Рішення № 22036782, 20.03.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.12 Справа № 26/5014/524/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Арістон Термо Україна”, м.Київ

до Приватного підприємства Фірми „Інсталяційні технології”, м.Луганськ

про стягнення 278797 грн. 80 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача представник за довіреністю ОСОБА_1, довіреність №б/н від 01.02.2012;

від відповідача не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №31/09 від 06.02.2009 в сумі 208792 грн. 45 коп., 3% річних в сумі 19095 грн. 98 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 50909 грн. 37 коп.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча поштова кореспонденція направлялася судом за адресою, зазначеною в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №13262847 від 07.03.2012: вул.А.Ліньова, 124, м.Луганськ.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мерлоні Термосанітарі УКР ЛЛС”, яке в подальшому було перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю „Арістон Термо Україна”, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №525491 (а.с.65-73) (продавець, позивач) та Приватним підприємством-Фірмою „Інсталяційні технології” (покупець, відповідач) 06.02.2009 був укладений договір поставки №31/09 (далі-договір), за умовами якого продавець зобовязався передавати у власність покупця, а покупець зобовязався приймати та своєчасно оплачувати товари, вид, кількість, якість, ціна, загальна вартість, умови та строки поставок, а також порядок оплати яких визначаються згідно з положеннями цього договору (ст.1 договору).

Згідно п.1 ст.2 договору товари, поставка яких є предметом цього договору, поставлятимуться покупцеві окремими партіями. Види та кількість товарів, що поставлятимуться в рамках кожної партії, визначаються на підставі письмових замовлень покупця та узгоджуються сторонами у специфікаціях, які підписуються повноважними представниками обох сторін і складають невідємну частину цього договору. Форма замовлення затверджена сторонами в додатку №1 до договору, форма специфікації в додатку №2.

Відповідно до п.3 ст.1 договору перелік фактично поставлених продавцем товарів визначатиметься згідно з видатковими накладними продавця.

В ст.4 договору сторони погодили умови поставок та порядок приймання-передачі товарів.

Згідно п.7 ст.5 договору ціни на товари, поставка яких є предметом цього договору, встановлені згідно з прейскурантом продавця, що діють на дату цього договору.

Умови здійснення розрахунків по оплаті вартості товарів, поставка яких є предметом цього договору, визначатиметься згідно п.10 ст.5 в додатку №3, відповідно до якого товари поставляються покупцеві з відстроченням платежу на 60 календарних днів після дати поставки.

Вказаний договір та додатки до нього підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

На виконання вказаних умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 253748 грн. 66 коп., що підтверджується матеріалами справи, в т.ч. видатковими накладними №НМ-0000158 від 17.02.2009, №НМ-0000159 від 17.02.2009, №НМ-0000160 від 17.02.2009 (а.с.15, 16, 20).

16.11.2009 за видатковою накладною №ІТ-0000856 відповідач повернув позивачу товар на суму 792 грн. 76 коп. (а.с.23).

Крім того, як зазначив позивач, 12.07.2010 між сторонами був укладений договір переведення богу №12-07/10, за умовами якого боржником у зобовязанні щодо сплати на користь позивача вартості отриманого товару в сумі 44163 грн. 45 коп. за договором поставки №31/09 від 06.02.2009 є Фізична особа-підприємець ОСОБА_2.

Таким чином за розрахунком позивача загальний розмір заборгованості відповідача за договором поставки №31/09 від 06.02.2009 склав 208792 грн. 45 коп.

Направлені позивачем листи з вимогою сплатити заборгованість від 13.11.2010, від 23.12.2010, від 27.12.2011, від 10.12.2011, від 15.12.2011, від 05.01.2012, від 13.01.2012, від 19.01.2012, відповідач залишив без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, в додатку №3 до договору поставки, сторони обумовили, що оплата за поставлений товар здійснюється з відстроченням платежу на 60 календарних днів після дати поставки.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви, поданої позивачем, він вказує, що за договором про переведення боргу №12-07/10 від 12.07.2010 на нового боржника Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 перейшла сума 44163 грн. 45 коп., що спростовується ст.1 вказаного договору (а.с.24), за якою боржником у зобовязанні щодо сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Арістон Термо Україна” вартості отриманого товару в сумі 88795 грн. 99 коп. за договором поставки №31/09 від 06.02.2009 є Фізична особа-підприємець ОСОБА_2.

Враховуючи викладене, позивачем невірно визначений розмір заборгованості відповідача за договором поставки №31/09 від 06.02.2009, який за розрахунком позивача складає 208792 грн. 45 коп.

Суд, приймаючи до уваги матеріали справи, в т.ч. зміст та умови договору про переведення боргу №12-07/10 від 12.07.2010, вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню заборгованість в сумі 164160 грн. 31 коп. (253748 грн. 66 коп. 792 грн. 76 коп. 88795 грн. 99 коп.).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Оскільки, позивачем невірно був визначений загальний розмір заборгованості з 12.07.2010, то і розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань зроблений неправильно.

Обґрунтованим є наступний розрахунок, який зроблений судом, з урахуванням всіх обставин справи та поданих позивачем документів: 3% річних за заявлений позивачем період з 18.04.2009 по 31.01.2012 складає 17012 грн. 37 коп.

Період заборгованостіСума боргу, грн.Кількість днів прострочення оплатиРозмір процентів річних за кожний день простроченняПроценти річних

З 18.04.2009 по 15.11.2009253748,662120,0082194421,39

З 16.11.2009 по 11.07.2010252955,902370,0082194927,34

З 12.07.2010 по 31.01.2012164160,315680,0082197663,64

Всього:17012,37 Що стосується заявлених позивачем інфляційних нарахувань за період з квітня 2009 року по грудень 2012 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому умовно слід вважати , що сума, внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи те, що зобовязання відповідача з оплати отриманого товару виникло з 18.04.2009, то розрахунок інфляційних нарахувань слід проводити з травня 2009, а не з квітня 2009, як це зроблено позивачем та з урахуванням місяців, коли була дефляція (липень, серпень 2009, квітень-липень 2010, липень та серпень 2011 років).

Таким чином, розмір інфляційних нарахувань за період з травня 2009 по грудень 2011 року, які підлягають стягненню з відповідача складає 38391 грн. 15 коп.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності боргу не подав.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.03.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Арістон Термо Україна” до Приватного підприємства Фірми „Інсталяційні технології” задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Фірми „Інсталяційні технології”, вул.А.Ліньова, б.124, м.Луганськ, код 22571312 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Арістон Термо Україна”, вул.Боженка, б.86Е, м.Київ, код 32918130 заборгованість в сумі 164160 грн. 31 коп., 3% річних в сумі 17012 грн. 37 коп., інфляційні нарахування в сумі 38391 грн. 15 коп., судовий збір в сумі 4391 грн. 31 коп., видати наказ позивачу.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 22.03.2012.

Суддя С.С. Єжова