Рішення № 21989199, 06.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-4/725-2012

06.03.12

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Дніпропетровськ»

До

Приватного підприємства «Ярус»

Про

стягнення 1 128 961,65 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Паламарчук Ю.М.

Від відповідача Гунчак А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Приватного підприємства «Ярус»суму не повернутої вчасно поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 1 100 000 грн., пеню у розмірі 22 421,92 грн., відсотків за прострочення грошового зобов’язання, та інфляції в сумі 2200 грн., а всього 1 128 961,65 грн. заборгованості за договором про надання поворотної безготівкової фінансової допомоги № 23/09/11-1фп від 23.09.2011р.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, а частині стягнення з відповідача пені в розмірі 22 421,92 грн., відсотків за прострочення грошового зобов’язання у розмірі 4 339,73 грн., індексу інфляції в розмірі 2200 грн. просить відмовити.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Караван-Дніпропетровськ»і Приватним підприємством «Ярус»було укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №23/09/11-1фп на суму 19 200 000,00 грн.

У відповідності до п.1.1. Договору, Позивач (кредитор) зобов'язувався перерахувати Відповідачу (боржнику) визначену у Договорі суму поворотної фінансової допомоги, а Відповідач зобов'язувався у визначений договором строк повернути позичені кошти Позивачу. У відповідності до п.1.4 Договору, повернення Відповідачем фінансової допомоги мало бути проведене у строк до 01.12.2011р.

На виконання умов Договору, Позивачем 29.09.2011р. було перераховано на банківський рахунок Відповідача кошти у сумі 19 200 000,00 грн. Перерахування вказаної суми підтверджується платіжним дорученням від 29.09.2011р.

Протягом строку дії Договору, Відповідач здійснив часткове повернення коштів, наданих йому у вигляді фінансової допомоги, у загальній сумі 18 100 000,00 грн. Факт проведення Відповідачем платежів у межах часткового повернення ним сум поворотної безвідсоткової фінансової допомоги та їх зарахування на розрахунковий рахунок Позивача підтверджується довідкою обслуговуючого банку, яка додається до даної позовної заяви.

Суду доведено, що термін повернення поворотної фінансової допомоги відповідно до умов Договору наступив 01.12.2011р., проте свого обов'язку щодо повернення повної суми позичених коштів Відповідач не виконав.

В відзиві на позовну заяву, Відповідач зазначив, що наразі фінансовий стан Відповідача є нестабільним. Відповідач не відмовляється від виконання взятих на себе договірних зобов’язань, проте не може вказати точний строк їх виконання.

21.12.2011р. Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №1-21.12.11 від 21.12.2011р. на суму заборгованості 13 100 000,00 грн. Після отримання зазначеної претензії, а саме 26.12.2011р. 17.01.2012р., Відповідач перерахував на рахунок Позивача кошти у сумі 12 700 000 грн., частково виконавши вимогу про повернення наявної заборгованості. Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача склала 1 100 000,00 грн.

У відповідності до п.2.3. Договору, за порушення строку повернення наданої Фінансової допомоги, визначеного у п. 1.4 цього Договору, Боржник за вимогою Кредитора сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення а також: інфляційні втрати Кредитора, понесені у зв'язку із несвоєчасним виконанням Боржником грошового зобов'язання.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

У відповідності до ст. 1046 ГК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Караван-Дніпропетровськ»і Приватним підприємством «Ярус»було укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №23/09/11-1фп.

Відповідно до п.1.1. Договору, Позивач (кредитор) зобов'язався перерахувати Відповідачу (боржнику) визначену у Договорі суму поворотної фінансової допомоги, а Відповідач зобов'язувався у визначений договором строк повернути позичені кошти Позивачу.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору, Позивачем 29.09.2011р. було перераховано на банківський рахунок Відповідача кошти у сумі 19 200 000,00 грн. (платіжне доручення від 29.09.2011р.).

У відповідності до п.1.4 Договору, повернення Відповідачем фінансової допомоги мало бути проведене у строк до 01.12.2011р.

Протягом строку дії Договору, Відповідач здійснив часткове повернення коштів, наданих йому у вигляді фінансової допомоги, у загальній сумі 18 100 000,00 грн.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором зворотної фінансової допомоги (позики) у сумі 1 100 000 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.2.3. Договору, за порушення строку повернення наданої Фінансової допомоги, визначеного у п. 1.4 цього Договору, Боржник за вимогою Кредитора сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення а також: інфляційні втрати Кредитора, понесені у зв'язку із несвоєчасним виконанням Боржником грошового зобов'язання.

Отже, порушення відповідачем строків повернення грошових коштів, передбачених п. 1.4 Договору № 23/09/11-1фп від 23.09.2011р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 22 421,92 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов’язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Статтею 1050 ГК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, із змісту якої вбачається, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитор зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь чає прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 4 339,73 грн. 3% річних, та 2 200,00 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 2.3. договору, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Ярус»(04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 32980000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Дніпропетровськ»(49107, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 177, кв. 24, код ЄДРПОУ 33159964) 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) грн. суму не повернутої поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, 22 421 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять одну) грн.. 92 коп. пені, 4 339 (чотири тисячі триста тридцять дев’ять) грн. 73 коп. 3% річних, 2 200 (дві тисячі двісті) грн. інфляційних витрат, 22 579 (двадцять дві тисячі п’ятсот сімдесят дев’ять) грн.. 23 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 12.03.2012р.