Рішення № 22035925, 05.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.12 Справа№ 5015/4803/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника позивача Гриценко С.І., представника відповідача-1 Магировського Т.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт», с.Братковичі до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гал-Дизайн”, с.Братковичі, відповідача-2: Братковицької сільської ради, с.Братковичі, за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1, м. Львів, третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2, м.Львів про визнання права власності та визнання частково недійсним рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліпласт», с.Братковичі звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гал-Дизайн”, с.Братковичі, відповідача-2: Братковицької сільської ради, с.Братковичі про визнання права власності на частину нежитлової будівлі за адресою Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Заводська, 1 та визнання частково недійсним рішення Братковицької сільської ради № 32 від 23.08.2005р.

Розглянувши матеріали справи, 22.08.2011р. суд виніс ухвалу про повернення позовної заяви у справі №5015/4803/11 за позовом ТОВ «Поліпласт»до ТОВ «Гал-дизайн», Братковицької сільської ради про визнання права власності та визнання частково недійсним рішення.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2011р., вищевказану ухвалу суду від 22.08.2011р. було скасовано, а справу направлено до господарського суду Львівської області для подальшого розгляду.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 19.12.2011р. призначив розгляд справи на 04.01.2012р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

За клопотанням сторін ухвалою суду від 20.02.2012р. строк вирішення спору був продовжений.

Ухвалою суду від 06.02.2012р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що позивачу права власності належить частина приміщень площею 1963,2 мІ головного виробничого корпусу та частина виробничих приміщень цього ж корпусу площею 874 мІ. Згадане право власності виникло в результаті передачі вказаних приміщень ТОВ «Гал-Дизайн»в статутний фонд ТОВ «Поліпласт»та укладення між ними договору купівлі-продажу. Проте, як стверджує позивач, згадані приміщення не були зареєстровані в органах БТІ, що дало змогу ТОВ «Гал-Дизайн», шляхом приховування цих правочинів, отримати в Братковицької сільської ради рішення № 32 від 23.08.2005р. про оформлення права власності на всю будівлю та здійснити подальші правочини щодо відчуження її частин. На підставі ст.128 ЦК Української РСР, ст.ст.12, 13 Закону України «Про господарські товариства»позивач набув право власності на 2837,2 мІ у будівлі за адресою Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Заводська,1, яке у встановленому порядку не припинялось.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на приписи ст.128 ЦК Української РСР, яка діяла на час передачі відповідачем-1 приміщення головного виробничого корпусу згідно Акту від 25.05.1996р. в статутний фонд позивача, Акту від 27.12.2001р. та Акту від 04.02.2002р. згідно договору купівлі-продажу від 28.01.2002р, а також на рішення зборів учасників позивача (протокол № 4 від 27.05.1996р.), п.5 договору №1-02 від 28.01.2002р., наказ №11 від 20.05.1996р., протокол №13 зборів учасників відповідача-1 від 15.05.1996р., зміни і доповнення до статуту ТОВ «Поліпласт», зареєстровані в Городоцькій райдержадміністрації 28.10.1996р., реєстраційний №00139.

В поданих 20.02.2012р. уточненнях до позовної заяви позивач уточнив позов в частині нумерації спірних приміщень і просив суд поновити строк позовної давності щодо вимоги про визнання права власності на спірні приміщення.

Відповідач-1 проти позову заперечив з мотивів, викладених у запереченні на позовну заяву. Зокрема відповідач зазначив про сплив позовної давності та про необхідність застосування до вимог позивача строку позовної давності, який, на думку відповідача-1, сплив 26.05.2009р.

В судовому засіданні 05.03.2012р. представником відповідача-1, було заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_1 на протоколі №4 від 27.05.1996р., в задоволенні якого суд було відмовляє, з мотивів необґрунтованості, оскільки зясування даного питання виходить за межі предмету доказування по даній справі.

Відповідач-2 в судові засідання явку представника не забезпечив, надав витребувані судом документи, проти позову не заперечив, у вирішенні спору поклався на розсуд суду, заявив прохання про розгляд справи без його присутності.

Треті особи в судові засідання явку представників не забезпечили, проти позову не заперечили, вимог ухвал суду не виконали, причин неявки не повідомили, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені.

