Ухвала суду № 22037368, 21.02.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

__________________________

УХВАЛА

"21" лютого 2012 р. Справа № 5019/106/12

Суддя Качур А.М. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмолдінг" в інтересах держави

до відповідача Малолюбашанська сільська рада

про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання виконати дії

Представники:

Від позивача : ОСОБА_1. довіреність №1 від 17.02.2012;

Від відповідача : Ковальчук С.А. - голова сільської ради;

Статті 20, 22 ГПК України роз"яснені.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмолдінг" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом в якому просив визнати незаконною відмову Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області у розгляді заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4242 га у власність шляхом викупу та зобов'язати Малолюбашанську сільську раду розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмолдінг" про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4242 га у власність шляхом викупу та повідомити заявника про результати розгляду заяви.

21.02.2012 р. до початку розгляду справи, позивач подав суду заяву в якій уточнив позовні вимоги та просить визнати незаконною бездіяльність Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області у розгляді заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4242 га у власність шляхом викупу та зобов'язати Малолюбашанську сільську раду розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмолдінг" про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4242 га у власність шляхом викупу та повідомити заявника про результати розгляду заяви.

Подану заяву суд розцінює як заяву про часткову зміну предмету позову, а саме: зміну вимоги з "визнати незаконною відмову" на " визнати незаконною бездіяльність". Вказана заява подана з дотриманням процесуальних правил зміни предмету позову та приймається судом до розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані таким. У власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмолдінг" є нерухоме майно - нежитлові будівлі конрольно-пропускного пункту, що розміщене на земельній ділянці площею 0,4242 га по вул. Грушевського, 3 в с.Лісопіль Костопільського району Рівненської області. Зазначене майно перейшло у власнітсь позивача за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 23.08.2011 р. укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмолдінг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бреттекс". Відповідно до п.1.2. договору від 23.08.2011 р., нежитлова будівля контрольно-пропускний пункт, загальною площею 32,2 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,4242 га, кадастровий номер 5623483900:04:007:0033.

З метою отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність шляхом викупу, позивач звернувся до Малолюбашанської сільської ради з відповідною заявою №103 від 16 листопада 2011 р., оскільки земельна ділянка входить до складу забудованих земель промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення відповідача (землі запасу, під дворами). У відповіді №533 від 1 грудня 2011 р. відповідач вказав, що розгляд даного питання можливий після відповіді Вищого адміністративного суду України згідно клопотання сільської ради. Листом №607 від 27 грудня 2011 р. Відповідач надіслав позивачу копію листа Вищого адміністративного суду України №БП-8121 від 19 грудня 2011 р. Позивач вважає, що відмова (бездіяльність) відповідача у розгляді заяви позивача є неправомірною і необгрунтованою.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що провадження у справі по розгляду позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмолдінг" про визнання незаконною бездіяльності Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області у розгляді заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки площею 0,4242 га у власність шляхом викупу та зобов'язання Малолюбашанську сільську раду розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмолдінг" про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4242 га у власність шляхом викупу та повідомити заявника про результати розгляду заяви підлягає припиненню з огляду на наступне:

Відповідно до п.4 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Стаття 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлює, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої).

Поняття "суб'єкт владних повноважень" також визначено статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах здійснює зазначені владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконана делегованих повноважень (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і має встановлені нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознаки суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися адміністративним судом.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно з п.34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких серед іншого віднесено: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст.127 ЗК України, органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Статтею 128 ЗК України визначено повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування щодо проведення продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам, які здійснюються у визначеному цією статтею порядку. Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень (частина перша статті 128 ЗК). Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки (частина друга статті 128 ЗК). Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови (частина третя статті 128 ЗК).

Відповідно до частини шостої статті 128 ЗК України, рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Отже, виникнення цивільних прав та обов'язків щодо земельної ділянки пов'язується з прийняттям рішення про її продаж, а порушення таких прав можливе після прийняття такого рішення або при прийнятті рішення про відмову у продажі.

Дії по проведенню продажу земельних ділянок державної та комунальної власності у визначеному законодавством порядку (одержання клопотань/заяв від юридичних та фізичних осіб про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розгляд таких клопотань, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок) вчиняються відповідними органами управління під час виконання ними своїх владних повноважень і мають місце саме у сфері публічно-правових відносин.

З наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що земельна ділянка перебувала у власності в особи (ТОВ "Бреттекс"), яка продала об'єкт нерухомості позивачу ТОВ "Укрмолдінг", а натомість вказана земельна ділянка площею 0,4242 га по вул. Грушевського, 3 в с.Лісопіль Костопільського району відноситься до земель запасу Малолюбашанської сільської ради.

В п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року N10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З наведеного суд приходить до висновку, що спір, поданий на розгляд господарського суду щодо бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити певні дії (розглянути заяву та повідомити про результати розгляду) не є спором про порушене право суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку (цивільно-правовий спір), а є спором, пов'язаним з виконанням управлінських (владних) повноважень органом місцевого самоврядування в галузі використання земель (публічно-правовий спір).

Така ж позиція відображена в п.1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Суд вважає що спір щодо визнання незаконною бездіяльності відповідача, що виразилася в не розгляді питання про надання згоди на розробку проекту землеустрою та зобов'язання вчинити певні дії (розглянути заяву та повідомити про результати розгляду) не повязаний із здійсненням учасниками судового процесу господарської діяльності, оскільки спір виник виключно у звязку з виконанням Малолюбашанською сільською радою владних управлінських функцій, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про припинення провадження по справі, оскільки спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

На підставі вищевикладеного, та керуючись п.1 ч.1 ст. 80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі припинити.

Суддя Качур А.М.

ухвала підписана 24.02.2012