Рішення № 21990397, 15.03.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.12 Справа № 26/5014/361/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Діром”, м.Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Свердловантрацит”, м.Свердловськ Луганської області

про стягнення 22664 грн. 27 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача юрист ОСОБА_1. довіреність №б/н від 01.02.2012;

від відповідача провідний юрисконсульт ОСОБА_2, довіреність №23-29д від 26.01.2012.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №273/2-11-Т-6 від 06.10.2011 в сумі 21346 грн. 53 коп., пені в сумі 1104 грн. 19 коп., 3% річних в сумі 213 грн. 55 коп. та витрати на послуги адвоката в сумі 1150 грн. 00 коп.

Відповідач відзивом №12/8-27 від 16.02.2012 вимоги позову відхилив з підстав, викладених у відзиві.

Запереченням на відзив від 14.03.2012 позивач повідомив, що відповідач 08.02.2012 сплатив суму боргу 21346 грн. 53 коп., у звязку з чим він заявив про зменшення позовних вимог на вказану суму.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи приписи вказаної статті під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо).

В даному випадку позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 21346 грн. 53 коп. і в поданій заяві позивач просить зменшити розмір вказаної позовної вимоги на цю ж суму.

По суті вказана заява позивача є частковою відмовою позивача від позову, в частині стягнення заборгованості в сумі 21346 грн. 53 коп., тому суд відповідно до приписів ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України приймає вказану заяву до розгляду і, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, припиняє провадження у справі в цій частині.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Діром” (постачальник, позивач) та Державним підприємством „Свердловантрацит” (покупець, відповідач) 06.10.2011 був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти №273/2-11-Т-6 (далі-договір), за умовами якого постачальник зобовязався у 2011 році поставити покупцю товари, зазначені в специфікаціях (додаток №1), а покупець зобовязався прийняти і оплатити такі товари (п.1.1 договору).

В п.3.1 договору сторони погодили ціну договору в розмірі 539000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ.

Згідно п.4.1 договору розрахунки за цим договором проводяться шляхом оплати покупцем поставлених товарів за фактом поставки кожної партії товарів шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника з протягом однієї доби з моменту поставки товару на підставі виставленого постачальником рахунку, який надається разом з кожною партією поставлених товарів.

В розділі 5 сторони обумовили строки та умови поставки товару.

Відповідно до п.7.3.3 договору за порушення терміну оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Між сторонами була підписана та узгоджена специфікація до договору №1, в якій сторони узгодили найменування товару вироби з фіброцементу (шифер восьмихвильовий) в кількості 10000 за ціною 53 грн. 90 коп. за одиницю, в т.ч. ПДВ.

На виконання умов договору та заявки відповідача №12/3076 від 11.10.2011 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 48510 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №14/10/11-001 від 14.10.2011 (а.с.13), та виставив відповідачу рахунок на оплату (а.с.14).

02.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Діром”, Державним підприємством „Свердловантрацит” та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Свердловантрацит” була укладена угода до договору поставки, в преамбулі якої зазначено, що у зв”язку з передачею в концесію цілісного майнового комплексу Державного підприємства „Свердловантарцит” відповідно до концесійного договору від 01.12.2011, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Свердловантрацит” є правонаступником Державного підприємства „Свердлованатрацит”, сторони прийшли до згоди внести зміни до договору поставки №273/2-11-Т-6 від 06.10.2011.

Відповідно до п.1 вказаної угоди сторони дійшли згоди замінити Державне підприємство „Свердловантрацит” на Товариство з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Свердловантрацит” на стороні покупця за договором поставки №273/2-11-Т-6 від 06.10.2011 та викласти преамбулу договору поставки №273/2-11-Т-6 від 06.10.2011 в наступній редакції: „Товариство з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Свердловантрацит”, яке в подальшому іменується Покупець в особі генерального директора Чередниченко Юрія Яковича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, і Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія Діром”, яке в подальшому іменується Постачальник, в особі директора Калмикова Дмитра Володимировича, який діє на підставі Статуту, з другого боку, уклали цей договір про наступне:”.

Згідно п.3 вказаної угоди інші умови договору поставки №273/2-11-Т-6 від 06.10.2011, не обумовлені в цій Угоді, залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобовязання.

В п.5 угоди сторони домовились, що ця угода набуває чинності з моменту підписання сторонами і є невідємною частиною договору.

Як зазначив позивач, станом на 01.12.2011 Державне підприємство „Свердловантрацит” сплатило за товар 27163 грн. 47 коп.

Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п.4.1 договору сторони визначили строк оплати поставленого товару, який відповідачем був не дотриманий.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, якою визначено форму правочину щодо заміни кредитора у зобовязанні.

В угоді від 02.12.2011 до договору поставки №273/2-11-Т-6 від 06.10.2011, позивачем (кредитором) надана згода на заміну боржника у зобовязанні, оскільки з боку позивача вказана угода підписана та скріплена печаткою підприємства.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача саме до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Свердловантрацит”.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений п.4.1 договору строк поставлений товар не оплатив, має місце неналежне виконання зобовязань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 17.10.2011 по 01.02.2012 в сумі 1104 грн. 19 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Правомірно позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 17.10.2011 по 19.12.2011 в сумі 213 грн. 55 коп., які і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю (з урахуванням заперечення позивача на відзив від 14.03.2012, в якому він відмовився від вимоги про стягнення заборгованості в сумі 21346 грн. 53 коп.).

Судовий збір в сумі 93 грн. 58 коп. покладається на відповідача з урахуванням заперечення позивача на відзив від 14.03.2012, в якому він відмовився від вимоги про стягнення заборгованості в сумі 21346 грн. 53 коп., згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір в сумі 1515 грн. 92 коп., сплачений за платіжними дорученнями №1492 від 30.01.2012 в сумі 1411 грн. 50 коп. та №1512 від 06.03.2012 в сумі 198 грн. 00 коп., підлягає поверненню позивачу відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір”.

Судові витрати на надання правової допомоги підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1150 грн. 00 коп., оскільки ст.44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Заперечення відповідача проти стягнення витрат на надання правової допомоги, які викладені ним у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими, враховуючи наступне.

З п.10 розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 №02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Відповідно до поданих позивачем документів до матеріалів справи, 01.12.2011 між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги №011211-01.

Позивач, в свою чергу, згідно платіжного доручення №1493 від 30.01.2012 (а.с.20), здійснив оплату наданих юридичних послуг в сумі 1150 грн. 00 коп.

Факт надання юридичної допомоги адвокатом ОСОБА_3 підтверджений, оскільки він займався підготовкою позовної заяви для подачі до суду та надав позивачу необхідну юридичну допомогу.

У судовому засіданні 15.03.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Діром” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Свердловантрацит” задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Свердловантрацит”, вул.50 років Жовтня, б.21, м.Свердловськ Луганської області, код 32355669 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Діром”, пров.Кіквідзе, б.3, м.Харків, код 34390291 пеню в сумі 1104 грн. 19 коп., 3% річних в сумі 213 грн. 55 коп., витрати на послуги адвоката в сумі 1150 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 93 грн. 58 коп., видати наказ позивачу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 21346 грн.53 коп. припинити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Діром”, пров.Кіквідзе, б.3, м.Харків, код 34390291 судовий збір в сумі 1515 грн. 92 коп.

Повернення судового збору здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 20.03.2012.

Суддя С.С. Єжова