Ухвала суду № 22025864, 21.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2011 р.Справа № 2а-5514/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської обласної митниці на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2011р. по справі№2а-5514/11/2070

за позовом ТОВ "Укржилспілка, ЛТД" <Список ><Текст >

до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування рішеннь і стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2011 року адміністративний позов ТОВ “УКРЖИЛСПІЛКА, ЛТД” до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області за участю прокуратури Київського району м. Харкова про скасування рішень і стягнення коштів задоволено. Визнано протиправними і скасовано рішення Харківської митниці державної митної служби України про визначення митної вартості товарів № 800000006/2010/001061/2 від 08.04.10р., №800000006/2010/001038/2 від 08.04.10р., № 800000006/2010/001554/2 від 06.05.10 р., № 800000006/2010/001973/2 від 26.05.10 р. Визнано протиправними і скасовано повністю Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, видані Харківської митниці державної митної служби України за № 800000015/0/00256 від 08.04.2010 р., № 800000015/0/00255 від 08.04.2010 р., № 800000015/0/00360 від 06.05.2010 р., № 800000015/0/00459 від 27.05.2010 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСПІЛКА, ЛТД” м. Харків пр. Постишева, б. 51 кв. 12, ідентифікаційний код 23143894 п\р 2600301972356 у Центральна філія ПАТ "Кредобанк" МФО 325365 надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 93896 грн. 85 коп. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСПІЛКА, ЛТД” м. Харків пр. Постишева, б. 51 кв. 12, ідентифікаційний код 23143894 п\р 2600301972356 у Центральна філія ПАТ "Кредобанк" МФО 325365 надмірно сплачене мито у розмірі 5752 грн. 08 коп. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСПІЛКА, ЛТД” м. Харків пр. Постишева, б. 51 кв. 12, ідентифікаційний код 23143894 п\р 2600301972356 у Центральна філія ПАТ "Кредобанк" МФО 325365 понесені позивачем судові витрати в сумі 996 грн. 49 коп.

Харківська обласна митниця, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2011 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги перший відповідач посилається на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судом першої інстанції не враховано, що декларант зобовязаний надати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості товару, що ввозиться на митну територію України. Між тим, як зазначив перший відповідач, декларантом на вимогу митного органу не було надано калькуляцію собівартості товару, а також першим відповідачем було виявлено розбіжності в документах, наданих декларантом до ВМД щодо умов поставки товару, в звязку з чим митний орган прийшов до висновку, що позивачем не підтверджено документально відомості щодо визначення митної вартості товару за обраним декларантом методом, що свідчить про унеможливлення використання обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.

ТОВ “УКРЖИЛСПІЛКА, ЛТД” заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції-без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що спір виник з приводу митної оцінки товару, зазначеного в ВМД, які були подані декларантом для митного оформлення товару, а саме : № 800000015/2010/324058 від 06.04.2010 товар «Полістирол регранулят у гранулах -20000 кг. Вміст полістиролу - не менше 95,5 мас.%, без вспінювачів. Одержаний шляхом переробки відходів власного виробництва (виробів технічного призначення, народного споживання). Використовується як сировина для виробництва виробів технічного призначення та товарів народного споживання, загального призначення марки РS, без вмісту мінеральних домішок. Виробник: фірми Р.Р.Н. “ZELAN” , Польща. Країна виробництва -РL» за митною вартістю 0,98 дол. США/кг.;

№ 800000015/2010/323990 від 06.04.2010, 800000015/2010/325573 від 06.05.2010, 800000015/2010/326454 від 25.05.2010 товар «Поліпропілен регранулят марки М-10 у гранулах (вміст пропілену - не менше 95,5мас.%, етилену - не більше 4,0мас.%, виробничих домішок не більше 0,5 мас.%). Одержаний шляхом переробки обрізків поліпропіленової плівки з хімічною та механічною очисткою від домішок. Використовується як сировина для виробництва поліпропіленової стрічки. Виробник: Р.Р.Н. "ВОМАХ", Польща. Країна виробництва -РL» за митною вартістю від 0,57 до 0,67 дол. США/кг.

Разом з наведеними ВМД позивачем подані до митного органу зовнішньоекономічні договори № 29/01 від 29.12.2009 р., № 05/01 від 21.12.2005 р., з доповненнями, договір (контракт) про перевезення № 02/02 від 14.01.2010 р. рахунок-фактура (інвойс) FV/35/10 від 25.02.2010 р., міжнародна товарно-транспортна накладна CMR A N 184431 від 31.03.10 р., сертифікат походження PL/MF/AC 0459845 від 31.03.2010 р., рахунок-фактура (інвойс) EXT/10 2010150001 від 31.03.2010 р., міжнародна товарно-транспортна накладна CMR A N 184428 від 30.03.10 р., сертифікат походження PL/MF/AD 0251300 від 31.03.2010 р. рахунок-фактура (інвойс) FV/75/10 від 15.04.2010 р., міжнародна товарно-транспортна накладна CMR A N 130358 від 29.04.10 р., сертифікат походження PL/MF/AC 0466055 від 29.04.2010 р., рахунок-фактура (інвойс) FV/103/10 від 12.05.2010 р., міжнародна товарно-транспортна накладна CMR A N 210114 від 21.05.10 р., сертифікат походження PL/MF/AC 0466132 від 21.05.2010 р. та інші документи, що стосуються визначення митної вартості товару та зазначені у ВМД, рішеннях та картках відмови, як такі, що подані під час митного оформлення.

