Ухвала суду № 22023681, 22.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 р.Справа № 2а-3225/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняЗливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокор Плюс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2011р. по справі№2а-3225/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокор Плюс" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2011 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврокор Плюс" (далі ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс") доКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області(далі Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень рішень було відмовлено.

Позивач, не погодившись з даною постановою суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити, а саме:

- визнати нечинним податкове повідомлення - рішення № 0005292301/0/3548 від 16.11.2009 (№0005292301/1/153 від 29.01.2010, № 0005292301/2/1199 від 22.04.2010, № 0005292301/3/2135 від 30.06.2010) на загальну суму 2 795 442 грн., у тому числі: податок на прибуток 1 397 721 грн., штрафні санкції - 1 397 721 грн. - частково в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 2 791 617 грн., у тому числі: податок на прибуток - 1 395 171 грн., штрафні санкції - 1 396 446 грн.

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0005312301/0/3549 від 16.11.2009 (№0005312301/1/154 від 29.01.2010, №0005312301/2/1200 від 22.04.2010, №0005312301/3/2134 від 30.06.2010) на загальну суму 1 724 868 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 149 912 грн., штрафні санкції - 574 956 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000392301/1/155 від 29.01.2010 (№0000392301/2/1199 від 22.04.2010, № 0000392301/3/2135 від 30.06.2010 ) на загальну суму 56 449,50 грн., у тому числі податок на додану вартість 37 633 грн., штрафні санкції - 18 816,50 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про їх необґрунтованість. Апелянт вказує, що взаємовідносини позивача із контрагентами Приватним підприємством "Дельта ЮГ" (далі ПП "Дельта ЮГ") та Приватним підприємством "ПК-Промбуд гарант" (далі ПП "ПК-Промбуд гарант") були оформлені відповідними договорами, оплата була проведена відповідно до видаткових накладних, рахунків-фактур, актів виконаних робіт, в безготівковому порядку. Позивач правомірно відніс витрати по взаємовідносинам із контрагентами до складу валових витрат, та як наслідок правомірно сформував податковий кредит. Щодо посилання суду першої інстанції на відсутність товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, то даний висновок є помилковим, оскільки відповідно до укладених між ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" та ПП "Дельта ЮГ", ПП "ПК-Промбуд гарант" договорів, доставка товару здійснюється за рахунок постачальника та вартість транспортних послуг включена до вартості товару, який поставлявся. Вважає, що відсутність даних документів не може бути підставою для визнання відсутності факту проведення господарської операції. Посилання податкового органу, щодо незнаходження ПП "Дельта ЮГ" за місцезнаходженням та неможливість виконання контрагентами (ПП "Дельта ЮГ", ПП "ПК-Промбуд гарант") умов договорів через малу чисельність штатних працівників (1-2 людини), відповідно до діючого законодавства не свідчать про відсутність факту виконання правочинів, та не є підставою для визнання їх нікчемними.

Крім того, посилання суду першої інстанції щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат вартості робіт з ремонту локтевої автовишки та ремонту компресора транспортного засобу на загальну суму 50689 грн. є помилковим, оскільки вартість даних витрат не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок звітного періоду (2007 рік). Позивачем обґрунтовано включено дані витрати до складу валових витрат. Посилання суду першої інстанції на відсутність факту надання послуг є неправомірним, оскільки позивач має в наявності всі необхідні документи, які в розумінні норм чинного законодавства є первинними, а отже підтверджують факт виконання господарських операцій.

Також позивач зазначив, що оскільки по відношенню до жодної посадової особи підприємства відсутній вирок, згідно якого її засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, то визначення податковим органом штрафних санкцій в розмірі 100 % від суми нарахованих зобовязань на підставі п.п.17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ (далі Закон України № 2181-ІІІ) є протиправним.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотання представника позивача, про відкладення розгляду справи, ухвалою колегії суддів, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, дане клопотання залишено без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем як під час проведеної перевірки так і під час судового розгляду не було надано первинних документів та інших доказів на підтвердження факту реальності господарських операцій по контрагентам ПП "Дельта ЮГ", ПП "ПК-Промбуд гарант", а саме доказів фактичного транспортування придбаного товару зі складу постачальника, що підтверджується супроводжуючими його документами, зокрема, товаро-траснпортними накладними, подорожніми листами, витратними документами на пальне, документами що підтверджують відвантаження товарів, документи що підтверджуються розвантаження товару по прибуттю тощо. Крім того, позивачем не надано суду доказів реального отримання товарів (актів приймання товарів та руху по складу тощо), доказів їх подальшого продажу чи то вибуття їх у виробництво. На підставі зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки докази фактичного отримання товарів та докази їх використання у власній господарській діяльності відсутні, що є визначальним для формування валових витрат, а тому висновки податкового органу щодо неправомірного включення позивачем даних витрат до складу валових витрат та формування на підставі зазначених правочинів податкового кредиту є неправомірним. Крім того, суд дійшов висновку про неправомірність віднесення ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" до складу валових витрат сум робіт по поліпшенню основних фондів в розмірі 50689 грн., оскільки позивачем як під час перевірки так і під час розгляду справи не було надано належних доказів фактичного виконання даних робіт. Щодо посилання позивача на неправомірність визначення позивачу суми штрафних санкцій у розмірі 100 % від суми податкового зобовязання, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки відповідачем податкове зобовязання з податку на прибуток нараховано правомірно та згідно з вимогами чинного законодавства.

Колегія суддів з даними висновками суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 08.10.2009 року по 21.10.2009 року співробітниками Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.06.2009 року, валютного законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено Акт від 02.11.2009 року № 5767/23-203/31389058.

На підставі даного акту перевірки , Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення рішення:

-№005292301/0/3548 від 16.11.2009 року, яким ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" нараховано податкове зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 2 795 442 грн (в тому числі за основним платежем 1 397 721 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 397 721 грн);

-№0005312301/0/3549 від 16.11.2009 року, яким ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" нараховано податкове зобовязання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 1 724 868 грн (в тому числі за основним платежем 1 149 912 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 574 956 грн).

Фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень стало порушення позивачем підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.2 пункту 5.3, статті 5, підпункту б підпункту 11.2.3, пункту 11.2. статті 11 Закону України № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 397 721 грн та підпунктів 7.4.4, 7.4.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№ 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР)в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 149 912 грн. Ненадання позивачем під час перевірки документації, яка повинна надаватись виконавцями робіт ГПП “Дельта Юг”та ПП “ПК-Промбуд гарант” для їх здійснення, а саме документів щодо підтвердження придбання матеріалів для проведення ремонту, транспортування товару від постачальників.

Не погодившись з висновками податкового органу, позивач провів процедуру адміністративного оскарження вище зазначених податкових повідомлень-рішень.

За результатом розгляду первинної скарги рішенням Кременчуцької ОДПІ від 23.01.2010 року №1840/10/25-010 збільшено на 37633 грн. суму податкового зобовязання з податку на додану вартість та на 18816,50 грн. суму штрафної (фінансової) санкції, визначену у податковому повідомленні-рішенні Кременчуцької ОДПІ від 16.11.2009 року. №0005312301/0/3549 та залишено без змін податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 16.11.2009 року № 0005292301/0/3548, а скаргу ТОВ “Компанія “Єврокор Плюс” без задоволення.

В адресу підприємства направлено податкове повідомлення рішення від 29.01.2010 року №005292301/0/3548 яким донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 795 442 грн (в тому числі за основним платежем 1 397 721 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 397 721 грн); №0005312301/0/3549 яким донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1 724 868 грн (в тому числі за основним платежем 1 149 912 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 574 956 грн), № 000392301/1/155 яким донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість загальну суму 56449,50 грн (в тому числі за основним платежем 37 633 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 18816,50 грн).

За результатом розгляду повторної скарги ДПА в Полтавській обл. прийнято рішення № 789/10/25-016 07.04.2010 року, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 16.11.2010 №0005292301/03548 (від 29.01.2010 року 10005292301/1/153), №0005312301/0/3549 (від 29.01.2010 №0005312301/1/154) від 29.01.2010 № 000392301/1/155 з урахуванням рішення Кременчуцької ОДПІ, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу ТОВ Компанії “Єврокор Плюс”- без задоволення.

