Рішення № 22035867, 06.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.12 Справа№ 5015/7446/11

За позовом: Прокурора Шевченківського р-ну м. Львова в інтересах держави:

позивача: Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства "Компанія "Астра", м. Львів

про: стягнення суми боргу 30764,41грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Старостенко О.В.

В судовому засіданні взяли участь представники:

прокуратури: Тарас С. Б. (посв. №188)

позивач: ОСОБА_2 ю/к (дов. б/н від 04.01.2012р.)

відповідач: ОСОБА_3 предст. (дов. б/н від 06.03.2012р.)

Представникам сторін розяснено його права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.

Від здійснення технічного запису судового процесу представники сторін відмовився, відводів не заявлено.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Прокурором Шевченківського р-ну м. Львова в інтересах держави позивача: Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів до відповідача: Приватного підприємства "Компанія "Астра", м. Львів про стягнення 30764,41грн. заборгованості по орендній платі.

Обставини спору:

Ухвалою суду від 23.12.2011р. за даним позовом справу призначено до розгляду на 17.01.2012р.

Ухвалами суду від 17.01.2012р., від 29.02.2012р., від 06.03.2012р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах.

У судове засідання 06.03.2012р. представником прокуратури подано заяву №7Гвих-12 від 02.03.2012р. (вх.. №4987/12 від 06.03.2012р.) про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 22649,45грн. основного боргу та 2092,78грн. пені. Із вказаною заявою погодився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 06.03.2012р. подав лист (вх. №427 від 06.03.2012р.), відповідно до якого погодився із позовними вимогами частково в розмірі 6988,49грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Між позивачем та відповідачем 01.06.2006р. укладено Договір № П-119 оренди нерухомого майна, відповідно до п.п. 1.1., якого позивач на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.07.2002р. за №308 та дозволу наданого “Управлінням комунального майна” приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛМКП “Львівтеплоенерго” як Балансоутримувача за адресою: м. Львів, вул. Лінкольна, 41/а, загальною площею 119,2кв.м.

Розмір орендної плати за обєкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення даного Договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради №2143 від 31.03.2005р. “Про внесення змін до ухвали міської ради від 31.10.2002р. №98 “Про затвердження методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова” (п.5.1 Договору).

Орендна плата за перший місяць (червень) становить 659,12грн. без ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 5.2 Договору оренди).

На виконання вимог даного Договору, а саме п. 3.2., сторонами було підписано Акт приймання-передачі майна від 01.06.2006р.

Відповідно до Додатку № 4 до Договору від 16.07.2007р., розмір орендної плати змінено на виконання Ухвали Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007р. “Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м. Львова”.

Однак, в порушення умов вищевказаного Договору відповідач не сплачував орендну плату за користування наданим йому приміщенням, що призвело до заборгованості орендної плати в сумі 22649,45грн.

При прийнятті рішення у даній справі, суд виходив з наступного:

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 6 ст. 238 ГК України).

Відповідно до вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).

Згідно із ст. 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із вимогами п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі майна за Договором № П-119 оренди нерухомого майна від 01.06.2006р. виконав повністю, відповідачем орендна плата здійснена частково за період з 01.04.2009р. по 01.10.2011р., в результаті чого виникла заборгованість в сумі 22649,45грн.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із вимогами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 10.1. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за період з 20.06.2011р. по 20.12.2011р. в розмірі 2092,78грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а саме, 22649,45грн. основного боргу та 2092,78грн. пені.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 638, 762, 795 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 218, 229, 230, 238 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82, 81, 84, 85, 116, 117 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Астра" (79068, м. Львів, вул. Гет. Мазепи, 4/112, ідентифікаційний код 30477310) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) 22649,45грн. основного боргу, 2092,78грн. пені та 1609,50грн. судового збору.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати, згідно із ст. 116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст.85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом ХII ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.03.2012р., керуючись вимогами ст. 85 ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.