Постанова № 21991052, 19.03.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.03.2012 р. справа №17/203/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В.

суддів:Мартюхіної Н.О., Татенка В.М.

за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю №146 від 12.03.2012р. від відповідача:не зявився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.», м. Київ

на ухвалу господарського суду Луганської області

про припинення провадження у справі

від22.12.2011р.

у справі№17/203/2011 (суддя Фонова О.С.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.», м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Зерно України Н», м. Луганськ

простягнення 360000грн. суми основного боргу, 41684,33грн. суми інфляційних втрат, 14543,01грн. суми 3% річних, 79941,77грн. пені, всього 496169,11грн.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.11.2011р. порушено провадження у справі №17/203/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно України Н», м. Луганськ про стягнення 360000грн. суми основного боргу, 41684,33грн. суми інфляційних втрат, 14543,01грн. суми 3% річних, 79941,77грн. пені, всього 496169,11грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.12.2011р. провадження у справі №17/203/2011 припинено на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України та стягнуто з ТОВ «Ю.С.А.»в дохід Державного бюджету України державне мито у сумі 4961,69грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Ухвала суду мотивована тим, що господарським судом Луганської області у справі №1/191/2011 було розглянуто спір між тими ж сторонами про той ж предмет і з тих же підстав та тим, що при припиненні провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на позивача, а позивачем за розгляд даної справи вони не сплачені, тому підлягають примусовому стягненню з нього на користь Державного бюджету України.

Позивач не погодився з прийнятою ухвалою та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 22.12.2011р. у справі №17/203/2011.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що зазначена ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить нормам Конституції України, нормам процесуального права. Так, скаржник зазначив, що він направив до господарського суду Луганської області заяву про відмову від позову, але господарський суд припинив провадження у справі в порядку п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, тобто з іншої підстави, та стягнув з позивача судові витрати, які вже були сплачені позивачем при подачі позову до суду.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2012р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2012р. у справі №17/203/2011 відновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Приймаючи апеляційну скаргу до розгляду, судом апеляційної інстанції враховано, що ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У даному випадку судовою колегією було враховано, що згідно протоколу судового засідання від 22.12.2011р. представник позивача не був присутній у судовому засідання; ухвалу господарського суду Луганської області від 22.12.2011р. у справі №17/203/2011 направлено сторонам з порушенням трьохденного строку, передбаченого ст.87 ГПК України; згідно реєстру отриманої поштової кореспонденції, яка надійшла на адресу ТОВ «Ю.С.А.», поштове відправлення з вказаною ухвалою отримане представником позивача 13.01.2012р.; апеляційна скарга подана з додержанням вимог, викладених в статтях 94-95 ГПК України та в ній заявлено про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження із викладенням причин з яких пропущено строк. Встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. Тому незначний пропуск строку подання апеляційної скарги у даному випадку не може розглядатись як такий, що вчинений без поважних причин, до того ж скаржник посилається на прийняття оскаржуваної ухвали без участі представників сторін.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. змінено колегію судді та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Бойко І.А., Татенко В.М.

Відповідно до п.3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011р., у разі зміни складу суду перебіг строку вирішення спору починається спочатку.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. судовий розгляд відкладено, у звязку з незявленням до суду уповноважених представників сторін, наданням скаржником клопотання про відкладення судового засідання та ненаданням на час судового засідання Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві інформації на запит Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2012р.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 29.02.2012р. змінено колегію судді та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

У судовому засіданні 29.02.2012р. представники скаржника підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі, заявивши, що провадження у справі №17/203/2011 слід було припинити в порядку п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, тобто через відмову позивача від позову.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.02.2012р. судовий розгляд відкладено, у звязку з ненаданням на час судового засідання ГУ ДКСУ у м. Києві відповіді на запит апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 14.03.2012р. представник скаржника підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, заявивши, що при винесенні ухвали від 22.12.2012р. господарський суд Луганської області помилково посилався на рішення суду від 16.12.2011р. у справі №1/191/2011, яке не набрало законної сили, та у даному випадку слід було залишити позов без розгляду в порядку п.п.2, 5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Представник відповідача в судові засідання не зявився, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористався, відзиву не надав, згідно п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. про місце розгляду справи сповіщений належним чином, про що свідчать витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 22.11.2011р. (арк. спр. 37), вихідні штампи канцелярії на ухвалах Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2012р., 15.02.2012р., 29.02.2012р.

