Рішення № 22036874, 05.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.12 Справа№ 5015/42/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гербор-холдінг», м. Володимир-Волинський Волинської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «ВМВ Компані», м. Червоноград Львівської області

про: стягнення 279543,13 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

від позивача не зявився

від відповідача ОСОБА_1 представник (довіреність № 2 від 01.02.2012 р.)

Представнику відповідача розяснено його права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 05.03.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гербор-холдінг», м. Володимир-Волинський Волинської області звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «ВМВ Компані», м. Червоноград Львівської області про стягнення 279543,13 грн., з яких: 115119,38 грн. сума основного боргу, 164423,75 грн. 1 відсоток від вартості неоплаченого товару за кожен день затримки та судових витрат.

Ухвалою суду від 05.01.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 07.02.2012 р.

07.02.2012 р. відповідачем через канцелярію суду подано письмове пояснення № 06/02-12 від 06.02.2012 р. по суті спору.

В судовому засіданні 07.02.2012 р. оголошувалась перерва до 21.02.2012 р.

21.02.2012 р. позивачем через канцелярію суду подано клопотання № 94 від 20.02.2012 р. щодо задоволення позовних вимог, згідно якого зазначив, що сума основного боргу відповідача становить 115119,38 грн. та здійснив розрахунок пені згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та п. 6 ст. 232 ГК України, сума якої склала 6239,61 грн., та зазначив, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ складає 121358,99 грн.

В судовому засіданні 21.02.2012 р. оголошувалась перерва до 02.03.2012 р. В судовому засіданні 02.03.2012 р. оголошувалась перерва до 05.03.2012 р.

Позивач після оголошеної перерви до 05.03.2012 р. явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Представник відповідача в судове засідання зявився, викладене у письмовому поясненні № 06/02-12 від 06.02.2012 р. підтримав, проти заявленої до стягнення суми позовних вимог заперечив та зазначив, що у підтвердження заявлених позовних вимог, позивач надав суду копії видаткових накладних №№ РН-0000180, від 28.01.11 року, РН-0000181 від 28.01.2011 року, РН-0000402 від 14.02.2011 року, РН-0000536 від 25.02.2011 року, РН-0000957 від 31.03.2011 року, РН-0000963 від 01.04.2011 року, РН-0001437від 17.05.2011 року, РН-0001442 від 17.05.2011 року, РН-0001976 від 22.06.2011 року; РН-0002243 від 11.07.2011 року, РН-0002552 від 26.07.2011 року, РН-0002627 від 29.07.2011 року, РН-0002735 від 04.08.2011 року, РН-0002737 від 04.08.2011 року на загальну суму 115119,38 грн. В силу п. 7.1. договору, перевезення товарів оформляється товаросупровідними документами, а приймання-здача товару оформляється актом прийомки-передачі товару та підписується представниками обох сторін (п. 7.2.). Додатково зазначив, що жодних актів приймання-передачі товару на виконання договору між сторонами не складалось. Окремі видаткові накладні на суму 23811,18 грн. не містять належних реквізитів, а саме видаткові накладні №№ РН-0000963 від 01.04.2011 року, РН-0001437 від 17.05.2011 року, РН-0001976 від 22.06.2011 року; РН-0002243 від 11.07.2011 року, РН-0002735 від 04.08.2011 року, РН-0002737 від 04.08.2011 року не містять підписів та печатки особи, що отримувала товар. За таких обставин, вказує відповідач, зазначені документи не можуть слугувати належними та допустимими письмовими доказами в силу приписів ст.ст. 33-36 ГПК України, а тому вважає зарахування суми заборгованості за договором у розмірі 115119,38 грн. є помилковим та передчасним.

Так, відповідач зазначає, що окрім спірного договору купівлі-продажу № 002/ГХ/П від 11.01.2011 р., між ТзОВ «Гербор-Холдинг»та ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»було укладено договір про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів б/н від 15.03.2011 року, відповідно до якого ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»зобовязувалось доставити ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення, а ТзОВ «Гербор-холдінг»зобовязувалось сплатити вартість послуг за умовами вищевказаного договору. У ТзОВ «Гербор-Холдинг», у зв'язку із неналежним виконанням договору б/н від 15.03.2011 року, виникла перед ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»заборгованість у сумі 8640,00 грн. Таким чином, ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»та ТзОВ «Гербор-Холдинг»мають один до одного зустрічні однорідні грошові вимоги в сумі 8 640,00 грн., строк виконання яких настав.

