Рішення № 22036337, 02.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.03.12 р. Справа № 5006/13/19/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Приватного підприємства “Оптторг Інвест”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вибір - плюс”, м. Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 502800грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. (за довіреністю б/н від 20.01.2012р.)

від відповідача: ОСОБА_2. (за довіреністю б/н від 03.02.2012р.)

у судовому засіданні 16.01.2012р.

оголошувалась перерва до 16.01.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство “Оптторг Інвест”, м. Донецьк (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вибір - плюс”, м. Донецьк (далі відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 502800грн.00коп.

Ухвалою від 02.02.2012р. судом порушено провадження по справі, сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором поставки б/н від 04.01.2010р.

16.02.2012р. відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, яким підтвердив факт отримання товару від позивача, визнав наявність заборгованості, однак через скрутне фінансове становище та відсутність на розрахункових рахунках коштів, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Під час судових засідань представники сторін підтримали позиції, викладені письмово.

В судовому засіданні 02.03.2012р. представники сторін повідомили про відсутність додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

04.01.2010р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки б/н, згідно з яким постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупця продукти харчування та товарно матеріальні цінності (в подальшому товар), а покупець зобовязується прийняти та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.3 договору асортимент, найменування, кількість та ціна поставляємого товару зазначається в видаткових накладних.

Згідно з п. 3.2 договору оплата вартості продукції здійснюється покупцем протягом 365 банківських днів з моменту поставки товару, або видачею простого векселя або іншим способом, що не суперечить діючому законодавству України.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р., однак в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань по данному договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання укладеного між сторонами договору виставив відповідачу для оплати товару рахунок - фактуру б/н від 26.02.2010р. на суму 502800грн.00коп. та в подальшому за видатковою накладною № 15/2602 від 26.02.2010р. здійснив поставку продукції відповідачу на суму, зазначену в рахунку.

На підтвердження факту здійснення господарської операції між сторонами був складений акт приймання передачі від 26.02.2010р. до договору поставки б/н від 04.01.2010р., яким сторони засвідчили передачу та отримання товару загальною вартістю 502800грн.00коп. та підтвердили, що товар, переданий по даному акту не має недоліків, які перешкоджають його використання по призначенню.

Позивач зазначає, що станом на день звернення до суду сума поставленого товару залишилась відповідачем несплаченою.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 502800грн.00коп. у звязку з неналежним виконанням умов договору поставки б/н від 04.01.2010р.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору б/н від 04.01.2010р., у позивача виник обовязок передати товар, а у покупця прийняти та оплатити його вартість.

Поставка товару підтверджується видатковою накладною № 15/2602 від 26.02.2010р.

Висновок стосовно того, що товар за вказаною накладною був поставлений відповідачу саме на виконання договору б/н від 04.01.2010р. суд робить виходячи з того, що вид товару, обумовлений сторонами в п. 1.1 договору продукти харчування і був поставлений за видатковою накладною; як і передбачено п. 1.3 договору товар та його істотні характеристики, встановлені сторонами в видатковій накладній; акт приймання передачі продукції, поставленої за видатковою накладною № 15/2602 від 26.02.2010р. містить посилання на укладений між сторонами договір б/н від 04.01.2010р.

Представник відповідача підписав спірну видаткову накладну без будьяких заперечень, тим самим підтвердив факт отримання товару. Підпис представника відповідача на накладній скріплений відбитком печатки відповідача, що свідчить про те, що товар приймався уповноваженою особою.

Господарський суд приймає до уваги, що одержувачем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару. Більш того, між сторонами був укладений акт приймання передачі поставленого товару, яким сторони засвідчили факт передачі товару та відсутність у ньому недоліків.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки б/н від 04.01.2010р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання оплатити отриманий товар.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2 договору, оплата вартості продукції здійснюється покупцем в національній валюті України, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 365 банківських днів з моменту поставки товару.

За твердженням позивача повну вартість отриманого товару відповідач не сплатив, як і не здійснив повернення спірного товару, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 502800грн.00коп.

Враховуючи, що товар за видатковою накладною № 15/2602 був поставлений позивачем та відповідно отриманий ще 26.02.2010р., то з урахуванням вимог п. 3.2 договору щодо строків оплати, станом на день звернення позивача до суду строк оплати вартості отриманого товару для відповідача вже наступив, прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати суми боргу триває більше півроку.

Заявлена позивачем сума основного боргу підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків, підписаним та скріпленим відбитком печаток обох сторін, згідно з яким станом на 01.12.2011р. за відповідачем значиться заборгованість у розмірі 502800грн.00коп.; довідкою Вих. № 1/1 від 01.03.2012р. за підписом директора Приватного підприємства “Оптторг Інвест”.

Відповідач під час судових засідань факт наявності боргу не спростував, повідомивши лише про неможливість сплати через скрутне фінансове становище.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється субєктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Положеннями ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів погашення боргу в сумі 502800грн.00коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на нього покладаються судові витрати у розмірі передбаченому діючим законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства “Оптторг Інцест”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вибір - плюс”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 502800грн.00коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вибір - плюс” (юридична адреса: 83059, м. Донецьк, проспект Ілліча, будинок 101 «А», код ЄДРПОУ 34604810) на користь Приватного підприємства “Оптторг Інцест” (юридична адреса: 83005, м. Донецьк, вул. Пухова, будинок 6А, квартира 60, код ЄДРПОУ 32084977) суму основного боргу в розмірі 502800грн.00коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 10056грн.00коп.

У судовому засіданні 02.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.