Рішення № 22035353, 14.03.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.12 Справа № 24/5009/2268/11

Суддя Азізбекян Т.А.

м. Запоріжжя

за позовною заявою: приватного сільськогосподарського підприємства “ОКЕАН ПЛЮС”, 71031, Запорізька область, Куйбишевський район, с. Шевченківське, вул. Перемоги, б.18 ; код ЄДРПОУ 35980285.

до відповідача: фізичної особи підприємця ОСОБА_1, 70423, АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1.

про стягнення 25 250,00 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 22.10.2010р. № 1484

СУТЬ СПОРУ:

28.04.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулось приватне сільськогосподарське підприємство “ОКЕАН ПЛЮС” з позовною заявою до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача безпідставно отримані грошові кошти в сумі 25 250,00 грн.

Ухвалою від 28.04.2011р. судом порушено провадження у справі № 24/5009/2268/11, судове засідання призначено на 20.05.2011р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою від 06.07.2011р. провадження у господарській справі № 24/5009/2268/11 зупинено до вирішення по суті повязаної з нею господарської справи № 18/5009/3668/11.

Ухвалою від 13.02.2012р. провадження у справі № 24/5009/2268/11 поновлено з 14.03.2012р., слухання справи призначено на 14.03.2012 р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 14.03.2012р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом розяснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач в судове засідання 14.03.2012р. не зявився, свої вимоги обґрунтовує ст. ст. 15, 16, 190, 192, 1212 ЦК України та зазначає, що на підставі рахунку від 26.08.2009р. позивач перерахував відповідачу 25 250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 31.08.2009р. Однак, договір на виконання будь - яких робіт чи надання послуг між позивачем та відповідачем не укладався та ніяких домовленостей про виконання робіт досягнуто не було. На сьогоднішній день будь-які послуги відповідачем на адресу позивача не надано і в їх наданні потреба відсутня. 25.01.2011р. позивачем направлена відповідачу вимога про повернення помилково перерахованих грошових коштів, однак ані відповіді, ані грошових коштів від відповідача не надійшло. ПСП “ОКЕАН ПЛЮС” звернулося до дисциплінарної палати кваліфікаційної дисциплінарної комісії Запорізької області. Скаргу було розглянуто та 04.02.2010р. запропоновано звернутися до господарського суду. Враховуючи ту обставину, що ніяких договірних відносин, чи інших умов, що могли слугувати підставою для здійснення перерахування грошових коштів між сторонами не існувало, то у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України відповідач повинен повернути майно набуте без достатньої на те правової підстави. Просить суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує та пояснює, що договір про надання юридичних послуг вважається укладеним, оскільки позивачем вчинено дію, яка засвідчує її бажання укласти договір, а саме здійснено передоплату за надання юридичних послуг у розмірі 25 250,00грн. Фактично, відповідачем надано було юридичні послуги. Отже, перерахування позивачем грошової суми у розмірі 25 250,00 грн. є правовою підставою отримання даних грошових коштів відповідачем. Стаття 1212 ЦК України регулює позадоговірні стосунки, однак відносини між позивачем та відповідачем регулюються договором, а отже є договірними. На підставі вищенаведеного, просить суд в задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.08.2011р. у справі № 18/5009/3668/11 відмовлено у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства “ОКЕАН ПЛЮС” про розірвання договору б/н від 26.08.2009р. з тих мотивів, що договір б/н про надання юридичних послуг від 26.08.2009 р. є неукладеним, тому у суду відсутні підстави для його розірвання.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2011р. рішення господарського Запорізької області від 22.08.2011р. у справі № 18/5009/3668/11 залишено без змін.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачені підстави виникнення господарських зобовязань.

Так, господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; інших дій субєктів, а також внаслідок подій, з якими закон повязує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, серед іншого, договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Як зазначає позивач та підтверджує відповідач, в серпні 2009 року приватне сільськогосподарське підприємство “ОКЕАН ПЛЮС” звернулося до приватного підприємця ОСОБА_1 для надання юридичних послуг з питання закриття підприємства.

Вартість робіт про надання юридичних послуг за домовленістю сторін склала 25 250,00 грн.

У подальшому відповідач виставив позивачу рахунок б/н від 26.08.2009 року на оплату зазначеної суми.

З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням від № 3 від 31.08.2009р. відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 25 250,00 грн. з призначенням платежу: “передоплата за юридичні послуги, згідно рахунку б/н від 26.08.2009р.”.

За приписами ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідач відповів на оферту, здійснивши передоплату шляхом перерахування коштів на вказаний розрахунковий рахунок, згідно суми передоплати, що була вказана у оферті і становить 25 250,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За таких обставин договір про надання юридичних послуг вважається укладеним, оскільки позивачем вчинено дію, яка засвідчує її бажання укласти договір, а саме здійснено передоплату за надання юридичних послуг у розмірі 25 250,00грн.

Отже, фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли господарські зобовязання, які не суперечать положенням ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Так, між сторонами відбувся правочин (було укладено усну угоду), який за своєю правовою природою є угодою про надання юридичних послуг.

В силу ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 1212 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування свої вимог, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Вищевказана норма закону передбачає регулювання окремого виду позадоговірного зобовязання, що виникає внаслідок набуття або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх правових підстав.

Безпідставність полягає в тому, що придбання або зберігання майна відбувається без правових підстав, встановлених законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мали місце підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобовязаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Отже, для застосування даних норм законодавства обовязково має бути відсутньою правова підстава для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мова йде про помилку, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обовязків, встановлених ст.11 ЦК України.

Виходячи з наданих сторонами письмових доказів, у т.ч. платіжного доручення від № 3 від 31.08.2009р. з призначенням платежу: “передоплата за юридичні послуги, згідно рахунку б/н від 26.08.2009р.”, а також враховуючи положення наведених вище норм матеріального права, суд дійшов висновку про виникнення між сторонами господарських відносин на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором про надання юридичних послуг, на виконання умов якого позивачем перераховано оплату.

Отже, позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність між сторонами правовідносин, які регулюються положеннями ст. 1212 ЦК України.

Таким чином, у позивача не виникло право вимагати від відповідача повернення безпідставно отриманих коштів в порядку ст. 1212 ЦК України.

Між сторонами виникли договірні зобовязання, які регулюються іншими нормами права.

З огляду на викладене, позовні вимоги із заявлених позивачем підстав є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі відносяться на позивача.

Керуючись ст. ст. 4-5, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 16.03. 2012р.