Ухвала суду № 22020652, 08.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 р.Справа № 2а-7373/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняГригор'євої Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2011р. по справі№2а-7373/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Агро" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-Агро" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

-визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2011р. №0000010700/0;

-визнати правомірною та належною до відшкодування на розрахунковий рахунок позивача суму податку на додану вартість в розмірі 99756,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Агро" до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 11.01.2011 року №0000010700/0.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 28.07.2011 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року залишити без змін, апеляційну скаргу-без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підприємство позивача зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.09.1999 р. Позивач має свідоцтво платника ПДВ № 29271878, видане 29.09.1999р.

Працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі п.1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до вимог п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в грудні 2010 року проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивача по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року згідно якої задекларовано підприємством до відшкодування з бюджету податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 99 756,00 грн.

Перевіркою встановлено, що на підставі додатку №2 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та не підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» позивачем задекларовано до бюджетного відшкодування відємне значення на суму 99 756,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 10803/07-013/30589815 від 17.12.2010р., згідно якого встановлено порушення позивачем п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає у завищенні суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року в розмірі 99 756,00грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2011р. № 0000010700/0, згідно якого позивачу встановлено суму завищення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 99 756,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року відповідач здійснив без достатніх на те підстав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі по тексту Закон України „Про ПДВ”) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А за змістом п. 1.8 вказаного закону бюджетне відшкодування це сума податку, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Так, п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість", містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування” та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 7 вказаного Законну передбачає підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем до податкового кредиту віднесено суми ПДВ на підставі договорів № 5/1 від 15 січня 2010 року, № 01/06/09 (25.06.09) від 01.09.2009 р.

Реальність господарських операцій за вказаними договорами, на підстав яких позивачем було сформовано податковий кредит у серпні 2010 року, підтверджується рахунками, видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, актами виконаних робіт. Оплата сум ПДВ за вказаними господарськими операціями підтверджується виписками з банківського рахунку, платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи.

Податкові накладні від 01.09.2010 року порядковий номер 0809005384/8, від 31.08.2010 року порядковий номер 367, від 31.08.2010 року порядковий номер 366, від 20.05.2010 року порядковий номер 246, від 24.06.2010 року порядковий номер 424, від 08.07.2010 року порядковий номер 119, від 02.07.2010 року порядковий номер 23, на підставі яких було сформовано податковий кредит, оформлені належним чином та включені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних № 6 за період з 01.06.10р. по 30.06.10р., №7 за період з 01.07.10р. по 31.07.10р., №8 за період з 01.08.10р. по 31.08.10р., з 01.09.10р. по 30.09.10р. та за період з 06.08.10р. по 31.08.10р.

Отже, реальність здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у серпні 2010, підтверджується матеріалами справи, а тому підтверджується факт здійснення оплати суми ПДВ, заявленої до відшкодування у жовтні місяці 2010 року в повному обсязі, а саме 99 756,00грн.

Посилання відповідача на неправомірність заявлення позивачем до відшкодування у жовтні 2010 року сум ПДВ з підстав не підтвердження позивачем оплати сум ПДВ, що були заявлені до бюджетного відшкодування, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки такі доводи відповідача спростовуються матеріалами справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, неправомірність заявленої позивачем до відшкодування у жовтні 2010 року суми ПДВ відповідач обгрунтовує також тим, що підприємство позивача не декларувало бюджетне відшкодування залишку відємного значення з ПДВ фактично сплачених у серпні 2010 року у наступному періоді після виникнення такого відємного значення, тобто у вересні 2010 року, а тому, на думку відповідача, відповідно абз. «а»п.п.7.7.7. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач самостійно відмовився від бюджетного відшкодування ПДВ та з таких підстав відповідач вважає, що фактично сплачений у серпні 2010 року залишок відємного значення не приймає участі у розрахунку суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за жовтень 2010 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Підпунктом 7.7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що в разі коли у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Між тим, податкове законодавство не містить норми, яка передбачає можливість заявлення до відшкодування сум ПДВ лише в періоді наступному за періодом в якому сплачено ПДВ, що дорівнює від"ємному значенню.

Крім того, відповідно до п.п.15.3. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників перед бюджетом та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, колегія суддів вважає необгрунтованими висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на отримання у жовтні 2010 року бюджетного відшкодування сум ПДВ, що декларувалися в серпні 2010 року.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правомірність заявлення до відшкодування суми ПДВ у розмірі 99 756,00 грн., а відповідачем не надано доказів в підтвердження правомірності прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2011р. по справі№2а-7373/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Макаренко Я.М.

Судді(підпис)

(підпис)Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 14.11.2011 р.