Згідно частини 5 статті 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене, а також те, що явка сторін не була визнана обовязковою та апеляційна інстанція, відповідно до ст.101 ГПК України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не звязана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2009р. між ТОВ «Зерно України Н»(продавець) та ТОВ «Ю.С.А.»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів №30/09, за умовами якого продавець зобовязався передати у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти та сплатити нафтопродукти, кількість та вартість яких передбачена додатковими угодами, які є невідємними частинами цього договору (пункт 1.1. договору). Поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця на умовах СРТ залізнична станція призначення, що вказана в додатковій угоді, згідно ІНКОТЕРМС 2000 (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 2.2. договору, покупець здійснює 100% передплату вартості товару протягом одного банківського дня після надання продавцем рахунку-фактури, продавець, в свою чергу, відвантажує товар протягом пяти банківських днів з моменту 100% передплати на підставі наданих покупцем вантажних реквізитів на повну партію товару, обумовлену в додатковій угоді.

Додатковою угодою №3 від 30.03.2010р. до договору сторони погодили найменування, кількість, ціну та вартість товару, а також станцію відвантаження, умови поставки і оплати та відповідальність у вигляді пені за непоставку або несвоєчасну поставку попередньо сплаченого товару.

Як стверджує позивач, після одержання від відповідача рахунку-фактури №СФ-0000051 від 31.03.2010р. на суму 400000грн. позивач перерахував відповідачу у якості передплати грошові кошти у сумі 400000грн., що підтверджується банківською випискою за 31.03.2010р. Однак, відповідач не відвантажив товар протягом пяти банківських днів з моменту проведення передплати на підставі наданих позивачем вантажних реквізитів на повну партію товару, узгоджену в додатковій угоді. Тому, враховуючи часткове повернення відповідачем грошових коштів у сумі 40000грн., позивач заявив позов про стягнення заборгованості у сумі 360000грн. за договором №30/09 від 28.12.2009р., 3% річних у сумі 14543,01грн. за період з 12.04.2010р. по 02.08.2011р., пені за непоставку товару у сумі 79941,77грн. за період з 12.04.2010р. по 02.08.2011р., інфляційних збитків у сумі 41684,33грн. за період з 30.07.2010р. по 02.08.2011р.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Отже, господарський суд зобовязаний припинити провадження у справі на підставі зазначеної норми за наявності, зокрема, рішення господарського суду, прийнятого у справі: - між тими ж сторонами; - про той же предмет; - з тих же підстав. Таким чином, наявність всіх вищевказаних ознак тотожності спорів у справах тягне за собою припинення провадження у справі.

Відповідно до п.3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Припиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що 16.12.2011р. господарський суд Луганської області прийняв рішення у справі №1/191/2011, яким задовольнив частково позовні вимоги ТОВ «Ю.С.А.»до ТОВ «Зерно України Н»про стягнення 496169,11грн.; стягнув з відповідача на користь позивача 360000грн. передплати за договором №30/09 від 28.12.2009р., 37772,27грн. інфляційних нарахувань за період з серпня 2010 року по липень 2011 року, 14543,01грн. 3% річних за період з 12.04.2010р. по 02.08.2011р.; відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 3912,06грн., пені за непоставку товару у сумі 79941,77грн. за необґрунтованістю; вирішив питання щодо розподілу судових витрат, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката у сумі 5000грн., витрат по сплаті державного мита у сумі 4123,15грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 196,12грн.

Підставою заявленого позову є факт порушення відповідачем умов договору №30/09 від 28.12.2009р. щодо своєчасної поставки бензину А-76 у кількості 50 тон. При цьому, підстави позову у справі №1/191/2011 аналогічні. Предметом позову і у цій справі, і у справі №1/191/2011 є стягнення невикористаного авансу та нарахувань на нього річних, інфляційних та пені. Отже, предмет та підстави позову у справі №1/191/2011 та даній справі тотожні.

За таких обставин, враховуючи тотожні склад сторін у даній справі та справі №1/191/2011, предмет та підстави позову у таких справах, суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Неможливість повторного розгляду справи, коли є судове рішення, що набрало законної сили і не скасовано у встановленому законом порядку, перш за все повязана з виключністю судового рішення та його обовязковістю (п.9 ч.3 ст.129 Конституції України). Так, рішення, ухвали і постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України, що визначено ст.115 ГПК України. У тому випадку, якщо суд прийме позов щодо якого є судове рішення, що набрало законної сили, не виключено винесення ним зовсім протилежного рішення. Існування двох протилежних судових рішень по одному спору неможливо, оскільки судове рішення, що набрало законної сили, саме прирівнюється до закону, тому що носить обовязковий характер.

Це положення узгоджується із міжнародною Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, до якої України приєдналась у 1997 році, а відтак, у відповідності із ст.10 ЦК України норми цієї Конвенції є частиною національного цивільного законодавства України з пріоритетом саме норм Конвенції, згідно з якою одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сила, не може бути поставлено під сумнів.

Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, в матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про апеляційне оскарження рішення господарського суду Луганської області від 16.12.2011р. у справі №1/191/2011, отже наразі таке рішення набрало законної сили. До того ж суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. У даному випадку мається на увазі, що в тотожній справі порушено провадження, але розгляд справи не завершено.

