Рішення № 22036408, 19.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.12 р. Справа № 5006/33/4/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС», м.Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 32349901)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертиза», м.Донецьк (ідентифікаційний код 35293129)

про стягнення збитків в сумі 12885,60грн. та розірвання договору №7 від 30.08.2011р.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №1 від 19.01.2012р.,

від відповідача: не зявився.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС», м.Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертиза», м.Донецьк про стягнення збитків в сумі 12885,60грн. та розірвання договору №7 від 30.08.2011р.

Ухвалою від 06.01.2012р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5006/33/4/2012, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 05.03.2012р. господарський суд Донецької області за клопотанням позивача продовжив строк розгляду спору на пятнадцять днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України до 19.03.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором №7 від 30.08.2011р. в частині надання консультаційних послуг за узгодженням 7 ПЛАС (планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій) вартістю 12885,60грн., внаслідок чого у позивача виникли підстави для стягнення збитків у розмірі 12885,60грн. та розірвання договору №7 від 30.08.2011р.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №7 від 30.08.2011р., рахунка-фактури №ООО-000002 від 31.08.2011р., платіжне доручення №3333 від 31.08.2011р., копії претензії №2585 від 31.10.2011р. та доказів її направлення.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 651, 907 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 6, 11, 12, 15, 44, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, які направлялись на адресу зазначену відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №12818716 станом на 23.01.2012р., заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не зявився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

14.02.2012р. позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, за змістом якої позивач визначив суму 12885,60грн. як оплатою, що безпідставно утримується відповідачем та підлягає поверненню, у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань. В нормативне обґрунтування вищевказаної заяви позивача посилається на ст.ст. 526, 530, 651, 907 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 6, 11, 12, 15, 44, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши вищевказану заяву, господарський суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Так, приписами вищенаведених норм процесуального права, зокрема, ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зі змісту вищевказаної заяви не вбачається, що позивач скористався правами, передбаченими приписами ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Зміна формулювання позовної вимоги, зокрема, стягнення з відповідача суми 12885,60грн., враховуючи зміст наведеної заяви, не є в розумінні вищевказаної статті Господарського процесуального кодексу України зміною підстави або предмету позову.

Крім того, матеріальні норми права, на які посилається позивач, не визначають порядку повернення оплати, що безпідставно утримується особою, у звязку з невиконанням останньою своїх зобовязань.

З огляду на вищевикладене, господарський суд здійснює розгляд спору з урахуванням позовних вимог, визначених позивачем безпосередньо у позовній заяві.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представника позивача, суд встановив:

30.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертиза» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» (замовник) укладено договір №7 (далі Договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобовязання на виконання наступних послуг: консультаційні послуги за узгодженням 7 ПЛАС (планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій) вартістю 12885,60грн. (п.п. 1.1.-1.2. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до позовної заяви.

Доказів визнання недійсним в судовому порядку зазначеного Договору сторонами суду не представлено.

За п.5.2. Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами зобовязань за цим договором.

Згідно п.2.1. Договору вартість робіт складає 12885,60грн.

Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на р/рахунок підрядника замовником, або в іншій, не забороненій українським законодавством формі (п.2.3. Договору).

Як зазначено позивачем, 31.08.2011р. останнім було внесено оплату на розрахунковий рахунок підрядника на підставі рахунка-фактури №ООО-000002 від 31.08.2011р., відповідно до умов договору, у розмірі 12885,60грн., що підтверджується платіжним дорученням №3333 від 31.08.2011р. на суму 12885,60грн., яке міститься в матеріалах справи.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем було порушено умови договору щодо надання зазначених послуг, як то передбачено п.3.2.2. Договору, зокрема, зобовязання підрядника виконати роботи встановлені договором в строки 60 днів., чим позивачу було спричинено завдання збитків у вигляді витрат у розмірі 12885,60грн.

Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є: 1)втрати, яких зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обовязковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є наявність збитків, причинний звязок між протиправною поведінкою останнього і заподіяними збитками, вина особи, що заподіяла збитки. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності і є підставою для відмови у стягненні збитків.

Частиною 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За приписами ст. 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, належних доказів понесення позивачем збитків у розумінні вищенаведених приписів чинного законодавства України останнім суду не представлено.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 12885,60грн. є недоведеними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Також позивач відповідно до позовної заяви просить суд розірвати договір №7 від 30.08.2011р.

Як вище зазначено, за твердженням позивача, відповідач порушив умови Договору в частині надання вищевказаних послуг.

Пунктом 2.2. Договору зазначено, що після виконання робіт між замовником та підрядником підписується акт виконаних робіт.

Як встановлено п.3.2.2. Договору підрядник зобовязується виконати роботи у встановлені договором строки 60 днів.

Так, суд дійшов висновку, що початковою датою відліку вищевказаного строку є дата підписання сторонами Договору 30.08.2011р.

Тобто, кінцевий термін надання зазначених послуг становить 29.10.2011р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, у зазначений термін відповідачем передбачені Договором послуги позивачу надані не були, внаслідок чого відповідачем було допущено порушення умов вищевказаного договору.

Дослідивши зазначений Договір, судом встановлено, що за своєю правовою природою вказаний Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Підстави зміни або розірвання договору встановлені ст. 651 Цивільного кодексу України. Так, частиною 2 зазначеної статті передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У звязку із порушенням відповідачем умов Договору в частині надання послуг, суд вважає позовні вимоги щодо розірвання договору №7 від 30.08.2011р. такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 22, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 611, 623, 651, ст.ст. 901, 903, 907 Цивільного кодексу України; ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС», м.Дніпропетровськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертиза», м.Донецьк про стягнення збитків в сумі 12885,60грн. та розірвання договору №7 від 30.08.2011р. задовольнити частково.

Розірвати договір №7 від 30.08.2011р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертиза» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС».

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС», м.Дніпропетровськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертиза», м.Донецьк в частині стягнення збитків в сумі 12885,60грн. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертиза» (83007, м.Донецьк, вул. Стратонавтів, буд.80, ідентифікаційний код 35293129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» (49040, м.Дніпропетровськ, провулок Джинчарадзе, буд.8, ідентифікаційний код 32349901) судовий збір у розмірі 941грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 19.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 21.03.2012р.

Суддя Сич Ю.В.