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 05.03.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до рішень зборів учасників ТОВ «Гал-Дизайн»(відповідач-1), оформлених протоколом №13 від 15.05.1996р., рішень зборів учасників ТОВ «Поліпласт»(позивач), оформлених протоколом №4 від 27.05.1996р., учасник позивача відповідач-1 в якості внеску до статутного фонду передав позивачу головний виробничий корпус, що знаходиться в с.Братковичі Городоцького р-ну Львівської області загальною площею 3637,2 мІ.

В грудні 2001р., згідно рішення зборів учасників ТОВ «Поліпласт», оформлених протоколом №8 від 19.12.2001р., Акту прийому-передачі №1 від 27.12.2001р., в звязку з виходом відповідача-1 з числа учасників позивача першому була передана частина приміщень вказаного головного виробничого корпусу загальною площею 1674 мІ.

Таким чином, на праві спільної часткової власності у позивача залишилось 1963,2 мІ приміщень головного виробничого корпусу.

28 січня 2002р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір №1-02, предметом якого була купівля-продаж виробничих приміщень вищезгаданого головного виробничого корпусу площею 874 мІ вартістю 121156,17 грн., який знаходиться за адресою Львівська обл., Городоцький р-н, с.Братковичі, вул.Заводська, 1. Згідно п.5 вказаного договору та ст.128 ЦК Української РСР, право спільної часткової власності від продавця (відповідач-1) до покупця (позивач) перейшло після підписання Акту №2 прийому-передачі обєкту від 04.02.2002р.

В звязку із наявністю у позивача і відповідача-1 взаємних зустрічних грошових зобовязань на суму 121156,17 грн., ними був складений акт заліку взаємних вимог від 05.06.2002р., за змістом якого вимоги ТОВ «Гал-Дизайн»до ТОВ «Поліпласт»щодо сплати коштів за виробничі приміщення були припинені.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані приміщення за позивачем зареєстровані в органах БТІ не були.

Судом встановлено, що на належну ТОВ «Поліпласт»частину приміщень 09.09.2005р. Братковицькою сільською радою було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за адресою Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Заводська 1, загальною площею 6300 мІ. Вказане свідоцтво видане на підставі рішення Братковицької сільської ради № 32 від 23.08.2005р.

В ході ознайомлення судом з матеріалами інвентаризаційної справи Городоцького БТІ, витребуваної ухвалою суду від 04.01.2012р., зясувалось, що ОСОБА_1 згідно Свідоцтва про право на власність від 01.03.2011р., виданого Братковицькою сільською радою, є власником приміщень головного виробничого корпусу, що знаходяться на другому поверсі і позначені на плані за №№ 67-71, площею 797,7 мІ. Так само, ОСОБА_2 згідно Свідоцтва про право власності від 01.03.2011р., виданого Братковицькою сільською радою, є власником приміщень головного виробничого корпусу, що знаходяться на першому поверсі і позначені на плані за №№ 26-37, площею 771,1 мІ.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про господарські товариства»в редакції, що діяла на час здійснення внеску, вкладами засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності. Вклад оцінений в грошах становить частку засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства.

Стаття 12 цього ж закону визначає, що господарське товариство є власником майна переданого йому засновниками.

Як вбачається із матеріалів справи, учасник позивача відповідач-1 в якості внеску до статутного фонду передав позивачу головний виробничий корпус, що знаходиться в с.Братковичі Городоцького р-ну Львівської області загальною площею 3637,2 мІ.

В грудні 2001р. в звязку з виходом відповідача-1 з числа учасників позивача першому була передана частина приміщень вказаного головного виробничого корпусу загальною площею 1674 мІ.

28 січня 2002р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір №1-02, предметом якого була купівля-продаж виробничих приміщень вищезгаданого головного виробничого корпусу площею 874 мІ, який знаходиться за адресою Львівська обл., Городоцький р-н, с.Братковичі, вул.Заводська, 1.

Таким чином, на праві спільної часткової власності у позивача залишилось 2837,2 мІ приміщень головного виробничого корпусу.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані приміщення за позивачем зареєстровані в органах БТІ не були.

Відповідно до ст. 128 ЦК Української РСР та п.5 Договору від 28.01.2002р. право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачене законом або договором. Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом. Підстав припинення права власності позивача на спірне майно, у відповідності до ст. 346 ЦК України не виникало. Саме лише неоформлення права власності в установленому законом порядку не тягне за собою припинення права власності позивача на набуте нерухоме майно.

Твердження представника відповідача-1 про відсутність чи неналежність документів, що підтверджують прийом-передачу приміщень головного виробничого корпусу, спростовуються наступним.

