Постанова № 220180, 26.10.2006, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

Ухвала

Іменем України

Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції

№ АС-27/472-06 Суддя –Мамалуй О.О.

Доповідач по 2-й інстанції

Суддя –Твердохліб А.Ф.

24 жовтня 2006 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Твердохліба А.Ф.

при секретарі –Кобзевій Л.О.

за участю представників сторін:

позивача –предст. Бойко І.Т. (дов. № 02/01/06 від 10.01.06 р.),

відповідача – предст. Дубонос І.Г. (дов. № 8152/10/10-025 від 10.08.06 р.); предст. Волошко Н.М. (дов № 5223/10/10-025 від 18.05.06 р.); предст. Петренко Т.В. (дов. № 8153/10/10-025 від 10.08.06 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 3569 Х/2-5) ДПІ у Київському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 21.08.2006 р. по адміністративній справі № АС-27/472-06

за позовом САТ «ЕПОС», м. Харків

до ДПІ у Київському районі м. Харкова

про скасування повідомлення-рішення

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив скасувати повністю: податкове повідомлення-рішення від 08.02.06р. №0000072200/0, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06р. №0000072200/1, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06р. №0000072200/2, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06р. № 0000142200/1, податкове повідомлення-рішення від 11.04.06р. №0000142200/2, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06р. №0000142200/3, податкове повідомлення-рішення від 08.02.06р. №0000111702/0, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06р. №0000111702/1, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06р. №000011702/2, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06р. №0000142200/1, податкове повідомлення-рішення від 11.04.06р. №0000142200/2, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06р. №0000142200/3.

Постановою господарського суду Харківської області від 21.08.2006 р. позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова: податкове повідомлення-рішення від 08.02.06р. №0000072200/0, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06р. №0000072200/1, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06р. №0000072200/2, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06р. № 0000142200/1, податкове повідомлення-рішення від 11.04.06р. №0000142200/2, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06р. №0000142200/3, податкове повідомлення-рішення від 08.02.2006 р. № 0000111702/0, податкове повідомлення-рішення від 16.03.2006 р. № 0000111702/1, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06 р. № 0000111702/2, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06 р. № 0000142200/1, податкове повідомлення-рішення від 11.04.06 р. № 0000142200/2, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06 р. № 0000142200/3. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача Страхового акціонерного товариства «ЕПОС»суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Відповідач, не погоджуючись з постановою господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 21.08.2006 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову САТ «ЕПОС», вважаючи її прийнятою з порушенням норм матеріального права. Щодо нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток, апелянт зазначає, що за результатами перевірки валових витрат позивача ним було встановлено наступні порушення.

У ІV кварталі 2004 р. та у І кварталі 2005 року САТ «ЕПОС»для здійснення страхової діяльності придбало ліцензії на обов’язкове та добровільне страхування. Вартість вказаних ліцензій склала 81000 грн. Але в порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст.. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями, вказану суму позивачем віднесено до складу валових витрат, яка не пов’язана зі страховою діяльністю. У ІІІ кварталі 2005 р. згідно договору від 23.06.2005 р. № 2 з Громадською Організацією «Харківський центр економічної освіти»та ХНУ ім.. Каразіна САТ «ЕПОС»платіжним дорученням від 04.07.2005 р. № 175 перераховані грошові кошти у розмірі 1267 грн. за участь у семінарі Голови правління Березовського О.О.. Але Голова правління Березовський О.О. згідно п.12 Статуту САТ «ЕПОС»входить до складу Правління товариства. Тобто, він є пов’язаною особою. Отже, позивачем також неправомірно було віднесено вказану суму до складу валових витрат. Внаслідок викладених порушень, товариством, на думку апелянта, занижено податок на прибуток від операцій з джерел інших, ніж страхова діяльність, у !У кварталі 2004 р. у сумі 17250 грн. , кварталі 2005 р. у сумі 3000 грн., у ш кварталі 2005 р. у сумі 317 грн.

Щодо нарахування податкових зобов*язань з податку з доходів фізичних осіб, у перевіряємому періоді відповідачем було встановлено порушення товариством п.п. 6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-!У із змінами та доповненнями та п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. № 2035 «Про затвердження Порядку надання документів та їх сплату при застосуванні податкової соціальної пільги», яке відобразилося в тому, що робітнику підприємства у лютому 2005 р. було надано податкову соціальну пільгу, тоді як платник податку припинив трудові відносини з САТ «ЕПОС». Також було встановлено, що у січні 2005 р. згідно платіжного доручення № 9 від 21.01.2005 р. перераховані грошові кошти у розмірі 1380 грн. за навчання робітника Нікуліна Ю.О., чим порушено п.4.3.20 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 21.08.2006 р. по даній справі залишити без змін. При цьому, позивач вважає, що відповідач у апеляційній скарзі не зазначив , які саме норми матеріального права були порушені судом першої інстанції та дають підстави для скасування постанови суду і відмови у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне.

Працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Страховим Акціонерним товариством «ЕПОС»за період з 01.07.2003 р. по 30.09.2005 р. За результатами перевірки складено акт № 145/22-0/14075674 від 30.01.2006 р. На підставі вказаного акту відповідачем були ухвалені податкове повідомлення –рішення від 08.02.06р. №0000072200/0 та податкове повідомлення-рішення від 08.02.06р. №0000111702/0.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень були ухвалені: податкове повідомлення-рішення від 16.03.06 р. № 0000072200/1, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06 р. № 0000072200/2, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06 р. № 0000142200/1, податкове повідомлення-рішення від 11.04.06 р. № 0000142200/2, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06 р. № 0000142200/3, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06 р. № 0000111702/1, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06р. №000011702/2, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06р. №0000321702/1, податкове повідомлення-рішення від 11.04.06р. №0000321702/2, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06р. №0000321702/3.

Податковим повідомленням-рішенням від 08.02.06р. № 0000072200/0, а також прийнятими за результатами розгляду первинної та повторної скарг Позивача податкового повідомлення-рішення від 16.03.06р. №0000072200/1 та податкового повідомлення-рішення від 05.05.06р. №0000072200/2 було визначене податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 28399,00 грн. (20567 грн. -податок, та 7832 грн. - санкції).

Податковими повідомленнями-рішеннями від 16.03.06р. №0000142200/1, від 11.04.06р. №0000142200/2 та від 05.05.06р. №0000142200/3 було визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 2163,00 грн. (штрафні санкції).

В акті перевірки вказано, що товариством порушено абз.3 п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 , п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до нарахування податкового зобов’язання визначеного в рішенні від 08.02.2006 р. № 0000072200/0.

Порушення абз.З п.п.5.4.2. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до розділу 2.3. Акту, який у податковому повідомленні-рішенні від 08.02.06р. № 0000072200/0 визначено як підстава для нарахування суми податкового зобов'язання, полягає у віднесенні Позивачем до складу валових витрат у 3 кварталі 2005 року витрат на навчання Голови правління САТ «ЕПОС»Березовського О.О., який, згідно з абз. 4 п. 1.26. ст. 1 цього Закону є пов'язаною особою, в той час як абз. З п.п.5.4.2. п. 5.4. ст. 5 цього ж Закону не передбачає права платника податку відносити до складу валових витрат витрати, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою фізичних осіб, що є пов'язаними із таким платником податку (сторінка 9 Акту).

Разом з цим, колегія суддів вважає необхідними зауважити, що абзац третій підпункту 5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334- 94-ВР не підлягає застосуванню у даному випадку, а підставою для віднесення витрат на навчання Голови правління САТ «ЕПОС»Березовського О.О. є підпункт 5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону.

Так відповідно до абзацу 3 підпункту 5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334 у редакції, що діяла на момент визначення об’єкта оподаткування за результатами Ш кварталу 2005 року, до складу валових витрат включаються : «Витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов'язаних з таким платником податку».

Визначення професійної підготовки та перепідготовки в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. не надано.

Поняття «професійна підготовка», «перепідготовка», «підвищення кваліфікації»надається у Законі України «Про вищу освіту»від 17.01.02р. № 2984-ПІ, згідно зі ст. 1 якого:

«професійна підготовка - це здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю».

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про вищу освіту»: «перепідготовка - це кваліфікаційного рівня та практичного досвіду, підвищення кваліфікації - набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності».

Тобто чинне законодавство України чітко розмежовує поняття «професійна підготовка», «перепідготовка»та «підвищення кваліфікації».

Отже, у частині 3 підпункту 5.4.2 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»йдеться саме про професійну підготовку та перепідготовку, а не про підвищення кваліфікації.

Як видно з матеріалів справи, у 3 кварталі 2005 року Позивачем до складу валових витрат були віднесені витрати на підвищення кваліфікації, що проходило відповідно згідно з договором від 23.06.05р. № 2 з Громадською організацією «Харківський центр економічної освіти»та ХНУ ім. Каразіна.

Тобто, сума витрат, що була віднесена до складу валових витрат Позивачем, була сплачена за підвищення кваліфікації, а не професійну підготовку або перепідготовку Голови правління САТ «ЕПОС», відповідно, положення ч. З підпункту 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у даному випадку застосуванню не підлягають.

