Постанова № 21991320, 13.03.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р. Справа № 10/5025/2160/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Грязнов В.В. , судді Мельник О.В. при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - представник ОСОБА_1. дов. №3 від 01.01.2012р.

Від відповідача - представник ОСОБА_2 дов. №017 від 20.02.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська дорожньо-транспортна компанія "Воєнконверс-43" на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.01.12 р. у справі №10/5025/2160/11 (суддя Виноградова В.В.)

за позовом Концерну "Техвоєнсервіс" м.Київ

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська дорожньо-транспортна компанія "Воєнконверс-43"

про стягнення 40580,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26 січня 2012 року у справі №10/5025/2160/11 позов задоволено.

Стягнуто з державного підприємства Міністерства оборони України "Українська дорожньо-транспортна компанія "Воєнконверс-43" м. Хмельницький (код 30318798) на користь концерну "Техвоєнсервіс" м.Київ (код 33689867) 40580 грн. (сорок тисяч пятсот вісімдесят грн.) боргу, 1411,50 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять грн. 50 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Відповідач Державне підприємство Міністерства оборони України "Українська дорожньо-транспортна компанія "Воєнконверс-43" подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати, в позові відмовити. Посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу обгрунтовує наступним.

Відповідач з 07.06.2005 року дійсно є Учасником Концерну "Техвоєнсервіс" (далі - Позивач) згідно наказу Міністра оборони України №309 та положень Статуту Позивача.

Зазначає, що уповноважений орган управління - Міністерство оборони України, з моменту затвердження Статуту враховуючи те, що учасники Концерну є самостійними юридичними особами, не зобов'язувало ані Відповідача ані інших учасників концерну (і це підтверджується текстом вказаного Статуту) в обов'язковому порядку виконувати рішення органів управління Позивача.

Рішення про обов'язковість виконання рішень органів управління Позивача всіма учасниками концерну "Техвоєнсервіс" було прийнято Уповноваженим органом управління (Міністерством оборони України) 02.11.2009 року, тобто з моменту внесення та затвердження змін до Статуту Позивача представником Уповноваженого органу управління Позивача - тимчасово виконуючим обов'язки Міністра оборони України, державна реєстрація яких проведена 10.11.2009 року.

Згідно з вказаними змінами, розділ 6 Статуту Позивача був доповнений пунктом 6.2 такого змісту:

Учасники зобов'язані:

- дотримуватись вимог цього Статуту;

- брати участь у роботі Правління Концерну;

- виконувати рішення органів управління Концерну, прийняті відповідно до їх компетенції;

- сприяти виконанню завдань, що стоять перед Концерном;

- розвивати співробітництво в рамках Концерну.

Таким чином вбачається, що обов'язок Відповідача виконувати рішення Правління Позивача, виникає згідно з актом управління господарською діяльністю після його введення в дію, відповідно до положень Статуту Позивача, але не раніше 10.11.2009р. (дата державної реєстрації змін до Статуту Позивача).

Вважає, що з підстав не може бути прийнято як доказ по зазначеній судовій справі, надана Позивачем копія рішення №7 Правління Концерну "Техвоєнсервіс" від 25.10.2007 року, щодо забезпечення щоквартальної сплати внесків у розмірі 2% від чистого доходу за звітний період, оскільки на ньому відсутні посилання на необхідність забезпечити сплату внесків у вказаному розмірі саме Державному підприємству Міністерства оборони України "Українська дорожньо-транспортна компанія "Воєнконверс-43" та на якому, до речі, відсутній підпис генерального директора або будь-якої іншої уповноваженої посадової особи Відповідача.

Доводить, що місцевий господарський суд фактично у своєму рішенні встановив наявність боргу Відповідача у розмірі 40580 грн. 00 коп. перед Позивачем без будь-яких підтверджуючих документів та інших доказів з боку Позивача.

Так, у матеріалах справи відсутні акти звіряння між Позивачем та Відповідачем; відсутні докази письмових вимог щодо сплати вказаного боргу з боку Позивача та докази їх отримання Відповідачем; відсутні докази зазначення у фінансових, статистичних та податкових документах та звітах Позивача за вказаний період суми у розмірі 40580 грн. 00 коп. як дебіторської заборгованості з боку Відповідача.

Єдиним посиланням на наявність боргу Відповідача перед Позивачем є наданий Позивачем "Розрахунок суми основного боргу" на якому відсутній підпис головного бухгалтера та печатка Позивача.

