Рішення № 22036959, 20.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.12 Справа№ 5015/241/12

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Прокурора Франківського району в інтересах держави в особі

позивача-1 Львівської міської ради, м.Львів

позивача-2 Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон”, м.Львів

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Франківського району м.Львова, м.Львів

про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння.

За участю представників сторін:

від прокуратури не з»явився;

від позивача-1 ОСОБА_1 спеціаліст 1-ї категорії відділу правової допомоги юридичного управління (довіреність вих. №1.7-115 від 12.12.2011р.);

від позивача-2 ОСОБА_2 представник за дорученням від 03.01.2012р. № 2302-вих-2;

від відповідача Кузнєцов С.О. керівник;

від третьої особи Кладько Р.М. директор; ОСОБА_3 представник (довіреність б/н від 23.02.2012р.).

Права та обов”язки сторін передбачені ст.ст.20,22 ГПК України роз”яснено, заяви про відвід судді та клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Прокурор Франківського району звернувся із позовом в інтересах держави в особі позивача-1 Львівської міської ради, позивача-2 Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон” за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Франківського району м.Львова про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 20.01.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 01.02.2012р. Розгляд справи відкладався на 15.02.2012р., 29.02.2012р. та 20.03.2012р.

Представник прокуратури в судове засідання не з»явився, причин неявки не повідомив. В попередньому судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених в позовній заяві.

Представники позивача-1 та позивача-2 подали спільно підписану заяву про уточнення позовних вимог (від 20.03.2012р. вх.№5994/12), в якій зазначили, що з метою врегулювання питання коректного виконання судового рішення, враховуючи норму ч.2 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.10,11,60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись ст.22 ГПК України уточнюється прохальна частина позовної заяви щодо особи на користь якої потрібно витребувати майно, а саме на користь Львівської міської ради. Позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення представники позивача підтримали повністю, просили позов задоволити.

Представник позивача-2 долучив до матеріалів справи ухвалу Львівської міської ради від 07.06.2007р. № 897 «Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м.Львова та рішення Львівської міської ради від 18.02.2008р. «Про адміністративні послуги і процедури, що розглядаються та/або надаються управлінням комунальної власності департаменту економічної політики.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (від 29.02.2012р. вх.№4301/12), у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представники третьої особи підтримали свою позицію викладену у поясненні (від 24.02.2012р. вх.№226).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника прокуратури за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представників позивачів, відповідача та третьої особи, суд встановив наступне:

У жовтні 2008 року прокурор Личаківського району м.Львова звернувся з позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до ТзОВ «Оріон», за участю третьої особи на стороні позивача Франківської районної установи дитячо-юнацьких та молодіжних клубів про виселення ТзОВ «Оріон»із нежитлових приміщень загальною площею 223,2 м.кв. по вул.Тургенєва, 78 у м.Львові.

Згідно ухвали Львівської міської ради від 17.04.2008р. за № 1767 «Про перейменування вул.І.Тергенєва на вул.Героїв УПА»вулицю І.Тергенєва було перейменовано на вулицю Героїв УПА.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.04.2009р. у справі №22/220 було затверджено мирову угоду від 03.04.2009р. укладену між Управлінням комунальної власності та ТзОВ «Оріон». Відповідно до змісту мирової угоди ТзОВ «Оріон»визнав факт позадоговірного перебування у спірних нежитлових приміщеннях площею 223,2 кв.м. в будинку № 78 по вул.Тургенєва (станом на сьогодні Героїв УПА) та зобов»язався з моменту затвердження мирової угоди вчинити дії для узаконення свого перебування у вищевказаних приміщеннях у відповідності до положень ухвали № 897 від 07.06.2007р. Львівської міської ради «Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м.Львова», шляхом укладення відповідних договорів.

Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради відповідно до умов вказаної мирової угоди зобов»язувалось розглянути звернення відповідача, спрямовані на виконання п.2 мирової угоди, у випадку надходження від відповідача таких звернень, поданих та оформлених із долученням усіх документів, передбачених рішенням № 87 від 18.02.2008р. виконкому Львівської міської ради та інших нормативно-правових актів.

ТзОВ «Оріон»на виконання умов мирової угоди не звертався до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради у встановленому порядку із заявою про укладення договору оренди, не уклав жодних правочинів з Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на оренду нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: вул.Героїв УПА, 78 (колишня назва Тургенєва).

07.11.2011р. Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради проведено перевірку використання нежитлових приміщень площею 223,2 кв.м. за адресою: вул.Героїв УПА,78. За результатами перевірки встановлено, що нежитлові приміщення за вказаною адресою використовує ТзОВ «Оріон»для оздоровчого комплексу(сауни). Про проведену перевірку складено акт.

