Рішення № 22037273, 19.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2012 р.Справа № 5017/70/2012 За позовом Дочірня компанія "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";

до відповідача Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси”

про стягнення 10089653,43грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., ОСОБА_2. за дорученням,

від відповідача: ОСОБА_3. - за дорученням.

Суть спору: Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (м. Київ) звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” (м. Одеса) про стягнення 10089653,43 гривень, з якої основний борг за поставлений природний газ в сумі 7563245.27 гривень; пеню в сумі 805173,41 гривень; інфляційні в сумі 1296013,20 гривень; 3% річних в сумі 425221,55 гривень, обґрунтовуючи позовні вимоги, зокрема: договором поставки природного газу № 06/10-2579 БО-23 від 20 грудня 2010 року, укладеним між сторонами, актами прийому-передачі природного газу.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував. Доводи виклав у відзиві на позов. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач вказує на те, що у відповідача відсутні кошти для погашення заборгованості. На час розгляду справи різницю в тарифах не відшкодовано шляхом перерахування субвенцій з державного бюджету до місцевого бюджету відповідно до „Порядку перерахування у 2011 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що виробляла, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування” затвердженого Кабінетом Міністрів України від 11.05.11. №503., хоча не заперечував, що акти прийому-передачі природного газу підписані відповідачем і дійсно такі послуги надані позивачем відповідачу.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив:

20 грудня 2010 року між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтобаз України” (постачальником, позивачем) та Комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси” (покупцем, відповідачем) укладено договір №06/10-2579 БО - 23 про закупівлю природного газу за державні кошти і додаткові угоди №1 до зазначеного договору від 28.01.11., №2 від 04.04.11.; №3 від 11.07.11.; №4 від 30.08.11, №5 від 03.10.2011, згідно яких постачальник зобовязувався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобовязувався прийняти і оплатити вартість отриманого газу.

На виконання умов договору №06/10-2579 БО - 23 від 20.12.10р., позивач поставив відповідачу протягом січня - травня 2011року газ на загальну суму 61051701,13 гривень, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.11. на суму 17401035,06 гривень, від 28.02.11. на суму 19052505,92 гривень, від 31.03.11. на суму 16 028243,99 гривень, від 30.04.11. на суму 8363253,52 гривень, від 31.05.11. на суму 206665,64 гривень.

Проте, відповідач розрахувався частково за вартість поставленого газу позивачем, а саме, сплатив відповідачу 53488458,86 гривень.

Отже, залишився несплачений борг відповідача перед позивачем за поставлений газ в сумі 7563245,27 гривень.

Відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму та аналогічна норма міститься в ст. 712 ЦК України, якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 4.1 договору №06/10-2579 БО - 23 від 20.12.10. визначено, що перша плата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця ; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюються на підставі акту прийому-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 7563245,27 гривень є обґрунтованими і підлягають задоволенню

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, чинним законодавством передбачена відповідальність боржника за порушення зобовязання. Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України)

Пунктом 7.3.1 договору №06/10-2579 БО - 23 від 20.12.10. встановлено, що в разі порушення покупцем п.4.1 договору, покупець зобовязується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передували моменту звернення з претензією або позовом (п.9.3 договору).

Судом перевірено розрахунок пені позивача на суму 805173,41 гривень та вважає його правильним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства. Тому задовольняє позов в частині стягнення пені в сумі 805173,41 гривень.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних в сумі 425221,55 гривень та інфляційних в сумі 1296013,20 гривень, суд вважає його правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і тому теж задовольняє позов в цій частині.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів сплати боргу не надав до суду.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” є обґрунтовані, у звязку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” (65110, м. Одеса, Приморський район, вул.. Балківська, 1-б, п/р №26036300035763 у ВАТ „Ощадбанк”, МФО 388078, код ЄДРПОУ 34674102) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул.. Шолуденка, 1, р/р №26008301970 в ВАТ „Ощадбанк”, м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827 ) основний борг за поставлений природний газ в сумі 7563245 (сім мільйонів пятсот шістдесят три тисячі двісті сорок пять) гривень 27 копійок, пеню в сумі 805173 (вісімсот пять тисяч сто сімдесят три) гривни 41 копійка, інфляційні в розмірі 1296013 (один мільйон двісті девяносто шість тисяч тринадцять) гривень 20 копійок, три відсотка річних в сумі 425221 (чотириста двадцять пять тисяч двісті двадцять одна) гривна 55 копійок, витрати повязані зі сплатою судового збору в сумі 56460 (пятдесят шість тисяч чотириста шістдесят) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20 березня 2012 року.

Суддя Гуляк Г.І.