Для визначення митної вартості товару згідно поданих декларацій митної вартості № 800000015/2010/323990 від 06.04.10р. (ДМВ 1) декларант використав перший (основний) метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди.

Однак, Харківська обласна митниця спірними рішеннями про визначення митної вартості скоригував в бік збільшення митну вартість визначену товариством за основним методом на підставі 6-го (резервного) методу визначення митної вартості, прийняла картку відмови № 800000015/0/00256 від 08.04.2010 р.

Для визначення митної вартості товару згідно поданих декларацій митної вартості № 800000015/2010/324058 від 06.04.10р. декларант використав другий метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів був оцінений поліпропилену регранулят марки М-10, який надходив від фірми Р.Р.Н. “ BOMAX” Польща.

Для визначення митної вартості товару згідно поданих декларацій митної вартості № 800000015/2010/325573 від 06.05.10р. та 800000015/2010/326454 від 25.05.10р. (ДМВ 1) декларант використав перший (основний) метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди.

Однак , Харківська обласна митниця спірними рішеннями про визначення митної вартості скоригував в бік збільшення митну вартість визначену товариством за основним методом на підставі 6-го (резервного) та 3-го методу визначення митної вартості , прийняла картку відмови № 800000015/0/00255 від 08.04.2010 р., картку відмови № 800000015/0/00360 від 06.05.2010 р., картку відмови № 800000015/0/00459 від 27.05.2010 р.

З метою уникнення зростання витрат завдяки простою транспорту з товаром під митним контролем, позивач змушений був задекларувати митну вартість за визначеними митницею методами, внаслідок чого були складені та подані до митниці нові ВМД № 800000015/0/324192 від 09.04.10 р., додатково сплачений податок на додану вартість в розмірі 18849,11 грн. та додатково сплачене ввізне (імпортне) мито в розмірі 5752,08 грн. , ВМД № 800000015/0/324186 від 08.04.10 р., додатково сплачений податок на додану вартість в розмірі 22768,37 грн.; ВМД № 800000015/0/325648 від 07.05.10 р., додатково сплачений податок на додану вартість в розмірі 24850,52 грн. та ВМД № 800000015/0/326714 від 27.05.10 р., додатково сплачений податок на додану вартість в розмірі 27428,85 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконані всі умови, передбачені ч. 4 ст. 267 МК України для застосування ним 1-го та 2-го методу визначення митної вартості товару і доведено право на застосування 1-го та 2-го методу відповідними документами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товару обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. № 1375.

Відповідно до зазначеного Порядку заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості щодо її визначення повинні ґрунтуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації.

Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При виникненні потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Згідно статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Таким чином, у разі неможливості підтвердження декларантом заявленої митної вартості або коли у митного органу виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих ним відомостей, митному органу надано право коригування митної вартості товарів.

Статтею 266 Митного кодексу України визначено методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). У випадку, якщо основний метод при визначенні митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

Відповідно до ч.4 ст. 267 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Отже, законом передбачені умови застосування першого методу визначення митної вартості товару і тільки при недотриманні умов, вказаних в п.1,2,3,4. ч.4 ст. 267 МК України митницею може розглядатися питання про послідовне застосування інших методів визначення митної вартості товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач при митному оформленні товару застосував саме перший та другий метод визначення митної вартості товарів, що ввезені на митну територію України.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, декларантом були подані всі документи, передбачені пунктами 7, 8 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766"Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", що не заперечується відповідачем.

Пунктом 11 вказаного Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено ціну товару позивача за договором, який був імпортований на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного договору.

В апеляційній скарзі зазначено, що єдиною причиною відмови Харківської обласної митниці погодитися із визначенням митної вартості товарів за вартістю угоди стала наявність інформації Держмитслужби України про те, що задекларована декларантом ТОВ "Укржилспілка ЛТД" митна вартість товару значно нижче у порівнянні з вартістю аналогічних товарів, які експортувалися до України в найближчий час до часу експорту оцінюваного товару.

Колегія суддів зазначає , що в підтвердження наведеного митницею надано до матеріалів справи копію витягу з бази даних САІС ДМСУ, з якого вбачається, що приклади митного оформлення аналогічних товарів стосуються продуктів принципово іншої якості - полістиролу та поліпропілену у первинних формах, тоді як позивач заявляв для митного оформлення регранулят полістиролу та поліпропілену, отриманий шляхом вторинної переробки відходів.

Також колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів існування на час прийняття кожного рішення про визначення митної вартості товарів будь-яких доказів щодо вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених іншими митницями.