Відповідач зазначає, що надіслано на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором б/н від 15.03.2011 року відповідно до якої, заборгованість ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»перед ТзОВ «Гербор-Холдинг»по спірному договору купівлі-продажу № 002/ГХ/П від 11.01.2011 р. зменшилась на 8 640,00 грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

11.01.2011 р. між сторонами укладено договір № 002/ГХ/П купівлі-продажу (далі по тексту договір).

Згідно умов п. 1.1. договору, позивач зобовязався передати відповідачу сировину, товари і комплектуючі для меблів, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити їх вартість в строки та в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору, поставка продукції по даному договору проводиться згідно письмового замовлення покупця.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що поставка продукції Продавцем (позивачем) здійснюється окремими партіями після отримання Продавцем (позивачем) замовлення на партію продукції від покупця. Після узгодження з Покупцем (відповідачем) асортименту, ціни та кількості продукції в партії Продавець (позивач) підтверджує замовлення. Узгоджене Сторонами замовлення впорядковується у накладних (п. 4.2. договору). Оплата поставленої продукції здійснюється Покупцем (відповідачем) на підставі договору та рахунку-фактури, виставленого Продавцем (позивачем) на вартість замовленої партії продукції (п. 6.2. договору).

Так, згідно видаткових накладних №№ РН-0000180, від 28.01.11 року, РН-0000181 від 28.01.2011 року, РН-0000402 від 14.02.2011 року, РН-0000536 від 25.02.2011 року, РН-0000957 від 31.03.2011 року, РН-0000963 від 01.04.2011 року, РН-0001437від 17.05.2011 року, РН-0001442 від 17.05.2011 року, РН-0001976 від 22.06.2011 року; РН-0002243 від 11.07.2011 року, РН-0002552 від 26.07.2011 року, РН-0002627 від 29.07.2011 року, РН-0002735 від 04.08.2011 року, РН-0002737 від 04.08.2011 року відповідачем було отримано товари та комплектуючі для меблів. Претензій щодо кількості та якості одержаної продукції відповідачем не заявлялось. Загальна вартість поставленої продукції по вказаним вище накладним становить 115 119,38 грн.

Однак, як стверджує позивач, свої договірні зобовязання згідно договору відповідач не виконав.

Згідно п. 8.1. договору сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у відповідності до чинного законодавства України. У відповідності до п. 8.3. договору в разі затримання терміну сплати за товар (відповідно до п. 6.1. договору), Покупець (відповідач) сплачує продавцю 1% від вартості неоплаченого товару за кожен день затримки.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку позовних вимог, станом на 07.12.2011 р. сума основної заборгованості відповідача складає 110415,88 грн. на підставі наступних накладних: №№ РН-0000180 від 28.01.11 року, РН-0000181 від 28.01.2011 року, РН-0000402 від 14.02.2011 року, РН-0000536 від 25.02.2011 року, РН-0000957 від 31.03.2011 року, РН-0001437 від 17.05.2011 року, РН-0001442 від 17.05.2011 року, РН-0002552 від 26.07.2011 року, РН-0002627 від 29.07.2011 року, РН-0002735 від 04.08.2011 року, РН-0002737 від 04.08.2011 року.

14.09.2011 р. позивач скерував на адресу відповідача претензію № 1, з вимогою сплатити заборгованість в сумі 128625,85 грн. до 14.10.2011 р., яка залишена відповідачем без відповіді та реагування. Акт звірки взаємних розрахунків, що направлявся разом з претензією відповідачем не підписано.

Позивач у прохальній частині позовної заяви просив стягнути з відповідача 1 відсоток від вартості неоплаченого товару за кожен день затримки у розмірі 164423,75 грн.

Відповідно до розрахунку № 96 від 20.02.2012 р. позовних вимог позивач з посиланням на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та ст. 232 ГК України здійснив перерахунок пені та просить стягнути з відповідача розмір подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день затримки у сумі 5989,09 грн.

Суд заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши та дослідивши докази у справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу № 002/ГХ/П від 11.01.2011 р.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема видатковими накладними №№ РН-0000180 від 28.01.11 року, РН-0000181 від 28.01.2011 року, РН-0000402 від 14.02.2011 року, РН-0000536 від 25.02.2011 року, РН-0000957 від 31.03.2011 року, РН-0000963 від 01.04.2011 року, РН-0001437від 17.05.2011 року, РН-0001442 від 17.05.2011 року, РН-0001976 від 22.06.2011 року; РН-0002243 від 11.07.2011 року, РН-0002552 від 26.07.2011 року, РН-0002627 від 29.07.2011 року, РН-0002735 від 04.08.2011 року, РН-0002737 від 04.08.2011 року позивач виконував умови договору та поставив відповідачу продукцію (товар) на загальну суму 115119,38 грн.

