Рішення № 22035880, 13.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.12 Справа№ 5015/475/12

за позовом: ПАТ «Державний ощадний банк України»в особі ТВБВ №10013/039 філіїЛьвівського обласного управління АТ «Ощадбанк», м. Городок

до відповідача: Великолюбінського державного спиртзаводу, смт. Великий Любінь

про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 2062-7 від 27.05.2010р. в розмірі 337686,24 грн., шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Суддя Н.Мороз

При секретарі Ю. Шиманській

Представники:

від позивача Вергун В. М.

від відповідача Бундзило І. М.

Суть спору:

Позов заявлено ПАТ «Державний ощадний банк України»в особі ТВБВ №10013/039 філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк», м. Городок до Великолюбінського державного спиртзаводу, смт. Великий Любінь про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 2062-7 від 27.05.2010р. в розмірі 337686,24 грн., шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Ухвалою суду від 09.02.2012р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.03.2012р.

01.03.2012р. в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просить задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні існування заборгованості за кредитним договором № 2062-7 від 27.05.2010р. в розмірі 337686,24 грн. визнав, проте письмового відзиву на позов не надав. Крім того зазначив, що правонаступником відповідача являється ДП «Укрспирт», що підтверджується постановою КМ України від 28.07.2010р. №672, якою створено ДП спиртової та лікеро-горілачної промисловості «Укрспирт», наказом Міністерства аграрної політики України від 27.09.2010р. №593 реорганізовано ДП «Великолюбінський державний спиртовий завод»шляхом приєднання до ДП «Укрспирт»та визначено останнього правонаступником всіх прав та обов»язків відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

27.05.2010р. між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України»в особі керуючого філією-Городоцьке відділення №6324 ВАТ "Ощадбанк" (позивач, за договором - банк) та Державним підприємством «Великолюбінський державний спиртзавод»(відповідач, за договорм - позичальник) укладено договір кредитної лінії №2062-7, згідно якого сторони погодили суму максимального ліміту кредитування в розмірі 300 000,00 грн., під 25% річних за користування кредитом. Кредит надавався у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 27.05.2011р.

В забезпеченння своєчасного і повного виконання зобов»язань, 27.05.2010р. між банком та позичальником було укладено договір застави товарів в обороті, відповідно до якого позичальник надав банку у заставу товари в обороті, а саме, спирт етиловий ректифікований «Люкс»в кількості 14 429,62 дал., вартістю 919888,00 грн., що знаходиться за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н. смт. Великий Любінь.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, ч.2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до п. 2.1 договору кредитної лінії від 27.05.2010р., банк зобов'язався надати, а позичальник зобов'язався отримати та належним чином використати та повернути в передбачені договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання умов даного договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 300000, 00 грн., що підтверджується клопотаннями позичальника №179а від 27.05.2010р. на суму 300 000,00 грн. та розпорядженнями банку: № 227 від 27.05.2010р. на перерахунок коштів згідно платіжних доручень позичальника на суму 300 000,00 грн. (в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов”язання по кредитному договору виконав своєчасно та в повному обсязі.

Однак, відповідач свої зобов”язання по договору належним чином не виконав, у зв”язку з чим в останнього станом на день подання позову виникла заборгованість в розмірі 337686, 24 грн., а саме: 299994, 25 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 6352, 34 грн. сума несплачених відсотків, 31339, 65 грн. сума нарахованої пені по кредиту. Дана обставина відповідачем не заперечена.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу Великолюбінського державного спиртзаводу було направлено претензію №459 від 23.06.2011р. з вимогами щодо погашення боргу, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 7.1.1 договору кредитної лінії №2062-7 від 27.05.2010р., за порушення взятих на себе зобовязань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник зобовязується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р., пеню за несвоєчасну сплату платежів по кредиту, що відповідно до поданного розрахунку становить 31339, 65 грн.

