Рішення № 2200046, 16.10.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

16.10.2008

Справа №2-2/5123.1-2008

За позовом Акціонерного товариства – Фірми “Укргазбуд” (01000, м. Київ, вул. Пироговського, 19/2) в особі Будівельного управління № 1 (17507, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Київська, 307)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Восток-газсервис” (98100, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б)

Про стягнення 194 992,34 грн.

Суддя В. І. Толпиго

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача : Коляда С.С. – представник, довіреність у справі

Від відповідача : Козловський – представник, довіреність у справі

Суть спору:

У Господарському суді АРК розглядається позов АТ Фірми “Укргазбуд” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Восток-газсервис”, в якому позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 214 ГК УРСР і ст. 625 ГК України збитків від інфляції в сумі 147649грн.27коп., 3% річних в сумі 46 830грн76коп., нарахованих на суму основного боргу в розмірі 313 200грн.78коп. за період з січня 2002р. по січень 2007р., а також суму інфляції в сумі 443грн.67коп. і 3 % річних в сумі 68грн.64коп., які нараховані на суму судових витрат в розмірі 1 618грн.62коп. за період з липня 2005р. по січень 2007р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно умов договору підряду № 2/08 від 02 серпня 2001 року ТОВ “Восток-газсервис” взяло на себе зобов’язання розрахуватися за виконані підрядником роботи по будівництву об’єкту: «Газопровід – відвід до смт. Приморський». Згідно п. 3.2 Договору підставою для розрахунків між сторонами за фактично виконані роботи є довідка ф. № 2-В та довідка Ф. № 3. Позивач зазначає, що будь-якого виконання зазначених у договорі зобов’язань перед АТФ“Укргазбуд” станом на 6 лютого 2007р. не відбулося, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Заявою, що надійшла до Господарського суду АРК 24.4.2007р, позивач збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 175 621грн25коп інфляційних та 48 385,00грн річних нарахованих на суму основного боргу за період з 01.01.2002р по 30.3.2007р, 566грн52коп інфляційних та 78,00грн річних, які нараховані на суму судових витрат за період з 01.01.2005р по 30.3.2007р.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 12.6.2008р., надав суду письмове пояснення, у якому вказує на те, що з прийняттям рішення по справі між сторонами не припиняються договірні відносини до повного їх виконання, оскільки законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з наявністю судового рішення чи відкриття провадження по його примусовому виконанню. Виходячи з цього, позивач вважає, що інфляційні збитки підлягають сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалися зобов’язання. Отже, на думку позивача, не можна вважати правильною позицію відповідача про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позовні вимоги вже були предметом судового розгляду у справах №2-17/268-2004 та 2-17\10360-2006, у задоволені яких було відмовлено.

Позивач у судовому засіданні, що відбулося 03.7.2008р, надав суду позовну заяву, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 161 298грн40коп інфляційних за період з 01.02.2003р по березень 2007р. та 56 156грн80коп річних за період з 01.02.2002р по березень 2007р з суми основного боргу та 441грн88коп інфляційних та 79гн30коп річних за період з вересня 2005р по березень 2007р з суми судових витрат, всього 217 976грн38коп.

03.07.2008 р. у судовому засіданні позивач зменшив позовні вимоги у частині стягнення річних за період з 01.02.2002р по березень 2007р та просить суд стягнути річні у розмірі 38 180грн42коп на суму боргу, 161 298грн40коп інфляційних на суму боргу за період з 01.01.2003р по березень 2007р, а також 441грн88коп інфляційних за період з 01 вересня 2005 р по грудень 2005р та 79гн30коп річних 01 вересня 2005 р по грудень 2005р з суми судових витрат.

Відповідач у судовому засіданні, яке відбулось 03.07.2008 р., надав суду відзив №277/10 від 03.7.2008р на позовну заяву, відповідно до якого просить суд у позові відмовити та застосувати строки позовної давності, оскільки позивач з лютого 2002 року знав або повинен був знати про те, що його право на своєчасну оплату за виконані роботи порушено та у нього виникло право вимагати від відповідача оплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, але позивач звернувся до Господарського суду АРК у лютому 2007 року. Крім того, відповідач у своєму відзиві зазначив, що Цивільний кодекс України не передбачає стягнення 3% річних та інфляційних витрат окремо від суми боргу, а також що нарахування 3% річних та інфляційних на судові витрати суперечить вимогам чинного в Україні законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач пред’явив відповідачу вимогу про сплату індексу інфляції та річних листами від 20.11.2006р №1/503, від 27.11.2006р №1/521, від 07.12.2006р №1/537, отриманими відповідачем згідно до повідомлень 21.11.2006р, 30.11.2006р та 12.12.2006р відповідно.

