Постанова № 2203493, 13.10.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.08 Справа№ 3/172А

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торська розглянула матеріали справи

За позовом: Державне відкрите акціонерне товариство „Шахта”Надія”, с. Сілець

До відповідача: ДПІ у Сокальському районі

Про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення № 0003661501/0 від 25.04.2008 року

В судове засідання з’явились:

від позивача: Мокрій Р.З. - представник

від відповідача: Сольвар О.М. - представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України.

Суть спору: Подано позов Державним ВАТ „Шахта”Надія” до ДПІ у Сокальському районі про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення № 0003661501/0 від 25.04.2008 року.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

Відповідач позов не визнає з підстав і мотивів викладених у письмовому запереченні на позов та додатковому обґрунтуванні.

В судовому засіданні 13.10.2008 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності , встановив наступне:

ДПІ у Сокальському районі 09.04.2008 року проводилась планова виїзна перевірка Державного ВАТ „Шахта”Надія”” щодо дотримання вимог п.п5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за період з 30.07.2004 р. по 27.03.2008 р. За результатами перевірки податковою інспекцією було складено акт №337/150/00178175 від 09.04.2008 року та прийнято податкове повідомлення –рішення:

- № 0003661501/0 від 25.04.2008 року, яким до Державного ВАТ „Шахта”Надія” застосовано штрафні санкції в розмірі 613 596,69 грн. за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Державне відкрите акціонерне товариство „Шахта”Надія” оскаржило його в судовому порядку.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає до задоволення.

При прийнятті постанови, суд виходив з наступного:

Оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0003661501/0 від 25.04.2008 року прийняте на підставі акту перевірки №337/150/00178175 від 09.04.2008 року, яким встановлено порушення товариством п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в результаті чого податковою інспекцією на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону за затримку на 1242 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 1 227 193,35 грн. нараховано позивачу штраф у розмірі 613 596,69 грн.

Як вбачається з акту перевірки, податковою інспекцією встановлено, що позивачем за період з 10.11.2004 року по 27.03.2008 року було несвоєчасно (із затримкою більше 90 календарних днів) сплачено до бюджету кошти на загальну суму 1 227 193,35 грн., задекларованих сум по податку на додану вартість згідно декларацій, у зв’язку з чим до товариства застосовано штрафні санкції у розмірі 613 596,69 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що податкова інспекція у Сокальському районі без узгодження з ВАТ „Шахта”Надія” змінила призначення платежу та погасила існуючу податкову недоїмку, внаслідок чого виникла заборгованість за період, за який позивач вважав податкові зобов’язання погашеними. Крім цього, позивач посилається на те, що відповідачем застосовано штрафні санкції з порушенням строку 1095 днів встановленого п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону 2181-ІІІ.

Доводи позивача не обґрунтовані і не заслуговують на увагу суду, оскільки на момент сплати узгодженого податкового зобов’язання позивач мав борг перед бюджетом по податку на додану вартість і на підставі п.7.7.ст.7 Закону України №2181 перераховані кошти були зараховані в обліковій картці платника податку у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону 2181-ІІІ встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) _ у рівних пропорціях.

Згідно Податкового роз'яснення щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 13.11.2002 N 540 «кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом».

Нормами п.5.4. Наказу ДПА України N 342 від 03.09.2001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18 жовтня 2001 р. за N 887/6078 "Про внесення змін до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів" передбачають "Операції здійснюються в картках особових рахунків у хронологічному порядку. Облік надходження платежів в картках особових рахунків здійснюється у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Як вбачається із матеріалів справи, суми по платіжних дорученнях були спрямовані на погашення податкового боргу, що виник у зв'язку з несплатою позивачем самостійно визначених сум податкового зобов'язання у поданій до податкового органу декларації по податку на додану вартість в попередніх роках.

Відповідно до п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому пункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.

Не заслуговують на увагу суду доводи позивача про те, що відповідач порушивши строк 1095 днів який встановлений п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону 2181-ІІІ застосував, штрафні санкції до ВАТ „Шахта” Надія”.

Відповідно до п.l.5 ст. 1 цього Закону, штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка стягається з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону 2181-ІІІ, встановлено, що за винятком випадків, визначених п.п.15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках зазначених цим законом (п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону 2181-ІІІ), не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання декларації, а у разі, коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Стаття 4 Закону 2181-ІІІ передбачає «Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє

арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання.

г) згідно із законами з питань оподаткування особою відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов’язкового платежу) є контролюючий орган.

Визначений п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону 2181-ІІІ термін давності стосується лише податкових зобов'язань, які визначаються ДПІ у випадках, передбачених пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 цього Закону. Норма вище зазначених підпунктів не передбачає застосування строку давності 1095 днів у разі нарахування штрафних санкцій по п.п.17.1.7 п.17.l ст.17 вищевказаного закону за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань.

Твердження позивача про те, що податковий орган визначав податкове зобов’язання ВАТ „Шахта”Надія” не заслуговують на увагу суду, оскільки термін давності, який визначений п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону 2181-ІІІ стосується лише податкових зобов'язань, які визначаються ДПІ у випадках, передбачених п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 цього Закону. Норма вище зазначених підпунктів не передбачає застосування строку давності 1095 днів у разі нарахування штрафних санкцій по п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 вищевказаного закону за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань.

Згідно із вимогами ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Відповідач належними і допустимими доказами обґрунтував правомірність прийняття ним оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.

З урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування найвищою судовою інстанцією України та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги не обґрунтовані і не підлягають до задоволення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.7-9, 14, 17, 69-71, 79, 86,158-163, 167, п. п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні позову відмовити.

2.Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений та підписаний, в порядку, визначеному ч.3 ст.160 КАС України, 16.10.2008р.

Суддя