Рішення № 22037259, 13.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2012 р.Справа № 30/17-5232-2011 Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧП ОСОБА_1»

Відповідач: Фізична особа підприємець ОСОБА_2

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 - згідно довіреності від 03.01.2012р.

Від відповідача: не зявився.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ЧП ОСОБА_1», звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі - підприємець ОСОБА_2.) заборгованості у сумі 14500 грн., з яких 10000 грн. вартість неповернутого обладнання, 1 000 грн. штраф за нецільове використання суборендного обладнання, 3500 грн. штраф за прострочення оплати суборендного обладнання. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору та витрати на послуги адвоката у сумі 3000 грн.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач про місце та час судових засідань був повідомлений за юридичною адресою, але представник відповідача в судові засідання не зявлявся. про поважність причин незявлення суд не повідомив. Згідно повідомлення пошти за зазначеною адресою підприємець ОСОБА_2 не знаходиться.

До повноважень суду не відноситься розшук місцезнаходження сторін у справі. За таких обставин. справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

02 червня 2009р. між ТОВ „Хладік- Трейд” (Орендар) та ТОВ „ЧП ОСОБА_1” (Суборендар) був укладений договір суборенди устаткування № 2 (опт), згідно якого Орендар передає, а Суборендар приймає у тимчасове, платне користування наступне майно: морозильний прилавок вартістю 3100 грн. за одиницю. Найменування, кількість та інші індивідуальні особливості, у тому числі стан обладнання на момент його передачі Наймачу, відображаються у актах прийому-передачі. Строк дії договору до 31.12.2010р. Якщо жодна з сторін цього договору за 20 днів до закінчення терміну дії цього договору не повідомить іншу сторону про розірвання цього договору, цей договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах. Припинення договору не звільняє сторони від належного виконання своїх зобовязань за цим договором.

Відповідно до п. 6.2.9 Договору у разі передачі Суборендарем орендованого за цим Договором устаткування третім особам за будь-яким видом цивільно - та господарськоправових угод (заставу, безоплатне користування та ін.), майнову відповідальність у будь-якому разі перед Орендарем за пошкодження або знищення цього майна несе у повному обсязі Суборендар.

07 квітня 2010р. між ТОВ «ЧП ОСОБА_1»(Орендар) та підприємцем ОСОБА_2 (Суборендар) був укладений Договір суборенди торгівельного обладнання та меблів № 07-04-10/1 Хл, згідно якого Орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове користування торгівельне обладнання, а саме: холодильне обладнання ТМ «ХЛАДИК»для використання з метою зберігання морозива та холодильне обладнання ТМ «ЛЕПОТА»для використання з метою зберігання замороженої продукції та напівфабрикатів. Перелік торгівельного обладнання вказується в акті приймання-передачі, який є невідємною частиною Договору. Строк дії Договору до 31.12.2010р. Якщо жодна з сторін цього договору за 20 днів до закінчення терміну дії цього договору не вимагатиме його розірвання або переукладення на нових умовах, то даний договір продовжує діяти на той самий термін та на тих самих умовах.

Відповідно до п. 4.4. Договору даний Договір може бути достроково розірваним будь-якою із сторін письмово повідомивши про це іншу сторону не менш ніж за місяць до розірвання Договору. В такому випадку суборендоване обладнання та меблі повинні негайно бути повернені Орендареві.

Відповідно до п. 3.2 Договору вартість суборендованого обладнання становить 10000 грн. Згідно додатку № 1 до Договору в оренду підприємцю ОСОБА_2 передано морозильну камеру Caravell Хладик Морозиво, у кількості 1 шт., заставною вартістю 10000 грн. За накладною № 000000000120 від 14.04.2010р. ОСОБА_2 отримав морозильну камеру Caravell Хладик Морозиво, у кількості 1 шт.

Згідно п. 7.6. Договору у випадку навмисного пошкодження, втрати орендованого обладнання, Суборендар зобовязується сплатити Орендареві повну вартість орендованого обладнання. Пошкодження або втрата суборендованого обладнання фіксується актом комісії Орендаря.

05 жовтня 2011р. ТОВ «ЧП ОСОБА_1»направило на адресу підприємця ОСОБА_2 претензію про повернення обладнання, в якій запропонувало повернути орендоване обладнання у 5-ти денний термін з моменту отримання претензії, посилаючись на використання обладнання не за цільовим призначенням.

01 грудня 2011р. комісія у складі трьох представників ТОВ «ЧП ОСОБА_1»склала акт втрати суборендованого обладнання № 8, згідно якого встановлено втрату підприємцем ОСОБА_2 морозильної камери «Caravell»№ 406995406983, яка належить ТОВ «ЧП ОСОБА_1», та яка відсутня за адресою: АДРЕСА_2.

