Рішення № 22036800, 20.03.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.12 Справа № 28/5014/323/2012

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАТ», м. Луганськ

до Малого приватного підприємства «Маяк», м. Луганськ

про стягнення 72328 грн. 60 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 25.01.2012, юрисконсульт;

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю б/н від 20.02.2012

в с т а н о в и в:

Суть справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 53 від 14.03.2011 у сумі 65100 грн., пені за період з 29.04.2011 по 25.01.2012 у сумі 3732 грн., штрафу у сумі 6510 грн.

Уточненням позовних вимог позивач, посилаючись на ст. 22 ГПК України, зменшив розмір пені і зазначив, що загальний розмір пені складає 718 грн. 60 коп. за період з 09.12.2011 по 01.02.2012.

Дане уточнення приймається судом до розгляду і розглядаються вимоги позивача з урахуванням нового розміру пені.

Відповідач у відзиві не погодився з позовними вимогами, просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що застосування умов оплати товару, визначених у специфікації № 2 як 100% передоплата, не можливо, оскільки це є зміною істотних умов договору. Сторони договору не вносили зміни до договору, як того вимагає ст. 654 ЦК України. Відповідач вважає, що поставка товару була здійснена не за договором № 53 від 14.03.2011, а за усною домовленістю між сторонами, що підтверджується рахунком № 54 від 31.03.2011. На думку позивача, договір № 53 не можна вважати реалізованим, оскільки правовідносин за даним договором не виникало. Надіслана позивачем претензія стосувалась договору № 53, а заборгованість виникла саме з усного договору. Крім того, позивач нарахував штраф за договором № 53 від 14.03.2011, в той час як умовами усного договору нарахування штрафу сторонами не передбачалося.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Матеріали справи свідчать, що сторонами у справі укладено договір № 53 від 14.03.2011, за умовами якого виконавець (позивач) виготовляє, а замовник (відповідач) придбає на умовах, викладених у договорі, вироби (далі товар), у відповідності до специфікацій, які є невідємними частинами договору.

Відповідно до п. 2.2 договору загальна сума договору складає 500000 грн. в національній валюті України.

Пунктом 3.2 договору визначено, що строки поставки вказані у специфікації. Допускається дострокова поставка товару.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів простим банківським перекладом за кожну партію товару на розрахунковий рахунок виконавця. Строки оплати визначаються згідно специфікацій.

У п. 6.2 договору передбачено, що прострочення строків поставки або оплати товару тягне за собою право добросовісної сторони стягнення пені з винної сторони у розмірі однієї облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п. 6.3 договору у разі односторонньої відмови будь-якої з сторін від виконання своїх зобовязань за договором, винна сторона зобовязана сплатити добросовісній стороні штраф у розмірі 10% від суми невиконаного зобовязання (п. 6.3).

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011 (п. 9.1). Згідно п. 9.2 договору якщо по закінченню строку дії договору від жодна із сторін не надасть письмового повідомлення про розірвання договору, він продовжується на наступний рік.

Відповідно до пояснення позивача від 20.03.2011 сторонами дії щодо припинення строку дії договору не здійснювались. Тому договір є чинним.

На виконання умов договору відповідач направив позивачу лист № 20 від 25.03.2011, в якому просив позивача виготовити певні вироби (а.с. 10).

31.03.2011 сторонами договору укладено специфікацію № 2, якою визначена вартість товару 65100 грн. та умови оплати шляхом 100% попередньої оплати (а.с. 11).

Позивач виставив відповідачу рахунок № 54 від 31.03.2011 на загальну суму 65100 грн. В даному рахунку позивач визначив саме той товар та саме в тій кількості, що обумовлені специфікацією № 2 від 31.03.2011.

Позивач за накладною № 56 від 29.04.2011 поставив відповідачу товар на суму 31100 грн. (а.с. 13), за накладною № РН-00069 від 25.05.2011 на суму 34000 грн. (а.с. 15), який був отриманий відповідачем на підставі довіреностей № 8 від 10.05.2011, № 13 від 18.05.2011 відповідно. У видатковій накладній № РН-00069 визначено, що поставка здійснювалась на підставі договору № 53 від 14.03.2011.