Даний витяг не містить умов контрактів, за якими здійснювалася поставка вказаних товарів, та ціну товару відповідно до умов контракту.

За приписами ст. 267 МК України до митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (перший метод), включаються, крім ціни, що була фактично сплачена за товари, інші витрати понесені покупцем (витрати на завантаження, розвантаження, транспортування, страхування товару та інше) зазначені у частині 2 вказаної статті.

З витягу цінової бази ЄАІС ДМСТУ не вбачається рівнів цін товару за контрактами та складових витрат, понесених покупцями, з яких була визначена митна вартість такого товару.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Харківська обласна митниця прийняла неправомірне і необгрунтоване рішення про визначення митної вартості товару № 800000006/2010/001061/2 від 08.04.10 р., № 800000006/2010/001038/2 від 08.04.10 р., № 800000006/2010/001554/2 від 06.05.10 р., № 800000006/2010/001973/2 від 26.05.10 р.

З огляду на зазначене вище, позивач вважає що відповідач-1 діяв не у спосіб передбачений діючим законодавством, а рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального та у відповідності до вимог норм матеріального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Всі обґрунтування митниці щодо правомірності своїх дій не враховують зазначену обставину.

Наказом Державної митної служби України від 31.01.2007 року № 74 затверджено Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, відповідно до п. 3.1 яких під час здійснення митного контролю й митного оформлення окремих видів товарів, які визначені Держмитслужбою для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості із застосуванням положень статті 265 Митного кодексу України, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня “Огляд цін українського та світового товарних ринків”, біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші інформаційні джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини.

Згідно з п. 3.2 Методичних рекомендацій при митному оформленні окремих видів товарів посадова особа митного органу, яка здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, обчислює прямі витрати на виробництво товару, зокрема сировину й матеріали та/або комплектуючі, що входять до складу цього товару, відповідно до інформації, надісланої Держмитслужбою.

Якщо заявлена декларантом митна вартість товару в результаті розрахунків нижча, ніж величина витрат, обчислена посадовою особою митного органу згідно з пунктом 3.2 цих Рекомендацій, то посадова особа митного органу повідомляє про це декларанта та запитує додаткові документи в підтвердження заявленої декларантом митної вартості, що визначені в п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766.

Отже, дані цінової бази ЄАІС ДМСТУ не можуть бути обєктивним та достовірним доказом заниження позивачем рівня цін на імпортовані товари та викликати обґрунтований сумнів стосовно правильності визначення ним митної вартості товару.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що Харківською обласною митницею не було проведено аналізу цінової інформації при визначенні вартості товарів, ввезених на митну територію України.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено ціну товару, який був імпортований позивачем на митну територію України на підставі зовнішньо-економічного договору належними документами.

При вирішенні питання щодо встановлення митної вартості товарів за 6 резервним методом відповідач, Митниця, виходила з того, що у митного органу відсутня інформація щодо вартості операції з ідентичними чи подібними товарами, які продаються на експорт в Україну та на території України у незміненому стані, а також відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичних та подібних товарів у найближчий до митного оформлення час.

Між тим, колегія суддів зазначає, що відсутність у відповідача інформації щодо вартості операції за угодами на ідентичні або подібні товари та щодо митного оформлення ідентичних та подібних товарів у найближчий до митного оформлення час спростовують його доводи щодо наявності відповідних документів на підставі яких у відповідача виникли сумніви щодо зазначеної позивачем вартості товару та достовірності поданих відомостей.

Колегія суддів зазначає, що при наявності у митного органу сумнівів щодо визначення митної вартості товару, митниця повинна була довести належним чином те, що позивачем навмисно занижена вартість товару.

Однак, відповідач-1 не надав таких доказів та не довів, що митна вартість товару, заявлена позивачем, була нижче вартості сировини та вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених іншими митницями України.

За відсутності таких доказів рішення митного органу про визначення митної вартості товару, прийняті за 6 методами, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому визнаються колегією суддів протиправними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем виконані всі вказані умови в ч.4 ст.267 МК України для застосування 1 методу визначення митної вартості товару і доведене право на застосування 1 методу відповідними документами.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідно до частин 2-4 ст. 266 Митного кодексу основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначенні митної вартості товару не можна використати застосовується послідовно кожний із зазначених методів.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено, в чому саме полягали його сумніви щодо зазначеної позивачем вартості продукції, достовірності поданих декларантом відомостей та обґрунтованість застосування резервного шостого методу оцінки вартості обладнання.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно до вимог п.2 ст.71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено те, що документи, надані позивачем, на підставі яких можна визначити митну вартість товару за основним методом - за ціною угоди, є недостатніми та такими, що викликають сумнів і дають підстави для застосування резервного шостого методу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем надані докази в підтвердження ним правомірності визначення митної вартості товару за першим методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської обласної митниці залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2011р. по справі№2а-5514/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Подобайло З.Г.

Судді(підпис)

(підпис)Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. <повний текст >