Рішення № 21989047, 13.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/1355-201213.03.12 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» До Приватного акціонерного товариства «Ремдизель» Про стягнення 134916,24 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 - по дов. № Д07/2012/02/13-18 від 13.02.2012

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Ремдизель»129018,10 грн. боргу за спожиту активну електроенергію у період з вересня 2011 року по грудень 2011 року, 4598,46 грн. пені, 409,66 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 890,02 грн. 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору про постачання електричної енергії № 10576 від 22.06.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/1355-2012 та призначено її до розгляду на 16.02.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/1355-2012 від 16.02.2012, в звязку з незявленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 08.02.2012, розгляд справи був відкладений на 28.02.2012.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.02.2012 справу № 5011-3/1355-2012 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в звязку перебуванням судді Сівакової В.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/1355-2012 від 28.02.2012 (суддя Трофименко Т.Ю.) розгляд справи призначено на 13.03.2012.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 справу № 5011-3/1355-2012 передано на розгляд судді Сіваковій В.В.

Позивач в судовому засіданні 13.03.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 13.03.2012 не зявився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 08.02.2012 та ухвал від 16.02.2012, від 28.02.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду надсилалась відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Електриків, 28, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України станом на 01.02.2012 є юридичною адресою відповідача.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.03.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

22.06.2007 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Ремдизель»(споживач) було укладено договір № 10576 про постачання електричної енергії (далі - договір).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.), постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за обкатами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невідємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору.

Згідно з пунктом 2.2.2. договору постачальник зобовязався постачати споживачу електроенергію як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»);

- з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами;

- згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі своєчасно сплачено вартість спожитої активної електричної енергії, в звязку з чим у відповідача у період з вересня по грудень 2011 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 129018,10 грн. За неналежне виконання відповідачем зобовязань позивачем нараховані пеня в розмірі 4598,46 грн., інфляційні витрати в сумі 409,66 грн. та 3% річних в сумі 890,02 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 9.5. договору договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007. Договір вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною з сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Сторонами доказів в підтвердження того, що однією із сторін було виявлено бажання про припинення дії договору не подано.

Згідно п. 2.3.3. договору споживач зобовязався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показів електролічильників споживачів».

Відповідно до п. 2.3.4. договору споживач зобовязався здійснювати оплату за послуги з перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показів електролічильників споживачів»та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії».

Облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ (п. 7.1. договору).

Пунктом 7.5. договору визначено, що на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показів електролічильників споживачів»оформляються такі документи:

- акт про прийняття-передачу товарної продукції;

- акт про результати вимірів електричної потужності.

За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку показання надаються окремо за кожною точкою обліку.

В матеріалах справи наявні подані відповідачем позивачу звіти про використану активну електроенергію у вересні 2011 року в розмірі 21332 кВтг, у жовтні 2011 року в розмірі 28598,40 кВтг, у листопаді 20011 року в розмірі 31598,40 кВтг, у грудні 2011 року в розмірі 40865 кВтг. В зазначених звітах вказано що документи для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього та поточного розрахункового періоду споживачем отримано.

За даними вищевказаних звітів про використану електроенергію позивачем визначено обсяг фактично спожитої активної і реактивної електроенергії, який зафіксовано в актах про приймання - передачу товарної продукції та актах надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії за листопад-грудень 2011 року.

Згідно п. 1 додатку № 2 «Порядку розрахунків»розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 22 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період»та «календарний місяць»вважаються прирівняними.

Відповідно до п. 2 додатку № 2 споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати.

2.1. Попередня оплата здійснюється до 29 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам».

Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу.

Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до додатка «Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні споживача»до цього договору.

2.2. Остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період постачальником мають бути враховані суми проведених попередніх платежів за споживання електричної енергії в поточному розрахунковому періоді.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем були порушені зобовязання в частині повної та своєчасної оплати використаної активної електричної енергії, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 129018,10 грн.

Дане підтверджується та не спростовано відповідачем копіями звітів про спожиту активну електричну енергію, актами про приймання - передачу товарної продукції, а актами надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії та рахунками-розшифровками за спірний період складеними позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного внесення плати за спожиту електроенергію у повному обсязі, відповідач є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.2.2. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. цього договору з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо сплати вартості спожитої електроенергії, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, обмежений позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті вартості електроенергії та оплати за перетікання реактивної електроенергії відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 4.2.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача за визначені позивачем періоди становить 4598,46 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4598,46 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 409,66 грн. інфляційні витрати та 3% річних 890,02 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений позивачем у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 409,66 грн. збитків від індексу інфляції та 890,02 грн. 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ремдизель»(м. Київ, вул. Електриків, 28, код ЄДРПОУ 31514651) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 129 018 (сто двадцять девять тисяч вісімнадцять) грн. 10 коп. боргу за спожиту активну електричну енергію, 4598 (чотири тисячі пятсот девяносто вісім) грн. 46 коп. пені, 409 (чотириста девять) грн. 66 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 890 (вісімсот девяносто) грн. 02 коп. - 3% річних, 2 698 (дві тисячі шістсот девяносто вісім) грн. 32 коп. витрат по сплаті судового збору.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 14.03.2012.