Товар за вказаними накладними поставлений саме у тому найменуванні та кількості, що обумовлено специфікацією № 2 від 31.03.2011.

Отриманий товар відповідачем сплачений не був, тому позивач 07.12.2011 звернувся до відповідача з претензією, в якій просив погасити заборгованість у сумі 65100 грн. (а.с. 18-20).

Дана претензія залишена відповідачем без відповіді, товар без сплати, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладання договору № 53 від 14.03.2011, який за своєю правовою природою є змішаним і є договором купівлі-продажу та договором про надання послуг.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Невиконання відповідачем свого грошового зобовязання за договором № 53 від 14.03.2011 призвело до виникнення заборгованості в сумі 65100 грн. 00 коп. Факт отримання товару, так само як і наявність заборгованості у сумі 65100 грн. 00 коп. відповідачем не оспорені. Відповідач у поясненні від 20.03.2012 поставку товару на суму 65100 грн. визнав.

Відповідно до п. 4.1 договору визначено, що строки оплати визначаються у специфікаціях.

Специфікацією № 2 від 31.03.2011 сторонами визначено, що товар оплачується на умовах 100% передоплати.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Суд вважає, що в даному випадку сторони в договорі не погодили строк виконання відповідачем його договірного грошового зобовязання, тому належним чином виставленою вимогою, в розумінні вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, є направлена 07.12.2011 позивачем на адресу відповідача претензія без дати на загальну суму боргу за договором, що визначений позивачем в якості підстави позову, в розмірі 65 100 грн. 00 коп., яка отримана відповідачем 09.12.2011 та не виконана ним в передбачені чинним законодавством України строки в повному обсязі.

Після направлення відповідачу належним чином оформленої претензії на суму боргу, у останнього почалося прострочення виконання ним грошового зобовязання відповідно до норм частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, яка передбачає якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, строк виконання відповідачем грошового зобовязання настав 14.12.2011.

Така правова позиція також викладена у постанові Донецького апеляційного господарського суду 06.09.2011 у справі № 28/91/2011.

Матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого зобовязання по оплаті отриманого товару, тому вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 65100 грн. 00 коп. підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені за період з 09.12.2011 по 01.02.2012 у сумі 718 грн.60 коп. (згідно уточнення суми позову) та штрафу у сумі 6510 грн.

Відповідно до п. 6.3 договору у разі односторонньої відмови будь-якої з сторін від виконання своїх зобовязань за договором, винна сторона зобовязана сплатити добросовісній стороні штраф у розмірі 10% від суми невиконаного зобовязання.

Позивач у поясненні від 20.03.2012 зазначив, що від відповідача заяви про відмову від виконання своїх зобовязань за договором не поступало, 15.03.2012 від відповідача надійшов лист № 3, в якому останній зобовязувався оплатити заборгованість 25000 грн. до 21.03.2012, а залишок боргу до 10.04.2012.

Таким чином, матеріалами справи не доведено, що відповідач відмовився від виконання свого зобовязання, що не заперечується позивачем, тому підстави для нарахування штрафу відсутні.

За таких обставин, у задоволенні вимог позивача про стягнення штрафу у сумі 6510 грн. слід відмовити у звязку з необґрунтованістю вимог.

Згідно п. 6.2 договору прострочення строків поставки або оплати товару тягне за собою право добросовісної сторони стягнення пені з винної сторони у розмірі однієї облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Строк виконання відповідачем грошового зобовязання, як зазначено вище, настав 14.12.2011, тому прострочення відповідача наступило з 15.12.2011, отже саме з цієї дати слід нараховувати пеню.

Позивач згідно уточнення суми позову пеню у сумі 718 грн. 60 коп. обрахував за період з 09.12.2011 по 01.02.2012, що є не вірним у звязку з неправильним визначенням періоду її нарахування.

Отже, обґрунтованим розрахунком пені є нарахування її за період з 15.12.2011 по 01.02.2012 за видатковою накладною № 56 від 29.04.2011 у сумі 323 грн. 57 коп., а за видатковою накладною № РН-00069 від 25.05.2011 за цей же період у сумі 353 грн. 74 коп., усього пеня складає 677 грн. 31 коп., яка і підлягає до задоволення. У задоволенні вимог по стягненню пені у сумі 41 грн. 29 коп. слід відмовити.