Згідно ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано. Однак, як вбачається з матеріалів справи, перевіривши обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування, позивачем нараховано пеню за період, що суперечить вимогам вищевказаної норми. Відтак, суд дійшов висновку частково задоволити вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені, стягнувши з останнього пеню в розмірі 23313, 72 грн., за період з 01.06.2011р. по 30.11.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з поданого позивачем розрахунку позовних вимог, станом на 13.03.2012р. пояснень сторін, відповідачем сплачена сума відсотків за користування кредитом у розмірі 5942, 16 грн., тому в цій частині провадження по справі підлягає припиненню на підставі п.1.1 ст.80 ГПК України.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, єдиним забезпеченням належного виконання зобов'язання позичальником, що випливає з вищезазначеного договору, виступає застава спирту етилового ректифікованого «Люкс»у кількості 14 429, 62 дал., що знаходиться у відповідача ДП «Великолюбінський державний спиртзавод»та перебуває в заставі банку.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов”язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов”язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.3.1.3. договору застави товарів в обороті від 27.05.2010р., заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором, а саме: при несплаті або частковій сплаті у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту, та/або процентів, та/або комісійних винагород, та/або штрафних санкцій, збитків; в разі невиконання обов'язків, що визначені цим договором та/або Кредитним договором; при несплаті або частковій сплаті інших платежів за кредитним договором.

Згідно п. 4.3. договору застави, заставодержатель вправі задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у повному обсязі, який визначається заставодержателем самостійно на момент реалізації права застави, у тому числі, але не виключно, вимагати до сплати на користь заставодержателя: основну суму кредиту; проценти за користування кредитом; комісійні винагороди Банку, сплата яких передбачена кредитним договором; нараховані та несплачені на момент реалізації права застави штрафні санкції за порушення зобов'язань за кредитним договором (пеня, штраф); витрати, понесені заставодержателем у зв'язку із зверненням стягнення на предмет застави та його реалізацією; спричинені заставодержателю збитки в повному обсязі.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або в позасудовому порядку згідно законодавства та цього договору (п. 6.4. договору застави).

Згідно п. 1 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»зі змінами та доповненнями, обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №34798389 від 03.02.2012р., виданого приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_1, на Державне підприємство «Великолюбінський державний спиртзавод»запис 2, тип обтяження: застава рухомого майна, зареєстровано: 28.05.2010р. за №9874533, підстава обтяження: договір застави товарів в обороті, б/н, 27.05.2010, філія-Городоцьке ВОБ №6324, об'єкт обтяження: майнові, а саме: спирт етиловий ректифікований «Люкс»в кількості 14 429,62 дал., обтяжувач: філія-Городоцьке відділення ВАТ «Державний ощадний банк України»№6324, боржник: Великолюбінський державний спиртзавод, код 00374700, інших обтяжувачів не зареєстровано.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АЖ №532242, відповідач- Великолюбінський державний спиртзавод знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, а доказів внесення до державного реєстру запису про припинення діяльності суб”акта підприємницької діяльності суду не надано. Згідно ст.104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані поданими доказами, не спростовані відповідачем і підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 104, 526, 589, 638, 639, 1054 ЦК України, ст. 193, 216 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Звернути стягнення на заставлене майно, яке належить Великолюбінському державному спиртзаводу, Львівська обл., Городоцький район, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 176 (код ЄДРПОУ 00374700, МФО 385015, п/р в філії Городоцьке відділення ВАТ «Ощадбанк»), а саме: спирт етиловий ректифікований «Люкс»кількістю 14 429,62 дал. на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ, вул. Госпітальна, 12г в особі ТВБВ №10013/039 І типу філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк»м. Городок, майдан Гайдамаків, 27 (код ЄДРПОУ 02762240, МФО 385015) на загальну суму 323274, 17 грн.

3. В частині стягнення несплачених відсотків - провадження припинити.

4. Стягнути з Великолюбінського державного спиртзаводу, Львівська обл., Городоцький район, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 176 (код ЄДРПОУ 00374700, МФО 385015, п/р в філії Городоцьке відділення ВАТ «Ощадбанк») на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ, вул. Госпітальна, 12г в особі ТВБВ №10013/039 І типу філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк»м. Городок, майдан Гайдамаків, 27 (код ЄДРПОУ 02762240, МФО 385015) 6305, 27 грн. судового збору.

5. В решті позовних вимог- відмовити.

6. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 16.03.2011р.