Рішення № 22037134, 16.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2012 р.Справа № 4/2/5025/1297/11-5017/162/2012 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

при секретарі Стачук Т.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Класт” ( м. Хмельницький )

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 6020,83 грн.

25.07.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Класт” звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення з останнього 6020,83 грн. заборгованості за надання послуг згідно умов договору №154 від 19.08.2009р., в тому числі основної заборгованості в сумі 5587,93 грн. та пені в сумі 423,90 грн.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 25.07.2011р. порушено провадження у справі №2/5025/1297/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Класт” до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5587 грн. 93 коп. боргу, 432 грн. 09 коп. пені.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.08.2011р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Класт” задоволено частково в сумі 6015 грн. 06 коп.

Постановою Рівенського апеляційного господарського суду від 17.10.2011р. рішення господарського суду Хмельницької області від 18.08.2011р. у справі №2/5025/1297/11 скасовано, справу направлено до господарського суду Хмельницької області для вирішення питання про направлення за встановленою підсудністю.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.12.2011р. матеріали справи №4/2/5025/1297/11 надіслано за територіальною підсудністю до господарського суду Одеської області.

Згідно автоматизованого розподілу справ господарського суду Одеської області справу №4/2/5025/1297/11 передано на розгляд судді Брагіній Я.В.

Ухвалою суду від 18.01.2012р. справу №4/2/5025/1297/11 прийнято до свого провадження суддею Брагіною Я.В., присвоєно справі №4/2/5025/1297/11-5017/162/2012.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив справу розглядати за його відсутністю.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою, вказаною в реєстраційних документах, про свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

19.08.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Класт” ( перевізником, позивачем ) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (експедитором, відповідачем ) було укладено договір №154 про перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно умов якого перевізник зобовязується здійснити перевезення вантажу справним вантажним автотранспортом, відповідної вантажопідйомності в узгоджені та вказані в заявці сторонами строки, а експедитор приймає на себе зобовязання провести транспортно-експедиційне супроводження вантажу і оплату за перевезення, згідно з умовами цього договору і/або заявки на перевезення, яка випливає із договору та є його невідємною частиною, з діючим законодавством України, регулюючим право відношення по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, з умовами міжнародних Конвенцій і угод в області міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п.4.2. договору ціна, вартість конкретного перевезення ( групи одно типових перевезень ) узгоджуються і зазначаються в заявці перед кожним перевезенням (групою перевезень ). Ціна, вартість перевезення являються договірними та визначаються виходячи з конкретної ситуації.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що після виконання робіт ( надання послуг ) по цьому договору сторони не пізніше 5-ти календарних днів з моменту закінчення робіт (послуг ) зобовязані підписати акт приймання-передачі виконаних робіт ( надання послуг ), який являється підставою для предявлення рахунку на оплату за вказаний період.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. ( ч.1 ст. 307 ГК України).

Аналогічна норма міститься в статті 909 ЦК України, згідно якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Так, позивачем згідно умов договору №154 від 19.08.2009р. та заявки №1 від 19.08.2009р. до зазначеного договору здійснено перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортною накладною №123764,224407 та актом здачі-приймання робіт №145МП від 29.08.2009р., підписаним сторонами. Згідно заявки №1 від 19.08.2009р. вартість послуг наданих позивачем склала 18487,93 грн.

З метою оплати наданих послуг позивачем направлено відповідачу рахунок №145МП від 29.08.2009р. на суму 18487,93 грн.

Проте, відповідач взяті на себе зобовязання за договором №154 від 19.08.2009р. належним чином не виконав, оплативши надані позивачем послуги лише частково в сумі 12900,00 грн., що підтверджується відповідними виписками Хмельницького відділення ПАТ „Сведбанк” , а саме відповідач перерахував на рахунок позивача: 06.10.2009р. - 1000,00 грн., 28.10.2009р. 1000,00 грн., 13.11.2009р. 1000,00 грн., 23.02.2010р. 500,00 грн., 24.03.2010р. 200,00 грн., 07.04.2010р. 7000,00 грн., 13.04.2010р. 1000,00 грн., 28.04.2010р. 500,00 грн., 14.05.2010р. 500,00 грн., 06.10.2010р. 100,00 грн., 08.11.2010р. 100,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 5587,93 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Враховуючи викладене та те що відповідач позовні вимоги не спростував, суд приходить висновку про задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості в сумі 5587,93 грн.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктом 6.2. договору №154 від 19.08.2009р. встановлено, що в разі прострочення платежу винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прос рочки від суми платежу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, договором №154 від 19.08.2009р. та заявкою №1 від 19.08.2009р. строк оплати наданих позивачем ( перевізником ) послуг не встановлений.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства ( ч. 2 ст. 530 ЦК України ).

Так, позивачем 01.12.2009р. було направлено відповідачу претензію за №140 від 18.11.2009р. про повернення боргу за договором перевезення №154 від 19.08.2009р. та заявки №1 від 19.08.2009р.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 20.01.2011р. по 20.07.2011р. в сумі 432,90 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованої пені суд приходить до висновку, що розрахунок в частині нарахування пені не відповідає вимогам чинного законодавства.

Тому суд здійснює розрахунок пені, відповідно до якого пеня становить 427,13 грн., виходячи із такого розрахунку: (15,50 : 365днів х 180 днів (з 20.01.11. до 20.07.11.) х 5587,93грн.(борг) : 100) = 427,13 грн.

Отже, суд задовольняє позов в частині стягнення пені в сумі 427,13 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 5587,93 грн. та пені в сумі 427,13 грн., оскільки позов в цій частині є обґрунтованим, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи. Відмовляє в позові в частині стягнення з відповідача пені в сумі 5,77 грн. ( 432,90 427,13 ).

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75 ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2 в Південному ГРУ ПАТ КБ „ПриватБанку” м. Одеси, МФО 328704, код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Класт” ( 29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 19, р/р 26001600031221 в Хмельницькій філії АБ „Брокбізнесбанк” МФО 315858, код ЄДРПОУ 21345080 )

- 5587 / пять тисяч пятсот вісімдесят сім / грн. 93 коп. боргу;

- 427 / чотириста двадцять сім / грн. 13 коп. - пені;

- 102 / сто дві / грн. витрат, повязаних зі сплатою державного мита;

- 236 / двісті тридцять шість / грн. витрат, повязаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 5,77 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Брагіна Я.В.

Повний текст рішення підписано: 20 березня 2012року.

Копію рішення надіслати:

1. ТОВ „Класт” ( 29000, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 19 );

2.3. ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, а/с 52 ).