Судом не приймаються доводи відповідача про те, що поставка здійснювалась за усним договором, а не за договором № 53 від 14.03.2011.

Умовами договору № 53 від 14.03.2011 сторони передбачили, що найменування, кількість, ціна та строки оплати узгоджуються у специфікаціях, які є невідємними частинами договору (п.п. 2.1, 4.1).

Згідно специфікації № 2 від 31.03.2011 до договору № 53 від 14.03.2011 сторонами визначено, що здійснюється поставка наступного товару: корпус нагрівача подвійного з фланцем у кількості 100 шт. у сумі 4166 грн. 66 коп., корпус нагрівача подвійного без фланця 40х20 мм у кількості 300 шт. у сумі 4000 грн., корпус нагрівача одинарного без фланця у кількості 200 шт. у сумі 3583 грн. 34 коп., плита для ел. конфорки 295х415 мм у кількості 300 шт. у сумі 42500 грн. Загальна ціна товару складає 65100 грн.

Саме цей товар та у зазначеній кількості просив виготовити відповідач у своїй заявці № 20 від 25.03.2011. В даній заявці є пряме посилання на договір № 53 від 14.03.2011 (а.с. 10).

Вказаною вище специфікацією № 2 сторони визначили умови оплати шляхом 100% передоплати.

Виставлений рахунок № 54 від 31.03.2011 дійсно не містить посилання на договір № 53 від 14.03.2011, однак в рахунку вказаний товар саме за тими найменуванням, кількістю, ціною та загальною вартістю, що був обумовлений специфікацією № 2 від 31.03.2011, укладеною внаслідок заявки відповідача № 20 від 25.03.2011.

Крім того, у видаткових накладних також є посилання на договір № 53 від 14.03.2011.

Отже, поставки здійснювались внаслідок узгодження сторонами умов договору № 53 від 14.03.2011 шляхом укладення специфікацій, які є невідємними частинами договору, про що прямо передбачено у п. 1.2 договору.

Не приймаються доводи відповідача про те, що попередня оплата товару за специфікацією є зміною істотних умов договору.

Відповідно до п. 4.1 договору № 53 від 14.03.2011 розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів простим банківським перекладом за кожну партію товару на розрахунковий рахунок виконавця. Строки оплати визначаються згідно специфікаціям.

Вказаною вище специфікацією № 2 сторони визначили умови оплати шляхом 100% передоплати.

Отже, умови специфікації не змінюють умови договору, а лише їх уточнюють, оскільки сторони передбачили у договору саме таку умову договору, внаслідок якої строки оплати визначаються згідно специфікаціям.

Оскільки дана заборгованість відповідачем не оспорена, поставки товару відповідачем не заперечуються, доказів відсутності боргу або його сплати до справи не надано, позовні вимоги позивача щодо суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими. Вимоги по стягненню пені задовольняються судом частково у сумі 677 грн. 31 коп., у задоволенні вимог по стягненню пені у сумі 41 грн. 29 коп. слід відмовити. У задоволенні вимог позову про стягнення штрафу слід відмовити у звязку з необґрунтованістю цих вимог.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається у разі зменшення розміру позовних вимог. Оскільки в даній справі судовий збір сплачено у мінімальному розмірі судового збору (1,5 розміри мінімальної заробітної плати) питання про повернення судового збору не вирішується.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАТ»до Малого приватного підприємства «Маяк»про стягнення 72328 грн. 60 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Маяк», м. Луганськ, вул. Щорса, 7, ідентифікаційний код 31444899, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАТ», м. Луганськ, вул. Звейніка, 147, ідентифікаційний код 21843180, борг у сумі 65100 грн. 00 коп., пеню у сумі 677 грн. 31 коп., судовий збір у сумі 1405 грн. 17 коп., видати наказ позивачу.

3. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАТ»до Малого приватного підприємства «Маяк»про стягнення пені у сумі 41 грн. 29 коп., штрафу у сумі 6510 грн. 00 коп. відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 22.03.2012.

СуддяІ.В. Семендяєва