Ухвала суду № 22025101, 24.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 р.Справа № 3/121 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Господарського суду Полтавської області від19.07.11 р. по справі№3/121

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Лубенський мясокомбінат»

до Лубенської обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ВАТ «Лубенський мясокомбінат», звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом, у якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ Полтавської області № 0000292602/0 від 14.05.05 р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 119928,5 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 23985,7 грн., стягнути з відповідача держмито, сплачене позивачем в розмірі 85,0 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,0 грн.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 19.07.11 р. по справі № 3/121 позов був задоволений.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від19.07.11 р. по справі№3/121 з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є акт № 032/26-20-011/00443950 від 12.05.05 р. позапланової документальної перевірки підприємства позивача з питань додержання вимог податкового законодавства при господарських операціях зі СТОВ «Перемога»за період з 01.10.04 р. по 31.12.04 р., в якому зафіксовані порушення підприємством вимог п. 5.3.9 ст. 5 та п. 11.2.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які призвели до заниження податку на прибуток у ІУ кварталі 2004 р. в сумі 119928,0 грн. При цьому податкова інспекція виходила з того, що позивач відніс до складу валових витрат в ІУ кварталі 2004 р. суми вартості придбаного на переробку у СТОВ «Перемога»молодняка ВРХ у кількості 254 голови загальною вартістю 479714,02 грн., що підтверджується накладними на приймання худоби № 33 від 23.11.04 р., № 32 від 24.11.04 р. та № 34 від 25.11.04 р., однак не іншими належними документами (товарно-транспортними накладними, подорожнім листами вантажного автомобілю, відсутність даних відгодівлі молодняка як у самого контрагента позивача, так і інших партнерів останнього).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на приписи ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 1.2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р. (у редакціях, чинних на момент спірних правовідносин), де зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, що відображається в бухгалтерському обліку методом їх безперервного документообігу, є записи в облікових регістрах, що проводяться на основі первинних документів, які складені у відповідності до вимог вище зазначеного Положення. Первинні ж документи повинні бути складені в період проведення кожної господарської операції. Для контролю та обробки інформації на основі первинних документів складаються зведені документи ( п. 2.2 Положення).

З акту перевірки слідує, що протягом листопада 2004 р. ВАТ «Лубенський м'ясокомбінат»від СТОВ «Перемога»отримало товар (молодняк ВРХ у кількості 254 голови) по відповідно оформлених приймальних квитанціях. Операції з придбання молодняка ВРХ відображені в Книзі придбання товарів та бухгалтерському обліку відповідними проводками. Однак, відповідач не вважає приймальні квитанції підтвердженням правовідносин між позивачем та його контрагентом, а ставить під сумнів їх достовірність.

Колегія суддів звертає увагу, що використання вище наведених типових документів (подорожніх листів тощо) передбачене п. 2 спільного наказу Міністерства транспорту та звязку України і Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.95 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». До того ж, в ст. 62 Закону України «Про автомобільний транспорт»закріплений обов'язок замовника при перевезенні вантажу забезпечити своєчасне і повне оформлення документів на перевезення вантажу. Разом з тим, можливість формування зацікавленою особою бази оподаткування податком на прибуток підприємств (визначення її витратної частини) положеннями спеціального Закону не ставиться у залежність від способу оформлення транспортних документів на перевезення вантажу, зокрема, у разі недотримання господарюючим субєктом встановленої форми для таких документів. В п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»заборонено призначати додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі. Згідно п. 5.3.9 ст.3 цього Закону валові витрати можуть бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд першої інстанції вказав на те, що позивач відніс до складу валових витрат при формуванні податкової звітності з податку на прибуток за ІV квартал 2004 р. вартість отриманих в листопаді 2004 р. від СТОВ «Перемога»матеріальних цінностей для переробки за накладними № 33 від 23.11.04 р., № 32 від 24.11.04 р. та № 34 від 25.11.04 р. Такі документи є належним доказом реальності проведених товарних операцій між контрагентами.

Разом з тим в матеріалах даної справи міститься постанова Хорольського районного суду Полтавської області від 29.04.10 р. за результати розгляду кримінальної справи № 1-4/10 по обвинуваченню працівників ВАТ «Лубенський м'ясокомбінат». Так, початкова сукупність статей, на яких наполягало державне обвинувачення в процесі слідства, не знайшло обєктивного підтвердження, що зумовило перекваліфікування діянь на ч. 2 ст. 367 КК України. За диспозицією цієї статті вина особи, як необхідна ознака субєктивної сторони складу злочину, може бути лише у формі необережності. Тож констатовані кримінальним судом відсутність умислу і корисливого мотиву, спрямованих на настання суспільно-небезпечних наслідків у діях службових осіб позивача, позбавляє можливості спиратися на факт їх засудження, як на доказ порушення позивачем правил податкової звітності. Так само це не може слугувати обґрунтуванням додаткових фінансових зобовязань за податком на прибуток, призначених спірним повідомленням-рішенням відповідача.

Колегія суддів також не знаходить підстав вважати встановлені кримінальним судом ознаки складу злочину, передбаченого ст. ч. 1 ст. 358 КК України, в діях ОСОБА_1, що у відносинах з контрагентами виступав від імені позивача, укладав документи товарно-грошової звітності (а.с.124-133 тощо). З наведених у постанові Хорольського районного суду Полтавської області від 29.04.10 р. обставин не слідує, що неправильне оформлення документів для опосередкування правовідносин між вказаними господарюючими субєктами було спрямоване винним на приховання безтоварності (фіктивності) правочинів між контрагентами або є вчиненим з метою ухилення від оподаткування прибутків позивача згідно закону. Тому наведене Лубенською ОДПІ Полтавської області рішення у кримінальній справі №1-4/10 колегія суддів не застосовує за ч. 4 ст. 72 КАС України.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. А згідно ч. 1, ч. 2 ст. 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів на підтвердження порушення позивачем вимог п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який визначає дату збільшення валових витрат по операціям з резидентами, що сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у ст. 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у п. 7.2 ст. 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є суб'єктами сплати такого податку згідно із законодавством, відповідач не подав і не вказав в чому саме полягає порушення.

В акті перевірки як і в апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що порушення позивачем порядку формування валових витрат безпосередньо повязані з тим, що поставка худоби по ланцюгу постачальників до контрагента позивача документально не підтверджено. Дані висновки відповідач ґрунтує на інформації, яка містилася у ксерокопіях документів, отриманих від УБОЗ УМВС України в Кіровоградській області. Але доказів законності отримання таких документів, їх походження та змісту відповідачем не надано.

Також слід відмітити, що покладаючи відповідальність на сумлінного платника податків за бездіяльність або незаконні дії інших платників податків є фактичним перекладанням органом ДПС на субєкта підприємництва функцій контролюючого органу, що є перевищенням повноважень і невідповідністю дій відповідача приписам п. 2 ст. 19 Конституції України.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що постанова Господарського суду Полтавської області від 19.07.11 р. по справі№ 3/121 прийнята відповідно до норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Лубенської обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Господарського суду Полтавської області від19.07.11 р. по справі№3/121 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Полтавської області від19.07.11 р. по справі№3/121 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Лубенський мясокомбінат»до Лубенської обєднаної державної податкової інспекції Полтавської областіза участю Прокуратури Полтавської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій