Рішення № 22037280, 15.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2012 р.Справа № 5017/233/2012 за позовом Заступника військового прокурора Одеського гарнізону, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Квартирно-експлуатаційний відділ.

До відповідачів 1. Військової частини А1620

2. Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про визнання договорів недійсними

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від прокуратури: ОСОБА_3 за посвідченням № 181;

від позивача: ОСОБА_4 довіреність № 220/731/д від 16.11.2011р.;

від третьої особи: не зявився;

від відповідача 1): ОСОБА_5 довіреність № 36 від 10.01.2012 р.

від відповідача 2): не зявився;

СУТЬ СПОРУ: Заступник військового прокурора Одеського гарнізону, в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Квартирно-експлуатаційний відділ звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини А1620 (далі Відповідач 1) та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі Відповідач 2) про визнання недійсним договору складування №01/2012 від 31 грудня 2011року, укладеного між командиром військової частини А1620 та приватним підприємцем ОСОБА_2, та додаткової угоди від 31 грудня 2011 року до договору складування №01/2012 від 31 грудня 2011 року, та договорів складування №4 від 26 грудня 2008 року, №1-10 від 4 січня 2010 року, №1-2011 від 4 січня 2011 року (та додаткові угоди від 2 травня 2011 року та від 10 жовтня 2011 року до договору складування №1-2011 від 4 січня 2011 року).

Військова частина А 1620 з позовом не згодна, про що зазначено у відповідному відзиві на позов від 17.02.2012 року.

ФОП ОСОБА_2 відзив на позов не надав у зв`язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку ст..75 ГПК України. .

В С Т А Н О В И В :

26.12.2008р. між Військовою частиною А1620 (Зберігач) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (Поклажедавець) укладено договір складування №4 відповідно до якого Поклажедавець зобовязався передати, а Зберігач прийняти на зберігання майно Поклажедавця. Зберігач зобовязався надати для складування технічні (складські)приміщення, що розташовані на відокремленій території Військового містечка №247 (м.Одеса, с.Авангард) на земельній ділянці 4156кв.м.

Строк договору був встановлений до 25.12.2009р.

04.01.2010р. між Військовою частиною А1620 (Зберігач) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (Поклажедавець) укладено договір складування № 1-10. відповідно до якого Поклажедавець зобовязався передати, а Зберігач прийняти на зберігання майно Поклажедавця. Зберігач зобовязався надати для складування технічні (складські)приміщення, що розташовані на відокремленій території Військового містечка №247 (м.Одеса, с.Авангард) на земельній ділянці 4156кв.м.

Строк договору був встановлений до 04.01.2011р.

04.01.2011р. між Військовою частиною А1620 (Зберігач) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (Поклажедавець) укладено договір складування № 102011 відповідно до якого Поклажедавець зобовязався передати, а Зберігач прийняти на зберігання майно Поклажедавця. Зберігач зобовязався надати для складування технічне (складське)приміщення загальною площею 459кв.м., що розташоване на відокремленій території Військового містечка №247 (м.Одеса, с.Авангард) на земельній ділянці 4156кв.м.

Строк договору був встановлений до 31.12.2011р.

02.05.2011р. та 10.04.2011р. між сторонами до цього договору укладені додаткові угоди.

31.12.2011р. між Військовою частиною А1620 (Зберігач) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (Поклажедавець) укладено договір складування № 01/2012 . відповідно до якого Поклажедавець зобовязався передати, а Зберігач прийняти на зберігання майно Поклажедавця. Зберігач зобовязався надати для складування технічні (складські)приміщення, що розташовані на відокремленій території Військового містечка №247 (м.Одеса, с.Авангард) на земельній ділянці 4156кв.м.

Строк договору був встановлений до 04.05.2012р.

31.12.2011р. між сторонами укладено додаткову угоду до вказаного договору.

Заступник військового прокурора Одеського гарнізону, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що вищенаведені договори є удаваними право чинами, які вчинені сторонами для приховання інших правочинів, які вони насправді вчинили, а саме: договорів оренди нерухомого військового майна.

Прокурор стверджує, що фактично договори оренди нерухомого військового майна сторонами укладено в порушення вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки суперечать актам цивільного законодавства щодо порядку укладення договорів даного виду.

Відповідач 1 (Військова частина А 1620), заперечуючи проти позову, зазначає, що зміст договорів відповідає вимогам чинного законодавства, негативних правових наслідків реалізації положень договорів та порушень законодавства, що можуть створити передумови для нанесення економічних збитків державі - не допущено.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Частиною 1 статті 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

Умовами спірних договорів крім зобов`язань Відповідача 2 щодо передачі свого майна на зберігання Відповідачу 1 та зобов`язань останнього прийняти на зберігання майно ФОП ОСОБА_2, містяться і умови щодо зобов`язань Військової частини А 1620 по наданню для складування технічних (складських) приміщень, що розташовані на відокремленій території Військового містечка №247 (м.Одеса, с.Авангард) на земельній ділянці 4156кв.м.

Пунктами 4.1.,4.3. договорів складування передбачені обов'язки поклажодавця використовувати технічні (складські) приміщення відповідно до їх призначення, забезпечити збереження відповідних приміщень, запобігати їх пошкодженню і псуванню.

Вищезазначене свідчить про фактичне надання Військовою частиною А 1620 технічного (складського) приміщення загальною площею 459кв.м. у володіння та користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем 1, що передача майна на зберігання та повернення його зі складу матеріально відповідальною особою військової частини А1620 не здійснювалось і. відповідних документів про такі передачі-прийняття майна на зберігання між сторонами не укладалось, що свідчить про відсутність між сторонами за оспорюваними договорами правовідносин із зберігання майна, а також про відсутність намірів сторін при їх укладенні на встановлення таких правовіднисин, оскільки протягом часу дії договорів жодних заходів із прийому, зберігання, обліку та видачі майна військовою частиною А1620 не здійснювалось.

Водночас, воля сторін в укладеному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, а саме: орендних правовідносин, оскільки, як зазначалось вище, - Військовою частиною А 1629 було передано в користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 складське приміщення площею 459кв.м., яке відповідно до положень Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, відноситься до військового майна.

Статтею 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Таким чином, вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що спірні договори є удаваними і позов в частині визнання недійсними цих договорів має розглядатися з огляду на, встановлені чинним законодавством, положення, якими регулюються питання надання майна в оренду, у т.ч. військового майна.

Так, згідно зі ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Проте, всупереч вказаним вимогам, умови укладених між відповідачами договорів не містили вичерпного переліку наведених істотних умов договору оренди.

Крім того, особливості передачі нерухомого військового майна в оренду, закріплені у „Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду”, затвердженому постановою КМУ від 11 травня 2000 року №778 (Порядок).

Так, відповідно ст.ст. 4, 5, 6 до вказаного Порядку, передачі такого майна в оренду передує: отримання дозволу у Міноборони або уповноважених ним органів військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами); проведення конкурсу; проведення оцінки військового майна з метою визначення розміру орендної плати тощо.

Однак, наведені вимоги Порядку сторонами по спірним договорам дотримано не було.

Відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені 4.1,2,3,5 та ч.6 ст.203 цього і Кодексу.

Згідно частині 1 статті 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У відповідності до вимог ст..29 ГПУ України прокурор обґрунтовав порушення інтересів держави в особі органу, уповноваженого представляти інтереси держави в спірних правовідносинах Міністерство оборони України.

За таких обставин, суд вважає, що спірні договори з додатковими угодами, слід визнати недійсними, оскільки їх укладено в порушення вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з покладенням на відповідачів витрат по сплаті судового збору

Керуючись ст. ст. 49; 82 84 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги у справі задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір складування №01/2012 від 31 грудня 2011 року, укладений між військовою частиною А1620 (65120, м. Одеса, вул. Магістральна, 37, код - 08502712) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (68000, АДРЕСА_1), та додаткову угоду від 31 грудня 2011 року до договору складування №01/2012 від 31 грудня 2011 року. 3. Визнати недійсним договір складування №4 від 26 грудня 2008 року, укладений між військовою частиною А1620 (65120, м. Одеса, вул. Магістральна, 37, код - 08502712) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (68000, АДРЕСА_1).

4. Визнати недійсним договір складування №1-10 від 04 січня 2010 року, укладений між військовою частиною А1620 (65120, м. Одеса, вул. Магістральна, 37, код - 08502712) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (68000, АДРЕСА_1).

5. Визнати недійсним договір складування №1-2011 від 04 січня 2011 року і додаткові угоди від 02 травня 2011 року та від 10 жовтня 2011 року до договору складування №1-2011 від 4 січня 2011 року, укладені між військовою частиною А1620 (65120, м. Одеса, вул. Магістральна, 37, код - 08502712) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (68000, АДРЕСА_1). 6. Стягнути з військової частини А1620 (65120, м. Одеса, вул. Магістральна, 37, код

08502712) до державного бюджету України 2146гривень судового збору (№ рахунку 31210206783008, отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ 37607526, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, Код класифікації: 22030001, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997, Призначення платежу: „судовий збір”).

7.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (68000, АДРЕСА_1) до державного бюджету України 2146гривень судового збору (№ рахунку 31210206783008, отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ 37607526, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, Код класифікації: 22030001, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997, Призначення платежу: „судовий збір”).

Рішення суду набирає законної сили, в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.03.2012р.

Суддя Демешин О.А.