На відсутність зазначених документів у матеріалах справи та неналежне оформлення вказаного розрахунку неодноразово вказували у своєму відзиві та доповненні на відзив представники Відповідача, однак все це судом до уваги прийнято не було.

Більш того судом у рішенні з цього приводу зазначено, що згідно із Статутом концерну визначено, що одним із джерел формування майна концерну є внески учасників концерну, яким є і відповідач. Крім того, рішенням правління концерну №7 від 25.10.2007р. передбачено обов'язок членів концерну сплачувати майнові внески у затвердженому розмірі."

Однак вказане твердження суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки зазначені рішення органів правління концерну стосуються не джерел формування майна (розділ 7 Статуту Позивача), а джерел формування фінансових ресурсів (розділ 8 Статуту Позивача), а у тексті самого рішення правління концерну №7 від 25.10.2007р. посилання на майнові внески відсутнє взагалі.

В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник відповідача підтримує доводи апеляційної скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечують доводи апеляційної скарги.

Дослідивши докази у справі, доводи сторін, Рівненський апеляційний господарський суд встановив.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, як учасника концерну, 40580,00 грн. заборгованості щодо сплати внесків на утримання концерну за результатами роботи за період IV квартал 2008р. - по II квартал 2011 р., як передбачено рішеннями правління концерну №2 від 21.11.2005р. та №7 від 25.10.2007р., посилаючись на звіти про фінансові результати відповідача, статут концерну "Техвоєнсервіс" та положення про правління концерну "Техвоєнсервіс", ст.ст. 235, ч.1 ст.509, ст.526 Цивільного кодексу України, ч.1, ч.4 ст.118, ч.1, ч.5 ст.120, ч.1 ст.173, ст.174 Господарського кодексу України.

В обґрунтування вимог вказує на те, що концерн "Техвоєнсервіс" є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності, створеним на підставі наказу Міністра оборони України №309 від 07.06.2005 р. і належить до сфери управління Міністерства оборони України. Одним із учасників концерну є відповідач, який відповідно до п.п.4.2, 6.2, 7.4, 8.2.-8.4 статуту, п.4.2 положення про правління та рішення правління №7 від 25.10.2007р. зобовязаний сплачувати внески концерну у розмірі 2% від чистого доходу щоквартально.

Давши оцінку доказам у справі, доводам сторін, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з наказом Міністерства оборони України №59 від 26.02.1999р. створено державне підприємство Міністерства оборони України "Українська дорожньо-транспортна компанія "Воєнконверс-43" та затверджено статут останнього, відповідно до якого ДП Міністерства оборони України "Українська дорожньо-транспортна компанія "Воєнконверс-43" підприємство засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству оборони України

Відповідно до наказу Міністра оборони України №309 від 07 червня 2005 року створено державне господарське об'єднання концерн "Техвоєнсервіс" у складі казенних підприємств Міністерства оборони України, в тому числі підприємства "Українська дорожньо-транспортна компанія "Воєнконверс-43" та затверджено статут концерну.

Відповідно до статуту концерну “Техвоєнсервіс”, концерн є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності, належить до сфери управління Міністерства оборони України ( п.1.1. статуту).

В пункті 1.4 статуту визначено перелік підприємств, які входять до складу концерну, зокрема і державне підприємство Міністерства оборони України „Українська дорожньо-транспортна компанії "Воєнконверс-43".

Згідно з п. п. 3.1, 3.4 статуту концерн функціонує як єдина господарська організація, є юридичною особою, має самостійний і зведений баланси, поточний та інші рахунки в установах банків, круглу гербову печатку і кутовий штамп зі своїм найменуванням та найменуванням органу управління майном, інші атрибути юридичної особи, концерн не відповідає за зобовязаннями учасників, а учасники не відповідають за зобовязаннями концерну. Вихід учасників зі складу концерну здійснюється за рішеннями органу управління майном за поданням концерну.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. статуту управління оперативною діяльністю концерну здійснює правління концерну і генеральний директор концерну. Правління є колегіальним органом управління концерну, який створюється з метою визначення основних напрямків його діяльності, координації діяльності учасників. До складу правління входять: генеральний директор концерну, перший заступник генерального директора, заступники генерального директора - директори з окремих питань (напрямків роботи) концерну та керівники учасників. Засідання правління скликається генеральним директором згідно з планом роботи правління за власною ініціативою або за ініціативою 1/3 членів правління, не менше одного разу на три місяці. Засідання правління є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів правління. Рішення правління приймається простою більшістю голосів членів правління, присутніх на його засіданні, а за рівної кількості голосів членів правління, що розподілилися на дві протилежні точки зору під час вирішення одного і того ж самого питання, вирішальним є голос генерального директора концерну.

