Рішення № 22036943, 20.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.12 Справа№ 5015/289/12

За позовом: Дочірнього підприємства «Мясопереробний комплекс «Росана» Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро», м. Рогатин, Івано-Франківська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівстильбуд», м. Львів

про стягнення заборгованості у сумі 51775,43 грн.

Суддя О.Шпакович

Секретар М.Кміть

Представники:

від Позивача: ОСОБА_1 довіреність від 16.01.2012р.

від Відповідача: не зявився.

Дочірнім підприємством «Мясопереробний комплекс «Росана» Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро»заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівстильбуд» з вимогою стягнення з Відповідача безпідставно набутих ним коштів(у сумі 43500,00 грн.), помилково перерахованих Підприємством 18.10.2010 р. (згідно з Платіжним дорученням № 1786), і які, за домовленістю Сторін, підлягали сплаті згідно з Графіком, встановленим Угодою від 01.12.2011 р.

Крім цього, Позивачем (згідно з умовами п. 4 Угоди) заявлено вимогу про стягнення з Відповідача штрафу (4350,00 грн.) у розмірі 10 % від суми боргу та процентів за користування чужими коштами (3925,43 грн.) у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Представник Позивача заявлені вимоги підтримав та надав усні пояснення по суті спору.

Відповідачем (який належним чином повідомлений про час та місце судових засідань) вимог суду не виконано, про причини не повідомлено.

У ході ознайомлення з обставинами справи та дослідження поданих доказів, - судом встановлено:

18.11.2010 р. Позивачем, згідно з Платіжним дорученням № 1786, перераховано Відповідачу кошти у сумі 43500,00 грн., як аванс за будівельні матеріали.

Проте, оскільки договірні відносини між Сторонами щодо поставки продукції не виникали, і, відповідно, Товариством «Львівстильбуд»набуто кошти безпідставно (ст. 1212 ЦКУ), - тому 01.12.2011 р. Позивачем та Відповідачем укладено Угоду, умовами якої визначено Графік сплати (повернення) спірної суми протягом грудня місяця 2011 р. березня місяця 2012 р.

Проте, Відповідачем жодних дій на виконання зазначеного правочину не здійснено, і сума боргу, станом на 20.03.2012 р. (на час вирішення спору), складала 35 000,00 грн.

Згідно з Графіком, частина боргу у сумі 8500,00 грн. підлягала сплаті до 30.03.2012 р., тому, передчасна вимога Позивача про стягнення зазначеної суми (без врахування відсутності факту прострочення сплати Відповідачем останнього платежу) безпідставна і задоволенню не підлягає.

Оскільки, на час вирішення спору (20.03.2012 р.) Відповідачем прострочено сплату боргу у сумі 35000, 00 грн., вимога Позивача про стягнення зазначених коштів повністю обґрунтована, підтверджена належними і допустимими доказами та відповідає нормам ст. 193 ГКУ, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 604 (ч.2), 610, 612, 629, 1212 ЦКУ.

Згідно з нормами ст. 549 (ч.3) ЦКУ, ст.ст. 231 (ч. 6), 343 ГКУ, ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», - єдиною допустимою штрафною санкцією за несвоєчасну сплату коштів є неустойка - пеня, що обчислюється за кожен день прострочення платежу.

Оскільки стягнення неустойки - штрафу за порушення грошового зобовязання чинним законодавством - не передбачено, тому, умова п. 4 Угоди від 01.12.2011 р. про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 10 % від суми боргу недійсна, так як суперечить нормам законодавчих актів України (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦКУ).

Отже, позовна вимога про стягнення з Відповідача штрафу (у сумі 4350,00 грн.) задоволенню не підлягає, - у звязку з відсутністю правових підстав для застосування зазначеного виду відповідальності.

Крім цього, нарахування Позивачем, згідно з нормою ст. 536 ЦКУ, процентів за користування коштами у розмірі, визначеному ст. 1048 ЦКУ (у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення), суперечить зазначеним нормам Закону, відповідно до яких Боржник зобовязаний сплачувати проценти у розмірі, встановленому договором або законом. При цьому, нормою ч. 1 ст. 1048 ЦКУ встановлено розмір процентів лише при наявності взаємовідносин стосовно позики, які у даному випадку відсутні.

Оскільки Сторони (умовами укладеного ними правочину) розмір відсотків не визначили, тому, вимога Позивача про стягнення процентів за користування безпідставно набутими коштами у розмірі облікової ставки НБУ безпідставна (так як суперечить нормам Закону).

Норми ч.1 ст.49 ГПКУ є підставою для покладення на Відповідача судових витрат у справі (понесених Позивачем), - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 193, 231, 343 ГК України, ст.ст. 11, 202, 203, 215, 509, 526, 530, 604 (ч.2), 610, 612, 629, 1212 ЦК України; ст.ст. 4-3, 4-7, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82, 83 (п.1 ч. 1), 84 ГПК України, - суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівстильбуд»(79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 172/36; ідент. код 32484623) на користь Дочірнього підприємства «Мясопереробний комплекс «Росана» Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро»(77000, Івано-Франківська обл., м. Рогатин, вул. Галицька, 128; ідент. код 30086815) суму боргу 35000,00 грн., а також судовий збір у сумі 1088,02 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Визнати недійсними умови п. 4 Угоди від 01.12.2011 (укладеної Дочірнім підприємством «Мясопереробний комплекс «Росана» Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро»та ТзОВ «Львівбудстиль») щодо стягнення штрафу за порушення грошового зобовязання.

5.Наказ на виконання даного Рішення видати відповідно до вимог ст.116 ГПКУ.

Суддя О.Шпакович

Повне Рішення складено 22.03.2012 р. (відповідно до ч.4 ст.85 ГПКУ).