Рішення № 22037381, 16.03.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2012 р. Справа № 5019/904/11

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"

за участю прокуратури Рівненської області

про стягнення заборгованості в сумі 455 774 411 грн. 55 коп.

Суддя Войтюк В.Р.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1., довіреність № 102/10 від 26.12.11 р.

від відповідача: представник ОСОБА_2., довіреність № 367-ЮВ від 20.09.11 р.

від прокуратури: прокурор Шпинта С.М. посв. № 14 від 13.03.12 р.

Статті 20, 22 ГПК України розяснені.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою у якій просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" 439 230 676 грн. 52 коп. заборгованості за отриманий згідно договору № 06/10-2839 природний газ, 9 327 240 грн. 16 коп. пені, 5 412 641 грн. 82 коп. інфляційних та 1 803 853 грн. 05 коп. 3% річних, всього 455 774 411 грн. 55 коп.

Ухвалою господарського суду від 26 травня 2011 року зупинено провадження у справі № 5019/904/11 до вирішення справи № 37/172 за позовом відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про тлумачення п. 9.3 Договору поставки природного газу № 06/10-2839 від 20 грудня 2010 року.

Ухвалою господарського суду від 28 лютого 2012 року поновлено провадження у справі № 5019/904/11, допущено до участі у розгляді справи прокуратуру Рівненської області.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот" перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот".

Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" є правонаступником всіх прав і обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот".

Відповідач не проводив реорганізацію, а лише змінив назву.

Враховуючи викладене суд замінює назву відповідача в рішенні з Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" на Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот"

13 березня 2012 року відповідач через канцелярію господарського суду подав клопотання про зупинення провадження у справі № 5019/904/11, у якому зазначає, що 23 лютого 2012 року ПАТ "Рівнеазот" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсним Договору поставки природного газу № 06/10-2839 від 20 грудня 2010 року. Ухвалою господарського суду м.Києва від 28 лютого 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 5011-42/2302-2012. Просить зупинити провадження у справі № 5019/970/11 до набрання законної сили рішенням у пов`язаній з нею справі № 5011-42/2302-2012.

Представник позивача заперечив проти зупинення провадження у справі.

За змістом частини 1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідачем у клопотанні про зупинення провадження к справі не наведені у повному обсязі і не доведені ті обставини, які могли б слугувати підставою для зупинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині повязаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. При цьому, за приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Враховуючи приписи наведених правових норм, господарський суд зобовязаний перевірити законність договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги та у випадку, якщо суд дійде висновку про незаконність договору, він має право визнати цей договір недійсним.

Суд зазначає, що у разі в подальшому визнання недійсним договору № 06/10-2839 від 20.12.2010 року, його сторони не будуть позбавлені можливості в порядку, визначеному розділом ХІІІ ГПК України звернутись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі і клопотання відповідача підлягає відхиленню.

У судовому засіданні 16 березня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу не заперечує. Зазначає, що нарахування штрафних санкцій позивачем є безпідставним, оскільки ухвалою арбітражного суду Тернопільської області від 03.03.2000р. у справі № 7Б-209-3/10Б введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Рівнеазот". Відповідно до ухвали господарського суду Рівненської області від 23 грудня 2005 року № 7Б-209-3/10Б мораторій діє до дня припинення провадження у справі № 7Б-209-3/10Б про банкрутство ВАТ «Рівнеазот». Оскільки пеня нарахована позивачем у період дії мораторію просить відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення пені.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2010 року дочірня компанія «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(надалі позивач, постачальник) та ВАТ "Рівнеазот" (надалі відповідач, покупець) уклали договір № 06/10-2839 поставки природного газу (надалі договір) з додатком (а.с.10-17).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2. договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що постачальник передає покупцю протягом періоду з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 574 000 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: січень - 52000 тис.м.куб., лютий - 48000 тис.м.куб., березень - 52000 тис.м.куб., квітень - 49000 тис.м.куб., травень - 49000 тис.м.куб., червень - 35000 тис.м.куб., липень - 37000 тис.м.куб., серпень - 49000 тис.м.куб., вересень - 49000 тис.м.куб., жовтень - 52000 тис.м.куб., листопад - 50000 тис.м.куб., грудень - 52000 тис.м.куб.,

Пунктом 10.1. сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Договір підписаний повноважними представниками сторін і скріплений печатками сторін.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2187,20грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 194,90 грн., ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 2425,84 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 2911,01 грн.

