Ухвала суду № 22028691, 01.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 р.Справа № 2а-1670/5123/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засіданняКоцури Т.А., Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2011р. по справі№2а-1670/5123/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Трубокомплект - Кременчук" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубокомплект - Кременчук" (далі ТОВ "Трубокомплект - Кременчук") до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 06.05.2011 року № 0002491502/1569.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Трубокомплект - Кременчук" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Не погодившись з даною постановою суду, Кременчуцької ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів до виробника. Так, постачальником ТОВ "Трубокомплект - Кременчук" у перевіряємий період було Приватне підприємство “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” (далі ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”). В свою чергу, “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” є посередником, однми з постачальників якого є Приватне підприємство “НАФТА-КАПІТАЛ”, м. Кременчук (далі ПП “НАФТА-КАПІТАЛ”) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Відродження”м. Харків (далі ТОВ “Компанія “Відродження”). Апелянт вказує, що директором ПП “НАФТА-КАПІТАЛ”та ТОВ “Компанія “Відродження”є одна людина- ОСОБА_1. Фактично згідно податкової звітності у ПП “Нафта-Капітал”та ТОВ “Компанія “Відродження”відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Згідно акту обстеження від 17.01.2011 року № 18, ПП “Нафта-Капітал”не знаходиться за юридичною адресою та рішенням від 20.01.2011 року анульовано свідоцтво платника ПДВ ПП “Нафта-Капітал”. З огляду на зазначене, оскільки операції між ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” та постачальниками - ПП “НАФТА-КАПІТАЛ”та ТОВ “Компанія “Відродження”не створюють настання реальних наслідків та направлені на формування штучного податкового кредиту для вигодо набувачів, то позивачем було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту коштів за договорами від зазначених постачальників.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем повністю підтверджено факт взаємовідносин із ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” щодо постачання товару. Податковим органом під час розгляду справи не було надано жодного доказу того, що операції позивачем не проводились, товар не отримувався. Позивачем же було виконано передбачені законом умови для отримання бюджетного відшкодування, він має всі документальні підтвердження розміру сум податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 01.04.2011 року по 06.04.2011 року співробітниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку декларації з податку на додану вартість ТОВ “Трубокомплект-Кременчук”, поданої за грудень 2010 року, за результатами якої складено Акт № 2010/15-322/33435179 від 06.04.2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0002491502/1569, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 3 869 грн. 96 коп., в тому числі: 3 095 грн. 97 коп. - основний платіж, 773 грн. 99 коп. - штрафна (фінансова) санкція.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає.

Фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування слугував закріплений в акті перевірки від 06.04.2011 року № 2010/15-322/33435179 висновок контролюючого органу стосовно того, що при проведенні перевірки контрагентів по ланцюгу - ПП “НАФТА-КАПІТАЛ”та ТОВ “Компанія “Відродження”встановлена відсутність настання реальних наслідків угод укладених між даними підприємствами та іншими субєктами господарювання.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, яка була дійсна на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Таким чином, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Проте наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару є обв"язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обгрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування.

Як слідує з матеріалів справи 07.12.2010 року між ТОВ “Трубокомплект-Кременчук” (Покупець) та ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 07-12-10.

Згідно умов договору, Продавець зобовязується продати Покупцю товар, а Покупець прийняти його та оплатити. Поставка товару здійснюється за домовленістю сторін. Оплата вартості товару здійснюється згідно виставлених рахунків.

На виконання умов договору ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” виписано ТОВ “Трубокомплект-Кременчук” податкову накладну від 17.12.2010 року № 113 на загальну суму 18 575 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ 3 095 грн. 97 коп., рахунок-фактуру та видаткову накладну.

Розрахунок за отриманий товар проводився позивачем у безготівковій формі та його проведення підтверджується банківською випискою.

Перевезення товару від Постачальника (ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”) до Покупця (ТОВ “Трубокомплект-Кременчук”) здійснювалося Постачальником із використанням послуг ФОП ОСОБА_2 (свідоцтво про сплату єдиного податку від 24.03.2010 року вид діяльності - діяльність автомобільного вантажного транспорту, ліцензія Міністерства транспорту та звязку України Серії АВ № НОМЕР_1, дозволений вид робіт внутрішні перевезення вантажів, копії у матеріалах справи) та підтверджується товарно-транспортною накладною від 17.12.2010 року.

Зберігання товару здійснювалося в орендованому приміщенні за адресою: проїзд Галузевий, 30 м. Кременчук (договори оренди із ЗАТ “Паритет”від 01.01.2009 року № 2, від 01.01.2011 року № 1/1-2011).

Позивачем на підставі виписаної ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” податкової накладної включено до складу податкового кредиту до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року суму ПДВ 3 095 грн. 97 коп.

Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено, зауваження до її змісту та форми відсутні.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використав придбаний у ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” товар у своїй господарській діяльності, а саме: для реалізації ВАТ “Домбассатоменергомонтаж”, ЗАТ “Паритет”, що підтверджується видатковими накладними.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності ТОВ “Трубокомплект-Кременчук” для подальшої його реалізації.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги, щодо порушення позивачем п.1.8 Закону №168/97 і як наслідок відсутність права на бюджетне відшкодування, через те, що угоди контрагентів позивача по ланцюгу - ПП “НАФТА-КАПІТАЛ”та ТОВ “Компанія “Відродження”не створюють реальних наслідків, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Податковим органом не надано будь-яких доказів, які б засвідчили відсутність у постачальника (ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”) фізичних, технічних та технологічних можливостей виконання поставки товарів, або недостовірність відомостей в первинних документах.

Несплата податків контрагентами позивача по третій ланці не може бути підставою для відповідальності товариства, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності як платника.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі “БУЛВЕС”АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” і правомірність віднесення позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийняті не на підставі законодавства.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучі субєктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обовязок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Інші доводи апеляційної скарги з вище зазначених підстав висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 3 червня 2011 року по справі№2а-1670/5123/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Любчич Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Русанова В.Б. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 06.12.2011 р.