При віднесенні до складу валових витрат плати за підвищення кваліфікації Голови правління САТ «ЕПОС»Березовського О.О., що проходило згідно з договором від 23.06.05р. №2 з Громадською організацією «Харківський центр економічної освіти»та ХНУ ім. Каразіна, Позивач керувався підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 334, відповідно до якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Голова правління САТ «ЕПОС»Березовський О.О. проходив підвищення кваліфікації на виконання вимог п. 4.4. «Професійних вимог до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ», затвердженого розпорядженням Держфінпослуг України від 13.07.04р. № 1590, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02.08.04р. за № 955/9554. Згідно з цією нормою керівники фінансових установ до 01.01.06р. зобов'язані пройти підвищення кваліфікації відповідно до вимог цих Професійних вимог.

Таким чином, Позивач був зобов'язаний провести підвищення кваліфікації Голови правління згідно з чинним законодавством України, а тому витрати на таке підвищення кваліфікації є витратами, які були сплачені у зв'язку із організацією ведення основної та безпосередньої виду діяльності товариства страхової діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що порушення абз. З п.п. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в діяльності Позивача - відсутнє.

Крім того, в акті перевірки вказано, що товариством порушено п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягає у включенні до складу валових витрат плати за придбання ліцензій на ведення страхової діяльності (сторінка 9 Акту).

Відповідно до підпункту 5.4.7 п.5.4 ст.5 вказаного Закону до валових витрат включаються будь –які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення основного вида діяльності.

Відповідно до підпункту 7.2.3 п.7.2 ст.7 цього ж Закону, якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1. цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

Тобто до категорії валових витрат страховика при визначенні об'єкту оподаткування за доходами іншими, ніж ті, що понесені під час здійснення страхової

діяльності, не включаються витрати, що понесені під час здійснення операцій зі страхування (перестрахування).

Поняття «операції зі страхування ( перестрахування) не містять ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»ні інші чинні нормативно –правові акти України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»від 07.03.96р. №85/96-ВР:

«Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів».

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про страхування»: «Перестрахування страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований».

Таким чином, слід вважати, що операції зі страхування ( перестрахування) –це є укладання та виконання договорів страхування , перестрахування.

Згідно з п. 1.1. «Ліцензійних умов провадження страхової діяльності», затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.03р. № 40, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.09.03р. за № 805/8126:

«ліцензія —документ державного зразка, який засвідчує право фінансової установи здійснювати страхову діяльність з конкретного виду страхування протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов».

Отже, отримання ліцензії передує здійсненню страхової діяльності, тобто будь-яких операцій зі страхування чи перестрахування.

Таким чином, плата за видачу ліцензії на здійснення певного виду страхування не є витратами, що понесені під час здійснення операцій зі страхування (перестрахування), тому що отримання ліцензії у будь-якому випадку с передумовою, обов'язковою вимогою для того, щоб розпочати здійснення операцій зі страхування (перестрахування).

Отже, віднесення до складу валових витрат плати за отримання ліцензії не суперечить вимогам підпункту 7.2.3. н. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно, визначене порушення відсутнє.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 08.02.06р. №0000072200/0 та податкове повідомлення-рішення від 16.03.06р. №0000142200/1, а також податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами первинної та повторної скарг Позивача, підлягають скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 08.02.06р. №0000111702/0, а також прийнятого за результатами розгляду первинної та повторної скарг Позивача рішенням від 16.03.06р. №0000111702/1 та від 05.05.06р. №000011702/2. Згідно з яким позивачу було визначене податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 387,30 грн. (129,10 грн. - основний платіж, 258,20 - санкції); та стосовно податкового повідомлення-рішення від 16.03.06р. №0000321702/1, а також прийнятого за результатами розгляду первинної та повторної скарг .Згідно з яким позивача рішенням від 11.04.06р. №0000321702/2 від 05.05.06р. №0000321702/3, Позивачу було визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 285,54 грн. (95,18 грн. - основний платіж та 190,36 грн. - санкції) встановлено наступне.

В акті перевірки вказано, що позивачем порушено п.п. 4.3.20 п.4.3 ст.4 , п.п. 6.3.2 п.6.3 ст.6 , п.п. 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05. 2003 р. № 889-1У, що призвело до нарахування визначеного у податковому повідомленні –рішенні від 08.02.2006 р. № 0000111702/0. Дане порушення полягає у не включенні до загального доходу працівника - Нікуліна Ю.В. плати за навчання" у розмірі, що перевищує розмір суми, визначеної у підпункті 6.5.1. п. 6.5. ст.6 цього Закону (сторінка 15 Акту).