Видаткові накладні №№ РН-0000963 від 01.04.2011 року, РН-0001437 від 17.05.2011 року, РН-0001976 від 22.06.2011 року; РН-0002243 від 11.07.2011 року, РН-0002735 від 04.08.2011 року, РН-0002737 від 04.08.2011 року на суму 23811,18 грн. не містять підписів та печатки особи, що отримувала товар за договором. Однак, у товарно-транспортній накладній 12ААБ від 17.05.2011 р., з підписом та відтиском печатки відповідача, є відомості про вантаж згідно накладної № 0001437 від 17.05.2011 р. на суму 15809,88 грн. Таким чином, матеріалами справи доведено поставку товару позивачем відповідачу на підставі накладної № 0001437 від 17.05.2011 р. на суму 15809,88 грн. За таких обставин, зазначені видаткові накладні №№ РН-0000963 від 01.04.2011 року, РН-0001976 від 22.06.2011 року; РН-0002243 від 11.07.2011 року, РН-0002735 від 04.08.2011 року, РН-0002737 від 04.08.2011 року на загальну суму 8001,30 грн. не можуть слугувати належними та допустимими письмовими доказами в силу приписів ст.ст. 33-36 ГПК України.

Таким чином, належними та допустимими доказами, а саме видатковими накладними підтверджено поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 107118,08 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати поставленого товару суду не надав.

Відповідач зазначає, що окрім спірного договору, між сторонами було укладено договір про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів б/н від 15.03.2011 року, відповідно до якого відповідач зобовязувався доставити ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення, а позивач зобовязувався сплатити вартість послуг за умовами вищевказаного договору. У позивача, у зв'язку із неналежним виконанням договору б/н від 15.03.2011 року, виникла перед відповідачем заборгованість у сумі 8640,00 грн. Таким чином, як стверджує відповідач, сторони мають один до одного зустрічні однорідні грошові вимоги в сумі 8 640,00 грн., строк виконання яких настав. Відповідач зазначає, що надіслав на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором б/н від 15.03.2011 року відповідно до якої, заборгованість відповідача перед позивачем по спірному договору купівлі-продажу № 002/ГХ/П від 11.01.2011 р. зменшилась на 8 640,00 грн.

Судом твердження відповідача про зарахування зустрічних позовних вимог на суму 8640,00 грн. до уваги не приймається так як відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність зобовязань позивача за договором б/н від 15.03.2011 року на який посилається відповідач як на підставу зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відтак, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості частково, а саме в сумі 107118,08 грн.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Суд, керуючись Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та ст. 232 ГК України, здійснив перерахунок нарахування пені та дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 4817,09 грн.

Окрім того, як зазначається в позовній заяві, оскільки сума позову є досить значною, а відповідач ігнорує свій прямий обов'язок з погашення простроченої заборгованості, тобто діє недобросовісно; має значну прострочену заборгованість перед іншими постачальниками, в тому числі і закордонними підприємствами, майно відповідача перебуває в банківській та податковій заставі, а також враховуючи небажання сприяти вирішенню питання зменшення заборгованості, на думку позивача є підстави вважати що при невжитті заходів по забезпеченню позову виконання рішення буде утруднено. Враховуючи вищевказане, позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суд відхиляє заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки ним не доведено, що у разі невжиття заходів до забезпечення позову виконання рішення буде ускладнено, не подано жодних доказів значної простроченої заборгованості відповідача перед іншими постачальниками, а також доказів того, що майно відповідача перебуває в банківській та податковій заставі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 216, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «ВМВ Компані», м. Червоноград, пр. Шевченка, 18 А, Львівська область (р/р 26003242064001, р/р 26002242064002, р/р 26006242064020, р/р 26001242064003 в ЧФ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Червоноград, МФО 325882, р/р 26000056377300 в ПАТ АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005, р/р 26006301401636 в «Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Львів»м. Червоноград Львівської області, МФО 325376, р/р 26001301419879 в Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Львів»м. Львів, МФО 325633, код ЄДРПОУ 22363743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гербор-холдінг», м. Володимир-Волинський, вул. Князя Олега, 53, Волинська область (р/р 26005232371001 у ВРУ КБ Приватбанк м. Луцьк, МФО 303440, код ЄДРПОУ 30088756) 107118 грн. 08 коп. основного боргу, 4817 грн. 09 коп. пені та 2238 грн. 71 коп.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5.У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

Суддя Деркач Ю.Б.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.03.2012 р.