Крім того, за результатом розгляду первинної скарги ТОВ “Компанії “Єврокор Плюс”від 04.02.2010 за № 15 на податкове повідомлення-рішення від 29.01.2010 № 0000392301/1/155 рішенням Кременчуцької ОДПІ від 24.02.2010 №6126/10/25-010 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 29.01.2010 № 0000392301/1/155, а скаргу ТОВ “Компанія “Єврокор Плюс”без задоволення

В адресу підприємства направлено податкові повідомлення - рішення від 22.04.2010 № 0005292301/2/1199,№0005312301/2/1200,№0000392301/2/1199 в яких суми податкових зобовязань залишились незмінними.

За результатами розгляду повторної скарги ДПА України 18.06.2010 прийнято рішення № 5900/6/25-0515 яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 16.11.2010 №0005292301/03548 №0005312301/0/3549 з урахуванням рішення Кременчуцької ОДПІ від 23.01.2010 №1840/25-010 прийнятого за розглядом первинної скарги, податкові повідомлення-рішення від 29.01.2010 10005292301/1/153, №0005312301/1/154, №000392301/1/155 та рішення ДПА у Полтавській обл. від 07.04.2010 року №789/10/25-016, прийняте за розглядом повторної скарги, а скаргу ТОВ Компанії “Єврокор Плюс”без задоволення.

В адресу підприємства направлено податкові повідомлення - рішення від 30.06.2010 № 0005292301/3/2135, №0005312301/3/2134,№ 0000392301/3/2135 в яких суми податкових зобовязань залишились незмінними.

Щодо висновків податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум, отриманих по взаємовідносинам із контрагентами ПП "Дельта ЮГ", ПП "ПК-Промбуд гарант", колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" у перевіряємий період мало господарські відносини з ПП "Дельта ЮГ", ПП "ПК-Промбуд гарант".

ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" (Покупець, Замовник) та ПП “Дельта ЮГ”(Постачальник, Підрядник) були укладені договори постачання товару від 16.07.2007 року №16/08-1, від 16.01.2008 року за №16/01-2008 та договори підряду 01.09.2007 року за №0109-1 і договір підряду за №0108-1 від 01.08.2008 року. Предметом договорів постачання були антикорозійні ізоляційні системи для трубопроводів та антикорозійні покриття для захисту металевих та бетонних конструкцій згідно Додатку - специфікації до Даного Договору. Предметом договорів підряду стало те, що Підрядник в межах договірної ціни виконує на свій ризик власними силами і способами антикорозійний захист трубопроводів, резервуарів, естакад на основі виданих замовлень в, дефектних відомостей і кошторисної документації, виданої Замовником (розділ 2 Договору).

За результатами виконання вище зазначених договорі складені акти прийому виконаних робіт за відповідні місяці до яких додаються довідки про вартість виконаних підрядних робіт, видаткові накладні на товари та рахунки фактури, податкові накладні від ПП “Дельта ЮГ”, за відповідні місяці.

Крім того, у перевіряємий період ТОВ "Компанія "Єврокор Плюс" було віднесено до складу валових витрат вартість послуг від ПП "ПК Промбуд-Гарант" за договорами субпідряду від03.12.2008 року за №0312-1, від 16.12.2008 року за №1612-3, витрати за договором постачання товару від 16.12.2008 року за №1612-1, а саме поставка антикорозійних ізоляційних систем для трубопроводів та антикорозійні покриття для захисту металевих та бетонних конструкцій згідно Додатку - специфікації до Даного Договору. На виконання даних угод позивачем надані до матеріалів справи акти прийому виконаних робіт за відповідні місяці до яких додаються довідки про вартість виконаних підрядних робіт, видаткові накладні на товари та рахунки фактури, податкові накладні від ПП “ПК Промбуд-Гарант” за відповідні місяці.

Позивачем як під час перевірки так і під час судового розгляду справи в підтвердження реальності операцій та правомірності формування валових витрат подано договори (перелічені вище), акти виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні.

