Рішення № 21990814, 13.03.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2012 р.Справа № 14/5025/262/12 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" м. Славута

до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Хмельницького регіонального відділення м. Хмельницький

про стягнення 18 684,41 грн

Суддя Гладюк Ю.В.

Представники сторін:

Позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

Відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю

ОСОБА_3 за довіреністю

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що виникла в результаті невиконання умов договору від 5 травня 2010 року (відповідач не забрав поклажу після закінчення строку договору) в розмірі 18684, 41 грн., з яких: 18000 грн. основна заборгованість, 570, 74 грн. - пеня, 113, 67 грн. 3% річних.

Законодавчим обгрунтуванням позову вказано норми ст. ст. 946, 625 ЦК України щодо основного боргу та річних і ст. ст. 173, 174, 193, 218, 230, 232 ГК України відносно пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача в судовому засіданні проти наявності заборгованості не заперечували, проте просили суд про відкладення розгляду справи в звязку з тим, що між сторонами вирішується питання щодо укладення нового договору, де розмір оплати за надані послуги буде змінено.

В результаті аналізу предмету та підстав даного позову, а також наведених відповідачем обґрунтувань, судом не здобуто правових підстав для відкладення розгляду справи.

Розглядом матеріалів встановлено.

5 травня 2010 року між сторонами укладено договір № 44/10 у відповідності до якого зберігач (позивач) зобовязується зберігати та повернути у схоронності майно зазначене в п. 2 цього договору, яке передано поклажедавцем (відповідачем). Згідно п. 2 предметом зберігання є комплекс технічного обладнання для виробництва покрівельних і гідроізоляційних матеріалів у складі: технологічний комплекс обладнання для виробництва покрівельних і гідроізоляційних матеріалів (1 компл.), комплекс обладнання для газифікації (1 компл.), автоматизована система управління процесом видалення води з бітуму (1 компл.), котли ДКВР 4 / 13 (2 шт.). Ринкова вартість майна 861450 грн з ПДВ (п. 2.1.).

Строк зберігання згідно п. 3.2. - з 5 травня 2010 року по 30 червня 2010 року. Згідно п. 5.2.1. поклажодавець зобовязаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання згідно п. 3.2. договору. Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до строку вказаного у п. 3.2. договору.

Цього ж 5 травня 2010 року сторони здійснили прийом - передачу вказаного у договорі майна, що оформлено відповідним актом, копію якого подано до позовних матеріалів.

1 липня 2010 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 44/10, відповідно до якої строк закінчення зберігання встановлено 31 серпня 2010 року, а п. 4.1. основного договору викладено в наступній редакції: „Поклажодавець зобовязаний здійснювати щомісячну оплату послуг за зберігання в сумі 3000 грн., в продовж 7 банківських днів з дня підписання сторонами акту надання послуг. Додаткова угода є невідємною частиною основного договору (п. 2 додаткової угоди).

Основний договір, акт прийому передачі та додаткова угода підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

В матеріалах справи міститься також копія рішення господарського суду області від 28 березня 2011 року у справі № 18/5025/269/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" м. Славута до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Хмельницького регіонального відділення м. Хмельницький про стягнення 15000 грн. заборгованості, відповідно до якого з відповідача - Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Хмельницького регіонального відділення на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" стягнуто заборгованість яка утворилася в силу правовідносин між сторонами за договором від 5 травня 2010 року (що є предметом розгляду за даним позовом) за період з вересня 2010 року по січень 2011 року в розмірі 15000 грн.

Враховуючи, що відповідач, переданої на зберігання речі, у період з вересня 2011 року по лютий 2012 року не забрав, позивач звернувся із даним позовом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером є господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно ст. 948 ЦК України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобовязані встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Строк дії договору від 5 травня 2010 року закінчився 31 серпня 2010 року (п. 1 додаткової угоди). Отже, не забравши у зазначений строк переданої на зберігання позивачу річ, відповідач порушив свої договірні зобовязання.

Згідно ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Враховуючи вказані обставини, перебування переданої на зберігання речі (після закінчення строку договору) у позивача, у період з вересня 2011 року по лютий 2012 року є підставою для нарахування плати за її зберігання у встановленому у договорі розмірі за вказаний період ( 6 місяців з розрахунку 3000 грн. щомісячно = 18000 грн.).

Отже, позовні вимоги, в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних є обґрунтованими, підтверджується поданим розрахунком та підлягають задоволенню.

Нормами ст. ст. 546, 547 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Зі змісту зазначених норм випливає, що пеня є договірною неустойкою, тобто підставою її нарахування є наявність відповідних умов договору. Враховуючи, що нарахування непі договором № 44/10 від 5 травня 2010 року (з додатком) не передбачено, вимоги про її стягнення є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, з покладенням судових витрат на сторони, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського Процессуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Хмельницького регіонального відділення (м. Хмельницький, вул.. Театральна, 12, ЄДРПОУ 00041467) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Славутський покрівельний завод" (м. Славута, вул. Князів Сангушків, 95, ЄДРПОУ 35891363) 18000 грн. основного боргу, 113, 67 грн. 3% річних, а також 1561, 22 грн. судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя Ю.В. Гладюк

Повний текст виготовлений та підписаний 14 березня 2012 року.

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, позивачу та 3 відповідачу.