Рішення № 21990071, 13.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-40/435-201213.03.12 За позовом Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо

До Відкритого акціонерного товариства «Київський завод

електротранспорту»

Про стягнення 432366,08 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. по дов. № 06-5/54 від 03.01.2012

Від відповідача ОСОБА_2. по дов. № б/н від 06.02.2012

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту»432366,08 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично не виконував своїх обов'язків в частині внесення плати за оренду нежитлового приміщення та комунальним послугам відповідно до договору №05/35-08 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 04.07.2008. Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2 756 200,89 грн. Даний факт встановлений рішенням Господарського суду міста Києва № 30/186 від 12.10.2010, яким вирішено позовні вимоги позивача задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача 2 470 836,49 грн. заборгованості. За доводами позивача, оскільки прострочення виконання встановлено рішенням суду, то відповідно на підставі п. 6.2 договору оренди та ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України, позивач вправі нарахувати пеню за несвоєчасне виконання договірного зобовязання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2012 (суддя Пукшин Л.Г.) порушено провадження у справі № 5011-40/435-2012 та призначено її до розгляду на 07.02.2012.

Відповідач у поданому до відділу діловодства суду 07.02.2012 відзиві проти задоволення позову заперечує повністю, оскільки відповідно до розрахунку позивача станом на 02.04.2011 № 426 від 04.07.2011 позивач просить стягнути пеню у розмірі 432366,08 грн., що нарахована за період з 01.10.2010 по 01.04.2011, з чим відповідач не погоджується враховуючи наступне. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2010 у справі № 30/186 встановлено, що заборгованість відповідача становить 1470836,49 грн.. яку і присуджено до стягнення. Дане рішення набрало законної сили відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 та постанови Вищого господарського суду України від 24.02.2011. отже враховуючи зазначене рішення базою для нарахування пені може виступати сума 2470836,49 грн. Проте позивач всупереч рішення суду пеню нараховує на суму боргу в розмірі 4 996 648,45 грн.

Відповідачем 07.02.2012 до відділу діловодства суду подано заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-40/435-2012 від 07.02.2012, в звязку з не зявленням представника позивача в засідання суду та невиконанням позивачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 16.01.2012, розгляд справи був відкладений на 23.02.2012.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 справу, в звязку з тривалою непрацездатністю судді Пукшин Л.Г. передано для здійснення автоматичного розподілу.

Так, згідно автоматизованої системи документообігу суду матеріали справи № 5011-40/435-2012 передані на розгляд судді Сіваковій В.В.

Позивачем 21.02.2012 до відділу діловодства суду подано нормативно-правове обґрунтування позовних вимог.

В судовому засіданні 23.02.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 28.02.2012.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.02.2012 справу № 5011-40/435-2012 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в звязку перебуванням судді Сівакової В.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-40/435-2012 від 28.02.2012 (суддя Трофименко Т.Ю.) розгляд справи призначено на 13.03.2012.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 12.02.2012 справу № 5011-40/435-2012 передано на розгляд судді Сівакової В.В.

В судовому засіданні 13.03.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»обєктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4), орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5).

04.07.2008 між Комунальним підприємством «Київпасртанс»(орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Київський завод елетротранспорту»(орендар) було укладено договір № 05/35-08 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 789/1450 від 14.06.2007 передає, а орендар приймає в оренду нежилі приміщення, далі обєкт оренди за адресою : м. Київ, вул. Фрунзе, 132 літера А (корпус 1) площею 299,50 кв. м. для розміщення офісу, літера Б (корпус 2) площею 3446,80 кв. м. для виробництва, літера В (корпус 7) площею 1186,40 кв. м. для виробництва.

Згідно п. 2.1. договору обєктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 4932,70 кв. м.

Обєкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київпастранс»(п. 2.4. договору).

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було своєчасно та у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, в звязку з чим за неналежне виконання зобовязань позивачем нараховано 432 366,08 грн. пені.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору строк дії договору встановлений сторонами з 04.07.2008 до 02.07.2009.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.1 договору за користування обєктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради № 34/91 від 28.09.2006, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невідємною частиною цього договору, на дату підписання договору становить 158532,50 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4. договору).

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.7. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі, але в будь-якому випадку не пізніше ніж з 11 календарного дня з дати підписання цього договору. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при повернення обєкта оренди орендодавцеві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2010 у справі № 30/186 встановлено, що договір припинив свою дію 24.12.2009 та задоволено позовні вимоги щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту»на користь Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо заборгованість по орендній платі у період з грудня 2008 року по грудень 2009 року в розмірі 2470836,49 грн.

Вищезазначене рішення суду залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2011, а отже набрало законної сили з 02.12.2010.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо оплати наданих послуг оренди.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Згідно п. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (п. 2 названої статті).

Згідно п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач посилається на пропущення позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, у звязку з чим просить в позові відмовити.

Згідно з п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно доданого до позовної заяви розрахунку пені за № 426 від 04.07.2011 станом на 01.04.2011 позивач нараховує пеню на суму боргу по орендній платі в розмірі 4996648,45 грн. у період з 01.10.2010 до 01.11.2010, яка становить 65675,95 грн., потім сумує суму боргу в розмірі 4996648,45 грн. разом з пенею в сумі 65675,95 грн., що разом складає 5253971,78 грн. та на цю суму нараховує пеню у період з 01.11.2010 до 01.12.2010 і так далі. Останній період нарахування з 01.03.2011 до 01.04.2011 на суму 6 147 448,00 грн.

Отже, з поданого позивачем розрахунку пені вбачається, що в частині позовних вимог про стягнення пені нарахованої у період з 01.10.2010 до 01.01.2011 пропущено строк позовної давності, оскільки позов подано до суду 13.01.2012.

При цьому суд не погоджується з розрахунком пені позивача, оскільки позивач нараховує пеню на суму боргу в розмірі 4996648,45 грн., тоді як рішенням суду у справі № 30/186 встановлено наявність заборгованості в розмірі 2 470836,49 грн., а також позивач по суті нараховує пеню на суму боргу з пенею.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2. договору, розмір якої розраховано на суму боргу по орендній платі в розмірі 2 470836,49 грн., у визначені позивачем періоди прострочення та за наступними розрахунками суду становить 94433,34 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

2470836,4901.01.2011 - 31.01.2011317.7500 %0.042 %*32527,04 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

2470836,4901.02.2011 - 28.02.2011287.7500 %0.042 %*29379,26 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

2470836,4901.03.2011 - 31.03.2011317.7500 %0.042 %*32527,04 Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 94433,34 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. В частині ж нарахування пені в розмірі 337932,74 грн. в позові слід відмовити, оскільки пеня нарахована з порушенням норм чинного законодавства України та пропуском позовної давності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту» (м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, код ЄДРПОУ 04012017) на користь Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо (м. Київ, Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) 94 433 (девяносто чотири тисячі чотириста тридцять три) грн. 34 коп. пені, 1 888 (одну тисячу вісімсот вісімдесят вісім) грн. 67 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 16.03.2012.