Постанова № 2203359, 30.09.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2008 № 33/129

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів: Михальської Ю.Б.

при секретарі:

За участю представників:

позивача:Рожковська К.А. довіреність №В-ОН-01/105 від 14.01.2008 р.

відповідача:Зонтов Ю.В. довіреність від 01.06.2008 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.04.2008

у справі № 33/129

за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця"

до Відкритого акціонерного товариства - лізингової компанії "Укртранслізинг"

простягнення 87347,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.04.2008 р. в справі №33/129 в позові Державного підприємства “Донецька залізниця” (далі ДП “Донецька залізниця”, позивач) про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Лізингова компанія “Украгролізінг” (далі ЛК “Украгролізінг”, відповідач) 87347,94 грн., було відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду м. Києва від 1.04.2008 р. про стягнення пені у відповідності до Договору фінансового сублізингу №Д/Л 071375 від 18.06.2007 року в сумі 87347,94 грн. та постановити нове, яким стягнуту з ВАТ “Лізингова компанія “Укртранслізинг” суму боргу.

Позивач вважає, що рішення не відповідає діючому законодавству, оскільки при оцінці доказів по справі суд невірно оцінив зміст п.п. 3, 4 Додаткової угоди, що призвело до прийняття висновків, що не відповідають обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що твердження позивача стосовно не відповідності рішення діючому законодавству, є необґрунтовани, надуманим, безпідставним та таким, що не відповідають дійсності. Просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою від 20.06.2008 р. апеляційна скарга була прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 09.09.2008 р.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2008 р. було змінено склад судової колегії по справі №33/129.

В судовому засіданні 09.09.2008 р. була оголошена перерва на 30.09.2008 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія встановила наступне.

Між сторонами, 18.06.2007 року було укладено договір фінансового сублізингу №65Д/Л-071375 НЮ (зареєстровано юридичною службою Донецької залізниці 19.06.2007 року), відповідно до якого пасажирські вагони, виготовлені згідно зі специфікацією, відповідно до встановлених сублізингоодержувачем технічних вимог, отриманий раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу, передаються сублізингодавцем в строкове платне володіння і користування сублізингоодержувача на умовах, визначених договором з відома і дозволу лізингодавця.

Відповідно до п. 5.2 договору фінансового сублізингу № 65Д/Л-071375 НЮ від 19.06.2007 року передача предмету лізингу здійснюється сублізингодавцем відповідно до графіка передачі предмету лізингу в сублізинг (Додаток № 3 до даного Договору) на умовах DDP станція Донецьк Північний Донецької залізниці.

Додатком № 1 до договору фінансового сублізингу № 65Д/Л-071375 НЮ від 19.06.2007 року (специфікація) сторонами було узгоджено ціну на предмет сублізингу, яка склала 3 495 833,33 грн. за одиницю пасажирського вагону міжобласного типу мод. 61-532.3.

17.09.2007 року факсом на адресу позивача отримано листа від відповідача за №884-02/09/07 від 14.09.2007 року про те, що прийом одного пасажирського вагону №04830006 міжобласного типу відбудеться 27.09.2007 року на території закритого акціонерного товариства “Вагонмаш” та прохання повідомити прізвища, імя, по-батькові, номери паспортів та номера командировочних листів представників позивача.

Також, закрите акціонерне товариство “Вагонмаш” 13.09.2007 року факсом на адресу позивача направив лист за № 22-2596, в якому просить командирувати представників для приймання вагону моделі 61-532.3 (№ 048 30006).

20.09.2007 року відповідачем по факсу на адресу позивача надійшов письмовий лист № 906/09/07 від 19.09.2007 року про те, що прийом вагону №04830006 міжобласного типу на території закритого акціонерного товариства “Вагонмаш” відбудеться 24.09.2007 року.

Листом № 2008\6-4903 від 25.09.2007 року позивач надав інформацію про осіб, які будуть приймати вагон № 04830006.

26.09.2007 року представниками сторін було укладено протокол з питань прийому вагону моделі 61-532.3 № 048-30006 на території закритого акціонерного товариства “Вагонмаш”, в якому були порушені 35 питань невідповідності вагону сертифікату відповідності.

29.10.2007 року, комісією позивача було порушено 30 питань, відповідно до яких вагон не відповідає виданому сертифікату відповідності.

Відповідно до п. 5.1 договору фінансового сублізингу № 65Д/Л-071375 НЮ від 19.06.2007 року сублізингоодержувач набуває право користування предметом лізингу на умовах цього договору з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі предмету лізингу в сублізинг.

Станом на 26.11.2007 року акт приймання-передачі предмету лізингу сторонами не було підписано.

04.10.2007 року позивач направив на адресу відповідача претензію №НЗЯ-07/1234, в якій зазначено, що заборгованість на 05.10.2007 року відповідача по договору №Д/Л 071375 НЮ становить 16 281,96 грн. та позивач просить відповідача розглянути претензію протягом 7 днів з моменту отримання та вирішити питання про передачу майна, графік передачі якого передбачений в вересні 2007 року.

Відповіді позивач на претензію не отримав.