Проте колегія суддів наголошує, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов*язані з рухом активів, зміною зобов*язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Як вбачається з умов вище зазначених договорів підряду та субпідряду, укладених між ТОВ “Компанія “Єврокор Плюс” та ПП “Дельта ЮГ” та ПП “ПК Промбуд-Гарант”, послуги із антикорозійного захисту трубопроводів, резервуарів, естакад повинні здійснюватися на основі виданих ТОВ “Компанія “Єврокор Плюс” заказів, дефектних відомостей і кошторисної документації, схем планів обєкта, що ремонтується.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що документів визначених умовами договорів на основі, яких і повинні були надаватися послуги позивачем як під час перевірки так і під час розгляду справи надано не було, а тому встановити місце виконання, обєкти на яких здійснювалися послуги, а отже фактичне надання конкретних послуг не можливо.

Ведення господарських операцій фіксуються та підтверджуються первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-Х1У первинним документом визначається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення . Згідно із статтею 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вище зазначеного Закону встановлено, що фінансова, податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являється основою і для податкового обліку .

В більшій частині із представлених актів прийому виконаних робіт, не міститься таких обовязкових реквізитів, як: дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із більшості актів, неможливо встановити, на виконання умов якого саме договору вони складені, враховуючі при цьому, що в частині актів прийому підрядних робіт в якості Замовника виступають юридичні особи - СП “Фобос”, ТОВ “Бікор”, а Генпідрядником ТОВ “Компанія “Єврокор плюс”.

Колегія суддів зазначає, що наведені підстави позбавляють можливості встановити достовірність взаємозвязку даних послуг із господарською діяльністю позивача.

Щодо доводів апеляційного скарги, що відповідно до умов договорів про постачання товарів (від 16.07.2007 за №16/08-1, від 16.01.2008 за №16/01-2008 з ПП “Дельта ЮГ”, від 16.12.2008 №1612-1 з ПП “ПК Промбуд-Гарант”) передбачено, що умови поставки - це самовивіз зі складу постачальника, колегія суддів зазначає наступне.

Зважаючи на віддаленість місцязнаходження контрагентів позивача - ПП «Делта Юг» м. Одеса, ПП «Промбут-Гаран» м. Світловодськ Кіровоградської обл., колегія суддів зазначає, що позивачем як під час проведення перевірки так і під час судового розгляду справи не було надано доказів, які б засвідчили реальне виконання даних господарських операцій з поставки товару, як-то докази перевезення товар, його зберігання, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товару за кількістю та якістю, тощо.

Згідно видаткових накладних від ПП “Дельта ЮГ” та від ПП “ПК Промбуд-гарант”, копіїі яких приєднано до матеріалів справи, товар прийняв через довіреність гр. ОСОБА_1 Проте доказів того, що дана людина є уповноваженим представником ТОВ Компанії “Єврокор плюс” на отримання товару (копії довіреностей та журналу реєстрації довіреностей) позивачем надано не було.

Відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (поставки товарів). Фактично результати проведених робіт (отримання товарів) не надані.

Також не надані докази щодо подальшого використання придбаних товарів в господарській діяльності

В зв'язку з проведенням операцій в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, дані, які відображені позивачем у деклараціях з податку на прибуток за частині валових витрат є безпідставними, тобто в порушення 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством було зайво включено за суму валових витрат по оскаржуваним правочинам, в результаті чого відповідачем правомірно донараховано податок на прибуток.

Щодо встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог законодавства в частині неправомірності віднесення підприємством до складу валових витрат за 2007 рік суми витрат в розмірі 14628 грн, за роботи по ремонту “ліктьової автовишки”, надані Приватним підприємством “Мост”, що включило демонтаж старого та монтажу нового обладнання, та віднесення у ІV квартал 2007 року суми витрат в розмірі 36061,00 грн, за роботи по ремонт компресора, надані ПП “Дельта Юг, що включило демонтаж старого та монтажу нового обладнання, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з актів виконаних робіт по ремонту “ліктьової автовишки” та компресора в порушення вимог статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містять дати складення, посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, з боку замовника акт не підписано зовсім, не вказаний договір згідно якого проводяться роботи, відсутні печатка та підпис особи, що прийняла роботи від замовника.