Позовна давність не поширюється: 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; 2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; 3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 4) на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право; 5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування); 6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".(ст..268 Цивільного кодексу України).

З урахуванням вказаної статті суд вважає, що строк позовної давності розповсюджується на вимоги стягнення інфляції та річних.

Що стосується доводів позивача, щодо припинення перебігу строку позовної давності у зв’язку зі зверненням позивача у Господарський суд АРК з позовом до відповідача про стягнення суми боргу, то ці доводи суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного:

Відповідно до ч.2 ст.264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

В ході розгляду справи, суд прийшов до висновку, що оскільки позивач звертався з позовом до суду про стягнення суми боргу, а не інфляції та річних, та предметом позову було стягнення суми боргу, то перебіг строку позовної давності на інфляцію та річні не переривався.

Відповідно до ст..257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення річних та інфляції відповідно до штемпелю на конверті 14.02.2007р, отже інфляція та річні підлягають стягненню з 14.02.2004р по січень 2007р та складають відповідно: інфляція – 100,4 * 100,4 * 100,7 * 100,7 * 100,7 * 100,0 * 99,9 * 101,3 * 102,2 * 101,6 * 102,4 (лютий-грудень2004р) * 110,3 (2005р.) * 111,6 (2006р.) * 100,5 (січень 2007р) * 313 200грн78коп = 115 944грн10коп та сума інфляції за лютий – березень 2007р., заявлена до стягнення заявою позивача, зданого до суду 24.4.2007р, яка складає 2 509грн37коп, всього сума інфляції дорівнюється 118 453грн47коп; річні з 14.02.2004р по березень 2007р (тобто за 1142 дня) з урахуванням розміру річних за кожен день прострочення, розраховані позивачем у розмірі 0,008 – 25грн07коп у день та складають 28 629грн94коп.

У стягненні остальних сум інфляції та річних позов не підлягає задоволенню у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

У частині стягнення суми інфляції та річних, нарахованих на державне мито та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу позов не підлягає задоволенню, тому що відповідно до ч.1ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Позивач у обґрунтування правомірності вимоги нарахування суми інфляції та річних на державне мито та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу посилається на ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України та вважає, що сплата державного мита та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу є грошовим зобов’язанням відповідача на підставі рішення Господарського суду АРК по справі №2-17/268-2004.

Суд вважає цей довід позивача помилковим, тому як вищевказаним рішенням господарський суд стягнув з відповідача господарські витрати позивача (ст..49 ГПК України) та стягнув державне мито та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу та цім рішенням не визнавав який – набудь юридичний факт, з якого виникали б якісь права та обов’язки.

Далі, ст..625, на яку посилається позивач, та нараховує на судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу), поміщена у Цивільному кодексі України у главі 51 «Правові наслідки порушення зобов’язання. Відповідальність за порушення зобов’язання» та в силу ст..610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З урахуванням ст..612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, тобто боржником являється особа, яка не приступила до виконання зобов’язання або не виконало його у строк, встановлений договором або законом.

Рішенням Господарського суду АРК по справі №2-17/268-2004 не встановлювались ані права, ані обов’язки, не встановлювались строки виконання яких – небудь зобов’язань.

Крім того, рішення суду виконуються відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», виконання якого здійснюють органи державної виконавчої служби.

Дія ст..625 Цивільного кодексу України не може розповсюджуватися для нарахування інфляції та річних на державне мито та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Витрати по оплаті держмита, інформаційно-технічних послуг судового процесу відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.10.2008р. для підготовки рішення.

Рішення оголошено 16.10.2008р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.49,77,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Восток-газсервис” (98100, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б, ЄДРПОУ 30480014) на користь Акціонерного товариства – Фірми “Укргазбуд” (01000, м. Київ, вул. Пироговського, 19/2) в особі Будівельного управління № 1 (17507, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Київська, 307, р/р 26009450840000 Відділення №2 Укрсиббанк Чернігівської філії АКІБ «УКРСИББАНК», МФО 353672, ЗКПО 01291531, св-во ПДВ 36085215,ІНН 142776026582) 118 453грн47коп. інфляційних нарахованих на суму боргу, 28 629грн94коп річних нарахованих на суму боргу, 1 421грн.65коп. держмита, 74грн.67коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

У частині стягнення 57 167грн.78коп. інфляційних нарахованих на суму боргу, 27526грн86коп річних нарахованих на суму боргу, 566грн52коп інфляційних нарахованих на суму судових витрат та 79гн30коп річних нарахованих на суму судових витрат відмовити

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.