Враховуючи факт незаконного перебування відповідача у вищевказаних приміщеннях посилаючись на те, що незаконне володіння ТзОВ «Оріон»об»єктом комунальної власності порушує права органу місцевого самоврядування та не дозволяє в повній мірі розпоряджатись вказаним об»єктом, вирішувати питання про подальше користування ним, прокурор та позивачі просять витребувати із незаконного володіння відповідача нерухоме майно загальною площею 223,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул.Героїв УПА, 78 у м.Львові.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

За умовами ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст.177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші, цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З аналізу зазначених норм Цивільного кодексу України право на звернення до суду має особа, яка має матеріально-правову заінтересованість у справі. У цьому як раз полягає суть принципу диспозитивності господарського процесу. Основним проявом дії принципу диспозитивності у процесуальному законодавстві, одним із аспектів якого є положення про те, що кожна особа повинна дбати про своє право, і ніхто не зобов'язаний дбати про права інших, якщо останнє не є обов'язком в силу закону чи договору.

Відповідно до ч. 1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право володіння, користування та розпорядження майном, відповідно до вимог статті 317 ЦК України, належить власникові майна, а право володіння згідно ст. 398 ЦК України, виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також з інших підстав, установлених законом.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Нерухоме майно площею 223,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул.Героїв УПА,78 у м.Львові є комунальною власністю.

Орендарем цих приміщень була Установа дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Франківського району м.Львова, з 1993року це приміщення фактично використовувалось ТзОВ «Оріон»на підставі укладених з Установою дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Франківського району м.Львова договорів про співпрацю та суборенду.

Договір оренди від 30.06.2006р. за № Ф-4472-6 між Установою дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Франківського району м.Львова з Управлінням комунального майна був укладених терміном до 29.06.2007р. Надалі цей договір не пролонговувався.

ТзОВ «Оріон»у мировій угоді укладеній 03.04.2009р. з Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та затвердженій ухвалою господарського суду Львівської області від 07.04.2009р. визнав факт позадоговірного перебування у нежитловому приміщенні площею 223,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул.Тургенєва,78 (змінена назва вулиці Героїв УПА).

Відповідач не подав належних та допустимих доказів звернення, на виконання умов мирової угоди від 03.04.2009р. у справі № 22/220 до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, у встановленому рішенням виконкому Львівської міської ради № 87 від 18.02.2008р. із змінами та доповненнями, порядку із заявою та пакетом документів про укладення договору оренди нерухомого майна.

Наданий відповідачем лист без номера та дати, адресований начальнику Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, не може бути належним доказом такого звернення, оскільки цей лист не має жодних реквізитів та відповідачем не надано доказів його надсилання чи реєстрації, а Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради факт такого звернення заперечується. Як вбачається із тексту вказаного листа відповідач не звертався з ініціативою щодо укладення договору оренди, а лише вказував на наявність певних подій.

В тексті мирової угоди від 03.04.2009р. затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області було чітко вказано нормативно-правові акти у відповідності до положень яких відповідач повинен був вчинити дії, щодо введення відносин по використанню спірного нежитлового приміщення у правове поле. Уклавши вказану мирову угоду саме відповідач взяв на себе зобов»язання по вчиненню дій спрямованих на узаконення факту використання ним нежитлових приміщень площею 232,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Героїв УПА,78.

За умовами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Цією нормою визначено перелік способів судового захисту.

Виходячи із змісту ст.16 та ст. 387 ЦК України одним із способів захисту права власності є витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто віндикаційний позов, з яким має право звернутись як власник майна, так і особа, яка має речові права на це майно.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватись належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

При цьому, позивачем за віндикаційним позовом має бути неволодіючий власник, а відповідачем - незаконний володілець майна власника.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.

За змістом ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного субєктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, а також належності обраного способу судового захисту. Відсутність, або недоведеність будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до ст.400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобовязаний негайно повернути майно особі, яке має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обовязку заінтересована особа має право предявити позов про витребування цього майна.

Згідно зі ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Частиною 1 ст.1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Доводи, викладені відповідачем в обґрунтування своїх заперечень на позов не підтверджені належними та допустимими засобами доказування та не спростовують доводи прокурора та позивачів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із договору оренди №Ф-4472-6 від 30.06.2006р. вартість об»єкта оренди нежитлових приміщень площею 223,20 кв.м. становить 78791,00 грн. Відтак, при обрахуванні суми судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з цієї суми.

Судові витрати слід покласти на відповідача та стягнути в дохід державного бюджету, згідно умов ст.49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.15, 16, 316, 319, 321, 328, 387, 400, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст.43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115,116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, задоволити повністю.

2. Витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон»(79015, м.Львів, вул.Героїв УПА, 78, код ЄДРПОУ 13839566) на користь Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) нерухоме майно площею 223,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул.Героїв УПА, 78 у м.Львові.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон»(79015, м.Львів, вул.Героїв УПА, 78, код ЄДРПОУ 13839566) в дохід Державного бюджету 1609,50 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Повний текст рішення

виготовлено 22.03.2012р.