26.11.2007 року було повторно направлено претензію № НЗЛ-07/1514, в якій зазначелось, що заборгованість відповідача станом на 26.11.2007 року по договору №Д/Л 071375 НЮ становить 84 666,20 грн. та позивач просить відповідача розглянути претензію протягом 7 днів з моменту отримання та вирішити питання про передачу майна, графік передачі якого передбачений в вересні 2007 року.

27.11.2007 року між позивачем і відповідачем було укладено додаткову угоду № 4 до договору фінансового сублізингу № 65Д/Л-071375 НЮ від 19.06.2007 року.

Відповідно до п.1 вищезазначеної додаткової угоди сторони домовились достроково припинити дію договору про передачу на умовах фінансового сублізингу пасажирських вагонів міжобласного типу мод.61-532.3 у кількості 10 шт., в звязку з неможливістю виготовлення їх у відповідності до встановлених технічних вимог.

Згідно п.З додаткової угоди № 4 до договору фінансового сублізингу №65Д/Л 071375 НЮ від 19.06.2007 року сублізингодавець зобовязується сплатити сублізингоодержувачу суму штрафних санкцій за непостачання продукції до моменту підписання даної угоди станом на 26.11.2007 року у розмірі 84 666,20 грн.

Пунктом 4 додаткової угоди № 4 до договору фінансового сублізингу №65Д/Л 071375 НЮ від 19.06.2007 року передбачено, що після підписання даної угоди сторони не мають взаємних претензій щодо зобовязань по поставці пасажирських вагонів міжобласного типу мод. 61-532.3 у кількості 10 шт., обумовлених договором сублізингу №65Д/Л-071375 НЮ від 19.06.2007 року.

Також, в зазначеній додатковій угоді зазначено, що вона вступає в силу з моменту підписання її сторонами та є невідємною частиною договору

Внаслідок укладання спірного договору та додаткової угоди між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. І статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. І статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ГК України та ч. 1 ст. 604 ЦК України, зобовязання припиняється за домовленістю сторін, зокрема укладанням додаткових угод.

Оскільки, в додатковій угоді № 4 до договору фінансового сублізингу № 65Д/Л-071375 НЮ від 19.06.2007 року передбачено, що вона вступає в силу з моменту підписання її сторонами та є невідємною частиною договору і, що після підписання даної угоди сторони не мають взаємних претензій щодо зобовязань по поставці пасажирських вагонів міжобласного типу мод. 61-532.3 у кількості 10 шт., обумовлених договором сублізингу №65Д/Л 071375 НЮ від 19.06.2007 року, тому зобовязання по ньому припинилось з 27.11.2008 р.

Однак, судова колегія зазначає, що п. 4 додаткової угоди припиняє зобовязання лише щодо поставки пасажирських вагонів, а не взагалі. Так, в п. 3 зазначеної угоди зазначено:“Сублізингодавець зобовязується сплатити сублізингоодержувачу суму штрафних санкцій за непостачання продукції до моменту підписання даної угоди станом на 26.11.2007 р. у розмірі 84666,20грн.”.

Судом першої інстанції невірно було проаналізовано п.п. 3, 4 Додаткової угоди, після чого він прийшов до висновку, що штрафні санкції необхідно було сплатити лише до 27.11.2007 р. і що їх несплата до зазначеної дати, звільнила боржника від цього обовязку.

Судова колегія зазначає, що п. 3 зазначеної угоди містить припис, щодо необхідності сплати боржником штрафних санкцій, які були нараховані за період з дати прострочення виконання основного зобовязання по Договору сублізингу і до підписання додаткової угоди, якою було припинено це зобовязання, а не припис, щодо необхідності сплати боржником раніше нарахованих штрафних санкцій саме до певної календарної дати.

Поруч з тим, колегія не погоджується з сумою штрафних санкцій, які просить стягнути позивач в позовній заяві, оскільки в спірній додатковій угоді, яка підписана сторонами обумовлена сума штрафних санкцій в розмірі лише 84666,20грн., яка і підлягає до стягнення з боржника.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд зазначає, що зазначена помилка суду першої інстанції призвела до прийняття невірного рішення по справі, тому відповідно до ст. 104 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2008 р. в справі №33/129 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Лізингова компанія “Украгролізінг” (юр. адреса: 03150 м.Київ, вул. Анрі Барбюса, 40, пошт. адреса: 01103, м.Київ, вул. Драгомирова, 4 оф. 120; р/р 26001001152 у АБ “Експрес-Банк” м. Київ, МФО 322959, код 30674235) на користь Державного підприємства “Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, р/р: 26037004000019 в Донецькій філії АКБ “Експрес-Банк”, МФО 335838, код 01074957) суму штрафних санкцій в розмірі 84666,20 грн. (вісімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят шість грн. 20 коп.), 846,66 грн. (вісімсот сорок шість грн. 66 коп.) державного мита за подання позовної заяви, 114,38 г8рн. (сто чотирнадцять грн. 38 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 436,74 грн. (чотириста тридцять шість грн. 74 коп.) за подання апеляційної скарги.

В решті позову відмовити.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Справу №33/129 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

СуддіМихальська Ю.Б.

16.10.08 (відправлено)