Претензію від 05.10.2011р. позивач вважає повідомленням про розірвання Договору у відповідності з п. 4.4. Договору, у звязку з чим вважає, що Договір припинився з 05.11.2011р. і Суборендар, відповідно до умов п. 6.1 Договору мав повернути орендоване обладнання на протязі 5-ти днів з цієї дати.

За таких обставин, позивач вважає, що підприємець ОСОБА_2 має відшкодувати йому збитки у розмірі вартості втраченого обладнання, а саме у розмірі 10000 грн. В обґрунтування цієї вимоги позивач посилається на ч. 2 ст. 779 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України.

Крім того, позивач зазначає, що за умовами п. 3.1 Договору за користування суборендованим обладнанням Суборендар сплачує Орендареві суборендну плату, розмір якої становить 1 грн. за рік. Суборендна плата сплачується Суборендарем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендаря протягом 3-х календарних днів з моменту передачі обладнання (з моменту підписання акту приймання-передачі). Послідуюча суборендна плата нараховується на розрахунковий рахунок Орендаря шляхом передплати , але не пізніше 5-го числа поточного місяця (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 7.5 Договору у випадку прострочення сплати суборендної плати, встановленої в п. 3.3. Договору, Суборендар сплачує Орендареві штраф у розмірі 5% від загальної вартості орендованого обладнання та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості обладнання за кожен день прострочки.

Враховуючи те, що підприємець ОСОБА_2 орендну плату не сплачував на протязі семи місяців, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 3500 грн.

Позивач також зазначає, що згідно п. 7.4 Договору у разі нецільового використання суборендованого обладнання та меблів Суборендар сплачує Орендареві штраф у розмірі 10% від вартості обладнання та меблів, та зобовязується негайно повернути обладнання та меблі Орендареві.

Позивач вважає, що підприємець ОСОБА_2 використовує обладнання та меблі не за цільовим призначенням, тому що фактичне користування суперечить п. 1.2. Договору, у звязку з чим просить стягнути з відповідача штраф у сумі 1000 грн.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 квітня 2010р. між ТОВ «ЧП ОСОБА_1» (Орендар) та підприємцем ОСОБА_2 (Суборендар) був укладений Договір суборенди торгівельного обладнання та меблів № 07-04-10/1 Хл, згідно якого Орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове користування торгівельне обладнання, а саме: холодильне обладнання ТМ «ХЛАДИК»для використання з метою зберігання морозива та холодильне обладнання ТМ «ЛЕПОТА»для використання з метою зберігання замороженої продукції та напівфабрикатів. Перелік торгівельного обладнання вказується в акті приймання-передачі, який є невідємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.3. Договору якщо жодна з сторін цього договору за 20 днів до закінчення терміну дії цього договору не вимагатиме його розірвання або переукладення на нових умовах, то даний договір продовжує діяти на той самий термін та на тих самих умовах.

Відповідно до п. 4.4. Договору даний Договір може бути достроково розірваним будь-якою із сторін письмово повідомивши про це іншу сторону не менш ніж за місяць до розірвання Договору. В такому випадку суборендоване обладнання та меблі повинні негайно бути повернені Орендареві.

За приписами ст. 783 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Отже, законодавець чітко визначив підстави дострокового розірвання договору найму. Виходячи з тексту наданої до матеріалів справи претензії про повернення обладнання та меблів від 05.10.2011р., позивач вважає, що підприємець ОСОБА_2 користується річчю не за цільовим призначенням, так як фактичне користування суперечить п. 1.2. Договору № 07-04-1/1 Хл від 07.04.2010р. Але, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ЧП ОСОБА_1»(Орендар) та підприємцем ОСОБА_2 (Суборендар) 07.04.2010р. був укладений Договір суборенди торгівельного обладнання та меблів №07-04-10/1 Хл, а не Договір №07-04-1/1 Хл. Жодного доказу того, що суборендоване обладнання - морозильна камера Caravell Хладик Морозиво, у кількості 1 шт., використовується підприємцем ОСОБА_2 не за цільовим призначенням позивачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього кодексу. За приписами ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За таких обставин, у звязку із недотриманням позивачем порядку розірвання господарського договору, на думку суду, Договір суборенди торгівельного обладнання та меблів № 07-04-10/1 Хл від 07.04.2010р. на даний час не є розірваним.

Відповідно до п. 3.2 Договору вартість суборендованого обладнання становить 10000 грн. Згідно додатку № 1 до Договору в оренду підприємцю ОСОБА_2 передано морозильну камеру Caravell Хладик Морозиво, у кількості 1 шт., заставною вартістю 10000 грн. За накладною № 000000000120 від 14.04.2010р. ОСОБА_2 отримав морозильну камеру Caravell Хладик Морозиво, у кількості 1 шт. При цьому, ані у додатку № 1 до Договору № 07-04-10/1 Хл від 07.04.2010р., ані у накладній № 000000000120 від 14.04.2010р. не зазначено, що підприємець ОСОБА_2 отримав в суборендне користування саме морозильну камеру „Caravell” № 406995406983 . Крім того, Договір № 07-04-10/1 Хл від 07.04.2010р. не містить зобовязання суборендаря використовувати суборенд не обладнання лише за адресою, куди це обладнання було поставлено.