Позивачем під час розгляду справи не спростовано доводи відповідача про те, що паперові носії (акт прийому виконаних підрядних робіт) не можуть бути сприйняті як первинні бухгалтерські документи, так як в них не зазначені всі обовязкові реквізити, а тому у відповідності до п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону № 334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов*язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо правомірного віднесення сум отриманих послуг в розмірі 50 689,00 грн до валових витрат з підстав, не перевищення сум 10 % балансової вартості всіх груп основних фондів за 2007 рік, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 вище зазначеного Закону, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду .

Зважаючи на ненадання позивачем доказів фактичного надання послуг, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що включення позивачем до складу валових витрат суми робіт по поліпшенню основних фондів в розмірі 50689 грн призвело до заниження доходу оподаткування, а тому відповідачем правомірно позивачу зобов*язання з податку на прибуток в цій частині.

Стосовно завищення позивачем валових витрат 27 250 грн., які виявились у включенні до складу валових витрат поданої податкової звітності попередніх оплат за матеріали приватним підприємцям, які на кінець перевіряємого періоду не отримані колегія суддів зазначає.

Підпунктом 11.2.3. пункту 11.2. статті 11 Закону України № 334/94-ВР визначено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: а) нерезидентами; б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

За результатами перевірки вставнолено, що позивачем , відповідно до журналу ордеру по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками за матеріали» включена сума витрат в розмірі 27250,00 грн.

Пунктами 1 і 3 статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем безпідставно обліковувалося на субрахунку 631, витрати на товар, оплачений фізичним особам-підприємцям, але не отриманий станом на 30.06.2009 р. Оскільки позивачем не було доведено правомірність віднесення до складу валових витрат суми 27250 грн, колегія суддів дійшла висновку, про правомірність нарахування податкового зобовязання

Доводи апеляційної скарги щодо не віднесення позивач до складу валових витрат попередньої оплати за матеріали приватним підприємцям у сумі 27250 грн, що підтверджується відомостями додатку №22 реєстру валових витрат підприємства, де окремим рядком виділені переплати, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сплачені платіжним доученням суми могли бути і не виділені окремим рядком, оскільки у рядок 04.1 декларації з податку на прибуток включається загальна сума витрат.

Щодо визначення суми податкового зобовязання за податком на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Фактичною підставою для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 1187545 грн стало порушення п.п.7.4.5, 7.4.4 ст. 7 Закону №168.

Згідно із підпунктом 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 . Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в зв*язку з не підтвердженням фактичного надання послуг (виконання робіт) контрагентами позивача ПП «Дельта ЮГ» та ПП «ПК Промбут-Гарант», то у позивача відсутнє право на податковий кредит за виданими цими контрагентами податковими накладними.

Доводи апеляційної скарги, стосовно наявності права на віднесення належним чином оформлених податкових накладних до податкового кредиту, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним, незважаючи на наявність податкової накладної. В зв*язку з тим, що позивачем не надано доказів реальності вчинення господарський операцій з контрагентами ПП «Дельта ЮГ» та ПП «ПК Промбут-Гарант», то і право на віднесення зазначених в податкових накладних сум ПДВ до податкового кредиту відсутнє.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність визначення податковим органом суми штрафних санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення 05292301/0/3548 від 16.11.2009 (№ 0005292301/1/153 від 29.01.2010) в розмірі 100 % від суми донарахованих податкових зобовязань, тобто на суму 1 397 721 грн, що протирічить пункту 17.1.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III , оскільки відносно жодної посадової особи позивача відсутній вирок, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України № 2181-III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин ) встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 вказаного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи вище зазначені правові норми, а також положення п.п.17.1.6 ст. 17 Закону №2181, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо правомірного нарахування відповідачем суми штрафних санкцій позивачу.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем було правомірно винесене оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а тому підстави для їх скасувань відсутні.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на висновку колегії суддів.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокор Плюс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2011 року по справі№2а-3225/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Любчич Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2011 р.