Згідно пунктів 2.1., 2.3., 2.7. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 (із змінами та доповненнями), вся кореспонденція, що надходить до господарського суду, приймається та реєструється службою діловодства. Документи, які надійшли до суду, розподіляються службою діловодства на позовні заяви, скарги, додаткові матеріали і документи до судових справ тощо. На всіх документах в правому нижньому куті або вільному від тексту місці першого аркуша проставляється реєстраційний штамп, дата надходження до суду, реєстраційний номер. Додаткові матеріали, що надійшли до справ, які знаходяться в провадженні, реєструються службою діловодства за датою, а у випадках надходження в день судового розгляду справи також за часом їх надходження, до вхідного реєстраційного номера первісних матеріалів з доданням індексу Д з цифровою позначкою в хронологічному порядку.

Відповідно пунктів 3.1., 3.2. позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, відзиви, додаткові матеріали, а також інші документи, що стосується судових справ, в порядку, передбаченому розділом 2 цієї Інструкції, передаються суддям (колегіям суддів) для розгляду. Судові документи (справи) передаються судді під розписку.

У пунктах 3.5.2., 3.5.3., 3.5.6., 3.5.7. Інструкції передбачено, що при формуванні справи забороняється використовувати швидкозшивачі або інші механічні засоби скріплення документів, які полегшують вилучення документів зі справи; конверт, в якому надійшла позовна заява або інші документи стосовно судової справи, підлягає обовязковому залученню до матеріалів справи після документів, які в ньому надійшли; справа формується виключно з документів, які пройшли реєстрацію службою діловодства, розглянуті суддею і мають його візу «долучити до справи»із зазначенням дати; підшивання справи здійснюється за результатами її розгляду (перебування) в кожній судовій інстанції. Наявність документів і порядок їх розміщення у справі засвідчується підписом судді в опису на момент закінчення кожної процесуальної дії (закінчення провадження у справі прийняттям рішення, ухвали про припинення провадження у справі, про залишення позовної заяви (апеляційної або касаційної скарги) без розгляду), передачі справи з провадження одного судді (колегії суддів) до іншого судді (колегії суддів), направлення справи за межі суду, у тому числі до іншого суду, для проведення судової експертизи тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, заява ТОВ «Ю.С.А.»№668 від 30.12.2011р. про відмову від позову та припинення провадження у справі №17/203/2011, надійшла до господарського суду Луганської області поштою 10.01.2012р. та в той же день була долучена до матеріалів справи, про що свідчать відповідні штампи та поштовий конверт. Будь-яких інших заяв ТОВ «Ю.С.А.»про відмову від позову, зокрема заяви №631 від 30.12.2011р., яка за твердженням скаржника була направлена простою кореспонденцією на адресу господарського суду Луганської області 16.12.2011р., матеріали справи не містять (окрім копії, яка надана вже під час апеляційного перегляду).

Із заяви ТОВ «Ю.С.А.» №668 від 30.12.2011р. вбачається, що підставою з якої позивач відмовляється від позову та просить припинити провадження у справі є те, що на розгляді в господарському суді Луганської області перебувала справа №1/191/2011 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, по якій 16.12.2011р. було прийнято рішення.

Відповідно до вимог п.4 ст.80 ГПК України провадження по справі підлягає припиненню при відмові позивача від позову та прийнятті цієї відмови господарським судом. Перелік підстав припинення провадження у справі, що встановлений статтею 80 ГПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається (частина 2 статті 80 ГПК України).

З огляду на викладене, судова колегія відзначає, що на час прийняття судом першої інстанції ухвали від 22.12.2011р. про припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, в матеріалах справи була відсутня заява позивача про відмову від позову, а також зазначає, що наслідки припинення провадження у справі на підставі п.2 або п.4 ч.1 ст.80 ГПК України є однаковими.

Порядок сплати та повернення судового збору, ставки судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір»від 08.07.2011р. №3674-VI, який набув чинності 01.11.2011р., а порядок сплати та повернення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу були врегульовані положеннями Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»та Постанови КМУ «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів»(в редакціях, що діяли до 01.11.2011р. - набрання Закону України «Про судовий збір»чинності).

Так, підставами для повернення державного мита відповідно до статті 8 Декрету КМУ «Про державне мито»є: внесення державного мита у більшому poзмipi, ніж передбачено законом; відмова платника від подання позовної заяви; повернення або відмова у прийнятті позовної заяви, а також заяви про перегляд рішення в апеляційному чи у касаційному порядку чи перегляд його за нововиявленими обставинами (статті 62, 63, 97, 1113 та 113 ГПК України); припинення провадження у спpaвi або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розгляду в господарському cyді (п.1 ч.1 ст.80 ГПК України); скасування у встановленому порядку рішення, ухвали, постанови господарського суду, якою державне мито було стягнуто в доход державного бюджету.