За таких обставин, акт втрати суборендованого обладнання № 8, що був складений 01 грудня 2011р. комісією у складі трьох представників ТОВ «ЧП ОСОБА_1»та згідно якого встановлено втрату підприємцем ОСОБА_2 морозильної камери «Caravell» № 406995406983, яка належить ТОВ «ЧП ОСОБА_1», та яка відсутня за адресою: АДРЕСА_2, не може бути доказом того, що по-перше, обладнання дійсно втрачене, адже, воно може знаходитися в іншому місці, по-друге, що втрачене саме те майно, що було передано підприємцю ОСОБА_2

Слід також зауважити, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що спірне майно належить ТОВ «ЧП ОСОБА_1», або доказів того, що ТОВ «ЧП ОСОБА_1»понесло збитки на суму втраченого майна.

За таких обставин, на думку суду, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 10000 грн. у якості заборгованості за передане в суборенду обладнання є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

За умовами п. 3.1 Договору за користування суборендованим обладнанням Суборендар сплачує Орендареві суборендну плату, розмір якої становить 1 грн. за рік. Суборендна плата сплачується Суборендарем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендаря протягом 3-х календарних днів з моменту передачі обладнання (з моменту підписання акту приймання-передачі). Послідуюча суборендна плата нараховується на розрахунковий рахунок Орендаря шляхом передплати , але не пізніше 5-го числа поточного місяця ( п.3.3. Договору).

Відповідно до п. 7.5 Договору у випадку прострочення сплати суборендної плати, встановленої в.п. 3.3. Договору, Суборендар сплачує Орендареві штраф у розмірі 5% від загальної вартості орендованого обладнання та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості обладнання за кожен день прострочки.

Враховуючи те, що підприємець ОСОБА_2 орендну плату не сплачував на протязі семи місяців, розмір штрафу за порушення зобовязання щодо сплати суборендної плати становить 500 грн. (10000 грн. х 5% = 500 грн.), а не 3500 грн. як зазначає у позовній заяві позивач у справі, який з невідомих причин помножив цю суму штрафу на 7 місяців прострочення платежу. Але, зазначена умова не передбачена Договором.

Позивач також зазначає, що згідно п. 7.4 Договору у разі нецільового використання суборендованого обладнання та меблів Суборендар сплачує Орендареві штраф у розмірі 10% від вартості обладнання та меблів, та зобовязується негайно повернути обладнання та меблі Орендареві. Але, як вже зазначалося вище, позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що підприємець ОСОБА_2 використовує обладнання не за цільовим призначенням .

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у сумі 3000 грн., то, на думку суду, зазначена вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з того, що згідно наявних у справі матеріалів Договір № 41/12-11 про надання правової допомоги від 22.12.2011р. був укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (Виконавець) та ТОВ „ЧП ОСОБА_1” (Замовник). Згідно умов зазначеного Договору Виконавець зобовязався та виконав роботи по підготовці та подачі позовних заяв, зокрема, позовної заяви до підприємця ОСОБА_2 Вартість цих робіт за актом виконаних робіт склала 3000 грн. Оплата робіт здійснена платіжним дорученням № 60 від 10.01.2012р.

Але, згідно п. 2.1 Договору № 41/12-11 про надання правової допомоги від 22.12.2011р. та Витягу з Адвокатської угоди від 22.12.2011р. Виконавець (адвокат ОСОБА_5.) також зобовязався представляти інтереси Замовника у судових справах з фізичними та юридичними особами, зокрема у справі за позовом до підприємця ОСОБА_2 В жодному судовому засіданні ОСОБА_5 участі не брав.

Крім того, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При цьому у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги характер спору та складність справи, суд вирішив частково, в сумі 300 грн., відшкодувати витрати на оплату послуг адвоката за рахунок відповідача .

За таких обставин, позов ТОВ „ЧП ОСОБА_1” підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧП ОСОБА_1” задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧП ОСОБА_1»(Одеська обл., Овідіопольський р-н, Таїровська селищна рада, вул. Стара Люстдорфська дорога, 7, код ЄДРПОУ 30628775, р/р 2600131110901 у філії АБ «Південний», МФО 328964) штраф у сумі 500 грн., витрати на послуги адвоката у сумі 300 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 42 грн. 34 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 19 березня 2012р.

Суддя Рога Н. В.