шести місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано та заявлена в межах строку позовної давності один рік.

Тобто позивачем при нарахуванні пені був порушений встановлений законом присічний строк, за який може бути нарахована пеня, період нарахування пені становив з 11.12.2010 року по 11.06.2011 року за листопад 2010 року та з 11.01.11 року по 11.07.2011 року за грудень 2010 року.

Вищезазначена правова позиція викладена у Постанові ВГСУ по справі № 5021/1596/2011.

Що стосується періодів нарахування пені, то пунктом 6.3 Договору встановлено, що остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється відповідачем шляхом перерахування до 10 числа місяця, наступного за звітним на рахунок позивача залишкової вартості послуг на підставі акту надання послуг з транспортування газу.

Однак, позивач у позовній заяві визначає початок періоду нарахування пені з 11.01.2011 року зазначивши, що на цю дату завершено остаточний розрахунок за отримані відповідачем послуги згідно умов Договору, а заборгованість відповідача перед позивачем склала 1607676 грн. 45 коп.

З акту виконаних робіт по транспортуванню природного газу за грудень 2010 року вбачається, що робіт було виконано на 1244431 грн. 08 коп.

Тобто заборгованість відповідача перед позивачем за листопад 2010 року склала 363245 грн. 37 коп та 1244431 грн. 08 коп. за грудень 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2011 року відповідачем була здійснена часткова проплата, яка була зарахована в погашення попередніх платежів, а заборгованість станом на 20.01.2011 року склала 1110621 грн. 36 коп.

Тому, з урахуванням строків виконання зобов'язання по сплаті послуг, встановлених у п. 6.3. Договору, за листопад 2010 року пеня нараховується за період з 11.12.2010 року по 19.01.2011 року на суму 363245 грн. 37 коп. та складає 1307 грн. 68 коп., а за грудень 2010 року з 11.01.2011 року по 19.01.2011 року на суму 1 244 431 грн. 08 коп. та складає 4479 грн. 95 коп.

20.04.2011 року відповідач здійснив часткову проплату заборгованості і борг за грудень 2010 року склав 1091963 грн. 15 коп.

Отже, пеня за період з 20.01.2011 року по 20.04.2011 року нараховується на суму заборгованості в розмірі 1110621 грн. 36 коп. та складає 40426 грн. 29 коп.

Станом на 11.07.2011 року зобов'язання відповідача перед позивачем по сплаті 1091963 грн. 15 коп. виконані не були, а тому пеня за період з 21.04.2011 року по 11.07.2011 року склала 35816 грн. 39 коп.

Враховуючи вищезазначене, суд частково задовольняє позовну вимогу стосовно стягнення пені, а саме стягує з відповідача пеню в розмірі 82030 грн. 31 коп. за наступні періоди: за послуги надані у листопаді 2010 року - з 11.12.2010 року по 19.01.2011 року, за послуги надані у грудні 2010 року з 11.01.2011 року по 11.07.2011 року.

Крім того, Постановою ВГСУ по даній справі було скасовано рішення господарського суду Сумської області від 08.09.2011 року в частині розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «СУМИГАЗ» (40021, м. Суми, вул. Огарьова, 21, код ЄДРПОУ 05398533 іпн 053985318287) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, 119, код 05398533 іпн 053985318287) 47775 грн. 64 коп. інфляційних витрат, 82030 грн. 31 пені, 12439 грн. 20 коп. державного мита, 228 грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Резніченко

Повне рішення складено 21.02.2012 року.