На Акті приймання-передачі приміщень головного виробничого корпусу в статутний фонд позивача від 25.05.1996р. зі сторони відповідача-1 крім підпису під грифом «затверджено»директора ТОВ «Гал-Дизайн»ОСОБА_3 є підпис під грифом «приміщення здав»тодішнього технічного директора ОСОБА_4. Підставою для згаданої передачі в Акті зазначено наказ №11 від 20.05.1996р.

Згідно тексту цього наказу передача приміщення головного виробничого корпусу здійснювалась відповідно до рішення зборів учасників відповідача-1 від 15.05.1996р., оформленого протоколом №5. Всі ці дії були затверджені рішеннями зборів учасників позивача від 27.05.1996р., оформленими протоколом №4, на яких були присутні від ТОВ «Гал-Дизайн»ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, а від АТЗТ «Пластмасфурнітура»голова правління ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Згідно рішень цих зборів були затверджені і в подальшому зареєстровані в Городоцькій райдержадміністрації 28.10.1996р. зміни і доповнення до статуту ТОВ «Поліпласт».

Судом не беруться до уваги посилання відповідача-1 на недійсність договору від 28.01.2002р. про відчуження 874 мІ головного виробничого корпусу в силу відсутності повноважень директора, оскільки пункт 2.2 Статуту ТОВ «Гал-Дизайн»відносить до компетенції зборів учасників товариства затвердження договорів на суму, що перевищує 25 тис. крб., а не згоду на їх укладення, як тлумачить це відповідач-1. Відповідно до змісту цієї норми Статуту мова йде про наступну, після укладення договору, стадію схвалення учасниками значимого для товариства договору. Статут відповідача-1 не містить жодних обмежень прав директора на укладення договорів, тому факт затвердження чи не затвердження договору не зумовлює його недійсності. Таку правову позицію підтримують також Верховний Суд України (ч.3 п. 40 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів») та Вищий господарський суд України в постанові від 25.01.2007р. у справі № 12/105-9/14, постанові від 23.05.2006р. у справі № 3/583).

Крім цього подальші дії відповідача-1 по схваленню згаданого договору повністю заперечують такі вищезгадані твердження відповідача-1. Договір № 1-02 про продаж 874 мІ приміщень головного виробничого корпусу було укладено 28 січня 2002р. Прийом-передача цих приміщень відбулась 4 лютого 2002р. по Акту № 2. Того ж дня відповідачем-1 була виписана податкова накладна.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину. Аналогічні положення містила і ст. 63 ЦК Української РСР.

Представниками сторін не надано суду письмових доказів визнання вищезгаданого договору в судовому порядку недійсним, чи існування провадження у справі про визнання договору від 28 січня 2002р. недійсним.

На належну позивачу частину приміщень на підставі письмової заяви відповідача-1 09.09.2005р. Братковицькою сільською радою було видане відповідачу-1 Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за адресою Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Заводська, 1 загальною площею 6300 мІ. Вказане свідоцтво видане на підставі рішення Братковицької сільської ради №32 від 23.08.2005р.

Враховуючи вищенаведені обставини, на думку суду, у відповідача-1 були відсутні правові підстави для оформлення права власності на 2837,2 мІ головного виробничого корпусу, право власності на які належить позивачу та у встановленому законом порядку не припинилося.

Відтак відповідач-1 та відповідач-2 вчинили протиправні дії, спрямовані на позбавлення позивача права власності на частину належних останньому приміщень головного виробничого корпусу площею 2837,2 мІ.

Прикінцевими положеннями ЦК України, який набрав чинності із 01.01.2004р., передбачено, що щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (ч. 2 п. 4).

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України та ст. 55 Закону України «Про власність»ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності крім випадків, передбачених законом.

Відповідач-1 при поданні документів в Братковицьку сільську раду для видачі свідоцтва про право власності приховав той факт, що частина приміщень площею 2837,2 мІ йому вже не належать. Внаслідок цього, Братковицька сільська рада протиправно винесла рішення №32 від 23.08.2005р. про оформлення права власності за відповідачем-1 на 90/100 частин нежитлових приміщень за адресою Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Заводська, 1 та незаконно видала відповідачу-1 Свідоцтво про право власності на 90/100 вказаної нежитлової будівлі, включаючи приміщення, що належать позивачу.

