Рішення № 2200125, 14.10.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

14.10.2008

Справа №2-15/8529-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» (67770, Одеська обл.., м. Білгород-Дністровський, вул.. Кишинівська, 144-Б, ідентифікаційний код 24541545)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 2; проізд. Сільський, 35, ідентифікаційний код 31103143)

Про стягнення 368526,65 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – Малофеєв Ю.М., довіреність б/н від 11.07.2008 р., у справі

Від відповідача – Ярошенко С.В., директор

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор» про стягнення 368526,65 грн., в тому числі 302792,79 грн. основного боргу, 34354,59 грн. пені з урахуванням індексу інфляції, 30379,27 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті поставленого йому товару за договором поставки алкогольної продукції № 95 від 16.05.2007 р. на суму 302792,79 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов вих.. № 311/2 від 18.09.2008 р. проти позовних вимог заперечує, суму заборгованості не визнає.

У судовому засіданні представником позивача була надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 302792,79 грн. заборгованості за поставлений товар по факту, а також 3685,26 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, позивач просить суд прийняти відмову від позовних вимог на суму 34354,59 грн. пені, на суму 30379,27 грн. штрафних санкцій, а також на суму 106999,46 грн., пред’явлених безпідставно.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У судовому засіданні представником відповідача наданий відзив на позов, згідно якого він визнає позовні вимоги у розмірі 191449,35 грн. заборгованості.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається, отже суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

16.05.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» (Постачальник)(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луксор» (Покупець)(відповідач) був укладений договір поставки № 95с. (а.с. 29-31)

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Вказана норма застосовується по аналогії і до договору поставки.

Суд не приймає посилання на вказаний договір як на підставу здійснених поставок, які є предметом позову, оскільки у первинних документах, доданих до матеріалів справи в обґрунтування позовних вимог, відсутні жодні посилання на вказаний Договір.

Крім того, відповідачем був представлений дистриб’юторський договір № 106 про реалізацію алкогольної продукції від 18.06.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луксор».

Вказане взагалі унеможливлює висновок суду про підставу здійснення поставок товару на адресу відповідача.

Так, матеріали справи свідчать по те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» здійснювалися поставки товару на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор», про що свідчать додані до матеріалів справи накладні:

№ 84 від 08.10.2007 р. на суму 22248,84 грн. (а.с. 36)

№ 97 від 23.10.2007 р. на суму 23194,02 грн. (а.с 97)

№ 107 від 12.11.2007 р. на суму 118388,46 грн. (а.с. 51)

№ 133 від 20.12.2007 р. на суму 13908,00 грн. (а.с. 38)

№ 694 від 24.12.2007 р. на суму 41230,24 грн. (а.с. 40)

№ 31 від 30.01.2008 р. на суму 30756,01 грн. (а.с. 34)

№ 32 від 30.01.2008 р. на суму 9281,40 грн. (а.с. 42)

№ 21 від 12.03.2008 р. на суму 34761,36 грн. (а.с. 44)

№ 30 від 19.04.2008 р. на суму 96195,36 грн. (а.с. 46)

Відповідачем вказаний товар був прийнятий, про що свідчать підписи уповноваженої особи у накладних, засвідчені відтиском штампу, а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Виняток становить лише товарно-транспортна накладна № 107 від 12.11.2007 р. Як свідчать матеріали справи, відповідачем була видана довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯОП № 327529 від 13.11.2007 р. на загальну суму у розмірі 11389,00 грн., в той час як представником сума у накладній № 107 від 12.11.2007 р. становить 118388,46 грн.

Таким чином, сума поставки по накладній № 107 від 12.11.2007 р. підтверджується лише у розмірі 11389,00 грн.

Загальна вартість товару по встановленим вище накладним складає 282964,23 грн.

Позивачем було частково оплачено вартість отриманого товару у розмірі 86170,90 грн., що також підтверджується позивачем. (а.с. 15-17)

Однак, в порушення вимог чинного законодавства відповідачем не був сплачений залишок вартості отриманого товару в повному обсязі, чим самим порушені зобов’язання, що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Чинним законодавством України не передбачена обов’язкова форма договору як єдиного письмового документу.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В даному випадку вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується підписаними обома сторонами накладними на поставку товару.

Відповідно до положень частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України .виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання.

Так, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту. (частина 2 статті 538)

Положеннями частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України встановлено якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Отже, судом всановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» виконав своє зустрічне зобов’язання щодо поставки товару.

Однак відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не виконав свого зустрічного зобов’язання щодо оплати товару в повному обсязі, що і стало приводом для звернення до суду з позовом про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що позивачем були дотримані вимоги частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України шляхом направлення претензії відповідачу.

Проте вказана претензія була залишена без оплати.

Таким чином, відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості.

За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 196793,33 грн. заборгованості за поставлений товар, через що вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор» заборгованості у розмірі 196793,33 грн. підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представником позивача була надана заява, згідно якої позивач просить прийняти відмову від позовних вимог на суму 34354,59 грн. пені, на суму 30379,27 грн. штрафних санкцій, а також на суму 106999,46 грн. заборгованості, пред’явлених безпідставно.

Розглянувши матеріали справи, заяву позивача, суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити.

Судом встановлено, що відмова позивача від частини позову не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, також, приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване саме позивачем, а отже заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 34354,59 грн. пені, 30379,27 грн. штрафних санкцій, а також 106999,46 грн. заборгованості підлягає припиненню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, пунктом 4 частини 1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 2; проізд. Сільський, 35, ідентифікаційний код 31103143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» (67770, Одеська обл.., м. Білгород-Дністровський, вул.. Кишинівська, 144-Б, ідентифікаційний код 24541545, п/р 2600030101330 у відділенні № 6707 ВАТ «Ощадбанк» України в м. Белгород-Дністровському МФО 388034) 196793,33 грн. основного боргу, 1967,93 грн. державного мита та 63,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову провадження у справі припинити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.