Як видно з матеріалів справи, плата за навчання, яка була кваліфікована відповідачем як дохід працівника Позивача - Нікуліна Ю.В., - це плата за щорічне навчання особи, відповідальної за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, що є обов'язком страхової компанії відповідно до «Положення про порядок навчання працівників та керівників підрозділів фінансових установ, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу», затвердженого розпорядженням Держфінпослуг України від 16.09.03р. №55.

Так, Нікулін Ю.В. є особою, відповідальною за проведення внутрішнього фінансового моніторингу у САЇ «ЕПОС»згідно з наказом САТ «ЕПОС»№1/12/04 від 10.12.04р.

Згідно з п. 6 Положення про порядок навчання працівників та керівників підрозділів фінансових установ, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, з метою підвищення кваліфікації фахівці, відповідальні за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, повинні проходити навчання не рідше одного разу на рік.

Отже, періодичне проведення навчання працівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, є обов'язком Позивача, а проходити таке навчання - обов'язком працівника, який займає цю посаду.

Абзацем 1 п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що дохід ця сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Тобто основною ознакою доходу фізичної особи с одержання такого доходу у власність чи нарахування такого доходу на користь фізичної особи.

Оплата за навчання працівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, який зобов'язаний пройти таке навчання на виконання вимог чинного законодавства України, а саме: Положення про порядок навчання працівників та керівників підрозділів фінансових установ, не є нарахуванням доходу на користь такого працівника.

Таким чином, оплата за навчання працівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансового моніторингу не с доходом такого працівника згідно з вказаним законом.

Згідно з підпунктом «д»підпункту 4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181 -111, не може бути притягнутий до відповідальності платник податку, що діяв у відповідності до податкового роз’яснення.

На підставі зазначеного колегія суддів вважає, що нарахування податкового зобов'язання за порушення п.п. 4.3.20. п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»є незаконним.

Порушення п.п. 6.3.2. п. 6.3. ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»полягає у застосуванні податкової соціальної пільги до доходу працівника у вигляді заробітної плати, який виплачувався у місяць звільнення такого працівника (сторінка 15 Акту).

Підпунктом 6.3.1 п.6.3 ст.6 вказаного Закону передбачено, що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплат).

Закон України «Про податок з доході фізичних осіб»не зазначає про не застосування податкової соціальної пільги до доходу працівника у вигляді заробітної плати, яка виплачується у місяць звільнення такого працівника.

Тобто згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»Позивач був вправі застосовувати податкову соціальну пільгу до заробітної плати, яка виплачувалася працівнику за місяць, у якому звільнявся працівник.

Підпунктом 6.3.2. п. 6.3. ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що порядок надання документів з метою застосування податкової соціальної пільги та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.

«Порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги»затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року №2035.

Згідно з п. 1 даного Порядку :

«Цей Порядок визначає єдині правила подання платником податку з доходів фізичних осіб (далі - платник податку) документів та їх склад при отриманні (застосуванні) податкової соціальної пільги, на яку він має право згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі - Закон)».

Отже, колегія суддів зазначає, що відповідно і до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»і самого Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, цей Порядок має визначати лише правила подання та склад документів при отриманні (застосуванні) податкової соціальної пільги, а право на отримання пільги визначається виключно Законом «Про податок з доходів фізичних осіб».

Однак Кабінет Міністрів України перевищив свої повноваження, визначивши у п. 4 Порядку наступне:

«Пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем».

Таким чином, Кабінет Міністрів України звузив визначене Законом № 889 право платника податку на застосування податкової соціальної пільги до доходів у вигляді заробітної плати, виплаченої у місяць звільнення працівника.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно, розглядаючи питання про правомірність застосування Позивачем соціальної податкової пільги до заробітної плати праці, нарахованої за місяць, у якому працівник звільнявся, керуватись необхідно саме Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», який надає таке право, а не п. 4 «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги»затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року № 2035, що суперечить Закону.

Таким чином, застосування Позивачем податкової соціальної пільги до доходу працівника у вигляді заробітної плати у місяці звільнення не суперечить Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Крім того , колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п.4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р.№ 2181 –Ш, у разі коли норма закону чи іншого нормативно –правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно –правових актів припускають неоднозначне (множене) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як платника податку так і на користь контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, правомірно дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

За таких обставин, постанову господарського суду Харківської області від 21.08.2006 р. по справі № АС-27/472-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством, заперечення викладені апелянтом є необґрунтованими, через що відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Харківської області по даній справі залишається без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одностайно,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 21.08.2006 р. по адміністративній справі № АС-27/472-06 залишити без змін.

Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу передати до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Олійник В.Ф.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Твердохліб А.Ф.