Рішення № 2203388, 23.10.2008, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Від "23" жовтня 2008 р. по справі № 7/83-38

за позовом прокурора Луцького району в інтересах держави в особі дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та Волинської філії ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, м. Луцьк

до відповідача: виробничого управління житлово-комунального господарства смт. Рокині, Луцького району

про стягнення 150659 грн. 67 коп. заборгованості

Суддя Шум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від позивача: не з’явився

Позивач та відповідач належним чином (реєстр рекомендованої кореспонденції) були повідомлені про час та місце засідання суду, однак повноважних представників в судове засідання не скеровано, в зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними у справі матеріалами.

Суть спору: прокурором Луцького району звернувся в інтересах держави в особі дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та Волинської філії ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” до виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 150659,67 грн.

Відповідач пояснень з приводу пред’явлених позовних вимог не представив, позову не оспорив, , компетентного представника в судове засідання не направив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представника відповідача, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 01 жовтня 2007 року між дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Волинської філії ДК „Газ України”, м. Луцьк та виробничим управлінням житлово-комунального господарства смт. Рокині було укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів за №06/07-21/257-БО-1.

У відповідності до умов зазначеної угоди позивачем було взято на себе зобов’язання щодо забезпечення безперебійного постачання відповідачу природного газу.

На виконання умов вказаного договору Волинською філією дочірньої компанії „Газ України” впродовж періоду січень-березень 2008 року надавались підприємству житлово-комунального господарства послуги по постачанню природного газу.

Всього у зазначений період підприємству ВУЖКГ було поставлено, а останнім прийнято та спожито 138105 м.куб. природного газу загальною вартістю 177059,67 грн.

Згідно п. 6.1 договору №06/07-21/257-БО-1, оплата за спожитий природний газ повинна була здійснюватись покупцем (відповідачем) грошовими коштами в наступному порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по тридцять три відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до двадцятого та тридцятого (31) числа поточного місяця; остаточний розрахунок повинен проводитись відповідачем на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до десятого числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач за отриманий природний газ здійснив часткову оплату на суму 26400грн., заборгованість відповідач на час розгляду справи складає 150659,67грн. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір на постачання природного газу предметом судового розгляду не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, постачання позивачем відповідачу природного газу, отримання останнього та його використання Рокинівським ВУЖКГ, а також не проведення останнім при цьому всіх належних розрахунків і платежів, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 150659,67 грн. заборгованості, пред’явлені прокурором Луцького в інтересах держави в особі дочірньої компанії „Газ України” в особі Волинської філії ДК „Газ України”, підставні і підлягають до задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, які поніс позивач пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом, (сплата державного мита, оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), підлягають відшкодуванню у відповідності із вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 549, 550, 599 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з виробничого управління житлово-комунального господарства смт. Рокині (Луцький район, смт.Рокині, вул.Шкільна, 1, код 13366895) на користь дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Волинської філії ДК „Газ України” (м. Луцьк, вул. Ковельська, 1, код 23253092) 150659,67 грн. заборгованості.

3.Стягнути з виробничого управління житлово-комунального господарства смт. Рокині (Луцький район, смт.Рокині, вул.Шкільна, 1, код 13366895) в доход Державного бюджету України 1506,60грн. державного мита.

4.Стягнути з виробничого управління житлово-комунального господарства смт. Рокині (Луцький район, смт.Рокині, вул.Шкільна, 1, код 13366895) 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Державного бюджету м.Луцька (р/р3121172597100002 одержувач коштів УДК у м. Луцьку, банк одержувача ГУДКУ у Волинській області, код одержувача 21741605, МФО 803014, КЕКД 22050000.).

Суддя М.С. Шум