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2010 року (а.с.18) сторони погодили викласти пункт 3.1. договору в наступній редакції:

"Ціна з 1 січня 2011 року за 1000 куб.м. природного газу становить 2282,00грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 194,90 грн., ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу 2522,54 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 3027,05 грн.".

Згідно п. 2.2 додатку № 1 до договору, обсяг газу, визначений згідно з п.2.1 цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу переданого за договором в пунктах приймання-передачі.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання - передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

Умови договору № 06/10-2839 від 20.12.2010 року свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов Договору №06/10-2839 ДК "Газ України" передала покупцю протягом січня 2011 року - березня 2011 року природний газ на загальну суму 439 230 676 грн. 52 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2011 р. на суму 152 198 450 грн. 84 коп. (а.с.19), від 28.02.2011 р. на суму 136 576 960 грн. 98 коп. (а.с.20), від 31.03.2011 р. на суму 150 4555 264 грн. 70 коп. (а.с.21), підписаними сторонами, копії яких залучені до справи. Ці акти є достатніми і належними доказами передачі газу, оскільки передбачені умовами п. 2.2 додатку № 1 до договору.

Умовами п.4.1 Договору передбачено, що оплата за газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі 33 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 05 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов`язання по договору не виконав, за поставлений протягом січня 2011 року - березня 2011 року природний газ в сумі 439 230 676 грн. 52 коп. не розрахувався.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача становить 439 230 676 грн. 52 коп., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

За період з лютого 2011 р. по березень 2011р. позивачем нараховано відповідачу 5 412 641 грн. 82 коп. - сума збільшення боргу внаслідок інфляційних процесів та 1 803 853 грн. 05 коп. 3 % річних за період з 06.02.2011 року по 26.04.2011 року.

Даний розрахунок перевірено судом, визнано законним та обгрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 439 230 676 грн. 52 коп., 5 412 641 грн. 82 коп. суми збільшення боргу внаслідок інфляційних процесів та 1 803 853 грн. 05 коп. 3 % річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом п.7.3.1 Договору в разі порушення покупцем умов п.4.1 Договору, покупець зобов`язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Оскільки несвоєчасне виконання відповідачем оплати за поставлений природний газ має місце, позивачем нараховано 9 327 240 грн. 16 коп. пені за період з 06.02.2011 р. по 26.04.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобовязаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Ухвалою арбітражного суду Тернопільської області від 03.03.2000р. у справі № 7Б-209-3/10Б введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Рівнеазот" на підставі ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до ухвали господарського суду Рівненської області від 23 грудня 2005 року № 7Б-209-3/10Б мораторій діє до дня припинення провадження у справі № 7Б-209-3/10Б про банкрутство ВАТ «Рівнеазот».

Частиною 7 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Провадження в справі № 7Б-209-3/10Б про банкрутство ВАТ «Рівнеазот»припинено відповідно до ухвали господарського суду Рівненської області від 29 липня 2011 року у справі № 7Б-209-3/10Б. Вказаною ухвалою припинено дію мораторію, введеного ухвалою арбітражного суду Тернопільської області від 03 березня 2000 року. Тобто, мораторій діяв у період з 03 березня 2000 року по 29 липня 2011 року.

Пеня, що є предметом спору, нарахована позивачем за період протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

У п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" зазначено, що згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). За змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Враховуючи викладене суд вважає, що підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені в сумі 9 327 240 грн. 16 коп. за період з 06.02.2011 р. по 26.04.2011 р. - відсутні.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду, викладеній по справі № 7/63 від 06.12.2011 року та у справі № 20/281-10 від 18.05.2011 року.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (м.Рівне-17, 33017, код 05607824) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул.Шолуденка, 1, м.Київ, 04116, код 31301827) 439 230 676 грн. 52 коп. основного боргу, 5 412 641 грн. 82 коп. - суми збільшення боргу внаслідок інфляційних процесів, 3 % річних у сумі 1 803 853 грн. 05 коп., 24978 грн. 15 коп. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 231 грн. 17 коп.

3.У задоволенні позовних вимог про стягнення 9 327 240 грн. 16 коп. пені - відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Р.Войтюк

Повне рішення складено 19 березня 2012 року