Разом з тим, відповідно до п.13 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів», повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита, тобто з урахуванням ст.8 Декрету.

З огляду на наведене, у суду відсутні підстави для повернення позивачу державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в разі припинення провадження у справі в порядку п.2 ч.1 ст.80 ГПК України. Відсутні такі підставі і у разі припинення провадження у справі в порядку п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем за трьома позовами у справах №17/203/2011, №1/191/2011 та №42/283-19/173/2011 в якості доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу додано оригінали одного і того ж самого платіжного доручення №518 від 09.08.2011р. про сплату державного мита у сумі 4961,69грн. та платіжного доручення №519 від 09.08.2011р. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Ю.С.А.»навмисно ухилилось від сплати судових витрат за двома позовами у справах №1/191/2011 та №17/203/2011, додавши в якості сплати судових витрат по трьом справам примірники одного платіжного доручення. Перші оригінали вказаних платіжних доручень були додані до справи №42/283-19/173/2011, яка була порушена раніше інших двох справ, а тому є належними доказами сплати судових витрат.

Таким чином, ТОВ «Ю.С.А.»шляхом ухилення від сплати судових витрат у справах №17/203/2011, №1/191/2011 спричинило ненадходження до Державного бюджету України грошових коштів у сумі 10395,38грн., що зумовило присудження ухвалою суду від 22.12.2011р. у справі №17/203/2011 до стягнення з ТОВ «Ю.С.А.»в дохід Державного бюджету України державне мито у сумі 4961,69грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн., а також направлення Прокурору м. Києва Мельнику А.С. повідомлення в порядку ст.90 ГПК України.

З метою повного, обєктивного та всебічного розгляду справи в апеляційному провадженні, керуючись ст.ст.65, 99, 101 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд надіслав Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві запит, в якому просив надати інформацію про розмір коштів, перерахованих 09.08.2011р. платником ТОВ «Ю.С.А.»по коду бюджетної класифікації 22090200 «Державне мито»на рахунок №31110095700011; про розмір коштів, перерахованих 09.08.2011р. платником ТОВ «Ю.С.А.»по коду бюджетної класифікації 22050003 «Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу»на рахунок №31218264700001, а також підтвердити зарахування цих коштів до державного бюджету.

В листі №06-08/957-2499 від 24.02.2012р. ГУ ДКСУ у м. Києві підтвердило зарахування коштів до Державного бюджету 09.08.2011р., сплачених ТОВ «Ю.С.А.»(код за ЄДРПОУ 25392923), а саме:

- у сумі 4961,69грн. згідно з платіжним дорученням від 09.08.2011р. №518 на рахунок 31110095700011, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22090200 «Держане мито, не віднесене до інших категорій», символ звітності 095;

- у сумі 236грн. згідно з платіжним дорученням від 09.08.2011р. №519 на рахунок 31218264700001, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22050003 «Надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах (місцеві господарські та апеляційні господарські суди)», символ звітності банку 264.

Таким чином ГУ ДКСУ у м. Києві підтвердило, що ТОВ «Ю.С.А.»09.08.2011р. перерахував до Державного бюджету в якості оплати судових витрат грошові кошти у сумі 5197,69грн., а не 15593,07грн. як заявляє позивач, подаючи до трьох позовів примірники платіжного доручення №518 від 09.08.2011р. у сумі 4961,69грн. та платіжного доручення №519 від 09.08.2011р. у сумі 236грн.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок ухилення ТОВ «Ю.С.А.»від сплати судових витрат у справах №17/203/2011, №1/191/2011 та ненадходження до Державного бюджету України грошових коштів у сумі 10395,38грн., на позивача покладаються витрати по сплаті в дохід Державного бюджету державного мита у сумі 4961,69грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Питання щодо розподілу судових витрат, повязаних з оплатою адвокатських послуг у сумі 15000грн. було вирішено в рішенні господарського суду Луганської області від 16.12.2011р. у справі №1/191/2011.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, що ухвала господарського суду Луганської області від 22.12.2011р. у справі №17/203/2011, якою припинено провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, винесена у відповідності до норм процесуального права, тому апеляційна скарга ТОВ «Ю.С.А.»задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.», м. Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 22.12.2011р. у справі №17/203/2011 - залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Луганської області від 22.12.2011р. у справі №17/203/2011 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяІ.В. Зубченко

Судді: Н.О. Мартюхіна

В.М. Татенко

Надруковано 6 примірників: 1 позивачу; 2 відповідачу; 1 до справи; 1 ДАГС; 1 ГС ЛО.