Згідно п. 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.393 ЦК України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає вимогам закону і порушує права власника за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно п. 4 частини 1 ст. 268 ЦК України на ці вимоги позовна давність не поширюється, тому строк позовної давності в частині позовних вимог щодо визнання частково недійсним рішення Братковицької сільської ради № 32 від 23.08.2005р. позивачем не пропущено.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку що позовна вимога щодо визнання недійсним рішення Братковицької сільської ради №32 від 23.08.2005р. в частині оформлення права власності за ТОВ «Гал-Дизайн»на будівлю головного виробничого корпусу, позначеного на плані А-2, загальною площею 2837,2 мІ, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Заводська,1, а саме: приміщення 1-го поверху загальною площею 1150,9 мІ, позначені на плані за №№ 21-38; 50; частину приміщення № 20 площею 7 мІ; приміщення 2-го поверху, загальною площею 1686,3 мІ, позначені на плані за № 52-73, є підставної, обґрунтованою поданими доказами, та підлягає задоволенню.

Стосовно другої позовної вимоги позивача про визнання за останнім права власності на частину будівлі головного виробничого корпусу, позначеного на плані А-2, площею 1268,4 мІ, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Заводська,1, а саме: приміщення 1-го поверху, позначені на плані за №№ 21-25; 38; 50; частину приміщення № 20 площею 7 мІ, загальною площею 379,8 мІ; приміщення 2-го поверху, позначені на плані за №№ 52-66; 66№; 72-73 загальною площею 888,6 мІ, суд відзначає наступне.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як попередньо встановлено судом, позивач є власником 2837,2 мІ приміщень головного виробничого корпусу за адресою Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Заводська, 1, право власності на які у встановленому законом порядку не припинилося.

Рішенням №32 від 23.08.2005р. Братковицька сільська рада протиправно оформила право власності за відповідачем-1 на 90/100 частин нежитлових приміщень за адресою Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Заводська, 1 та незаконно видала відповідачу-1 Свідоцтво про право власності на 90/100 вказаної нежитлової будівлі, включаючи приміщення, що належать позивачу, чим фактично порушила право власності позивача.

Як вбачається із письмових заперечень, поданих суду, відповідач-1 також фактично заперечує наявність у позивача права власності на оспорювань частину не житлових приміщень.

Статтею 321 ЦК України гарантується непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник може предявити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Отже, згідно приписів ст. 392 ЦК України підставою для предявлення позову про визнання права власності є оспорення або невизнання права іншою особою.

Частина 3 статті 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач-1і у запереченнях на позовну заяву посилався на пропуск позивачем позовної давності. Отже, відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність має застосовуватись до даних правовідносин.

Оскільки строк позовної давності розпочав свій перебіг щонайпізніше 26.05.2006р., а з позовом до суду позивач звернувся 19.08.2011р., то трирічний строк позовної давності позивачем пропущений.

Проте враховуючи пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку про необхідність відновлення позивачу строку позовної давності з огляду на наступне.

Пунктом 5 ст.267 ЦК України передбачено, що порушене право підлягає захисту у разі визнання судом поважними причин пропущення позовної давності.

З врахуванням обставин справи, а саме володіння і використання приміщень спірних приміщень позивачем протягом тривалого часу, не заперечення щодо такого використання з боку відповідача-1, укладення з ним договорів про спільне використання технологічних мереж, з огляду на очевидність порушення суб'єктивного права позивача, котре підлягає захисту, суд вбачає підстави визнати причину пропуску позовної давності поважною, а відтак відновити пропущену позовну давність з метою захисту порушеного суб'єктивного права позивача.

Згідно ч.1 ст.1 ГПК України юридичні та фізичні особи-субєкти підприємницької діяльності звертаються за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.

Справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцем знаходження майна (ч.2 ст. 16 ГПК України).

Позивач просить суд визнати за ним право власності в частині 2837,2 мІ будівлі головного виробничого корпусу, що знаходиться за адресою Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Заводська 1.

Як попередньо встановлено судом, в ході ознайомлення з матеріалами інвентаризаційної справи Городоцького БТІ зясувалось, що частина нежитлових приміщень спірної будівлі головного виробничого корпусу А-2 окрім відповідача-1 зареєстрована на праві власності за фізичними особами. Так ОСОБА_1 згідно Свідоцтва про право на власність від 01.03.2011р., виданого Братковицькою сільською радою, є власником приміщень головного виробничого корпусу, що знаходяться на другому поверсі і позначені на плані за №№ 67-71, площею 797,7 мІ. Так само, ОСОБА_2 згідно Свідоцтва про право власності від 01.03.2011р., виданого Братковицькою сільською радою, є власником приміщень головного виробничого корпусу, що знаходяться на першому поверсі і позначені на плані за №№ 26-37, площею 771,1 мІ.

