Ухвала суду № 21989280, 14.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про відмову у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство

14.03.2012

№ 05-6- 50 / 83

Суддя Головатюк Л.Д., розглянувши

заяву дочірнього підприємства "Чортківм"ясопром"

до Державного агентства резерву України

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст.3-14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до абз. 2-3 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;

Згідно з п. 1 Положення про Державне агенство резерву України(Указ Президента України № 134/2012 від 22.02.2012) - Державне агенство резерву України(Держрезерв України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Держрезерв України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері державного матеріального резерву.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

В юридичній науці поняття "суб'єкт підприємницької діяльності" співвідноситься із поняттям "суб'єкт господарської діяльності" так само, як співвідносяться поняття "підприємницька діяльність" і "господарська діяльність", тобто як частка і ціле.

Господарський кодекс України не містить чіткого визначення поняття "суб'єкт підприємницької діяльності", формулюючи його опосередковано через поняття "господарська діяльність" і "суб'єкт господарювання". Так, за змістом ч. 2 ст. 3 ГК України суб'єктами підприємництва вважаються особи, які займаються підприємницькою діяльністю "для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку". Стаття 42 ГК України, визначаючи підприємництво як вид господарської діяльності, прирівнює суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність з ознаками підприємницької, до підприємців.

Тому, виходячи з цього, поняття суб'єкта підприємницької діяльності слід розглядати крізь призму визначення поняття "суб'єкт господарської діяльності" з урахуванням специфіки, обумовленої зайняттям саме підприємницькою діяльністю.

Таким чином, з буквального аналізу Господарського кодексу України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" випливає, що Державне агенство резерву України не є суб'єктом господарювання, оскільки згідно Положення про Державне агенство резерву України - є центральним органом виконавчої влади. В свою чергу для порушення справи про банкрутство необхідною умовою є приналежність боржника до суб'єктів підприємницької діяльності, а оскільки поняття "суб'єкт господарювання" та "суб'єкт підприємницької діяльності" ототожнюються юридичною наукою, то Державне агенство резерву України відповідно не може бути суб'єктом банкрутства в статусі боржника.

Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

Оскільки у справі про банкрутство підприємство слід розглядати як складний господарсько-економічний механізм, у якого є в наявності майнова основа для здійснення комерцій ної (підприємницької) діяльності, забезпечується зай нятість людей, виконуються соціальні зобов'язання пе ред людьми, фінансові зобов'язання перед державою, та інші, які мають відповідати встановленим ГК основним характеристикам суб'єкта господарювання, то суб'єктів банкрутства можна систематизувати за їх ознаками. Ос новою для систематизації боржників має слугувати їх господарський (економічний) стан, який визначається на підставі відомостей, встановлених господарським судом у підготовчому засіданні, а правовою підставою такої систе матизації мають бути норми ГК та норми ЦК.

Відповідно до ст. 81 ЦК боржників - юридичних осіб можна поділити на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на під ставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу, згідно якої: для створення юридичної особи її учас ники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший по рядок їх затвердження; установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький до говір між учасниками, якщо інше не встановлено законом; товариства, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою; установа створюється на під ставі індивідуального або спільного установчого акта.

Юридична особа публічного права створюється роз порядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права вста новлюються Конституцією України та законом.

У разі, коли відповідно до закону юридичні особи пуб лічного права беруть участь у цивільних відносинах, то на юридичних осіб публічного права поширюються поло ження ЦК, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст. 83 ЦК юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших фор мах, встановлених законом.

Боржники-юридичні особи поділяються на підприєм ницькі та непідприємницькі.

Підприємницькими товариствами (ст. 84 ЦК) є това риства, які здійснюють підприємницьку діяльність з ме тою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками.

Непідприємницькими товариствами (ст. 85 ЦК) є то вариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. В той же час непідприємницькі товариства та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємниць ку діяльність (ст. 86 ЦК), якщо інше не встановлено зако ном і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Підприємницькою відповідно до ст. 3 ГК є господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибут ку, а суб'єкти, які здійснюють таку господарську діяль ність - є підприємцями. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, поняття підприємництва за нормами ГК є більш ємним та більш ширше та повніше розкриває економічну, господарсько-правову природу і суть підприємництва як майнової діяльності, результат якої оцінюється у грошовому вимірі. За норма ми ГК діяльність, яка ставить за мету отримання прибут ку є підприємницькою не залежно від того, чи прибуток у майбутньому (повністю чи частково) розподіляється між учасниками чи він повністю використовується для роз витку та фінансування особою своєї діяльності.

Господарська діяльність з метою одержання прибутку, крім того, називається комерційною діяльністю. Госпо дарська діяльність може здійснюватись і без мети одер жання прибутку. Така діяльність, відповідно до ст. 52 ГК (некомерційне господарювання) - це самостійна сис тематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна господарська діяль ність здійснюється суб'єктами господарювання держав ного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 ГК забо роняється підприємництво. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяль ності у формі підприємництва забороняється законом.

З огляду на викладене, суд відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство Державного агенства резерву України, оскільки Державне агенство резерву України не відноситься до суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство Державного агенства резерву України та додані до неї документи повертаються заявнику.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 2, п. 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті заяви дочірнього підприємства "Чортківм"ясопром" про порушення справи про банкрутство Державного агенства резерву України(вул. Пушкінська, 28, м. Київ, код ЄДРПОУ 37472392).

Заяву про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи повернути заявнику.

Ухвалу може бути оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Головатюк Л.Д.