Відповідно до п. п. 7.3, 7.4, 8.2.-8.4. статуту майно концерну перебуває в державній власності і закріплене за ним на праві господарського відання, одним із джерел формування майна концерну є внески учасників. Джерелами формування фінансових ресурсів концерну є в тому числі відрахування учасників та інші джерела. Витрати на утримання концерну покриваються за рахунок доходу, одержаного в результаті його самостійної господарської діяльності та відрахувань від чистого доходу учасників. Джерелом коштів на оплату праці працівників концерну є частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності та відрахувань від доходів учасників.

Згідно змін до статуту концерну „Техвоєнсервіс”, затверджених тимчасово виконуючим обовязки Міністра оборони В.В.Іващенко, р.6 статуту доповнено п.6.2 відповідно до якого учасники зобовязані дотримуватися вимог цього статуту; брати участь у роботі правління концерну; виконувати рішення органів управління концерну, прийняті відповідно до їх компетенції; сприяти виконанню завдань, що стоять перед концерном ; розвивати співробітництво в рамках концерну.

Рішенням правління концерну “Техвоєнсервіс” від 27.03.2007р. №6 затверджено та введено в дію наказом генерального директора Концерну “Техвоєнсервіс” "Положення про правління концерну “Техвоєнсервіс", в якому визначено склад правління, до якого входить в тому числі директор відповідача.

Відповідно до п. 4.2 положення члени правління зобовязані керуватися у своїй діяльності чинним законодавством України, статутом концерну, положенням, іншими внутрішніми документами концерну; виконувати рішення, прийняті на засіданнях правління. Згідно з п.п.5.4,5.5. положення засідання правління є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів правління, рішення правління з питань, віднесених статутом до його компетенції приймається простою більшістю голосів членів правління присутніх на його засіданнях.

Відповідно до ст.ст. 118, 120 Господарського кодексу України об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до цього Кодексу та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств.

Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання. Об'єднання підприємств є юридичною особою.

Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом. Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Згідно зі ст. 123 ГК України учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо). Господарське об'єднання має право утворювати за рішенням його вищого органу управління унітарні підприємства, філії, представництва, а також бути учасником (засновником) господарських товариств. Утворені господарським об'єднанням підприємства діють відповідно до положень цього Кодексу, інших законів та статуту підприємства, затвердженого об'єднанням. Об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язаннями його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором або статутом об'єднання.

Відповідно до рішення правління від 26.08.2005р. №1 та постанови правління концерну від 26.08.2005р. було встановлено щомісячний відсоток відрахувань учасників концерну на його утримання у розмірі 4% від чистого доходу поточного року .

В звязку з скрутним фінансово-економічним становищем підприємств-учасників Концерну генеральний директор Концерну “Техвоєнсервіс” звернувся з пропозицією (лист №225/к/26 від 26.09.2005р.) встановити щомісячний відсоток відрахувань від учасників концерну на його утримання в розмірі 2% від чистого доходу поточного року.

Постановою правління концерну №2 від 21.11.2005р. зобовязано керівників підприємств взяти на особистий контроль своєчасність відрахувань на утримання концерну „Техвоєнсервіс” у розмірі 2%.

Відповідно до п.10 рішення №7 від 25.10.2007р. правління концерну зобовязано учасників концерну „Техвоєнсервіс” забезпечити щоквартальну сплату внесків у розмірі 2% від чистого доходу за звітній період.

Згідно звітів про фінансові результати відповідача за 9 місяців 2008 року та за 2008 рік сума чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становить 619000 грн., за 2009 рік - 645000 грн. (1 кв. -163000 грн., 2 кв. - 108000 грн.. 3 кв.-149000 грн., 4 кв.-225000 грн.), за 2010 рік - 492000 грн. (1 кв.- 115000 грн., 2 кв.- 103000 грн., 3 кв.-116000 грн., 4 кв.-158000 грн.), за І півріччя 2011 року - 273000 грн. (1 кв.-108000 грн., 2 кв.-165000 грн.), всього 2029000 гривень.

Відповідно до ст.ст. 173-175 ГК України господарськими є зобов'язання, що виникають між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а інший субєкт (управнена сторона) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобовязання можуть виникати зокрема з акту управління господарською діяльністю .