Таким чином, в частині позовних вимог про визнання права власності за позивачем на нежитлові приміщення, що станом на день вирішення спору належать вищевказаним фізичним особам, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повинні бути залучені в якості відповідачів по даній справі.

Відповідно до ст.ст.1, 21 ГПК України сторонами у господарському процесі можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні); громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності; державні та інші органи; фізичні особи, що не є субєктами підприємницької діяльності, у справах, що виникають із корпоративних правовідносин.

За таких обставин залучення громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в якості відповідачів по даній справі унеможливлюється в звязку з відсутністю у них статусу субєкта підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

ГПК України не передбачено можливості обєднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги обєднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині припиняє провадження у справі в цій частині згідно п. 1 частини першої ст.80 ГПК України.

Враховуючи субєктний склад спірних правовідносин, суд прийшов до висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині визнання за позивачем права власності на приміщення головного виробничого корпусу, позначеного на плані А-2, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Заводська,1, а саме приміщення, що знаходяться на другому поверсі і позначені на плані за №№ 67-71, площею 797,7 мІ та приміщення, що знаходяться на першому поверсі і позначені на плані за №№ 26-37, площею 771,1 мІ, оскільки такий непідвідомчий господарському суду, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в суді загальної юрисдикції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами частково та підлягають до задоволення частково. В частині визнання за позивачем права власності на приміщення головного виробничого корпусу, що знаходяться на другому поверсі і позначені на плані за №№ 67-71, площею 797,7 мІ та приміщення, що знаходяться на першому поверсі і позначені на плані за №№ 26-37, площею 771,1 мІ - провадження у справі слід припинити у звязку з непідвідомчістю спору в цій частині господарському суду.

Оскільки спір виник з вини відповідачів по справі, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст.49, 55 Закону України „Про власність”, ст.ст. 12, 13 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 4, 46. 59, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 128, 217 ЦК Української РСР, ст.ст. 3, 12, 13, 16, 203, 267, 321, 392, 393 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Поновити пропущений строк позовної давності щодо вимоги про визнання права власності на нежитлові приміщення.

2.Позов задоволити частково.

3.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліпласт» (81524, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код 22345876) право власності на частину будівлі головного виробничого корпусу, позначеного на плані А-2, площею 1268,4 мІ, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Заводська,1, а саме: приміщення 1-го поверху, позначені на плані за №№ 21-25; 38; 50; частину приміщення № 20 площею 7 мІ, загальною площею 379,8 мІ; приміщення 2-го поверху, позначені на плані за №№ 52-66; 66№; 72-73 загальною площею 888,6 мІ.

4.Визнати недійсним рішення Братковицької сільської ради №32 від 23.08.2005р. в частині оформлення права власності за ТОВ «Гал-Дизайн»на будівлю головного виробничого корпусу, позначеного на плані А-2, загальною площею 2837,2 мІ, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Заводська,1, а саме: приміщення 1-го поверху загальною площею 1150,9 мІ, позначені на плані за №№ 21-38; 50; частину приміщення № 20 площею 7 мІ; приміщення 2-го поверху, загальною площею 1686,3 мІ, позначені на плані за № № 52-73.

5.В частині визнання за позивачем права власності на приміщення головного виробничого корпусу, позначеного на плані А-2, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Заводська,1, а саме приміщення, що знаходяться на другому поверсі і позначені на плані за №№ 67-71, площею 797,7 мІ та приміщення, що знаходяться на першому поверсі і позначені на плані за №№ 26-37, площею 771,1 мІ - провадження у справі припинити.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Дизайн» (81524, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код 13820466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт»(81524, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код 22345876) 785,81 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.Стягнути з Братковицької сільської ради (81524, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Шкільна, 15, ідентифікаційний код 23886561) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт»(81524, Львівська обл., Городоцький р-н, с.Братковичі, вул.Заводська, 1, ідентифікаційний код 22345876) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Поліпласт»972,16 грн.

державного мита, про що видати довідку.

9.Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.