Рішення № 22036528, 14.03.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.03.2012 Справа № 5008/597/2011

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород

ДО колективного сільськогосподарського підприємства „Руськополівське”, с. Руське Поле Тячівського району

ПРО розірвання договору від 11.03.2011р. безоплатної передачі майна КСП „Руськополівське”,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1. представник за довіреністю №3 від 10.01.2012р.

від відповідача ОСОБА_2. представник за довіреністю №юр-1/5/11 від 21.05.2011р.

ОСОБА_3 представник за довіреністю №101 від 01.08.2011р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. У підтвердження своїх вимог подав суду їх додаткове нормативне обгрунтування та вказує на те, що умовами договору чітко визначено обовязки сторін, в тому числі, обовязок саме відповідача здійснити оплату податку на додану вартість до моменту передачі державного майна, який ним у визначені угодою строки не виконано.

Разом з тим, позивачем подано відповідачу для підписання та суду для затвердження проект мирової угоди, за умовами якої РВ ФДМУ по Закарпатській області зобовязується у 5-ти денний термін з моменту затвердження даної мирової угоди передати КСП „Руськополівське" за актом приймання-передачі майно згідно договору безоплатної передачі від 11.03.2011 р. В свою чергу, КСП „Руськополівське" перераховує на рахунок РВ ФДМУ по Закарпатській області податок на додану вартість у розмірі 175 800, 00 грн. у десятиденний термін з дня підписання акту приймання передачі.

Представники відповідача заперечують з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, наведених у поданому суду письмовому поясненні. Зокрема, вказують на невідповідність укладеного сторонами договору в частині обовязку працівників сплачувати податок на додану вартість вимогам чинного законодавства, а саме статті 197.1.13 Податкового кодексу України, якою регламентовано звільнення від сплати зазначеного податку у випадку безоплатної передачі майна сільськогосподарському підприємству в період його приватизації. Наполягає на відсутності підстав для розірванні договору з огляду на суперечність та невідповідність положень договору в певній його частині вимогам чинного законодавства та засадам договірних правовідносин сторін.

Також просять взяти до уваги те, що завершився розгляд пов'язаної з даною справи № 5008/1046/2011 за позовом КСП „Руськополівське" до РВ ФДМУ по Закарпатській області про внесення змін до договору від 11.03.2011 р.

Відповідно до умов договору безоплатної передачі майна від 16.02.2011 р., в редакції після набрання рішенням господарського суду Закарпатської області по справі № 5008/1046/2011 від 10.10.2011р. законної сили та Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2011р., передавання Об'єкта приватизації здійснюється органом приватизації Працівникам у десятиденний термін з дня укладення Договору шляхом підписання акта приймання-передачі.

Проте, станом на 28.02.2012 р. така передача та підписання акту приймання-передачі не здійснено.

Заперечують з приводу затвердження судом поданого позивачем проекту мирової угоди з підстав, наведених у поданому суду письмовому поясненні.

Разом з тим, суд, аналізуючи вимоги позивача про затвердження поданого суду проекту мирової угоди вказує на те, що затвердження відповідної мирової угоди в ході розгляду справи у відповідності до вимог статті 78 ГПК України може бути здійснено судом виключно у випадку узгодження сторонами умов такої мирової угоди та її підписання. Враховуючи те, що відповідач не погодився на підписання запропонованої позивачем мирової угоди, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про затвердження судом мирової угоди.

В засіданні суд 12.03.2012р. судом, за письмовою згодою сторін, у відповідності до вимог статті 77 ГПК України було оголошено перерву до 14.03.2012р. для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в обгрунтування своїх доводів та заперечень.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.03.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами, а саме Регіональним відділенням Фонду державного майна по Закарпатській області (надалі - Позивач) та Колективним сільськогосподарським підприємством «Руськополівське»(надалі - Відповідач) 11 березня 2011 року було укладеного Договір безоплатної передачі майна КСП «Руськополівське»(надалі - Договір), відповідно до якого Позивач зобов'язується безоплатно передати у власність Відповідачу майно Державного підприємства «Руськополіське»( код ЄДРПОУ 00413883 ), що знаходиться за адресою: с. Руське Поле Тячівського району, вул. Головна, 173, на підставі плану приватизації ДП «Руськополівське», затвердженого наказом РВ ФДМУ по Закарпатській області від 15.11.2010 року № 00545, а Відповідач зобов'язується прийняти майно в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 1.2.1. даного Договору податок на додану вартість на безоплатну передачу об'єкта приватизації становить 175 800 грн., який Відповідач протягом 30 днів з моменту підписання Договору зобов'язаний був перерахувати на рахунок Позивача.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем п. 1.2.2. Договору (щодо сплати ПДВ) Позивач, керуючись ст. 11 Господарського процесуального кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України, листом від 15.04.2011 року за № 11 - 08 - 01268 звернувся до КСП «Руськополівське»з пропозицією розірвати договір безоплатної передачі майна (копія листа додається). Лист залишений без відповіді та задоволення.