Згідно зі ст.176 ГК України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Заборгованість відповідача по сплаті внесків за період 4 кв.2008р.-2 кв.2011р. становить 40580 грн. Відповідач ні після 2 кв. 2011р., ні на день розгляду справи наявний борг в сумі 40580 грн. не сплатив.

Отже, у відповідача утворилась прострочена заборгованість по сплаті членських внесків в сумі 40580 грн., яка підлягає стягненню. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 04.06.2009р. по справі №15/337.

З приводу доводів позивача про відсутність договірних відносин між сторонами, актів звірки, місцевим судом правильно враховано, що статутом концерну визначено, що одним із джерел формування майна концерну є внески учасників концерну, яким є і відповідач. Крім того, рішенням правління концерну №7 від 25.10.2007р. передбачено обовязок членів концерну сплачувати майнові внески у затвердженому розмірі.

Посилання відповідача на те, що рішення правління концерну №7 від 25.10.2007р. не було підписано керівником відповідача спростовуються положеннями п.п.4.1., 4.2. статуту концерну згідно яких передбачено, що управління оперативною діяльністю концерну здійснює правління концерну, яке є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів правління; рішення правління приймається простою більшістю голосів членів правління, присутніх на його засіданні, а за рівної кількості голосів членів правління, що розподілилися на дві протилежні точки зору під час вирішення одного і того ж самого питання, вирішальним є голос генерального директора концерну та п. 4.2 положення про правління концерну , яким передбачено обов'язок членів правління виконувати рішення правління .

Окрім цього, генеральним директором ДП МОУ "Українська дорожньо-транспортна компанія "Воєнконверс-43" підписано рішення правління концерну „Техвоєнсервіс" №1 від 26.08.2005р. , яким встановлено щомісячний відсоток відрахувань учасників концерну на його утримання у розмірі 4% від чистого доходу поточного року.

Доводи відповідача про те, що термін "чистий дохід" є некоректним і таким, що не відповідає діючому законодавству спростовується наявними в матеріалах справи звітами про фінансові результати, в яких передбачено графу „ чистий дохід”.

Висновок місцевого господарського суду, щодо відхилення заяви відповідача про застосування строку позовної давності відповідає фактичним обставинам справи. Як правильно вказано, зобовязання відповідача по сплаті внеску за четвертий квартал 2008 року настало з 01.01.2009р., позов подано до суду 01.12.2011р.

Непереконливими є і доводи відповідача, що оскільки функціональне управління концерном покладено на підрозділ управління ремонту озброєння та військової техніки Міністерства оборони України , а ДП МОУ „Воєнконверс-43" залишилося у функціональному управлінні департаменту економічної діяльності Міністерства оборони України згідно наказу Міністра оборони України №20 від 20.01.20101р., то підприємство не могло одночасно управлятися концерном і департаментом. Судом враховується, що відповідач є членом концерну, органом управління якого є Міністерство оборони України, відповідно до наказу Міністра оборони України №309 від 07.06.2005р. та статуту концерну. Доказів про вихід ДП МОУ „Воєнконверс-43" з концерну суду не надано. Натомість матеріали справи містять копію листа директора департаменту економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України від 21.12.2011р. №225/5/6286 (засвідченого відповідачем) із запрошенням прийняти участь в засіданні правління концерну „Техвоєнсервіс”.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неналежну сплату позивачем судового збору при зверненні до суду, не відповідає фактичним обставинам справи.

Позовна заява подана 01.12.2011р. Закон України «Про судовий збір»набрав чинності з 01 листопада 2011 року.

Розмір сплати судового збору за подання позовної заяви майнового характеру до господарського суду становить 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 01 січня 2011р..

Дійсно в прохальній частині позовної заяви вказано про сплату ним 405 грн. 80 коп. державного мита та 236 грн. плати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Однак позивач платіжним дорученням №516 від 09.11.2011р. сплатив 1411 грн. 50 коп. судового збору (а.с.11). Що становить 1,5 розміра мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2011 року. Мінімальна заробітна плата становила 941 грн.

Витрати по сплаті позивачем судового збору відшкодовані з відповідача, про що зазначено в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, підстав для зміни, скасування рішення господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська дорожньо-транспортна компанія "Воєнконверс-43" на рішення господарського суду Хмельницької області від 26 січня 2012 року по справі №10/5025/2160/11 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 26 січня 2012 року по справі №10/5025/2160/11 залишити без змін.

3. Матеріали справи №10/5025/2160/11 повернути до господарського суду Хмельницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Вих.№ 01-12/3841/12