Відтак, позивач просить суд розірвати договір від 11.03.2011р. безоплатної передачі майна КСП „Руськополівське” у звязку з невиконанням відповідачем його умови.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК) зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1. ст.530 ЦК якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежного виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1. припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2.зміна умов зобовязання;

3.сплата неустойки;

4.відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позивач в обгрунтування своїх доводів вказує на невиконання відповідачем умов договору (пункт 1.2.2 договору), які полягають у сплаті податку на додану вартість протягом 30 днів з моменту підписання умов договору.

Однак, дані доводи позивача не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на таке.

Відповідно до норм статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.10.2011р. у справі №5008/1046/2011 за позовом колективного сільськогосподарського підприємства „Руськополівське”, с. Р.Поле Тячівського району до Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області, м. Ужгород про внесення змін до Договору безоплатної передачі майна колективного сільськогосподарського підприємства „Руськополівське”, с. Р.Поле Тячівського району від 11.03.2011р., укладеного між Регіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області та колективним сільськогосподарським підприємством „Руськополівське” на умовах проекту додаткової угоди №1 наданої органу приватизації листом №77 від 23.06.2011р. внесено зміни до даного договору та пункт 1.2.2. розділу 1 „Предмет договору" викладено в наступній редакції:

- 1.2.2. Працівники перераховують зі свого рахунку на рахунок органу приватизації №371825000900001 в ГУДКУ по Закарпатській області, МФО 812016, код ЄДРПОУ 2*2111310 податок на додану вартість у розмірі, зазначеному у підпункті 1.2.1. цього Договору.

Також даними рішенням Сторони домовилися пункт 2.1. розділу 2 „Передавання Об'єкта приватизації та право власності" викласти в такій редакції:

- 2.1. Передавання Об'єкта приватизації здійснюється органом приватизації Працівникам у десятиденний термін з дня укладення Договору шляхом підписання акта приймання-передачі.

Дане рішення постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2011р. залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відтак, даним судовим рішенням змінено пункт 1.2.2 договору, і такий за зміненою редакцією не містить в собі строку сплати податку на додану вартість за даним договором. Також даним рішенням змінено пункт 2.1 договору та не ставиться в залежність передача відповідного майна від сплати податку на додану вартість.

Окрім того, даним рішенням судом встановлено, що зразковим договором безоплатної передачі майна (акцій) затвердженого Положенням про порядок приватизації радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств (Наказ ФДМУ №1718 від 17.08.2000 p.), передбачений інший порядок передавання об'єкту приватизації, а отже й виникнення зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, передавання Об'єкта приватизації здійснюється органом приватизації Працівникам у десятиденний термін з дня укладення Договору шляхом підписання акта приймання-передачі. Цим Положенням також передбачено, що сторони при укладенні зразкового договору, можуть тільки конкретизувати конкретні його умови (пункт 4 Розділу 6 Положення).

Крім того, розрахунки за придбані об'єкти приватизації здійснюються у відповідності до Положення затвердженого наказом ФДМ України №467 від 02.11.1992 р. Відповідно до п. 2.5. цього Положення, використання коштів, що є власністю трудового колективу, здійснюється після їх персоніфікації, тобто після визначення частки кожного члена трудового колективу.

Статтею 6 ЗУ „Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" вказано, що розподіл безоплатно переданого майна (акцій) між працівниками здійснюється відповідно до трудової участі за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).

Тобто, сплата коштів за придбаний об'єкт можлива виключно після його передачі та розподілу відповідно до трудової участі за рішенням загальних зборів.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є також порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Згідно з ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Відповідно до ч.5 ст.653 ЦК якщо договір змінений або розірваний у звязку з істотним порушенням договору однією із сторін друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Цивільний кодекс України при регулюванні інституту розірвання договору містить норми, які стосуються різних питань, як то: підстави розірвання договору, порядок розірвання (за домовленістю сторін, одностороння відмова, за рішенням суду), наслідки розірвання договору тощо.

Господарський кодекс України в силу положень Преамбули, статей 1 та 4, є спеціальним законом порівняно з Цивільним кодексом України, а тому норми цього кодексу мають пріоритет перед аналогічними нормами Цивільного кодексу України. (аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2006р. по справі №17/543).

Порядок розірвання договору визначений ст. 188 Господарського кодексу України. Відповідно до даної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У той же час, Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначалося, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обовязку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, в разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова ВСУ від 17.06.2008р. №8/32пд).

В даному випадку позивачем не доведено суду настання обставин та порушенням відповідачем істотних умов договору, що слугувало б підставою для звернення з вимогою про дострокове розірвання договору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що доводи позивача не доводять обставин, з якими закон повязує можливість задоволення позову щодо розірвання договору безоплатної передачі майна, тому позовні вимоги позивача у цій частині є необґрунтованими.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для дострокового розірвання Договору та приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позову, а тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 49, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 21.03.2012р.

Суддя О.Ф. Ремецькі